
Ажіотаж довкола спільних російсько-білоруських навчань «Захід-2017» у ЗМІ викликав здивування та нерозуміння білоруських військовиків. Проте, якщо уважно розглянути воєнно-політичну ситуацію в регіоні, реальні масштаби навчань та динаміку розвитку російсько-українського конфлікту, то реакція на проведення навчань не здається «неадекватною» з огляду на згенеровані загрози.
Воєнно-політичний фон навчань
З огляду на звинувачення РФ в агресії проти України з вуст Макрона, безрезультатність зустрічі Путіна та Трампа під час саміту G20, жорстку резолюцію літньої сесії ПА ОБСЄ, а також на фоні інших подій в регіоні, а саме:
- гаряча фаза російсько-українського конфлікту на Донбасі, на думку американського спецпредставника Джона Волкера;
- американці прийняли жорсткіші санкції проти Росії;
- жорстке переформатування в переговорному процесі, фактичне визнання РФ країною-агресором;
- підготовка і проведення провокаційних стратегічних командно-штабних навчань РФ «Захід-2017» на кордонах країн Балтії та України;
- посилюється мілітаризація регіону;
- нечітка й двоїста політика РБ у стосунках з Україною, коли громадяни України вже страждають, а дипломати ще домовляються про мінімізацію витрат;
- посткризовий етап у стосунках РБ з Росією в результаті практично річного протистояння через ціну на вуглеводні
саме прийняття Мінськом рішення про проведення навчань для всіх сусідів видається «іграми дітей з сірниками біля бензоколонки».
Але Мінськ не бачить логіки в пересторогах з усіх боків, воліючи, за прикладом своїх кремлівських партнерів, перебувати у власних уявленнях про навколишню реальність і ретранслювати їх в ефір; згідно з ними, всі складнощі та загрози воєнно-політичної ситуації в регіоні вкладаються в одну тезу: НАТО збільшує кількість навчань і залучених військ на кордонах Союзної держави, тому на навчаннях нам треба показати, що ми «єдині і непереможні» з РФ.
Презентуючи легенду навчань «Захід-2017», Олег Бєлоконєв зазначив, що підготовка до спільних стратегічних навчань збройних сил Білорусі та Росії проходить на фоні непростої воєнно-політичної ситуації в регіоні. Біля західних кордонів Союзної держави створені передові командні центри НАТО. Альянс активно, практично одне за одним, проводить навчання, в ході яких, зокрема, відпрацьовують питання застосування військ безпосередньо поблизу державного кордону Білорусі. Олег Бєлоконєв констатував, що кількість навчань в регіоні за останні 8 років збільшилася вдвічі, чисельність залучених до навчань військ – більш як в три рази».
Коментуючи цілі навчань для російського ІА ТАСС, міністр оборони РБ Андрій Равков заявив: «Нам нема чого приховувати. Тематика наших навчань оборонна. Це з одного боку. З другого — рівень підготовки наших військ такий, що показ окремих елементів навчань тільки підкреслить високу боєготовність з’єднань і військових частин регіонального угруповання військ (сил) і буде пересторогою для деяких політиків, які роблять недвозначні заяви, що призводить до загострення напруги у Східноєвропейському регіоні колективної безпеки»
Судячи із заяв білоруських військових, офіційно навчання – оборонні, а по суті — «кузькіну мать показуємо», лякаємо сусідів, що забагато говорять.
Тож відмінності в розумінні військово-політичної ситуації між РБ і сусідами, а також неоднозначність задекларованих військовим командуванням РБ цілей навчань фактично не залишає шансів для нормальної комунікації з офіційним Мінськом і руйнує залишки довіри західної дипломатії до офіційного Мінська.
Про що кричить Захід
Сьогодні Україна і наші західні партнери просувають наративи, вибудувані з огляду на представлене вище спільне бачення процесів військово-політичного фону навчань:
- Непрозорість навчань = загроза вторгнення в сусідні держави з території РБ (Україна, країни Балтії)
- Російський контингент на території РБ = «м’яка окупація» і втрата суб’єктності РБ на міжнародній арені.
- Спроба демократичного транзиту влади в РБ, без контролю Кремля = загроза окупації РБ за «українським» сценарієм.
