Російські ударні БпЛА стають швидшими, автономнішими та стійкішими до протидії. Український досвід показує: майбутнє протиповітряної оборони визначатимуть не лише перехоплювачі, а ситуаційна обізнаність, максимально короткий kill chain і здатність знищувати ударний потенціал противника ще до запуску. Для Європи це вже не теоретична проблема.
Війна в Україні демонструє просту технологічну закономірність: якщо певний засіб протидії стає достатньо ефективним, противник змінює характеристики самої загрози.
Саме це відбувається з російськими ударними безпілотниками.
Україна за кілька років вибудувала багаторівневу систему протидії поршневим дронам-камікадзе типу Shahed-136 / «Герань-2»: зенітні ракетні комплекси, мобільні вогневі групи, РЕБ, авіація та дедалі масовіші дрони-перехоплювачі. Російською відповіддю став перехід до наступного технологічного циклу.
ГУР МО України прямо називає реактивну «Герань-4» контрмірою проти ефективності українських БпЛА-перехоплювачів. У новому апараті Росія відійшла від простого встановлення реактивного двигуна в старий планер і створила конструкцію, розраховану на значно вищі швидкості.
Еволюція російських ударних БпЛА: більша швидкість, бойова частина та стійкість систем навігації. Інтерактивні моделі російських дронів «Герань-4» і «Герань-5» у матеріалах ГУР / War&Sanctions.
А «Герань-5», яку Росія вже застосовувала проти України, демонструє напрямок подальшої еволюції: крейсерська швидкість 450–600 км/год, бойова частина близько 90 кг, дальність до 950 км і висота до 6 км. У конструкції зафіксовані завадозахищена супутникова навігація, система передачі телеметрії та mesh-модем.
Межа між «дроном-камікадзе» та відносно дешевою крилатою ракетою поступово розмивається.
Російський реактивний ударний дрон «Герань-5». 9 травня 2026 року. Джерело: ОТС LIVE / Militarnyi.com
Європі вже не потрібна ППО проти Shahed-136 / «Герань-2» зразка 2023 року
Головна помилка, якої зараз може припуститися Європа, — готуватися до російської тактики, яку Україна бачила два-три роки тому або бачить сьогодні.
Традиційний цикл військових закупівель триває роками. Цикл адаптації безпілотних систем на українському фронті іноді вимірюється місяцями.
Тому система, яка сьогодні виглядає оптимальною проти повільного дрона, на момент масового надходження у війська може вже відповідати попередній версії загрози.
Планувати в 2026-2027 роках необхідно не під конкретну «Герань-4» чи «Герань-5», а під напрямок розвитку російських засобів ураження:
- більша швидкість, висота польоту та маса бойової частини;
- автономніша навігація і розпізнавання цілей;
- вища стійкість до РЕБ і втраченого супутникового сигналу;
- мережеве застосування різних БпЛА, хибних цілей і ракет у межах одного ударного пакета;
- скорочення часу між виявленням цілі та її ураженням з обох сторін.
Не кожна майбутня система матиме всі ці характеристики одночасно. Важливий сам вектор.
Головним ресурсом ППО стає час
Збити швидку ціль недостатньо — її спочатку потрібно вчасно побачити.
Чим швидше рухається засіб ураження, тим дорожчою стає кожна втрачена секунда між його виявленням і запуском перехоплювача.
Тому ключовим поняттям майбутньої ППО стає kill chain — ланцюг «виявлення → класифікація → рішення → цілевказання → ураження».
І цей ланцюг необхідно постійно скорочувати.
Мова йде не тільки про радари. Потрібна єдина система, яка об’єднує радіолокаційні, оптичні, звукові, авіаційні, супутникові та інші сенсори, автоматично зіставляє інформацію, визначає загрозу і передає її тому засобу ураження, який може зробити це найшвидше та найдешевше.
Це також означає дедалі більшу автоматизацію. Людина залишається критичною для ухвалення рішень, але не повинна вручну виконувати всі операції, які машина здатна провести за частки секунди.
Україна фактично вже живе всередині цього технологічного переходу.
Для НАТО ситуація навіть сприятливіша: Альянс має значно більші можливості супутникової, авіаційної та радіотехнічної розвідки, AWACS, сучасну бойову авіацію й потужну інфраструктуру зв’язку.
Проблемою може бути не відсутність інформації. Проблемою може стати швидкість, з якою інформація перетворюється на рішення.
