Поки Європа дискутує про готовність до майбутньої війни, Росія вже роками готує до неї своїх дітей та молодь. Серед них — і українські діти з тимчасово окупованих територій, яких Москва інтегрує у власний військовий, освітній та ідеологічний простір.
Передмова
Ще у 2019 році OSINT-дослідник і волонтер міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm Андрій Лучков разом із польським дослідником Andrzej Leszkiewicz опублікували масштабне OSINT-дослідження про мілітаризацію дітей у Росії та на тимчасово окупованих нею українських територіях Криму і Донбасу. Дослідження Putinjugend: Children for Russian War — українська версія Путінюгенд: діти для російської війни — систематизувало дані про те, як Кремль через державні структури, освітню систему та військово-патріотичні організації формує дитячу свідомість, нормалізує військову культуру та готує молодь до участі у майбутніх війнах Росії. Уже тоді автори попереджали, що мілітаризація дітей стала складовою державної політики РФ, спрямованої на підготовку країни до подальшої військової агресії.
Матеріал отримав значний суспільний резонанс в Україні та за її межами. Але від його публікації минуло вже понад сім років — і масштаби описаної тоді загрози лише зросли.
Європа не зробила належних висновків із цих попереджень. Росія ж за цей час не згорнула, а навпаки — значно розширила систему мілітаризації дітей та молоді, адаптувавши її до досвіду повномасштабної війни проти України.
Якщо у 2019 році InformNapalm писав про «Юнармію», кадетські класи, військові табори та залучення дітей до стрільб і військової підготовки, то у 2026 році ця система вже включає масові програми роботи з БПЛА, саперною справою, штурмовою підготовкою, військовим зв’язком та інформаційним супроводом бойових дій.
Одним із найбільш показових прикладів цього розвитку стала «Зарница 2.0».
У серпні–вересні 2026 року у Волгоградській області проходить федеральний фінал третього сезону всеросійської військово-патріотичної гри «Зарница 2.0». Але слово «гра» у її назві може вводити в оману. За масштабом, структурою, кадровим складом наставників і набором дисциплін це вже значно більше, ніж традиційне дитяче військово-спортивне змагання.
За даними організаторів, у 2026 році заявки на участь у проєкті подали понад 3,2 млн школярів і студентів. Перший заїзд федерального фіналу зібрав 960 учасників старшої вікової категорії — 96 загонів по десять осіб. Самі організатори у своїй комунікації регулярно називають підлітків «бійцями».
«Зарница 2.0» реалізується «Движением Первых», «Юнармией» та центром «ВОИН» за підтримки Росмолоді, Міністерства просвіти та Міністерства оборони РФ у межах федерального нацпроєкту «Молодёжь и дети». Тобто йдеться не про низову ініціативу чи гурток ентузіастів, а про частину державної політики РФ щодо молоді.
Від семирічної дитини до 23-річного потенційного контрактника
У 2026 році Росія розширила вікові межі «Зарницы 2.0». Тепер система охоплює чотири категорії:
- 7–10 років — молодша;
- 11–13 років — середня;
- 14–17 років — старша;
- 18–23 роки — спеціальна.
Саме остання категорія є принципово важливою. Вперше верхню межу підняли до 23 років і дозволили залучати, зокрема, студентів педагогічних вишів, яких надалі планують використовувати як наставників для школярів.
Таким чином, виникає довга траєкторія військової соціалізації:
7 років — перший контакт із військовою грою → 11 років — умовно-військова спеціальність → 14–17 років — складні тактичні сценарії → 18–23 роки — спеціальна категорія та професійна орієнтація на військову службу.
Тому проєкт обґрунтовано можна розглядати і як середовище попередньої військової соціалізації потенційного резерву та рекрутингу. Після років участі у такій системі перехід від «військово-патріотичної гри» до контрактної служби стає значно коротшим — передусім психологічно.
З 11 років — уже не просто спорт
Для молодших дітей «Зарница» ще зберігає багато рис класичної військово-спортивної гри. Але для старших груп структура вже імітує функціонування військового підрозділу.
