Французькі президентські перегони стали для Кремля великою шаховою грою. Москва має у ній своїх пішаків. Численні експерти та політики висловили занепокоєння з приводу можливого втручання Росії у вибори у Франції після виборчої кампанії у Сполучених Штатах.
Американці переконані, що Кремль втрутився у вибори задля сприяння перемозі Дональда Трампа. Тепер владу Путіна підозрюють у таких самих діях щодо французького виборчого процесу, зокрема, це кібератаки, маніпуляції у медіа та фінансова допомога у розмірі 28 мільйонів євро для партії правих радикалів.
Кінцевою метою режиму Путіна є поділ та ослаблення Євросоюзу, який і так перебуває у глибокій кризі. Тож підтримка російської влади, надана популістичним та антиєвропейським партіям, має своє пояснення. Ці політичні сили прагнуть зруйнувати Євросоюз, що повністю відповідає бажанням Кремля. Саме тому антиєвропейським політикам гарантований теплий прийом у Москві.
Для французької президентської кампанії Кремль дуже добре вибрав кандидатів: Жан-Люк Меланшон, Франсуа Фійон та Марін Ле Пен. Цей вибір не дивує, адже ці кандидати не підтримують сильну Європу, двоє радикальних кандидатів прагнуть виходу Франції з Євросоюзу, усі троє виказують підтримку російському президенту В. Путіну у питаннях міжнародної політики. Фійон, Ле Пен та Меланшон часто стають “адвокатами” Путіна у питаннях дій Москви в Україні та Сирії. Їх мотивує антиамериканізм, бізнес-зв’язки або ж симпатія до авторитарної влади. Але не лише це.
Санкції
Таким чином, санкції країн Заходу по відношенню до Росії за її роль у війні в Україні, на думку Меланшона є нелегальними, зі слів Ле Пен – дурними, а в очах Фійона шкодять Франції.
Анексія Криму
Марін Ле Пен підтримує анексію українського Криму Росією, всупереч думці міжнародної спільноти та нормам міжнародного права. Фійон намагається виправдати анексію питанням “права народів розпоряджатися самими собою”. Меланшон також не засуджує Росію, але вимагає проведення “конференції з безпеки від Атлантики до Уралу задля обговорення кордонів”. Ці слова викликають холодний піт, нагадуючи про досвід мюнхенської конференції у 1938 р. та подій, які після неї відбулися.
Сирія
Ці троє кандидатів повністю підтримують російську інтервенцію в Сирії. Вони готові сісти за стіл переговорів з режимом Асада під приводом війни з ісламістами. Вони закривають очі на злочини у Дамаску у війні союзника Путіна з цивільним населенням.
За це їх піддав критиці кандидат соціалістів Бенуа Амон.
“Месьє Фійон, мадам Ле Пен, у меншій мірі Жан-Люк Меланшон захоплюються паном Путіном. Я ж, навпаки, абсолютно не бачу чарівності у режимах, які не є демократичними, мені не подобаються ті, хто прагне нас сьогодні ослабити”, – додав Амон.
Медіа російської пропаганди
Сенатор Річард Берр, голова розвідувального комітету Сенату США, який є членом команди, зайнятої розслідуванням втручання Росії в американські президентські вибори, стверджує, що Кремль активно втручається у французьку президентську кампанію. Пан Берр не наводить жодного конкретного прикладу, але вважає, що Росія подвоює зусилля у викраденні цифрових даних, які потім використовує у кампанії пропаганди та дезінформації.
31 березня міністр закордонних справ Франції Жан-Марк Айро попередив Москву проти будь-яких спроб втручання у французькі президентські вибори.
“Не Росії обирати майбутнього президента Французької Республіки”, – заявив Жан-Марк Айро.
Після зустрічі Ле Пен з Путіним у Москві Кремль зробив спробу спростувати цю заяву. “Ми не бажаємо впливати у будь-який спосіб на кампанію у Франції,” – сказав Путін Russia Today. Додамо також статтю з іншого пропагандистського ресурсу – Sputnik, який насміхається зі звинувачень на адресу Москви: “Коли йдеться про виборчу кампанію у будь-якій країні, зазвичай чути крики про так зване втручання Росії та пошуки слідів славнозвісної Руки Кремля, що стоїть за найменшою кібератакою. Але у випадку перемоги Марін Ле Пен дехто порадив би подивитися у бік США”.
