Волонтери Міжнародної спільноти InformNapalm, що збирають докази злочинів кремлівського режиму, зараз активно працюють над сирійською темою, фіксують бомбування міст та руйнування житлових будинків, шкіл та об’єктів інфраструктури силами російської авіації, публікують персональні дані пілотів, що відзначилися в цих злочинах.

Але, крім цього, постає тема гуманітарної катастрофи, що спіткала мирне населення бідолашної країни. Вивчаючи інформацію, ми робимо висновок, що події в Сирії можна назвати страшним терміном «геноцид».

Геноцид – це знищення окремих груп населення чи цілих народів з політичних, расових, національних, етнічних чи релігійних мотивів.

Вся сирійська війна ґрунтується на роздутих владою розбіжностях між окремими релігійними та соціальними групами, влада свідомо зіштовхує їх між собою.

Забадані – це сирійське місто на кордоні з Ліваном, повністю зруйноване військами Асада. Жителів переселили в селище Мадая вище в горах. Селище повністю оточене, територія замінована, снайпери стріляють на ураження, люди голодують.

Нам повідомляють з місця трагедії.

Сьогодні загинув один чоловік, він намагався принести їжу для сім’ї. Підірвався на міні.
Вчора ще один чоловік намагався набрати води з джерела, його застрелив снайпер.
Ці люди з Мадая.
Позавчора помер літній чоловік із Забадані, помер від голоду.

Сьогодні у 140 чоловік були голодні обмороки.

Телерепортаж із Мадая, даю переклад.

“Діти кричать: хочемо їсти!

Журналіст:
Мор голодом цивільного населення в селі Мадая. Село перетворили у велику в’язницю, в яку не можна ні заїхати, ні виїхати. Будь-які спроби означають смерть.

Чоловік кричить: наші діти вмирають з голоду.

180 днів блокади й голоду, попри те, що була домовленість про перемир’я й обмін з шиїтами Кфарія та Фуа. Але ще один спосіб знищення місцевого населення триває – це справжній геноцид.

6 місяців блокади повністю виснажили населення, принесли чимало страждань. З того часу померли від голоду вже десятки дітей. 15 чоловік загинули від мін, якими оточене село. Кожен, хто намагається потайки пронести їжу в Мадая, ризикує життям і, найчастіше, гине.

Запитує жінку: скільки днів ви вже зовсім не їли?
Вона відповідає: ми вже 2 дні не їмо зовсім нічого, он мій син стоїть, він вже кілька днів без їжі. Ми закликаємо й хочемо привернути увагу світової спільноти до того, що відбувається в Мадая, там справжня гуманітарна катастрофа.

З 1-го липня асадівська армія та Хезболла тримають в голодній блокаді населення Мадая та Забадані”.

Це геноцид.

Катерина Яресько