Цілями розгорнутих інформаційних кампаній, з одного боку, було сприяти, щоб Мінськ якщо й не переніс ці навчання у часі чи в просторі з огляду на складну соціально-політичну ситуацію в регіоні, то хоча б знизив рівень конфліктності сценарію й обмежив російський контингент немілітарним компонентом (медицина, інженерні підрозділи і под.)
З іншого боку, отримати чіткі відповіді на низку запитань, які дають обґрунтування білоруських гарантій безпеки своїм сусідам на фоні агресивної політики Кремля в регіоні:
- Які механізми стримування росіян, з їхньою агресивною політикою, від можливих провокацій під час навчань створило керівництво РБ?
- Чи готова Білорусь розділити відповідальність за можливі провокації РФ в ході навчань?
- Яка буде реакція Білорусі, якщо Кремль вирішить під час навчань повторити вторгнення на Донбас чи на південь України?
Та Мінськ не квапиться реагувати на всі перестороги, страхи та загрози для своїх сусідів. Демонструє в своїй регіональній політиці безпеки повне протиріччя публічному позиціюванню Білорусі як «донора регіональної безпеки».
Чому не чує Мінськ
Розглядаючи причини не повного взаєморозуміння між Мінськом та сусідами в контексті навчань, слід назвати низку особливостей сприйняття ситуації з боку РБ:
- Білоруські воєначальники дуже чітко і жорстко визначають «своїх» (ОДКБ – організація договору про колективну безпеку) і «чужих» (НАТО). З огляду на те, що в будь-яких авторитарних державах силовики завжди домінують над чиновниками, політиками та дипломатами в державній ієрархії, ми розуміємо, що білоруська дипломатія вже не в змозі вийти з рамки протистояння Схід-Захід, а всі дипломатичні зусилля Заходу будуть розглядатися в конфліктній логіці, як застосування «м’якої сили» чи спроби зруйнувати «Союзну державу».
- Конфліктна логіка сприйняття світу визначає також особливості зовнішньополітичного дискурсу Білорусі на Західному напрямку. По-перше, він ніколи не виходить за рамки «розмовної» дипломатії («діалоги», «обговорення», «дискусії» і под.). По-друге, він не передбачає модернізацію державного управління (демократизацію, лібералізацію і под.). По-третє, понад 70% всіх дипломатичних зусиль РБ – це битва за зовнішньоекономічні преференції для білоруських товарів та послуг.
- Поняття «свободи», «суб’єктності» чи «незалежності» країни за два десятиліття абсолютної влади Лукашенка уже сублімовані ним і локалізовані в його особистих атрибутах влади.
Іншими словами, поки немає видимої предметної загрози владі Лукашенка у вигляді альтернативної фігури його наступника в Кремлі, сильного лідера протестного руху, організаційно оформленої всередині владної команди, економічної загрози «сімейному» бізнесу і под., говорити сьогодні про загрози РБ з боку РФ марно.
Читайте також: Білорусь – суверенна держава чи протекторат РФ? Моніторинг – 2017
Всі ці особливості було враховано і використано в російських інформаційних операціях і наративах російської пропаганди. Тут досить пригадати:
- Захід готує «кольорову революцію» в РБ.
- Захід фінансує і покриває лідерів білоруської опозиції.
- Захід готує бойовиків в Україні, Польщі та країнах Балтії для дестабілізації Білорусі.
- Українські радикали — загроза безпеці РБ, потурання Порошенка національним добробатам. Існування тактичної групи «Білорусь» у складі «ПС» пропагандисти й силовики представляють як головний маркер подвійної гри українців.
- Українська анархія — загроза безпеці в РБ: канал розповсюдження зброї, розплідник політичного радикалізму і т. д.
У цьому контексті слід сказати про ефективність оперативних заходів, реалізованих РФ на території РБ:
- Спроба прориву джипа на білоруському прикордонному переході.
- Організація скандальних інцидентів із забороною на в’їзд українським журналістам відповідно до російського стоп-листа, що спричинило дипломатичні баталії між українським та білоруським МЗС, не готовими до публічного з’ясування стосунків.