Та російські медіа, серед яких також Russia Today і Sputnik, добре обрали своїх кандидатів у президентських виборах у Франції. Ці медіа було звинувачено у розповсюдженні фальшивої інформації про Емануеля Макрона, неприйнятного для Кремля кандидата. Йшлося про публікацію безпідставних чуток, які кваліфікувалися як фейки. Без перевірки фактів, користувачі інтернету розповсюджували дезінформацію від Sputnik у соціальних мережах.
Медіа, фінансовані Росією, звинуватив Емануель Макрон, який почувався жертвою знеславлення.
Кремлівські медіа намагаються обґрунтовувати свої погляди на думкою експертів, політиків та економістів, які сповідують вигідну Москві ідеологію: антиамериканські, антиєвропейскі та проросійські почуття. Філософ Мішель Ельчанінов, спеціаліст з російської тематики, в інтерв’ю для L’Express пояснює, чому м’яка сила Москви стає ефективною:
“Вона опирається на слабкості супротивника, на наші тривоги. Медійна стратегія Росії у дуже дієвий спосіб використовує занепад традиційних медіа”.
Аналіз обговорення кандидатів та їхньої кампанії у франкомовних російських медіа
Ми зробили короткий аналіз останнього висвітлення виборів у Франції у Sputnik та RT Français. Ці медіа публікують схвальні статті про Фійона, Ле Пен та Меланшона, але негативно ставляться до Макрона. Кандидатку Національного Фронту представлено в образі Жанни д’Арк ХХІ століття, або ж як Путіна у спідниці. Достатньо прочитати заголовки: “Сильна та незалежна”, “Марін Ле Пен зізналася, що вона котяча мама”, “Марін Ле Пен: ‘Моя кандидатура – це кандидатура народу проти еліт'”.
Ми також знайшли статтю з антиєвропейським присмаком під назвою “Європейський прапор – ‘ганчірка олігархів’ для Флоріана Філіпо” (віце-голова Національного Фронту), стаття підсилене світлиною цього ж таки прапору, спаленого праворадикальними протестувальниками.
Кандидат лівих радикалів зображений позитивно у статті під назвою “Меланшон: нападки, злі плітки чи рекламна кампанія?” Меланшона представлено як несподіванку, кандидата, недооціненого у медіа, а також жертву – через те, що деякі медіа назвали його “французьким Чавесом”.
Але найкращий медіа-супровід було надано Франсуа Фійону, який, здається, є фаворитом кремлівських журналістів. Складається враження, що читаєш комікс про супергероїв: “Фійон дав зрозуміти, що він не потребує куленепробивного жилету, відкидаючи прохання свого охоронця”, “Трамп є ‘загрозою для миру’, – сказав Франсуа Фійон”, “Ніколя Саркозі просить виборців проголосувати за Франсуа Фійона”.
Редакція Sputnik намагається сказати, що “Франсуа Фійон має прогрес, тоді як його суперники у стані стагнації”, попри факт, що це стосується лише опитування щодо малого відрізку часу, а прогрес не був значним. Інша стаття про Фійона – “Останнє опитування Opinion Way/ORPI” – показує, що кандидат правих Франсуа Фійон залишається у президентських перегонах. Таким чином, він закріпився у першій трійці на підставі прогнозів голосування у першому турі президентських виборів, зі ще одним набраним балом він має 20%.
Тоді як ненависний Кремлеві Емануель Макрон отримує лише штурхани, як у статті “Коли Емануель Макрон не розуміє власної промови”. Немає нічого поганого у критиці кандидата. Але вибіркова критика вже є проблемою. На порталах Sputnik і RT читачі на знайдуть негативних матеріалів про Фійона або Ле Пен, хоча у їхніх великих досьє знайшлося б багато матеріалів.
