«Без підтримки з Чехії моє існування тут було б дуже тяжким. Імовірно, був би навіть мертвий», – заявляє в другій частині інтерв’ю Павел Ботка, бойовик у складі проросійських сепаратистів в Україні.
Донецьк (від нашого кореспондента) – Павел Ботка воює на сході України на боці проросійських сепаратистів проти української армії. За його словами, без підтримки з Чехії, мабуть, був би мертвий. Допомогу повстанцям пропонують і чеські політики. Продовження ексклюзивного інтерв’ю з чеським бойовиком.
Першу частину ексклюзивного інтерв’ю з Павлом Боткою ЧИТАЙТЕ ТУТ.
A.cz: Часто говорять про те, що на сході України воює російська армія. Президент України називає цифру 14 тисяч російських військових. Чи бачили ви тут російських солдатів?
Якби тут були російські солдати, зараз би тут ніхто не гинув. Було б добре, якби російська армія була в Донбасі.
Регулярної російської армії тут немає.
A.cz: У середині лютого в Мінську підписано угоду, завданням якої було заспокоїти ситуацію на сході України. Як полягають справи зараз? Чи справді дотримується припинення вогню?
Щовечора в Донецьку чути вибухи. І не лише в Донецьку. Кожного вечора українська армія бомбить Горлівку, сьогодні вночі обстріляли село Спартак.
A.cz: Очікуєте нове загострення ситуації на сході України? Нову «гарячу» фазу конфлікту?
Судячи з поведінки української сторони, схоже, що це станеться. Щодня проводять обстріли, над фронтом регулярно літають безпілотники, – значить, щось готують.
A.cz: Як вас сприймають бойовики? Чехи мають репутацію, скоріше, прихильників України. Не дорікають вам цим?
Ні, ніколи. Навпаки – вони раді, що ми тут. Думають, що я з Кавказу. Коли мене вперше побачили, гадали, що я чеченець. Саме тому я отримав позивний «Кавказ».
A.cz: Людей, що приїжджають воювати на схід України, вважають проросійськими сепаратистами. Чи вважаєте ви себе проросійським сепаратистом?
Нас обзивають і гірше. Київ називає нас терористами. Я тут доброволець. Останнім часом почуваюся членом самооборони.
A.cz: А чому?
Ці люди сприймають мене так, ніби я – член їхньої сім’ї. Стара бабулька розмовляє з тобою, тримаючись за уніформу. З цього вже починається сім’я.
A.cz: Як вас сприймає місцеве населення?
Переважно з радістю. Часто зворушені тим, що хтось з Європи приїжджає та цікавиться їхніми проблемами.
Наприклад, літні жінки-лікарі, що нас обстежували, не стримуються та плачуть.
A.cz: Чи допомагає вам хтось з Чехії?
Аякже! Без підтримки з Чехії – та й не тільки з Чехії – моє існування тут було б дуже тяжким. Імовірно, був би навіть мертвий.
Не лише грошима – за цю допомогу я дуже вдячний – але навіть за які-небудь пару слів про те, що вони з нами, вболівають за нас. Це дає силу йти далі.
A.cz: Чи підтримує вас яка-небудь політична партія або рух?
Так, я радий, що чеська політика цим цікавиться. Зокрема, партія SPD Томіо Окамури, конкретно – пані Нела Ліскова.
A.cz: Яким чином вони вам допомагають?
Нам обіцяли гуманітарну допомогу. Медикаменти для нашого підрозділу. Ми з цього страшенно радіємо.
A.cz: Чи відомо вашій сім’ї та друзям про те, що ви в Донецьку та чим ви тут займаєтесь?
Мої родичі та друзі про це знають. На шляху до Донецька вони мені дуже допомогли.
A.cz: А що вони кажуть з цього приводу? Не бояться за вас? Не вважають, що ви з глузду з’їхали?
Не радіють з цього. Хто ж радіє, коли його родич або друг був на місці, де може загинути? Я намагаюсь їм пояснити. Переконати, що дещо схоже на те, що зараз відбувається тут у Донбасі, завтра може статись і в нас у Чехії.
A.cz: Чеська влада не створювала вам проблем?
На жаль, це так. Колишній приятель нещодавно здав мене в поліцію, заявивши, що я в Донбасі. Потім поліція відвідала мою матір. Їй натякнули, що вона повинна переконати мене повернутись до Чехії.
A.cz: Плануєте повернення додому, в Чехію?
Ні в якому разі. Ситуація в Чехії, – головним чином, політична – не дозволяє мені приїхати.
A.cz: Це означає, що ви хочете залишитись у Донецьку?
Обов’язково.
Їржі Юст, Aktuálně.cz
Читайте за темою:
Мене кличуть «Кавказ», я – чех та воюю на боці проросійських сепаратистів
Джерело: Ruští vojáci tu nejsou. Kdyby ano, nikdo neumírá, říká Botka, опубліковано 28 липня 2015 р.
Переклад: Сватослав Щиголь