Російська окупація Криму почалась на початку 2014 року. Після 3-х місяців протестів Євромайдану в Україні, які закінчилися розстрілами протестувальників спецпідрозділами міліції, побоюючись опинитися у в’язниці, Президент України Віктор Янукович втік. Разом з ними і окремо від нього тікало багато українських топ-чиновників: міністри, депутати і керівники відомств. Робота держструктур фактично зупинилась в очікуванні рішень і нових призначень парламенту. В Україні настав короткий період політичної невизначеності, яким відразу скористалась Росія для збройного захоплення Криму, а трохи згодом і Донбасу.  Хоч минуло вже багато років, деякі деталі цієї операції досі залишаються не розслідуваними, а керівництво Росії й учасники захоплення Криму не покарані.

Недавно спільнота українських хактивістів Український кіберальянс (УКА) отримала доступ до унікальних даних, які можуть допомогти суттєво доповнити список учасників воєнної кампанії загарбання Криму. Цю інформацію УКА ексклюзивно передав для аналізу міжнародній волонтерській спільноті InformNapalm. Зі свого боку ми спробували перевірити дані з допомогою розвідки на основі відкритих джерел (OSINT) і сьогодні представляємо результати своєї роботи читачам.

Наш звіт складається з двох частин. У першій ми ще раз нагадаємо деякі відомі факти про захоплення Криму, змалюємо контекст для тих, хто вже встиг ці події призабути (хто добре їх пам’ятає, може цю частину пропустити). У другій частині ми розкажемо про те, які саме документи ми отримали від УКА і що ми виявили. Наприкінці ми представимо короткі висновки.

1. Деякі відомі факти про захоплення Криму

1.1. Гібридна окупація

Операція захоплення Криму мала гібридний характер. У ній брали участь як регулярні військові підрозділи РФ, так і парамілітарні організації, представлені переважно представниками російського казачества з різних регіонів РФ. Парамілітарні об’єднання стали кістяком збройного формування «Самооборона Криму», яке брало активну участь у блокуванні і захопленні адміністративних будівель та інших об’єктів у Криму.

Попри свою помітність, бойовики «Самооборони Криму» відігравали допоміжну роль. Основний вантаж завдань по захопленню українських військових частин, вузлів і комунікацій лежав на військовослужбовцях російської регулярної армії. Вони грали три ролі:

1) працювали в натовпі, переодягнені в цивільний одяг;

2) діяли, переодягнувшись у форму українських підрозділів міліції;

3) виконували спецзавдання командування РФ у повному бойовому обмундируванні, але без знаків розрізнення і в балаклавах, які приховували обличчя.

Таку таємність використовували для того, щоб створити ілюзію народного повстання в Криму і продемонструвати міжнародній спільноті штучно створену картинку протистояння між цивільним населенням Криму та представниками центральної влади на місцях. Світ мав побачити бунт місцевого населення проти уявної етнічної дискримінації і боротьбу за возз’єднання з «братнім народом» – росіянами. Побачити і в кращому випадку схвалити, а в гіршому — просто не втручатися.

1.2. Угруповання захоплення

Окупаційна гібридна армія була багаточисельною і до неї входили різні роди військ. За оцінками Головного управління розвідки Міноборони України, для захоплення українського півострова Москва залучила понад 70 тисяч російських силовиків. З них 12 тисяч військовослужбовців.

Ці військовослужбовці – це не тільки ті військові РФ, які вже перебували в Україні в рамках Угоди між Російською Федерацією і Україною про перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, підписаної 21 квітня 2010 року. З кінця лютого 2014 р. Росія проводила масове незаконне перекидання своїх підрозділів на територію Криму.

На сьогодні військова прокуратура України зібрала докази участі 31-ї окремої гвардійської десантно-штурмової бригади ПДВ, 45-го окремого гвардійського полку спеціального призначення ПДВ (в/ч 28337), 98-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії ПДВ (в/ч 65451), 76-ї гвардійської десантно-штурмової дивізії ПДВ, 18-ї окремої гвардійської мотострілецької бригади, 58-ї армії Південного військового округу ЗС РФ і 15-ї окремої гвардійської мотострілецької бригади миротворчих сил РФ (в/ч 90600).