Яскравим прикладом інформаційної маніпуляції російськими французькомовними медіа є публікація підставного опитування. Тоді як усі головні опитування розміщували Франсуа Фійона на четвертому місці, Sputnik передрукував фейкове опитування, яке віддавало перше місце Фійону: “Дослідження соцмереж: Фійон попереду Макрона на 2,1%, про це свідчить останнє дослідження Brand Analitycs, основане на соцмережах”. Цей заголовок сам по собі створює фальшиве враження, оскільки дослідження соцмереж не є опитуванням. Тим більше, що це дослідження проводилося сумнівною агенцією. Йдеться про дослідження, аналіз “які цілі осіб із соцмереж”, як пояснює Світлана Крилова, директор агенції. З цього приводу Le Monde опублікував статтю про те, “як відрізнити справжні опитування від фальшивих”.
До дифірамбів на честь Фійона та Ле Пен російські медіа додають трохи сюжетів, які підсилюють “антиемігрантські” на право-радикальні настрої. Прикладом є “Напружена ситуація у ‘дикому’ таборі на північному заході Парижа”, “Спецслужби попереджають про загрозу для головних кандидатів президетських виборів та надсилають звернення до деяких керівників кампанії”.
Ще думки, які спонукають виборців утриматися від голосування, що сприятиме кандидатові від Фронту. Sputnik цитує актора Жерара Депардьє, відомого тим, що шукав податковий рай у Росії та уникав сплати податків у Франції – він стверджує, що не підтримує жодного з одинадцяти кандидатів.
Можна також помітити залишки просовітських та промосковських сентиментів у кампанії ексцентричного кандидата від Піренеїв-Атлантики Жана Ласаля, який розповідає, як він “несподівано співав у хорі Червоної Армії перед Брежнєвим” після нетверезої вечірки у Радянському Союзі.
І врешті, Sputnik та RT приділяють особливу увагу сюжетам про Фрекзіт, суверенізм та можливу дуель між Ле Пен та Меланшоном, двома пішаками, на яких поставив Кремль. Заголовки промовисті: “Дуель Меланшон – Ле Пен у другому турі: симптом занепаду політичної системи?”, “Вихід з зони євро, Фрекзіт… Сувереністи, зваблені Меланшоном?”. Російські медіа цитують сувереніста Жерома Мокурана (Jérôme Maucourant), який “вирішив надати підтримку Жан-Люкові Меланшонові у випадку, якщо у другий тур вийде він і Макрон”:
“Я думаю лише про стратегію обходу цієї кризи фінансового капіталізму, намагаючись залишитися в існуючих обмеженнях Євросоюзу”.
Sputnik пропонує інтерв’ю з французьким економістом Жаком Сапіром (Jacques Sapir), який пропагує вихід Франції із зони євро та деглобалізацію. Цей експерт працював у Росії, спеціалізувався у проблематиці трансформації в колишньому Совітському Союзі, був призначений закордонним членом-кореспондентом Академії наук Росії. Пан Сапір натякає на вибір між Ле Пен та Меланшоном: “Єдиним кандидатом, здатним протистояти Марін Ле Пен є Жан-Люк Меланшон”. В інтерв’ю він без вагань критикує Емануеля Макрона, стверджуючи, що його програма була б “гірша, ніж у Франсуа Оланда”. У результаті, дуель між Ле Пен та Меланшоном або ж Ле Пен та Фійоном у другому турі виборів цілком задовольнила б Кремль.
***
Цікаво дізнатися, чому ці троє кандидатів віддані лідеру авторитарного режиму, який вбиває опонентів, порушує міжнародне право через анексує регіон сусідньої держави. Чи вони розуміють, що Путін використовує методи дестабілізації, як в Україні та Грузії, відновлює імперіалізм завдяки новим практикам опосередкованої війни, коли Москва намагається видати свої сили спецоперацій за місцевих сепаратистів, що він надає підтримку режиму Башара Асада, який вбиває цивільне населення у містах, контрольованих озброєною опозицією?
Пропозиції щодо міжнародної політики
Давайте подивимося, які методи вони пропонують у міжнародній політиці. Франсуа Фійон прагне “встановити діалог та довірливі стосунки з Росією, яка має знову стати великим партнером”, “досягти зняття санкцій з Росії, які шкодять французьким фермерам” та “знизити рівень легальної міграції до чіткого мінімуму”. Нещодавно Фійон заявив, що Крим історично, культурно та мовно є російською територією.
