Минуло більше місяця з часу останньої публікації аналітичних матеріалів про зону АТО. Перерва пояснюється тим, що події вздовж лінії розмежування не настільки динамічні, ніж раніше. Донедавна, аналізуючи політичну ситуацію навколо РФ, ми схилялися до думки, що В. В. Путін буде змушений шукати шляхи відступу, не застосовуючи силові методи. Але упродовж останніх двох тижнів відбулося кілька подій, що свідчать про посилення негативного ставлення до Росії в світі, а також про перехід європейських політиків до більш радикальних засобів боротьби з Кремлем, що може викликати агресивну реакцію з боку РФ, зокрема  спробу ескалації конфлікту. Розглянемо детально. 

1. Великим плюсом є вимушена відставка спеціального представника голови ОБСЄ в Україні Гайді Тальявіні (http://censor.net.ua/news/339065/spetspredstavitel_glavy_obse_v_ukraine_talyavini_uhodit_v_otstavku_shveyitsarskie_smi). Про роботу ОБСЄ, а також її лояльність до російської сторони ми писали досить часто. Напевно, представники Європи так само «високо» оцінили роботу місії, що і спричинило відставку Гайді. Побачимо, що буде далі. Можливо, ОБСЄ припинила вживати алкогольні напої в ресторанах Сіверськодонецька все-таки через звільнення спеціального представника, а не через заяву Геннадія Москаля (https://www.facebook.com/hennadii.moskal/posts/722000774611635?fref=nf).
2. Завдано удар по ФІФА, що в майбутньому може зумовити зміну місця проведення ЧСФ-2018, на який із бюджету РФ вже було виділено й витрачено кошти, а це, погодьтеся, економічний удар по РФ. Вірогідно, саме тому, не виконавши свої зобов’язання перед РФ, зібрався у відставку Й. Блаттер. (http://lenta.ru/news/2015/06/02/mutko1/)
3. Офіційна Україна нарешті представила неспростовні факти присутності військ РФ на своїй території у вигляді затриманих спецпризначенців ГРУ ГШ ЗС РФ (https://www.youtube.com/watch?v=DihBpSUg1d8). Усі випадки засвітки військовослужбовців із РФ досі не мали такого резонансу. Це дозволило Заходу офіційно заявити на Радбезі ООН про присутність ЗС РФ в Україні і, водночас, поставити на місце представника РФ у Радбезі ООН Чуркіна. (http://censor.net.ua/news/339935/tsinichnoe_ispolzovanie_rossieyi_prava_veto_v_sovbeze_oon_podryvaet_legitimnost_etoyi_organizatsii_postpred)
4. Пригадаємо також справу ЮКОСа. Світ жадає отримати від РФ значну суму. І задля цього ладен багато на що, навіть на арешт майна РФ за кордоном. (http://sobesednik.ru/obshchestvo/20150527-arest-imushchestva-na-50-mlrd-dlya-yukosa-rf-mozhet-oplatit)
5. Блокада Придністров’я. Світ вирішив повернути Придністров’я на батьківщину. І поверне ж. А що на це скаже російський електорат своєму Хазяїну? Точніше: як сам Хазяїн піднесе це своєму електорату? (http://ruspravda.info/K-chemu-mozhet-privesti-blokada-Pridnestrovya-so-storoni-ukrainskih-vlastey-4519.html). Щоб ніхто не мав сумнівів щодо Придністров’я, губернатором Одеської області призначили Михайла Саакашвілі, внаслідок чого інформаційні війська РФ перенесли сильний шок (http://korrespondent.net/ukraine/3522191-saakashvyly-hubernator-fotozhaby-y-kouby#14). Найцікавіше, що згадане призначення дало нагоду вирахувати перевертнів і серед українського бомонду. Що ж, а la guerre comme a la guerre…
6. У готелі Schloss Elmau відбулася зустріч Великої сімки, продемонструвавши президенту РФ, що його не хочуть бачити серед світових лідерів. Скільки жовчі викликав цей факт у РФ! Ось один із прикладів: http://www.vesti.ru/doc.html?id=2627807.