- командир;
- штурмовик;
- інженер-сапер;
- медик;
- зв’язківець;
- оператор безпілотних апаратів;
- воєнкор.
Крім індивідуальної спеціалізації, учасники проходять вогневу і тактичну підготовку, тактичну медицину, РХБЗ, інженерне обладнання та маскування позицій, виживання в екстремальних умовах. Федеральний фінал завершується великою військово-тактичною грою з «гарнізонною службою», комбінованим маршем, діями на місцевості та «фінальним боєм».
Тобто російські підлітки не просто бігають смугу перешкод. Вони засвоюють функціональну модель сучасного бойового підрозділу.
БПЛА: досвід війни проти України вже перенесли у дитячу підготовку
Особливо показовим є напрям безпілотних систем.
На змаганнях оператори повинні застосовувати одразу три типи платформ — розвідувальну, ударну та наземну.
За офіційною легендою завдання учасників передбачає:
- встановлення ретранслятора;
- ведення повітряної розвідки;
- виявлення живої сили та вогневих точок умовного противника;
- виконання скидів;
- використання ударного БПЛА для ураження вогневої точки;
- повернення техніки після виконання завдання.
Це вже пряме перенесення реалій російсько-української війни у систему роботи з підлітками.
«Воєнкор» як частина підрозділу: підготовка до інформаційно-когнітивного протиборства
Ще один компонент «Зарницы 2.0» заслуговує окремої уваги.
У складі загону поряд зі штурмовиками, сапером, зв’язківцем і операторами БПЛА є воєнкор.
While #Europe debates whether it is ready for a future war, #Russia is already preparing the next generation for one.
That preparation includes Ukrainian children from the temporarily occupied territories, whom Moscow is systematically absorbing into its military, educational… pic.twitter.com/tXLKnmJWBP
— InformNapalm (@InformNapalm) September 1, 2026
Його функції офіційно описуються так: документувати події, робити фото й відео, проводити інтерв’ю, збирати та аналізувати матеріали, готувати новини та вести інформаційні канали свого загону. Окремо декларується вміння відрізняти «правдиву інформацію від недостовірної».
Але справа не обмежується медіаграмотністю.
У документації одного з регіонів щодо федерального фіналу прямо зазначено: у конкурсі за спеціальністю «воєнкор» загін отримує 0,1 бала за кожного підписника каналу, а активність глядачів під час онлайн-трансляції фінального бою може надати учасникам перевагу в грі.
Таким чином, підлітка навчають не просто писати текст чи фотографувати.
Він отримує базові навички:
- створення власного інформаційного майданчика;
- виробництва контенту;
- роботи з аудиторією;
- нарощування охоплення;
- формування інформаційного супроводу діяльності свого «підрозділу».
Це вже компетенції, безпосередньо релевантні сучасному інформаційному та когнітивному протиборству.
Фактично умовний підрозділ «Зарницы» відтворює дві складові сучасної війни одночасно:
- кінетичну: командир → штурмовики → сапер → медики → зв’язківець → оператори БПЛА;
- інформаційну: воєнкор → контент → інформаційний канал → аудиторія → формування сприйняття.
Одних вчать виявляти та умовно уражати противника. Інших — розповідати аудиторії, як вона повинна бачити те, що відбувається.
Командують дітьми учасники війни проти України
Не менш показово, кого Росія ставить перед учасниками як наставників та рольові моделі.
- армія «Амур» — Єгор Олександрович Захаров (Егор Александрович Захаров), Герой РФ, кавалер ордена Мужності;
- армія «Обь» — Вадим Андрійович Биков (Вадим Андреевич Быков), кавалер двох орденів Мужності;
- армія «Кама» — Олексій Сергійович Жбанов (Алексей Сергеевич Жбанов), кавалер двох орденів Мужності;
- армія «Волга» — Владислав Андрійович Фролов (Владислав Андреевич Фролов), кавалер ордена Мужності.