Та цей довгий перелік може виявитися неповним. Так, згідно зі списком власників медалей «За повернення Криму», який склала наша спільнота, до анексії також можуть бути причетні: 21-а окрема мотострілецька бригада (в/ч 12128), 7-а танкова бригада (в/ч 89547), 32-а окрема мотострілецька бригада (в/ч 22316), 10-а окрема бригада спецпризначення ГРУ (в/ч 51532), 16-а окрема бригада спецпризначення ГРУ (в/ч 54607), 19-а окрема мотострілецька бригада (в/ч 20634), 74-а окрема мотострілецька бригада (в/ч 21005) і 2-а окрема бригада спецпризначення ГРУ. Знову ж таки, список наводимо без врахування підрозділів ЧФ РФ.

1.3. Дати воєнної операції захоплення Криму

Точна дата початку висадки «зелених чоловічків» спочатку викликала багато суперечок, але крапку в них поставила сама Росія – у 2014 році випустила медаль «За повернення Криму», на звороті медалі вказані дати: 20.02.2014-18.03.2014.

27 лютого о 4 годині 20 хвилин приблизно 120 автоматників у бойовій екіпіровці без знаків розрізнення захопили будівлю Верховної Ради та уряду Криму. Після цього пройшла хвиля захоплень ключових об’єктів півострова: адміністративних будівель, аеродромів, вузлів телекомунікацій та військових частин. Паралельно йде нарощування окупаційного контингенту.

16 березня під дулами автоматів російських окупаційних військ пройшов референдум про статус Криму, 17 березня проголосили незалежну Республіку Крим, яка попросила прийняти її до складу Російської Федерації, а 18 березня було підписано Договір про прийняття Криму до складу Росії. Вже 20 березня цей договір був спішно ратифікований Державною думою РФ, а 21 був ратифікований Радою Федерацій, що остаточно закріпило за Росією статус країни-агресора.

Референдум 16-го березня оголосили нелегітимним не тільки всі гілки влади України, а й ОБСЄ, ПАРЄ і Венеційська комісія. 27 березня 2014 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію, яка не визнає проведений 16 березня в Криму референдум про відокремлення від України і подальшу анексію півострова Росією.

1.4. Шляхи проникнення російської гібридної армії на півострів

Росія перекидала силовиків у Крим морем, повітрям та суходолом.

Суходолом російські силовики заїжджали автотранспортом, переважно по трасі Харків-Сімферополь. Вони вирушали на півострів під виглядом казаків і цивільних.

Для перекидання морем Росія використовувала як свої військові кораблі, так і цивільні судна. Так, на сьогодні відомо, що в операції захоплення Криму брали участь: ВДК (великий десантний корабель) «Микола Фільченков» (рос. – БДК «Николай Фильченков»), ВДК «Калінінград» (рос. – «Калининград»), ВДК «Мінськ» (рос. – «Минск»), ВДК «Оленегірський гірник» (рос. – «Оленегорский горняк»), ВДК «Георгій Побідоносець» (рос. – «Георгий Победоносец»), ВДК «Азов», ВДК «Саратов», десантний корабель на повітряній подушці «Зубр» та інші судна меншого розміру. Відстежити всі цивільні судна доволі проблематично, проте достеменно відомо, що російські силовики переправлялися на поромах «Єйськ» і «Микола Аксененко» (рос. – «Николай Аксененко»), про це в період російської операції захоплення Криму робила заяви Державна прикордонна служба України.

Російських військових також перекидали в Крим літаками й гелікоптерами. Для цього використовували як аеродроми Чорноморського флоту РФ у Криму,  так і інші аеродроми, захоплені російськими підрозділами під час військової операції. Офіційної інформації про те, скільки саме російських військових бортів прибуло в Крим між 20 лютого та 20 березня 2014 року, немає. Втім, масштаб проблеми можна уявити, якщо тодішній Постійний представник Президента України в Криму Сергій Куніцин повідомив, що до 2 березня в Крим вже прибуло 13 літаків ІЛ-76 з російськими десантниками. Крім літаків для перекидання десанту, Кремль також широко використовував гелікоптери — Мі-8 і Мі-24.

