У 2016 році Росія несподівано активно нагадала про себе на балканському дипломатичному фронті. Після розвалу СРСР виявилося, що всі колишні югославські республіки скоро опиняться у сфері впливу Заходу, але цей процес затягнувся, й росіяни й далі намагаються відновити свій вплив у цьому регіоні. Впливати на Балкани у РФ виходить доволі своєрідно…
Колишня Югославія й західний вектор
Швидше за інших про свій прозахідний курс заявила Словенія — економічний локомотив колишньої Югославії, яку менше від інших зачепила війна, — майже зразу пішла шляхом проєвропейської інтеграції. У 2004 році Словенія вступила в ЄС і НАТО.
Також активну прозахідну позицію займала Хорватія — мабуть, головний геополітичний противник умовної «проросійської» Сербії. З 2009-го року країна є членом НАТО, а з 2013 — членом ЄС.
Македонія з грудня 2005 року є кандидатом у ЄС, але економіка країни так само не дотягує навіть до рівня сусідів по Балканах. На саміті Альянсу в Бухаресті у 2008 році на шляху македонців у НАТО стала… Греція, яка вимагає від македонців змінити офіційну назву країни (прочитати про цю стару суперечку можна тут).
З 2012 року Сербія — кандидат на вступ у ЄС, а от зі вступом у НАТО доведеться почекати — надто сильні в країні антинатовські настрої після бомбардування Белграду.
Чорногорія тільки у 2006 році вийшла із союзної держави із Сербією. З 2010 року вони є кандидатами на членство в ЄС, а в грудні 2015 року їх офіційно запросили в НАТО. Питання офіційного вступу в Альянс — питання часу.
Здавалося б, майже всі колишні югославські республіки обрали прозахідний шлях розвитку. Здавалося б, Хорватія і Словенія вже втрачені для проросійського впливу, адже обидві країни вже в ЄС і НАТО і їхні економіки повністю зав’язані на країни Євросоюзу.
Проте Росія з останніх сил намагається закріпити свій вплив у країнах, що втікають на Захід.
Боснія і Герцеговина
5 жовтня на сайті Reuters з’явилась дивна замітка, у якій влада Боснії і Герцеговини нагадує Росії, що готова до переговорів щодо виплати частини югославського боргу СРСР. А вже 22 грудня на сайті уряду РФ з’являється повідомлення, що незабаром погасять борг перед Боснією в розмірі 125 мільйонів доларів.
По-перше, зразу хочеться підкреслити досить неприємну новину для любителів СРСР — після розвалу «імперії зла» раптом з’ясувалося, що вона винна гроші не тільки своїм ідеологічним ворогам-капіталістам із Заходу, але й товаришам по соціологічному табору. Борги виникли в останні роки існування СРСР, коли при низьких цінах на енергоносії товари, які постачав СРСР, не покривали вартості товарів, які завозили з країн-сателітів.
Довідка: У 2003 році між урядом Росії і країнами-правонаступниками колишньої Югославії (Боснія і Герцеговина, Македонія, Сербія й Чорногорія, Словенія й Хорватія) було підписано угоду про врегулювання боргу колишнього СРСР перед Югославією. В результаті Росія визнала борг 1,5 млрд клірингових доларів, а колишні югославські республіки визнали борг перед СРСР 200 млн клірингових доларів. У результаті після взаємозаліку Росія визнала борг розміром 1 млрд 291,9 млн клірингових доларів. Клірингові долари — фіктивна валюта, яку використовували у взаємозаліках між СРСР та Югославією. Один кліринговий долар у цих розрахунках відповідно до угоди дорівнював 62,5 американських центів. Загальна підсумкова сума боргу Росії становить 807 млн доларів США.
Борг розділили між колишніми республіками й на долю Боснії і Герцеговини припадало 15,5% боргу— 200 млн клірингових доларів, тобто приблизно 125 мільйонів доларів.
У 2006 році, користуючись високими цінами на енергоносії, Росія достроково погасила борг СРСР Паризькому клубу країн-кредиторів і тема боргів СРСР була закрита. Але залишилися ще борги перед країнами, які не входять до Паризького клубу, — там переговори затяглися. Якщо західним країнам Росія повернула борг живими грошима, то «югославам» намагалися «впарити» частину боргу товарами і процес затягнувся.
Тільки у 2010 році Росія повернула борг Словенії (129 млн доларів) — частину грошима, а частину (35 млн доларів) патрульним кораблем проекту «Світляк».
У 2011 році погасили борг перед Хорватією (185 мільйонів доларів) — частину грошима, а часину обладнанням для ТЕС «Сісак-С».
У 2013 році погасили борг перед Сербією (288 млн доларів) і Чорногорією (18 млн доларів).
Борг перед Македонією погасили тільки у 2016 році, збудувавши газопровід, підрядчиком стала одна з компаній Геннадія Тимченка АТ «Стройтрансгаз».
