2 травня 2017 року відбувся перший за два роки візит німецького канцлера Ангели Меркель у Росію і зустріч з Володимиром Путіним у Сочі. Кремлівська пропаганда знову збрехала про результати цієї зустрічі, стверджуючи, що канцлер Німеччини пообіцяла послабити санкції Росії, і змовчала про те, що Ангела Меркель знову закликала Путіна припинити вогонь на Донбасі й вимагала зробити все можливе, щоб передати східний кордон під контроль України. А це означає, що послаблення санкцій не буде, поки Росія не піде з української території. На твердження російського президента про «провину Києва, який заблокував ці території і цим підштовхнув їх до відокремлення, Меркель відповіла лаконічно: «У нас різні погляди на причини виникнення конфлікту в Україні». Німецький канцлер також нагадала йому про порушення права на демонстрації для власного народу, а також неприпустимість переслідування людей нетрадиційної сексуальної орієнтації в Чечні. Пані Меркель натякнула, що знає, хто стоїть за кібератаками у Європі, відповівши на запитання журналістів,  чи лякає її втручання Росії в майбутні вибори: «Я не з боязких», – ухильно відповіла вона, прямо не звинувачуючи Росію. При цьому російський президент щось промимрив про те, що втручання Росії в американські вибори не доведене, але навряд чи його хтось почув — ця чергова брехня, вочевидь, була призначена для внутрішньої аудиторії, у світі давно ніхто не має сумнівів в тому, хто й навіщо намагається впливати на результати виборів.

Загалом і в цілому відчуття якогось руху немає. Канцлер Меркель наполягає на послідовному виконання Мінських домовленостей — Путін у відповідь бреше, озвучуючи нові й нові інтерпретації причини війни, яку сам розв’язав у сусідній країні. Нічого нового, по суті, ніхто не почув. Сенс цієї поїздки був, напевно, в тому, щоб показати Росії готовність до діалогу тільки на умовах Заходу.  А також  продемонструвати, що всі спроби РФ розхитати Німеччину способом підкупу її великих підприємців, як-от Шредера чи двох німецьких концернів, які підписали угоду по Nordstream, і підтримки ліво-екстремістських партій на зразок Die Linke чи націонал-консервативної АФД, ніяк не впливають на офіційну позицію Німеччини щодо України.

Втім, розчарування від результатів зустрічі відчули й деякі відомі німецькі журналісти. Ріхард Герцінгер, редактор газети Die Welt, одного з найбільших і шанованих видань у Німеччині, опублікував статтю під назвою «Таким способом Меркель нічого не зможе протиставити Путіну».

Публікуємо повний текст цієї статті:

Чим агресивнішою стає політика Путіна на світовій арені і чим більше він демонструє презирство до принципів інтернаціонального права, тим більше занепокоєння й уваги всього світу він отримує. Думки, що Путін трохи збочив з правильного шляху, але все-таки він прихований друг, якого треба способом наполегливого переконування повернути на шлях праведний і добитися співпраці, все ніяк не хочуть позбутися в європейських столицях.

Цього переконання дотримувалася й Ангела Меркель під час свого короткого візиту до Путіна в Сочі — це саме те місто, з якого Путін під час Олімпійських ігор 2014 року віддав наказ на анексію Криму. Проте улагіднити кремлівського пана безупинною готовністю до діалогу Меркель за весь цей час так і не змогла.

На сході України він досі з допомогою своїх гібридних військ, цілковито зневаживши Мінські домовленості, веде агресивну війну проти сусідньої європейської держави. У Сирії російське люфтваффе бомбить далі за режим Асада — навіть попри те, що той нещодавно вкотре використав отруйний газ. З допомогою свого вето в ООН Москва перешкоджає розслідуванню цього страхітливого воєнного злочину.

Проте путінські кібервійська діють у США, Франції і Німеччині — з метою підірвати західні демократії. А всередині країни Кремль посилює тиск на опозицію. В Чечні, яка є частиною Російської Федерації, жорстоко переслідують людей гомосексуальної орієнтації.

Але міжнародних наслідків всього цього Москві можна не боятися: на прес-конференції в Сочі Меркель більше намагалася вказувати на схожість між Німеччиною та Росією. Критику вона висловлювала дуже завуальовано.

На знак подяки Путін засипав її пропагандистським потоком слів, судячи з якого, в ситуації в Україні винен тільки Київ, а російський уряд навпаки — взірцево дотримується інтернаціональних правових норм, та й у Сирії Москва не хоче нічого, крім миру й компромісу.

Путін не продемонстрував жодних ознак того, що він має намір хоча б мінімально здавати свої позиції. Та й навіщо? Замість того, щоб чітко протидіяти його агресивній політиці, європейці дедалі більше сумніваються в розумності збереження нинішніх помірних санкцій.

Голоси, для яких спокійний, нічим не затьмарений бізнес з Кремлем важливіший, ніж міжнародне право, лунають всередині нашої країни дедалі голосніше. Меркель ще здатна цьому протидіяти. Але її слабкий виступ у Сочі викликає побоювання, що й вона не зможе довго витримувати цей тиск.

Ось такі невтішні висновки одного з найвідоміших журналістів Німеччини, який захищає європейські цінності і критикує Меркель з прямо протилежного боку, ніж того хотілося б Кремлю…

Нагадуємо, що днями InformNapalm опублікував статтю про проблеми з висвітленням подій в Україні німецькими ЗМІ, щодо якої ми вислухали чимало критики від скептично налаштованих громадян про те, що «не все так однозначно» і IN перебільшує. Вчорашній візит Меркель у РФ тільки підтвердив наші припущення про те, що зв’язки Німеччини з Росією тісніші, ніж здається нашим читачам… Тиск великого німецького бізнесу на уряд Німеччини через санкції росте, і тут потрібна активність не тільки українського МЗС, але й українського бізнесу, якому варто активніше просувати інтереси України на Заході.

Автор: Irina Schlegel, спеціально для сайту міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm.

При передруці та використанні матеріалу активне посилання на автора і наш проект обов’язкове (Creative Commons — Attribution 4.0 International — CC BY 4.0).

Бажаєте оперативно отримувати сповіщення про нові розслідування InformNapalm?

 Підписуйтеся на сторінку спільноти у Facebook.