Імена, розподіл між арміями та нагороди вказані на офіційних слайдах «Зарницы» й підтверджуються публічними матеріалами фіналу.
На наданому організаторами слайді заступником командувача грою також вказаний Микита Олександрович Іванов (Никита Александрович Иванов). Його презентують як учасника так званої «СВО», нагородженого медаллю Суворова, юнармійця та людину, яка займається «військово-патріотичним вихованням молоді».
Тобто дітям передають не абстрактний історичний образ військового. Їх безпосередньо підпорядковують у рамках гри людям із досвідом нинішньої агресивної війни Росії проти України.
Організатори самі пояснюють логіку: наставники мають не лише навчати прикладних навичок, а й передавати дітям власний світогляд і життєвий досвід. Командувач «Ками» Олексій Жбанов, наприклад, прямо заявляє про завдання «поділитися світоглядом» і стати для учасників наставником.
Це принципова деталь. Війна інтегрується у виховання молоді не тільки через навчальну програму, але й через систему авторитетів.
Окуповані території України в російській дитячій картині світу
«Зарница 2.0» використовується і як інструмент інтеграції окупованих Росією українських територій.
На офіційній схемі нинішнього фіналу тимчасово окупований Крим без будь-яких позначок чи застережень включений до території російського Південного федерального округу і, відповідно, до зони умовної армії «Волга».
До «Волги» на схемі також приписані чотири «спеціальні загони». Судячи з мапи до цих загонів входять тимчасово окуповані території (ТОТ) України.
Участь українських дітей із ТОТ підтверджується також іншими офіційними російськими матеріалами.
У Криму в 2026 році Росія провела власний «регіональний етап» «Зарницы 2.0», у якому, за даними російського МНС, взяли участь близько 500 дітей. Переможців із Сімферополя відправили представляти окупований півострів на наступному етапі у Волгоградській області.
В окружному етапі Південного федерального округу нарівні з російськими регіонами брали участь команди з окупованих Донецької та Луганської областей. Причому вони змагалися і в категорії 18–23 роки за тими самими сімома умовно-військовими спеціальностями.
Отже, «Зарница» виконує ще одну функцію — когнітивну нормалізацію окупації.
Від «Зарницы» до «Путінюгенду»
Військово-патріотичні, кадетські та молодіжні оборонні програми існують не тільки в Росії. Сам факт навчання молоді першої допомоги, стрільби, орієнтування чи навіть військової справи не є доказом тоталітарної моделі.
Тому історичну аналогію з Hitlerjugend варто проводити не за принципом «діти у формі дорівнюють Гітлерюгенд».
Паралель лежить глибше — у механізмі.
Американський Меморіальний музей Голокосту описує Hitlerjugend як державний інструмент, за допомогою якого нацистський режим одночасно формував світогляд молоді та готував хлопців до майбутньої військової служби. Діти проходили військові вправи, вчилися поводженню зі зброєю, а молодіжні структури використовували масові ритуали, пропаганду та колективні заходи для формування лояльності режиму. До 1939 року участь у нацистських молодіжних організаціях стала обов’язковою.
«Зарница 2.0» сьогодні не є тотожністю Hitlerjugend. У Росії поки немає аналогічної юридичної обов’язковості участі, а історичний і політичний контекст відрізняється.
Але структурні риси вже важко ігнорувати:
- масове державне охоплення дітей;
- початок роботи з молодшого шкільного віку;
- поєднання ідеологічного виховання з військовою підготовкою;
- військова ієрархія та ритуалізація;
- героїзація учасників поточної агресивної війни;
- підготовка конкретних спеціальностей, затребуваних на сучасному полі бою;
- створення професійної траєкторії до військової служби;
- інтеграція окупованих територій у державну картину світу;
- окремий інформаційний компонент для роботи з аудиторією.
Саме в цьому сенсі публіцистичне визначення «Путінюгенд» уже не виглядає лише емоційною образою.