Найкращий перехоплювач — той, який не знадобився, бо ворожий дрон чи ракета не злетіла
Навіть надзвичайно ефективна ППО залишається реактивною системою: вона починає працювати після того, як противник уже виготовив засіб ураження, доставив його до місця застосування, підготував і запустив.
При масових атаках це створює економічну проблему.
Оборонець повинен окремо виявити та перехопити сотні або тисячі цілей. Нападнику достатньо забезпечити масове виробництво й постійно шукати дешевші способи перевантаження оборони.
Тому боротьба з повітряною загрозою не може закінчуватися на ППО.
Вона повинна включати “deep precision strike” і “counterforce” — здатність уражати військову систему, яка забезпечує сам напад: виробництво засобів ураження, склади, пускову і допоміжну інфраструктуру, військову логістику, командні вузли та бойові розрахунки.
Сам НАТО вже фактично визнає цю логіку. На офіційному рівні Альянс зазначає, що швидке зростання загрози далекобійних ударів вимагає не лише ефективної протиповітряної і протиракетної оборони, а й “deep precision strike capabilities”, які підвищують ціну агресії для противника. У 2026 році союзники запустили окремі багатонаціональні проєкти зі створення наземних далекобійних високоточних систем та ударних дронів великої дальності.
Це принципово важлива зміна парадигми.
Один перехоплювач зазвичай вирішує проблему однієї цілі.
Ураження правильно визначеного військового вузла може не дозволити сформувати цілу частину наступної ударної хвилі.
НАТО вже розвиває deep strike як необхідне доповнення до протиповітряної та протиракетної оборони». Джерело: NATO — Multinational Capability Cooperation.
Росія вже давно діє проти Європи за концепцією “Left of Launch”
Цікаво, що Росія значно раніше почала застосовувати логіку військової концепції Left of Launch — ураження ворожих засобів нападу, зокрема ракет і дронів, ще до моменту їхнього безпосереднього старту — проти європейської оборонної спроможності.
В ніч на 31 серпня 2026 у польському місті Скаржисько-Каменна (Свентокшиське воєводство) сталася пожежа на підприємстві WB Electronics — одного з найбільших польських виробників оборонних і безпілотних систем. Цей інцидент викликав серйозне занепокоєння, оскільки підприємство виготовляє компоненти для дронів (зокрема, FlyEye та Warmate).
#Russia has long been waging #war against #Europe. And it is operating according to the logic of Left of Launch — seeking to strike defense production before the weapons can even be deployed. https://t.co/FhrkLh4Sy8
— InformNapalm (@InformNapalm) September 1, 2026
Польська прокуратура встановила, що пожежу спричинили навмисно за допомогою пристрою із легкозаймистими матеріалами. Розслідування ведеться за статтями про діяльність іноземної розвідки та злочин терористичного характеру. На момент публікації російську причетність саме до цього епізоду офіційно не встановлено.
Проте інші елементи російської диверсійної кампанії в Європі вже документуються набагато конкретніше. У березні Євроюст (Агентство Європейського Союзу з питань співпраці у сфері кримінального правосуддя) повідомив про 22 підозрюваних у Литві та Польщі, яких підозрюють у роботі на воєнну розвідку РФ у справі про самозаймисті посилки, що спричинили пожежі у логістичних центрах Німеччини, Польщі та Великої Британії.
Логіка очевидна.
Москва намагається впливати не лише на озброєння вже на полі бою, а й на заводи, логістику та інфраструктуру, які дозволяють це озброєння отримати армії країн НАТО.
І саме це має бути сигналом для Європи.
Україна — це вже “forward defence” Європи
Для НАТО вихід із майбутнього політичного тупика фактично лежить на поверхні.
Не потрібно чекати, доки ризик прямої російської агресії проти країн Балтії, Польщі чи іншої держави Альянсу перетвориться на реальну кризу.
Не потрібно чекати моменту, коли європейським урядам доведеться вирішувати питання ударів по російській військовій інфраструктурі вже після того, як російські ракети та безпілотники почнуть масово летіти по містах країн НАТО.
Частину цього завдання можна виконувати вже сьогодні — посилюючи українські далекобійні спроможності.
Україна веде війну саме з тією військово-промисловою системою, яка у випадку майбутньої конфронтації вироблятиме ракети, ударні БпЛА та інші засоби вже проти НАТО.