На президентських дебатах кандидат Республіканців сказав: “Є кордони, які були проведені в неприйнятних для народів умовах, які розділили народи, і не можна відмовлятися від початку таких дискусій”, – пояснив Меланшон.
Франсуа Фійон також сказав, що не є прихильником лінії НАТО, і йому сподобалося б, якби Франція “створила мілітарну, стратегічну коаліцію з Росією задля врегулювання сирійського конфлікту”. Фійон підтримує тісні стосунки з Путіним з часів свого прем’єрства. Ще тоді Ален Жупе критикував Фійона за надто близькі контакти з Кремлем.
Закордонна політика Меланшона є антиамериканською та антинатівською. Антиамериканізм зближує його з Путіним, він захоплюється Уго Чавесом – колишнім президентом Венесуели, де зараз панує економічний та соціальний хаос. Кандидат “Непокірної Франції” також погоджується з російською агресією проти України. “Треба заново обговорити усі кордони. Кордон між Росією та Україною – чи він є у кінці Криму, чи на початку? Я про це нічого не знаю. Треба про це говорити”, – сказав Жан-Люк Меланшон.
Бенуа Амон вважає таку позицію небезпечною
“Є договори, міжнародне право. Неприйнятною є анексія Путіним території, яка належить іншій незалежній державі”, – підсумував Амон.
Таким чином, якщо міжнародна спільнота схвалює ідею зміни кордонів та організації конференцій з цією метою, це відкриє двері для реваншизму, історичному ревізіонізму та, кінець-кінцем, періоду воєн.
Інша ідея Меланшона, яка б сподобалася Путіну, це вихід з європейських договорів та НАТО, щоб позбутися “імперського безумства США”. Колишній лідер Фронту лівих також сказав, що “слід подбати про те, щоб ані Росія, ані Україна ніколи не увійшли до НАТО”. Антиамериканізм та зв’язки лівих радикалів з Москвою за часів Радянського Союзу штовхають їх на позицію Росії, навіть якщо вона сама не є антикапіталістичною, а олігархи контролюють усю її економіку. Як наслідок, Жан-Люк Меланшон не може зрозуміти прагнення незалежності малих країн Східної Європи, наприклад, України. Мішель Ельчанінов, спеціаліст з російської тематики, пояснює це совітською ментальністю: на переконання кандидата лівих радикалів, лише великі країни мають право голосу.
Іншим слабким моментом кандидата “Непокірної Франції” є війна у Сирії. Відповідаючи на питання про російські бомбардування, Жан-Люк Меланшон не засудив Москву за вбивства цивільного населення, але сказав про “початкову помилку американської інтервенції в Іраку, яка дестабілізувала увесь цей регіон”. На питання про “воєнні злочини, які закидають Росії” у зв’язку з бомбардуванням у Сирії, він відповів: “Усе це лише чутки”.
У своєму портфелі міжнародної політики Меланшон передбачив проект участі Франціїї у Боліваріанському Союзі – економічному партнерстві 11 країн Латинської Америки, серед яких Куба та Венесуела, а Іран та Росія є спостерігачами.
Жан-Люк Меланшон зробив жалюгідні заяви про Бориса Нємцова, опозиціонера російського режиму та противника анексії Криму. Вбитий 27 лютого 2015 р. у Москві чотирма кулями у спину, Нємцов збирався оприлюднити інформацію про присутність російських солдат на українському Донбасі. У своєму блозі 4 березня 2015 р. Жан-Люк Меланшон назвав цього політика “фанатичним лібералом” та “пересічним політичним бандитом”.
Одночасно з Меланшоном, Марін Ле Пен прагне виходу з європейських договорів. На відміну від нього, кандидатка правих обіцяє спочатку провести розмови з європейськими партнерами, а потім референдум у справі членства Франції у Євросоюзі. Мадам Ле Пен хотіла б також вийти із шенгенської зони та зменшити кількість легальних мігрантів. Вона б хотіла вийти з НАТО та відмінити договори про вільний обмін.