А от переговори з Боснією і Герцеговиною (БіГ) затягнулися, адже боснійці хотіли взяти борг грошима. Потім на шляху отримання грошей стало питання розподілу виплат між членами боснійської федерації. До речі, уже давно помічено, що спроба Росії нав’язати Україні у якійсь формі «федералізацію» нагадує рішення боснійської проблеми, що у результаті тільки вилилось у ще більші проблеми дла самої БіГ. У результаті питання з розподілом російських виплат вирішили тільки наприкінці 2016 року.
Що таке 125 млн доларів для БіГ? Це приблизно 1,5% річного бюджету країни — зайвими ці гроші точно не будуть. До речі, Боснія ще у 2015 році прийняла рішення не постачати озброєння Україні.
Сербія
Весь рік Сербія й Росія активно розвивали військово-технічну співпрацю. Наприкінці року росіяни провели зразу кілька спільних навчань із сербами:
- Льотно-тактичні навчання БАРС-2016 у Сербії
- навчання «Слов’янське братство» під Белградом з участю Росії, Білорусі та Сербії.
Власне, якщо ти посилаєш своїх десантників на навчання під самим носом НАТО, то не дивуйся, що в тебе заберуть чемпіонат світу навіть зі скелетону.
Також під кінець року Сербія отримала в подарунок від Росії 6 винищувачів МіГ-29, 30 танків Т-72С і 30 бронеавтомобілів БРМД-2. У пресі відразу написали про матеріально-технічну допомогу Сербії в 600 мільйонів євро, але в оригіналі ця фраза звучала з вуст сербського прем’єра Вучича так:
«Російська Федерація як допомогу передає в дар Сербії шість винищувачів МіГ-29, і перші фази їхньої модернізації коштуватимуть нашій державі від €180 млн до €230 млн. Якби ми ці літаки купляли за ринковими цінами, нам довелося б знайти понад €600 млн»
30 танків для сербської армії — це багато чи мало? Зараз основний танк сербської армії М-84 (199 штук) — югославська версія танка Т-72. Також на озброєнні сербів є танки Т-72 (13 танків). Танки, які передають сербам Т-72С — експортна версія танка Т-72Б. Практично, 30 подарованих танків збільшують танкову міць сербської армії на 14%.
БРДМ-2 — найбільш поширений бронеавтомобіль у сербській армії — 46 штук згідно з Military Balance 2016. До них додаються ще 30.
А от шість модернізованих МіГ-29 повністю змінюють обличчя ВПС Сербії, їх основою є старі радянські МіГ-21 (20+ штук різних модифікацій) і ще югославсько-румунська розробка з 70-х років СОКО J-22 Орао (27 літаків різних модифікацій). З новіших моделей у складі ВПС Сербії було тільки три бойових МіГ-29 і один навчально-бойовий. З новими МіГ-29 змінюється ситуація в небі Балкан, особливо у світлі можливого постачання БУКів для Сербії вже у 2017 році. НАТО змушене буде відповідно реагувати на зміну розташування сил у регіоні. Та найцікавіше, що по суті переозброєння Сербії відбувається за російські гроші, які кидають на міфічне протистояння з НАТО.
Хай там як, але Росія зробила Сербії подарунок на мільйони доларів. Безплатне передавання озброєння — досить хитрий хід, адже сербська армія й далі залишається у сфері матеріально-технічного впливу Росії. Такі подарунки — або безплатні, або в рахунок формальних кредитів, — практикувалися ще в радянський час. Адже якщо Росія не подарує зброю Сербії, то їй його продасть НАТО.
Чорногорія
А от у Чорногорії ситуація ледь не вийшла з-під контролю. Після запрошення країни в НАТО в грудні 2015 року поступово почали вимальовуватися часові рамки вступу країни. Хоч як опиралися сербська і російська дипломатія, але у травні 2016 р. підписали протокол про вступ Чорногорії в НАТО. Тепер для офіційного прийняття країни в Альянс треба просто почекати поки це рішення ратифікують усі 28 членів НАТО. Очікують, що в середині 2017 року Чорногорія стане офіційним 29-м членом НАТО (перипетії цього процесу за рік можна переглянути тут).
З військової погляду прийняття Чорногорії, можливо, не має особливого смислу, адже армія країни не більш як 2000 чоловік, але стратегічно НАТО й далі крокує по Балканах. Навіть прийняття Сербії в НАТО — питання часу. І відхід Росії з Балкан — також питання часу.
Вихід із Чорногорії буде особливо неприємним, адже здавалося, що все вирішили. Росіяни вклали в місцеву економіку 1,4 млрд доларів. По всій країні їм належить 50000 об’єктів нерухомості. Російські олігархи (Олег Дерипаска) скуповувати нечисленні місцеві активи (алюмінієвий комбінат Kombinat Aluminijuma Podgorica і бокситовий Niksic Bauxite Mine). Але поступово країна вибрала шлях євроатлантичної інтеграції й навіть підтримала санкції проти Росії.