Тому підтримка українського deep strike — це не тільки допомога Україні.
Це “forward defence” Європи.
Російська ракета або дрон, знищені на військовому складі до запуску, вже не потребують ракети ППО над Києвом чи іншими містами України чи ЄС — і не можуть бути накопичені для майбутньої війни.
Виведена з ладу військова виробнича потужність змушує Росію витрачати час і ресурси на відновлення замість нарощування запасів.
Зірвана підготовка ударної операції означає десятки або сотні цілей, які взагалі не з’являться у повітрі.
Тут сходяться економіка, технології та стратегія.
Будувати дедалі дорожчу систему ППО, головним завданням якої буде нескінченно ловити кожну нову російську «стрілу», недостатньо.
Потрібно одночасно скорочувати здатність противника ці стріли виробляти, накопичувати, запускати й ними керувати.
Росія вже розуміє цей принцип і намагається діяти проти європейського оборонного потенціалу ще до відкритої війни.
Європі варто зробити дзеркальний стратегічний висновок
Україна вже платить високу ціну за цей досвід і постійно адаптується до нових викликів.
Для НАТО ключове питання: чи варто готуватися до майбутньої війни, спираючись на український досвід, який засвоюється військовими НАТО повільніше, ніж змінюються технологічні цикли? Чи настав час визнати, що Росія вже веде активну війну не лише проти України, а й дедалі частіше застосовує в Європі власну логіку Left of Launch — намагаючись бити по виробництву, логістиці та інфраструктурі ще до того, як зброя потрапить на поле бою.
У цій логіці питання доступності супутникового зв’язку Starlink для українських далекобійних БпЛА над територією РФ, передача Україні засобів ураження більшої дальності та зняття політичних обмежень на удари по російській військовій інфраструктурі — це вже не другорядні дискусії.
Це рішення, які мали бути ухвалені ще вчора.
Бо набагато дешевше і безпечніше знищувати пускові установки, склади, командні вузли та виробничі потужності ракет і дронів — включно з такими центрами, як «Алабуга» — до того, як сотні й тисячі цих засобів ураження піднімуться в повітря.
І саме такі рішення сьогодні можуть визначити, чи доведеться завтра країнам Балтії, Польщі та іншим державам східного флангу НАТО вчитися на тих самих помилках, за які Україна вже заплатила надто високу ціну.
Публікацію підготував Андрій Лісіцин спеціально для читачів сайту міжнародної волонтерської розвідувальної спільноти InformNapalm. Поширення і передрук з активним посиланням на джерело вітаються. (Creative Commons — Attribution 4.0 International — CC BY 4.0). Підписуйтесь на сторінки міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm в соцмережах.
InformNapalm працює понад 12 років, досліджуючи та документуючи російську агресію. Ми не отримуємо фінансування від урядів, грантових програм чи великих донорів. Роботу сайту та проєктів спільноти забезпечують волонтери.
Якщо ви вважаєте нашу роботу важливою, можете долучитися до InformNapalm як волонтер або підтримати нашу діяльність щомісячними чи разовими внесками через Patreon, BuyMeACoffee чи зробити криптовалютний переказ через WhitePay.
Ваша підтримка допомагає нам зберігати незалежність, розвивати напрям OSINT- і CYBINT-досліджень, підтримувати операційну діяльність та продовжувати документувати російську агресію для української й міжнародної аудиторії.
Читайте також інші матеріали по темі:
- Шлях вогню: дванадцять років війни InformNapalm проти Кремля
- Українські хакери виявили як оператори російських дронів використовують Білорусь
- OKBMLeaks: таємні документи виробника компонентів для Су-57 і ПАК ДА “Посланник”
- CYBINT-операція проти супутникової системи “Гонец”, яку називають “російським аналогом Starlink”
- Wildberries між двома вогнями: удари дронами та кібероперації
- 10 років від OSINT-фіксацій до уражень: ВМС ЗСУ завдали удари по російському БРК «Бастіон» у тимчасово окупованому Криму
- Хакери розкрили нову закриту документацію “СТЦ”, російського виробника БПЛА “Орлан-10”
- CYBINT. Злам російського виробника БПЛА. Частина 1. Хто збирає “Герань-2”
- AlabugaLeaks. Частина 2: Kaspersky Lab та нейромережі для російських військових дронів
- AlabugaLeaks. Частина 3: Альбатрос, війна, NVIDIA, Sony та Saito