- Нагнітання ситуації довкола навчань, перекидання техніки на західні кордони на фоні повного інформаційного ігнорування проблем білоруської дипломатії у цьому питанні. Просування головного меседжу білорусів про «неадекватність» істерики західних експертів, політиків та журналістів щодо навчань.
Про що мовчить Кремль
Уважне прочитання легенди навчань та події, що розгортаються в РБ, свідчать про те, що навчання мають складнішу структуру, ніж стандартні конвенційні маневри, і включають відпрацювання вправ усіма силовими та дипломатичними компонентами, власне міліарний компонент залучається тільки на останньому етапі навчань.
Спровоковані ситуації на інформаційних, дипломатичних і економічних треках продемонстрували єдність і готовність спецслужб РФ і Білорусі до спільної протидії гібридним впливам і загрозам, вказаним у легенді навчань. З іншого боку, продемонстрували Мінську незахищеність режиму від гібридних впливів і абсолютну залежність Лукашенка від волі Кремля.
Легенда навчань – згідно зі сценарієм, на навчаннях «Захід-2017» відпрацьовують модель конфлікту між «Північними» (Білорусь і Росія) і «Західними» (коаліція трьох держав-агресорів: «Вейшнорії», «Весбарії» та «Лубенії»). За сценарієм, «Західні» намагаються розколоти союз Білорусі та Росії, погіршити соціально-економічну ситуацію в першій, добитися там зміни керівництва і, використовуючи все це, захопити частину Білорусі й створити там державу під назвою «Вейшнорія». Після цього «Західні» збираються ввести війська на територію всієї країни. «Північні», відповідно, мають цим планам протистояти.
Деталізуємо заявлений в легенді список загроз:
- «Західні» намагаються розколоти союз Білорусі та Росії.
- Погіршити соціально-економічну ситуацію в РБ.
- Добитися там зміни керівництва.
- Захопити частину Білорусі і створити там державу під назвою «Вейшнорія».
- Після цього «Західні» мають намір ввести свої війська на територію всієї країни.
Як бачимо, 3 з 5 загроз мають немілітарний характер і випадають з поля зору запрошених Мінськом «спостерігачів». Виникає кілька запитань:
По-перше, де і коли було відпрацьовано вправи по протидії загрозам «розколу» Союзної держави, «погіршенню соціально-економічної ситуації», «зміни керівництва»? По-друге, чи брали участь у цих вправах білоруські силовики й політики?
Відповідь на ці запитання дає нам змогу трохи по-іншому побачити цілу низку білоруських подій цього року.
«Розкол Союзної держави» і «погіршення соціально-економічної ситуації»
Суперечка Мінська і Кремля через ціну на вуглеводні, що затягнулася більш як на рік, «торговельні війни» на сільськогосподарському ринку, небажання Мінська підписувати угоду по ЗВТ (зона вільної торгівлі) до закінчення суперечок, арешт російських пропагандистів не тільки завдали великих збитків білоруській економіці, погіршивши соціально-економічну ситуацію в республіці, але й спричинили кризу російсько-білоруських стосунків. У цих умовах Кремль помітив активність західних дипломатів на Мінському напрямку, піком стала заява про готовність відновити повноцінні дипломатичні стосунки між Вашингтоном та Мінськом, повернувши американського посла в Мінськ. Такий швидкий розвиток стосунків із Заходом Кремль сприйняв як загрозу «розколу Союзної держави» і вжив цілу низку заходів для освоєння і монтування спільного інформаційного та смислового простору РБ і РФ.
Намагаючись збалансувати політику в умовах економічного протистояння, Мінськ був змушений сформувати при АП РБ і силовиках прокремлівський експертний пул, який має доступ не тільки до російських медіаресурсів, але й активно просувається в білоруському інформаційному просторі, презентуючи себе як нових «ідеологів» режиму і головних носіїв «євразійських цінностей».
Так вправи з протидії «розколу» було відпрацьовано включенням офіційного Мінська в просування наративу «Союзної держави» як наддержавного утворення, що нівелює національні інтереси РБ, ставлячи в пріоритет інтереси Союзної держави.
На думку представників прокремлівських експертів, наявність у білорусів «національних інтересів» обмежує інтеграційні можливості і може стати причиною «розколу» на фоні повної відсутності в медіасередовищі спільних проектів і спільних цілей РБ і РФ. Зміна наративу переорієнтувала білоруський експертний пул з власних пропагандистських ресурсів типу Імхоклубу на новостворені Євразійські проекти Сонар-2050, Спутнік і под.