Все це так допекло ВВП., що він, забувши про православну віру, метнувся до головного католика — найімовірніше за покаянням. Але й тут не вдалося… (http://www.ntv.ru/novosti/1423021/)

І це ще не всі приклади. Тож людям, які твердять, що країни Європи та США виказують лише глибоку стурбованість, варто трошки помовчати. Так, ми теж вважаємо, що поки чобіт російського солдата не стане на територію НАТО, НАТО не покаже зуби у воєнному розумінні, але навіть виказуючи своє глибоке занепокоєння, наші союзники дуже насолили економіці РФ і особисто Путіну. Фактично президента РФ нині загнали в кут, і він буде шукати шлях, щоб вийти з нього. Найбільш ймовірною є ескалація конфлікту, що дозволить йому вирішити кілька питань:

1. Він позбудеться ополчення, яке починає заважати й навіть, зважаючи на останні події, погрожує розвернутися на РФ. Нова бійня типу Дебальцевого дозволить провести зачистку під прикриттям голосних гасел.
2. Путін відверне увагу від подій всередині РФ та її зовнішньої політики, підсунувши своєму електорату «геноцид» російськомовних в Україні.
3. У нього з’являться нові чинники впливу на світову спільноту для досягнення своєї мети.

На підставі сказаного можна припустити, що незабаром можливий початок активних бойових дій. Хоч треба врахувати й той факт, що Кремль може просто блефувати, створюючи напруження в українському суспільстві. Відразу попереджаємо: частину інформації ми беремо з відкритих джерел і даємо посилання на них. Інша частина — інформація від інсайдерів

ЗС РФ збільшили свою присутність на кордоні з Україною (http://fakty.ua/200493-kolichestvo-vooruzheniya-na-poligone-v-rostovskoj-oblasti-uvelichilos-vtroe). Правда, ЗМІ РФ подають цю інформацію як потребу не допустити перетину кордону озброєними бойовиками з так званих ЛНР і ДНР. Факт накопичення військ поряд із кордоном і перекидання їх в Україну непрямо підтверджується браком стійкого зв’язку з нашими інсайдерами в населених пунктах РОВЕНЬКИ, СВЕРДЛОВСЬК, КРАСНИЙ ЛУЧ. Також треба відзначити збільшення кількісного і якісного складу військ у районі населеного пункту Старобешеве (інс.). «Інформаційний опір» повідомляє про переміщення батальйонно-тактичної групи в район м. МОСПІНЕ (http://sprotyv.info/ru/news/svodka-v-rayon-starobeshevo-perebroshen-batalon-terroristov). Наші інсайдери зафіксували прибуття до механізованого батальйону свіжих сил у населений пункт ГОРЛІВКА. За інформацією від активного опору в населеному пункті ДОНЕЦЬК бойовики маневрують силами й засобами на західних околицях і в населеному пункті ОЛЕКСАНДРІВКА. Зафіксовано збільшення сил ворога. Складається картина підготовки ворога до повномасштабного наступу по всій лінії фронту.

Ворог постійно промацує оборону ЗС України. Прикладом цього є штурм населеного пункту Мар’їнка. Із суто воєнного погляду цей штурм був безглуздим, бо ставить ударну групу під удар із півдня (з боку Костянтинівки й Парасковіївки) і з півночі (Червоногорівка). Хоч штурм може мати економічну причину, а саме: потребу контролювати ТЕЦ у населенному пункті Курахове. Ми схиляємося до думки, що це була спроба перевірити реакцію командування ЗС України на дії бойовиків. У випадку зі штурмом Мар’їнки сили АТО стоять у населеному пункті, ймовірніше, нормально закріпилися й опрацювали різні сценарії залежно від дальшого розвитку подій. Щоправда, до цих самих сил у нас теж є низка запитань. Не зовсім зрозуміло, які саме завдання вони там вирішують. Першим дзвіночком стало повідомлення від «Фронту визволення Донбасу» (https://www.facebook.com/FrOsDon/posts/599319413537682). У ньому представники активного опору, які пишуть хоч уряди-годи, та влучно, розкривають одну зі схем заробітку передових підрозділів сил АТО. Хіба таке може бути, спитаєте ви. Ми теж спершу не повірили. Потім провели власне маленьке дослідження — спочатку у блогосфері, а потім і на практиці, — і з’ясувалося, що хлопці написали правду. Ми провели експеримент на двох блокпостах у районі Донецька. Кому цікаво, можемо озвучити у приватку суму, за яку чорну скриньку відкривати не будуть. Після цього ми зробили висновок, що у прифронтовій смузі вирішуються комерційні інтереси обох сторін. І не треба говорити про зрадників у ГШ. Мабуть, у ГШ навіть не здогадуються про кругообіг грошей у природі, інакше давно б вже сиділи на блокпостах. Та наразі ми не про це. Штурм Мар’їнки дав нагоду ворогу проаналізувати реакцію ЗС України. Допомогли йому в цьому наші волонтери й журналісти, а також солдати — всі, хто почав світити в мережі інформацію про склад підкріплення. Аналіз повідомлень у соцмережах показує, що впродовж півгодини було підвезено боєприпаси, згодом у Мар’їнку прибуло підкріплення зі складу 28-ї бригади, а також підрозділ сил спецоперацій. Крім того, ворог викрив джерела зливу інформації у ватні форуми (всі пам’ятають повідомлення про 60 танків ЗС України на одному з них) і надалі перестане реагувати на такі вкиди. Штурм Мар’їнки показав, що ми продовжуємо поширювати в мережах воєнну інформацію, розповідати про зраду і под., а це може підштовхнути ГШ до прийняття під тиском громадськості неправильного рішення, як це було в ДАП і Дебальцевому. До того ж, ворог оцінив час перекидання резерву. Як написало одне інформаційне агентство, час склав 16 годин, цього недостатньо для розвитку наступу. Якщо тільки бойовики не готуються наступати відразу на кількох напрямках. Це були роздуми, а тепер подивимося на факти.