Марін Ле Пен отримала найбільше знаків підтримки з боку Кремля. Лідер право-радикальної партії була прийнята президентом Росії В. Путіним під час свого візиту у Москві 24 березня. Зустріч на ексклюзивних правах знімав російський телеканал RT – рупор міжнародної пропаганди.
У міжнародних стосунках прийнято, що глава держави може зустрічатися з главами держав або ж керівниками урядів інших країн. Але не з кандидатом політичної партії, який не є при владі. Однак речник Путіна Дмитро Пєсков сказав, що зустрічі з “закордонними суперниками” є “нормальною практикою”. В. Путін підкреслив, що Росія “у жодному разі не хотіла б вплинути на президентські вибори у цій країні”.
Після зустрічі з Путіним Марін Ле Пен заявила, що її першим кроком у стосунках з Росією, у випадку, якщо вона стане президентом, буде пошук можливості якнайшвидшого зняття санкцій, накладених на Москву. Ле Пен також пообіцяла визнати анексований Крим інтегральною частиною російської території, вважаючи, що анексія українського півострова не була нелегальною.
Візит до Москви відбувся після полеміки довкола фінансування президентської кампанії Марін Ле Пен. У 2014 р. Національний Фронт позичив 9 мільйонів євро у російському банку – First Czech Russian Bank (FRCB), який потім перейшов під опіку російського Центрального банку. Родина Ле Пен наприкінці грудня 2016 р. заперечила існування іншої позики – 28 мільйонів євро, про яку писав Le Canard Enchaîné. Позика Національному Фронту від російського банку викликала закиди на адресу Кремля у бажанні втрутитися у французькі вибори.
З одного боку, Марін Ле Пен стверджує, що хотіла б повернути Франції незалежність від Європи та Сполучених Штатів, але з іншого боку здається, що вона готова здати Францію Москві.
Кажуть, що кандидатка правих радикалів поділяє бачення світу В. Путіна. Схоже, Марін Ле Пен не лякає візія російської влади, яка ув’язнює своїх опонентів та придушує протести тих, хто викриває корупцію. Тож ми можемо зробити висновок, що її перемога була б на руку Кремлю.
Навпаки, кандидат Емануель Макрон не перестає критикувати режим Путіна, за що поплатився негативним висвітленням у російських медіа. У своїй програмі Макрон сказав, що Москва “проводить небезпечну політику і не вагаючись порушує міжнародне право”. Він не виключає можливості діалогу з Кремлем, але твердить, що він має бути “вимогливий”.
“Якщо мир, який захищає Жан-Люк Меланшон, є миром Володимира Путіна, для мене цього мало. Якщо мир, який захищає Жан-Люк Меланшон, є одностороннім роззброєнням Франції перед тими, хто нас атакує, та групами терористів, для мене цього мало”, – наполягав колишній міністр соціалістів.
“Кандидатка правих радикалів, кандидат правих та кандидат комуністів – усі вони захоплюються Путіним, керівником, який не поділяє наших цінностей, і не продемонстрував відповідальності у великих міжнародних конфліктах”, – зазначив Макрон.
Слід зазначити, що Європеський Союз інфільтрований агентами путінського режиму, який поступово розширив свій вплив на континенті. Росія пропонує свою допомогу та іноді фінансування цілій низці політичних партій: правим радикалам, євроскептикам та лівим радикалам. Тож немає несподіванки у тому, що їхні керівники, політики з різних країн, використовують у своїх промовах фрази Путіна, взяті безпосередньо з наративу кремлівської пропаганди.
Москва використовує своїх союзників серед правих і лівих задля ослаблення Євросоюзу та зменшення консенсусу між європейськими країнами. Влада Путіна добре знає, що антиєвропейські рухи можуть дестабілізувати суспільний лад задля збільшення своєї популярності з огляду на кризу міграції та ісламістські терористичні атаки у Європі. І вона цим користується. Нам залишається сподіватися, що пішаки Путіна програють у президентських виборах у Франції та жоден з них ніколи не стане королевою.
FALCON
No Responses to “Пішаки Кремля на шахівниці президентських виборів у Франції”