Читайте також: Москва в Білорусі відкрила новий фронт інформаційної війни проти України
У рамках протидії спробам розколу росіяни провели на території Білорусі цілу серію спецзаходів та інформаційних операцій:
- Здійснення дискредитації білоруським прокремлівським експертним пулом будь-яких дій і намірів сусідів, передусім Польщі, Латвії і України, способом активного просування в медіасередовищі теми підготовки білоруських бойовиків на тренувальних базах у сусідніх державах, загрози експорту «кольорових революцій», а також викриття точок і цілей «м’якої сили» різними «західними агентами».
- Актуалізація російськими спецслужбами загроз з боку України і локалізація двосторонніх взаємин в рамках економічних інтересів РБ:
- Спроба прорвати кордон джипом;
- Вибіркове застосування білоруськими силовиками російського стоп-листа, як правило, до публічних та соціально активних громадян;
- Різкі публічні дії України у відповідь на провокації силовиків РБ і РФ, що демонструють непідготовленість РБ до відкритої публічної політики.
- Перевірка лояльності і готовності до співпраці білоруських силовиків зі спецслужбами РФ на території РБ:
- провокація російських радикалів на прес-конференції представника ОБСЄ в ТКГ;
- викрадення громадянина України з території РБ.
При цьому слід зазначити, що жодна з операцій росіян на території РБ не отримала належної дипломатичної оцінки з боку офіційного Мінська.
«Добитися зміни керівництва», захопити частину території і створити «Вейшнорію»
Погіршення соціально-економічної ситуації в РБ на фоні торговельної війни з РФ і «помилки» політичного керівництва країни під час імплементації Декрету №3 («Про дармоїдів») спричинили масові протести в республіці. Головною несподіванкою для місцевих силовиків стала географія весняних акцій. На відміну від всіх попередніх акцій опозиції, які проходили виключно в Мінську, цього разу акції проходять по всій території Білорусі і мають відносно стихійний характер. Змінюється й риторика протестів. Сьогодні це вже не лібералізація з демократизацією правлячого режиму, а економічні вимоги й політичний тиск на Лукашенка, щоб Декрет було скасовано.
Спроба Лукашенка продемонструвати гнучкість, що потрібна була від нього в той момент, на фоні підготовки до літньої сесії ПА ОБСЄ, візиту делегації МВФ, зазнала краху. Вправа по «протидії силовій зміні влади» була відпрацьована 25 березня під час акції протесту в Мінську, а також у ході локалізації протестів у регіонах, що створило відчуття награності ситуації на фоні відмінності потенціалу протестів та сил і засобів протидії. Особливої уваги потребують факти залучення до силових акцій як у Мінську, так і пізніше в Москві колишніх співробітників українського спецпідрозділу «Беркут», що навіює думку про скоординовані спільні дії силовиків РБ та РФ у цих заходах.
Читайте також: Екс-бійці українського «Беркуту» на службі в міліції Білорусі
Поява «Вейшнорії» на військових картах навчань визначає наступальний характер мілітарного блоку навчань, у ході якого «об’єднане угруповання» Півничан не тільки захищає, а й звільняє територію Білорусі від агресорів.
Інформаційно-дипломатичну битву для умиротворення Заходу, судячи з останніх заяв очільника білоруського МЗС, Мінськ програв. Мантри про «оборонний характер Навчань» і «нейтральність Білорусі» як гарантію недопущення провокацій виявилися безрезультатними, сусідні країни НАТО наростили військово-технічну присутність в регіоні.
У результаті навчання «Захід-2017» стали моментом істини для військово-політичного керівництва РБ, по факту обнуливши нейтральний статус РБ і продемонструвавши його декларативний характер.
Навчання «Захід-2017»: військово-політичне послання Кремля
Легенда навчань сама по собі яскрава демонстрація розподілу ролей та позиціювання учасників навчань в регіональних і глобальних міжнародних процесах.
У цьому контексті, продемонстрована в легенді слабка стійкість офіційного Мінська до гібридних впливів компенсується геостратегічними інтересами РФ у регіоні.
