Якщо ви стежите за подіями міжнародної політики і уважно поглянете на глобус, то можете зауважити, що наша АТО – це НАЙПІВНІЧНІША з усіх воєн сучасності.
З цього випливає два висновки: географічний та геополітичний.
ГЕОГРАФІЯ констатує, що у північних широтах холодні зими. Це буде випробуванням і для нас, і для нашого противника. Оскільки воюючі суспільства застосовують найновіші доступні технології військового і цивільного призначення (від систем залпового вогню до програми “Zello”), значить наша АТО – найсучасніша війна у найбільш холодних кліматичних умовах. Прелюдією був північний Євромайдан – льодові барикади і Фейсбук-мобілізація.
ГЕОПОЛІТИКА змушує переглянути уявлення про місце, де проходить межа між стабільною і заможною Глобальною Північчю та кризовим і нужденним Глобальним Півднем. Путін посунув цю межу вгору. Тепер не виключено, що “Третій світ” розшириться від Паміру до Північного Льодовитого океану. По боках від дикої Тартарії, з її песиголовцями і андрофагами, намагатимуться зберегти основи цивілізації Європа і Східна Азія.
Які ще особливості цього конфлікту? Терміном, який постійно ретранслюється, стала так звана “ГІБРИДНА ВІЙНА”. У це розхоже поняття вкладається вся глибина обурення тим, що Росія бреше, таємно засилає війська і втягує в протистояння цивільних. Зосередження на гібридності – як на визначальній рисі цієї війни – насправді дає нам мало для розуміння процесів і навіть вводить нас в оману. Шалена пропаганда, повстанці-диверсанти і спецоперації – це якраз те, що об’єднує всі сучасні війни, а не робить якусь одну особливою.
Думаю, доцільніше поділяти війни не на “класичні” та “гібридні”, а на “повномасштабні” та “договірні”. Давайте розглядати #АТО як (поки) ДОГОВІРНУ ВІЙНУ. Договірна війна відбувається у певних обмежених рамках, які влаштовують обидві сторони, і кожна зі сторін згодна визнати перемогу противника після досягнення деякого локального успіху. Звісно, як і у випадку зі знаменитим “суспільним договором”, зовсім не обов’язково, щоб укладалася якась конкретна угода – документальна чи джентльменська. Це може бути мовчазний договір “за дефолтом”.
Договірна війна означає, що ніяка зі сторін не буде стояти до кінця, стояти на смерть. Тільки до якоїсь певної межі. Виграти договірну війну можна як у боксі “за очками” (нокаут і нокдаун небажані). Обопільне невизнання факту війни – теж елемент “договору”. Ми не готові воювати на повну. Росія насправді теж, але її показна мотивація – не виглядати агресором.
Звідси така дивовижна ситуація – Крим анексовано, на Донбасі ми випалюємо одне одного “Градами”, а дипломатичні відносини не розірвані, економічні відносини не розірвані (ми сподіваємося на нормальну ціну за газ і продовжуємо годувати “тимчасово окуповану територію”).
Росія не несе серйозної відповідальності за агресію в неоголошеній війні, а ми здатні перемогти Росію лише у війні, яка не оголошена. Якщо РФ нам програє, Кремль просто заявить, що він жодної війни не вів. Щоб перемогти цілу Росію, нам достатньо лише збройно розгромити “Новоросію”.
Проблема нашої договірної війни у тому, що вона може легко перерости у повномасштабну. Грань між ними майже невидима. Чим пізніше ми збагнемо, що Путін підняв ставки у грі, тим гірше для нас. Чи не є перенесення бойових дій у Приазов’я, застосування Росією БТГ, бронетехніки і авіації – свідченням того, що Рубікон перейдено?
АТО є “вітчизняною” війною лише у тому сенсі, що наші воїни гинуть за Вітчизну, а за їх плечима небаченого масштабу волонтерський рух і патріотичне піднесення суспільства. Але Кремль може зробити нам війну “Великою Вітчизняною” у значенні, яке ,більш близьке для старшого покоління: Великою Вітчизняною Війною на винищення, за повну капітуляцію ворога, війною, де відступати нема вже куди.
Автор: Максим Майоров