Приморський напрямок ми чіпати не будемо. Наступати на вузькому проміжку, затягуючи в кишку свої сили, і вийти, у кращому разі на околиці Маріуполя, ризикуючи потрапити в оточення, якщо 72-а бригада завдасть флангового удару, ймовірніше, бойовики не будуть. У кращому разі створять видимість. Саме тому в район Новоазовська стягнуто велику кількість РСЗВ різних типів.

Піднімемося трохи північніше. Збільшення сил бойовиків у населеному пункті Старобешеве, розміщеному на відстані 30 км (година їзди на марші) від лінії розмежування (Докучаєвськ, Оленівка), може свідчити про підготовку ними ударів як у напрямку Маріуполя, так і Курахового з Оленівки по автошляху Оленівка — Парасковіївка — Янтарне. Такий варіант здається найбільш вірогідним, адже щільність населених пунктів у вказаному напрямку дуже велика, це обмежить можливість використання силами АТО артилерії. У такому разі попередньо буде завданий удар із Петровського району Донецька й Олександрівки в напрямку Мар’їнки, що відтягне резерви ЗС України до вказаного населеного пункту. Тут може навіть вийти оточення за умови одночасного удару по напрямку Донецьк — Красногорівка з виходом на рубіж Курахівка — Курахове.

За такої умови зі сходу та півночі бойовики матимуть природну загорожу від сил АТО — мережу водосховищ. А щоб білоцерківська бригада, у якої з бойовиками свої рахунки за Зеленопілля, не вдарила у фланг, її, найімовірніше, зв’яжуть боєм у районі населеного пункту Гранітне, про що свідчить рух техніки бойовиків повз Новоазовськ у напрямку Тельманового. Якщо бойовикам вдасться зв’язати 72-у бригаду в районі Гранітного, то можливий удар у напрямку на Волноваху (не забуваймо, що в Моспиному стоїть на старті БТГр, яка може упродовж 2–3 годин прибути у Старобешеве й посунути на Волноваху. Або підтримати наступаючі сили в районі Парасковіївки). А ось удар у напрямку Вугледара видається нам дуже нерозважливим. По-перше, відкритий ландшафт дозволить ефективно використовувати артилерію. По-друге, Вугледар — невеличке містечко з прямими вулицями, утримувати його доволі проблематично. Унаслідок чого може скластися ситуація дзеркально протилежна торішньому Іловайську.

Ми не будемо описувати події в районі ДАП. Вони чудово висвітлені «Інформаційним опором». Єдине, що хочемо зауважити: активність у районі Спартака й Пісків може використовуватися лише для відвертання уваги від удару в напрямку Курахівки, що дозволить бойовикам вийти згодом до Карлівки й перекрити постачання сил АТО в районі Пісків із заходу по трасі М04. Якщо уважно подивитися на мапу, то зі сходу ця траса прикрита мережею водосховищ, тому намагатися взяти Піски з боку Донецька і Спартака досить проблематично.