Оцінюючи ключові треки державної стійкості РФ, можна зазначити, що сьогодні офіційний Мінськ втратив амбіції і можливості суб’єктної гри в глобальних чи регіональних міжнародних процесах і абсолютно інтегрований в геополітичну і геостратегічну зону інтересів та контролю РФ:
- Мілітарний (силовий блок) – створення і розвиток «регіонального угруповання» можна розглядати як фактичне делегування Мінськом своїм російським союзникам функцій стратегічного стримування. Активне стримування бажання росіян розмістити свої військові бази на території республіки мотивовані як загрозами особистій безпеці Лукашенка, так і можливими економічними бонусами від розвитку власних збройних сил коштом РФ.
- Інформаційний (інформаційно-психологічні операції, комунікації) – панівна присутність російського контингенту в інформаційному просторі РБ практично виключає можливість активної протидії Мінська інформаційним операціям. Активне просування білоруським прокремлівським експертним пулом наративу «Союзна держава» і «євразійський простір» показує вторинність національних інтересів щодо Євразійського інтеграційного проекту, а також тотальну інтеграцію інформаційних ресурсів РБ у систему російської пропаганди для роботи на пострадянському просторі.
- Кібернетичний (дії у сфері кібербезпеки та електронних систем комунікації) – контроль РФ над каналами зв’язку став однією з основних умов прив’язки системи наведення комплексу «Полонез» до китайських супутників.
- Соціально-політичний (вплив у сфері внутрішньополітичних процесів, соціальної інженерії та економіки) – сфера локалізації впливу і реалізації власних амбіцій Лукашенка (питання власності держпідприємств і компаній), розвиток «Білоруської соціально-економічної моделі» державного капіталізму. Характер та умови розв’язання вуглеводневої суперечки, торговельних протистоянь, потреба в регулярних дотаціях демонструє абсолютну залежність на глобальному рівні білоруської моделі від російської економіки.
- Дипломатичний (локалізація дипломатичних інтересів країни) – сам факт проведення повномасштабних навчань наступального плану в ситуації, що склалася, демонструє визнання Мінськом провідної ролі РФ у розбудові глобальної архітектури безпеки і зовнішньополітичного позиціювання РБ. Особливо після того як Мінську довелося зіткнутися з глобальною інформаційною протидією в рамках підготовки навчань «Захід-2017» і власною безпорадністю довести безпеку майбутніх маневрів західному дипломатичному корпусу.
За задумом Кремля, Мінськ має усвідомити, що ігри в «багатовекторність» закінчилися. В ситуації, що склалася, можливостей для геополітичних ігор у Мінська не більше, ніж у Совітської України в брежнєвські часи.
Для Західних країн навчання фіксують претензії Кремля на Білорусь як власну зону геополітичних інтересів. Легенда навчань має остудити бажання будь-яких країн брати участь в процесі транзиту влади в РБ. У якій би формі чи яким би способом він не реалізовувався, процес буде жорстко контролювати Кремль, а будь-які спроби «кольорових революцій» можуть просто втопити в крові.
«Мінськ наш»
Проведення повномасштабних навчань з регулярною демонстрацією протистояння білоруського військово-політичного керівництва з західними противниками навчань на фоні просування про кремлівським експертним пулом наративу «Союзної держави» і «Євразійського простору», на внутрішньому електоральному ринку буде подаватися як кінець білоруської «багатовекторності» і беззаперечна перемога російського проекту «м’якої сили» у битві із Заходом за Білорусь.
Автор публікації Дмитро Громаков — керівник дослідницьких проектів Центру соціального інжинірингу «Розпізнавання й аналіз несистемних дій».
(Creative Commons — Attribution 4.0 International — CC BY 4.0)
Тисніть репост і діліться з друзями.
Підписуйтеся на сторінки спільноти InformNapalm у
Фейсбук / Твіттер / Telegram
і оперативно отримуйте інформацію про нові матеріали.
Помітили помилку? Напишіть нам, будь ласка, приватне повідомлення на сторінку Фейсбук – і ми її виправимо. Дякуємо!
No Responses to “Навчання «Захід-2017»: про що кричить Захід, чому не чує Мінськ і про що мовчить Кремль”