Наприкінці жовтня під час візиту в Сербію представник Держдепартаменту США Гойт Браян Ї висловив занепокоєння, що Сербія однією ногою на шляху до ЄС, а іншою – до РФ, а також не зрозуміло, чому РФ добивається для російського персоналу в Російсько-сербському гуманітарному центрі в м. Ніш дипломатичного імунітету. Ці слова викликали дискусію і різну реакцію сербських чиновників. Міністр оборони назвав слова представника Держдепу тиском, водночас керівник сербської групи у переговорах про членство в ЄС Таня Міщевич заявила, що Сербія має чітку політичну і стратегічну орієнтацію на ЄС, а очільник МЗС Сербії Івіц Дачич сказав, що Сербія хоче зберегти делікатний баланс у стосунках між Заходом та Росією.
В інтерв’ю виданню Balkan Insight Посол України в Республіці Сербія Олександр Александрович сказав, що нині у бойових діях проти України беруть участь близько 300 сербів, про що він неодноразово повідомляв сербській стороні, але проблема ігнорується попри те, що за законами Сербії заборонена участь громадян у конфліктах за кордоном. Також Посол звернув увагу на неодноразові відвідини сербськими політиками окупованого Криму. «Наші депутати не їздять до Косово. Футбольні матчі проходять на нейтральних полях, бо ми не визнаємо косовських паспортів. Українці не їдуть в Сербію убивати сербів», – зауважив посол.
В інтерв’ю нашого Посла Сербія помітила порушення Віденської конвенції. Хоч називання речей своїми іменами жодним чином нічого не порушує. Безкінечні висловлювання стурбованості/занепокоєння довели свою безрезультатність. На початку року ми писали про активність Росії на Балканах, зокрема, про те, що Сербія отримала в подарунок від Росії 6 винищувачів МіГ-29, 30 танків Т-72С і 30 бронеавтомобілів БРМД-2. І от чомусь Росії потрібен дипломатичний імунітет для російських співробітників гуманітарного центру, розташованого приблизно за 100 км від бази НАТО. Цікаво, що з російського боку співдиректором центру є, як сказано на сайті Російсько-сербського гуманітарного центру, досвідчений співробітник МНС Росії В. П. Гулевич. Хочемо нагадати, що саме під егідою МНС РФ вдиралися ще в 2014 році російські «гумконвої» в Україну.
Міжнародна волонтерська спільнота InformNapalm від початку російської агресії виявляє, фіксує й документує факти участі кадрової російської армії у війні проти України. Іноді в сіті OSINT-розвідників потрапляли й найманці. Наприклад, вивчаючи дампи «Союзу добровольців Донбасу», ексклюзивно надані українськими хактивістами, знайшли лист, в якому йдеться про Митровича Славиша, громадянина Сербії, який воював у бандформуваннях «Прізрак» та «Оплот», був поранений і лікувався в Санкт-Петербурзі, в шпиталі для ветеранів воєн:
Листування одного зі співробітників російського Фонду підтримки публічної дипломатії імені О. М. Горчакова продемонструвало ще один аспект «гуманітарної» діяльності Росії.
Читайте також: Затуліну від Газпрому: $ 2 млн на рік на підривну діяльність (ФОТО)
У жовтні 2014 року головний редактор журналу «Газпром», генеральний директор інституту національної енергетики Сергій Правосудов надіслав аналітичну записку, в якій виклав своє бачення «м’якої» російської сили в Сербії та Болгарії: «Газпром» не може прямо фінансувати опозицію. Наприклад, рух «Двері», який виступає проти вступу Сербії в ЄС. … Для того, щоб зберегти й посилити свої позиції, «Газпрому» треба співпрацювати з якоюсь громадською організацією, яка, під виглядом гуманітарних проектів, буде активно працювати з громадською думкою Сербії та Болгарії».
Тож і держструктури України, і українські волонтери мають інформацію, на яку, ми сподіваємося, Сербія реагуватиме принаймні відповідно до власного законодавства.
Матеріал до публікації підготувала Валентина Андрієнко спеціально для сайту InformNapalm. Заголовне зображення – Alex Alexidze
При використанні інформації активне посилання на джерело обов’язкове
(Creative Commons — Attribution 4.0 International — CC BY 4.0)
Прочитайте нову книгу "Донбас у вогні". Це керівництво буде корисно для журналістів, дослідників, військових експертів, дипломатів та всіх, хто збирає інформацію про війну на Донбасі.
No Responses to “Сербія однією ногою в Росії. Чому правда про бойовиків так дратує сербських дипломатів?”