1.5. Брехня Москви

Вся операція захоплення Криму максимально приховувалась від міжнародної спільноти.

Російські телеканали вперто стверджували, що під балаклавами ховають свої обличчя учасники місцевих загонів самооборони. Перекидання озброєння і військ заперечували. Інформацію про унікальні типи техніки, яка є тільки в Росії, — наприклад, бронеавтомобілі «Тигр» і «Рись» – заперечували. 4 березня під час зустрічі з журналістами президент Росії Путін заявив, що збройні сили Росії не беруть участі в блокуванні українських військових частин у Криму. «Це були місцеві сили самооборони», – сказав він. Наступного дня вже міністр оборони Росії Сергій Шойгу заявив, що фото і відео участі російських військових в операції захоплення Криму в формі без знаків розрізнення – це провокація. На запитання журналістів про те, чи є в Криму російські війська, Шойгу відповів: «Нема, абсолютно».

Вже 17 листопада 2014 Путін визнає, що в загарбанні Криму брали участь військовослужбовці Російської Федерації, тобто сам підтвердив факт воєнної агресії проти суверенної держави.

Анексувавши український Крим, Росія порушила 407 двосторонніх і 80 міжнародних договорів з Україною і продовжила свій шлях воєнного злочинця, на якого перетворилася після нападу на Грузію в 2008 році.

2. 1097 скелетів у комірчині військової частини 27777

2.1. Розкажи, що ти їв — і ми розкажемо, де ти був

Отже, тепер найцікавіше. Український кіберальянс передав нам два текстових документи, вилучених з пошти Олександра Олександровича Попова (фото, паспортні дані 1,2,3), начальника продовольчої служби тилу військової частини 27777 Південного військового округу (18-а окрема мотострілецька бригада, пункти постійної дислокації — Калиновська і Ханкала, Чечня).

Обидва документи стосуються цілком безневинної теми – забезпечення харчування військовослужбовців. Та все не так просто, як здається на перший погляд.

Перший документ був оформлений 6 березня 2014 року. Це виписка з наказу №48 військової частини 27777, в якій говориться: «Нижченазваних військовослужбовців батальйону спеціального призначення вважати з 07 березня 2014 року такими, що відбули для виконання бойового завдання, зняти з котлового забезпечення, видати сухий пайок терміном на 11 (одинадцять) діб з 07 березня по 17 березня і видати продовольчий атестат на руки». Далі йде перелік 202 військовослужбовців. З самим документом можна ознайомитися тут.

Другий документ — це також виписка з наказу по військовій частині 27777 під номером 53. Оформлена вона 14 березня 2014 року: «Нижченазваним військовослужбовцям військової частини 27777, 63354, 29202, що відбули для виконання бойового завдання, видати сухий пайок терміном на 03 (три) доби з 16 березня 2014 року по 18 березня 2014 року». Далі йде перелік з 891 прізвища Саму виписку можна побачити тут.

Виникає природне запитання: яке бойове завдання збираються виконувати майже 1100 осіб, 202 з яких входять до складу батальйону спецпризначення? Росія ж наче ні з ким не воювала у березні 2014 року – принаймні так стверджувала сама Росія. Проте обидва інтервали прекрасно вкладаються в дати проведення операції захоплення Криму. Логічно припустити, що люди в обох списках насправді брали участь у воєнній агресії проти України. Втім, тільки припущень недостатньо, щоб вважати когось винним, тому ми вирішили пошукати додаткові докази.

2.2. Наші знахідки

Опрацювати список 1097 осіб не так просто, як здається на перший погляд. І сьогодні нарешті настав той день, коли ми можемо похвалитися результатами своєї пекельної роботи.

Щоб вам було зручно, ми зробили таблицю з можливістю сортування і пошуку по всіх 1097 військовослужбовцях з обох списків. Туди ми внесли всю найбільш значущу інформацію, яку ми змогли знайти по кожному з них.