Горлівка упродовж останніх днів стала епіцентром подій. Постійні обстріли, які бойовики видають за провокації сил АТО. Пересування техніки в північно-західному й північно-східному напрямках. Захоплення населеного пункту Гольмівський (населений пункт був нейтральним із липня минулого року), і розгортання там системи РЕБ для того, щоб подавити операторів мобільного зв’язку. Обстріли населеного пункту Шуми. Складається картина підготовки наступу одразу на двох напрямках: Горлівка — Дзержинськ і Горлівка — Гольмівський — Новолуганське. Обидва мають сенс. У разі вдалого завершення першого бойовики можуть здобути контроль над автошляхом Н20 і позбавити постачання сили АТО в районі Авдіївки з півночі, що з паралельним загарбанням Карлівки може мати негативні наслідки для сил АТО. А другий напрямок становить для бойовиків ще більший інтерес, адже дозволяє їм вийти до мосту через Миронівське водосховище й затиснути сили АТО південніше, у населених пунктах Світлодарськ і Луганське. Паралельно з цим буде удар із боку Ірминого через Калинове, про що свідчить підвищена активність бойовиків у населених пунктах Стаханов і Алчевськ. Цілком ймовірно, що бойовики виберуть саме другий варіант, про що непрямо свідчить пересування живої сили 14.06. в напрямку Дебальцевого з Алчевська. Отже,  у Дебальцевому формується ударне угрупування, метою якого буде розбити сили АТО, що потраплять в оточення у разі успішного захоплення населеного пункту Світлодарськ. Крім того, закриття зв’язку в районі населеного пункту Красний Луч свідчить про створення там резерву, який протягом 2–3 годин зможуть перекинути як до Луганського, так і в саму Горлівку з метою посилення наступаючого угрупування.

Загалом розподіл сил ворога свідчить про те, що командування ЗС РФ перечитало історію Другої світової й вирішило повторити досвід Курської дуги і Сталінграда, де наступ проводився з глибини (нарешті перестали читати Жукова, а перечитали Єременка, Рокосовського і Ватутіна). Вони відмовляються створювати ударні угрупування безпосередньо біля лінії розмежування, як це було раніше, побоюючись їх знищення артилерією ЗС України, що може раптово повернутися. Про це свідчить також збільшення сил у населених пунктах Шахтарськ і Харцизьк, звідки резерв може швидко посилити ударні угрупування в Донецьку та Горлівці.

Паралельно з ударами в район Новолуганського, імовірніше, йтимуть два удари в напрямку Артемівська, з Горлівки та Первомайська. До того ж,  удар із Первомайська буде завдано північніше Попасної. Саме тому бойовики збільшують свою присутність у районі населеного пункту Новотошківське. Завдання — вирівняти лінію фронту, захопивши населений пункт Золоте, а потім удар через Комишуваху на Артемівськ. З метою зв’язування 30-ї бригади, у район Артемівська повертається ополчення під виглядом біженців, які, ймовірно,  залишили на підконтрольній Україні території сховки й почнуть диверсійну роботу в наших тилах одночасно з початком наступу на північному напрямку.

Збільшення сил ворога в районі Новотошківського також може свідчити про підготовку походу в напрямку населеного пункту Лисичанськ, щоб вийти до лісових масивів на півночі області й закріпитися вздовж південного берега Сіверського Дінця, отримавши такий собі аналог Придністров’я.

Що стосується сектора А, то тут, як ми вже писали, Сіверський Донець — чудова природна перешкода, й удар можливий лише у разі підтримки з РФ, а це — початок Третьої світової. Хоч спроби створити видимість наступу в районі Щастя (збільшення кількості бойовиків у районі населеного пункту Весела Гора) і Станиці Луганської будуть.

Але тут, ймовірно,  обмежаться тільки артобстрілами, якщо не увійдуть війська РФ із боку Міллерово.

Весь матеріал, поданий вище, є припущенням про дальший розвиток подій на фронтах. З огляду на нестандартну ситуацію, у яку уряди цивілізованих країн поставили військово-політичне керівництво РФ, припущення цілком вірогідні, хоч і можуть використовуватися винятково з метою зменшення кількості бойовиків, використовуючи їх як передові загони, що підлягають знищенню, що вже відбулося 3 червня в населеному пункті Мар’їнка. Ніхто не ставив собі запитання, як так сталося, що артилерія бойовиків накрила свої передові загони?

(с) Матеріал підготували аналітики команди InformNapalm Артем Василенко й Тимур Мелик. При передруку й частковому використанні інформації активне посилання на джерело обов’язкове.

* Перевірено редактором.