Не виключено, що російська верхівка вирішила піти ва-банк і хоч якось зірвати розширення НАТО. 16 жовтня в Чорногорії пройшли парламентські вибори, на яких основна боротьба була між чинним прем’єром Міло Джукановичем (умовний проєвропейський і пронатовський політик) й опозиційним «Демократичним фронтом» (умовний проросійський вектор).
Судячи з перших повідомлень ЗМІ в день голосування чорногорські силовики заявили про затримання 20 громадян Сербії, які готували серію терактів — вони мали розстріляти мітинг опозиції і спровокувати її на силове захоплення влади. Також вони спостерігали за переміщеннями Джукановича.
Здавалося б, якщо замішані сербські громадяни, то це справа рук Сербії. Але сербські представники відразу стали показово допомагати й коментувати цей переворот. Сербський прем’єр Вучич відразу почав активно коментувати те, що відбулося. Причетних до перевороту в сусідній країні колишніх силовиків затримали або оголосили в розшук.
Від початку в цій історії простежувався російський слід. Серед підозрюваних, чиї імена просочилися в пресу, щонайменше двоє росіян — Едуард Широков і Володимир Попов, яких оголосили в розшук.
Дров до багаття підклав швидкий візит у Белград секретаря Радбезу Росії Сергія Патрушева, який, судячи зі статті в The Guardian, вибачився за невдалу спробу перевороту, але потім цю версію всіляко заперечували.
До речі, один з учасників путчу Неманья Рістіч був ідентифікований на відео під час офіційного візиту Сергія Лаврова в Белград у грудні. Збіг?..
Хмизу у вогонь підкинув також той факт, що після виграних виборів Джуканович раптом надумав піти у відставку й передав посаду своєму однопартійцю Душко Марковичу.
Якщо все це організувала Росія, то чому так незграбно й на такому низькому рівні? Якщо в цьому замішана Сербія, то навіщо їй це? Якщо це внутрішні чорногорські «розборки», то чому в результаті Джуканович пішов у відставку?..
Хоч би що, а незабаром країна вже стане членом НАТО, і відмова від навіть гіпотетичного проросійського вектора неминуча. До речі, здається, розлучення з цією балканською країною йде на всіх фронтах — днями Дерипаска вирішив судитися з Чорногорією за націоналізовані активи. Так, раніше куплений завод просто взяли й забрали назад.
Балканські висновки
Як бачимо, ситуація на Балканах, як завше, складна і строката. Чим більше країн та учасників, тим цікавіше спостерігати за цим збоку. Росія ще намагається впливати на ситуацію в регіоні, але з кожним роком це виходить дедалі гірше й дедалі дорожче.
Європейський Союз хоч і брав активну участь у становленні балканських країн, але останнім часом більше зайнятий своїми внутрішніми проблемами. По суті, Хорватії пощастило потрапити в останню хвилю розширення ЄС. Коли буде наступна й чи буде — це питання.
ЄС хоч і визнав Косово, та економічно цій частині Балкан ще далеко навіть до не найбагатших сусідів. Питання з євроінтеграцією Македонії чи Боснії і Герцеговини взагалі поки зависло в повітрі, принаймні, до кінця поточної кризи ЄС.
На цьому фоні Росія могла б спробувати чи створити ще одну гарячу точку для своїх «західних партнерів» (чого на світі не бува?) і впливати електорально на всі місцеві вибори, а також міняти військові «розклади» в регіоні, посилюючи противагу НАТО.
Україні в такому разі треба з цікавістю спостерігати за потугами колишньої російської імперії — чим більше грошей буде «інвестовано» в черговий геополітичний трилер на Балканах, тим менше грошей залишиться на донбаські авантюри.
Матеріал до публікації підготував Anton Pavlushko
Інформація підготовлена спеціально для сайту InformNapalm.org. При повному або частковому використанні матеріалу активне посилання на автора і статтю на сайті обов’язкове.
(Creative Commons — Attribution 4.0 International — CC BY 4.0 )
Хочете оперативно отримувати сповіщення про нові розслідування InformNapalm? — підписуйтеся на сторінки нашої спільноти у соцмережах Фейсбук та Твіттер.
Закликаємо читачів активно ділитися нашими публікаціями в соціальних мережах. Винесення матеріалів розслідувань в публічну площину здатне переломити хід інформаційного та бойового протистояння.
One Response to “«Балканська осінь» VS «російська весна»: як Росія чіплялася за Балкани у 2016 році”
04.05.2017
Події у сфері світової безпеки. Зведення № 2 - InformNapalm.org (Українська)[…] що 16 жовтня 2016 року російські спецслужби готували державний переворот у Чорногорії (на щастя, спроба була невдалою). А […]