Це опис вектора, за яким рухається російська система: держава, що веде загарбницьку війну, не просто мобілізує нинішнє покоління — вона заздалегідь формує наступне.
Росія планує не на один рік
Не кожен із 3,2 млн зареєстрованих учасників «Зарницы 2.0» стане військовим, і було б помилкою автоматично зараховувати кожну дитину до майбутніх солдатів.
Але для оцінки російської стратегії важливі не індивідуальні долі, а масштаб системи.
- нормалізує військову культуру з молодшої школи;
- з 11 років вводить функціональні військові ролі;
- переносить у навчання досвід актуальної війни — від FPV та ударних БПЛА до штурмових дій;
- використовує учасників агресивної війни як наставників і моральні авторитети;
- навчає частину молоді працювати з інформаційним середовищем;
- продовжує систему до 23 років, тобто до віку безпосереднього рекрутингу в армію.
Висновок
Поки європейські держави обговорюють, якою може бути загроза через п’ять або десять років, Росія вже працює з поколінням, якому через ці п’ять-десять років буде 18–30.
Майбутніх операторів БПЛА, саперів, штурмовиків, зв’язківців — і тих, хто забезпечуватиме їхні війни інформаційним та когнітивним впливом, — Москва починає формувати вже сьогодні, зі шкільної лави.
У 2019 році InformNapalm назвав цю систему «Путінюгендом» і попереджав, що мілітаризація російських дітей є не просто елементом пропаганди, а інвестицією Кремля у людський ресурс майбутніх воєн.
Через сім років видно, що тодішнє попередження не втратило актуальності. Навпаки — система стала масовішою, технологічнішою та значно ближчою до реальних потреб сучасного поля бою. До стройової підготовки й автоматів додалися ударні БПЛА, цифровий зв’язок, штурмові дисципліни та підготовка до інформаційно-когнітивного протиборства.
Тому для України та Європи питання вже не лише в тому, як зупинити нинішню російську агресію. Необхідно враховувати, що паралельно Москва формує наступне покоління людського, військового та когнітивного ресурсу, який може бути використаний у майбутніх війнах.
Попередження про «Путінюгенд» прозвучало ще у 2019 році. У 2026-му це вже не прогноз — це система, яку можна побачити в дії.
InformNapalm працює понад 12 років, досліджуючи та документуючи російську агресію. Ми не отримуємо фінансування від урядів, грантових програм чи великих донорів. Роботу сайту та проєктів спільноти забезпечують волонтери.
Якщо ви вважаєте нашу роботу важливою, можете долучитися до InformNapalm як волонтер або підтримати нашу діяльність щомісячними чи разовими внесками через Patreon, BuyMeACoffee чи зробити криптовалютний переказ через WhitePay.
Ваша підтримка допомагає нам зберігати незалежність, розвивати напрям OSINT- і CYBINT-досліджень, підтримувати операційну діяльність та продовжувати документувати російську агресію для української й міжнародної аудиторії.
Читайте також інші матеріали по темі:
- Шлях вогню: дванадцять років війни InformNapalm проти Кремля
- Українські хакери виявили як оператори російських дронів використовують Білорусь
- OKBMLeaks: таємні документи виробника компонентів для Су-57 і ПАК ДА “Посланник”
- CYBINT-операція проти супутникової системи “Гонец”, яку називають “російським аналогом Starlink”
- Wildberries між двома вогнями: удари дронами та кібероперації
- 10 років від OSINT-фіксацій до уражень: ВМС ЗСУ завдали удари по російському БРК «Бастіон» у тимчасово окупованому Криму
- Хакери розкрили нову закриту документацію “СТЦ”, російського виробника БПЛА “Орлан-10”
- CYBINT. Злам російського виробника БПЛА. Частина 1. Хто збирає “Герань-2”
- AlabugaLeaks. Частина 2: Kaspersky Lab та нейромережі для російських військових дронів
- AlabugaLeaks. Частина 3: Альбатрос, війна, NVIDIA, Sony та Saito
- Російська дронова загроза 2026–2027: уроки України для НАТО