Мал 1. Український танк.
Російська пропаганда полюбляє користуватися риторикою часів ВВВ, незважаючи на те, що у 2014-му році на Росію ніхто не нападав, навпаки – вона обійняла роль агресора. Дуже дивно, проте російські солдати та офіцери бояться афішувати свої походеньки в Україні і козиряють ними лише у соціальних мережах серед друзів та колег. Можна сказати, що Російська армія за рік агресії встигла трансформуватися із «ввічливих» агресорів у агресорів «сором’язливих». Чергове тому свідчення…
Найпростіше фото: підбитий український танк Т-64 в районі Дебальцевого оглядають «зелені» чоловічки. Дивно, що через рік після початку війни цей танк все ще становить для них інтерес. Але уважніший погляд дозволяє виявити певну дивакуватість і в самому знімкові. Один із учасників події, оперезаний білими траурними стрічками вочевидь служить екскурсоводом людині, на чиїх плечах виразно проглядають погони полковника. Отакої! Людина у такому чині повинна обіймати досить високе становище у ієрархії Новоросії. До прикладу, самозванці Басургін, Ківі носять погони підполковників, а звання самозванця Захарченка і ще нижче – майор. Лише Стрєлков (Гіркін) був полковником. Тобто, не можна сказати,щоб окупований Донбас часто навідували полковники. Щоправда серед російських кураторів траплялися і генерали, та їх на фото побачиш не часто.
Не менший подив викликає і третій учасник. Доки його фігура закрита, він виглядає звичним ополченцем. Але щойно полковник відходить, питання: «А що, власне кажучи, тут відбувається?» – стає єдиним доречним у цій ситуації.
Мал 2. Охоронець
У невідомого полковника наявний не лише екскурсовод, але й особистий охоронець, озброєний безшумною снайперською гвинтівкою (ВСС «Винторез»), що перебуває на озброєнні російських підрозділів спеціального призначення.
Розміщені обидва знімки на соціальній сторінці людини, що приховується ВКонтакте під ніком «Стріт Уоркаут». Автор цієї сторінки постає перед нами в образі досить мотивованого бійця російської армії, що вивчає ростовські степи на кордоні з Україною, озброєного російським табельним снайперським Драгуновим у вкороченому варіанті СВД-С.
Мал 3. Пластун
Подіббність форми і особливо взуття з «охоронцем» «полковника на екскурсії» дозволяють припустити, що автор сторінки також брав участь в екскурсії в якості охоронця – фотографа. Це припущення лише посилюється, коли бачиш того ж бійця, озброєного не менш табельним російським безшумним автоматом «Вал».
Мал 4. Вал
Зрозуміло, що афішувати свою діяльність на території суміжної держави не прагне жоден із учасників фотосесії. Автор, схований за ніком, як і належить розвіднику, може не боятися за майбутнє. Ані імені, ані прізвища, ані адреси. Навіть причетність до армії РФ довести складно. Як там йдеться у совітській традиції: «Ім’я твоє невідоме, подвиг твій…». Все це було б вірно, якби на сторінці бійця не виявилося фото, зробленого у далекому листопаді 2014 року.
Мал 5. Боєць
Шила в мішку не сховаєш. Нашивка праворуч – Російська армія. Петлиці – десантник. Шеврон – 24 Обр СПн ГРУ ГШ МО (Читинська обл.). Оце то я розумію, охоронець!
Мал 6. Шеврон
Найсмішніше, що завдяки формі вдалося визначити навіть прізвище бійця! Нашивка ліворуч – Коньшин чи Конышин. Через його друзів удалося навіть встановити (ймовірно) звідки родом цей боєць – село Ошиб Пермського краю. У тім краю навіть дєрєвня є з назвою Коньшина. Чи варто було після цього ховатися за нік?
А ось тепер варто задуматися і над фігурою загадкового полковника, який розглядає український танк на українській-таки території, в супроводі бійців елітного підрозділу Головного Розвідуправління Генерального Штабу МО РФ. Кого могла відрядити російська армія під захистом таких спеціалістів?
Зроблю ще одне припущення. Дуже вже полковник-екскурсант нагадує дійсного командира 45-го окремого гвардійського полку спеціального призначення гвардії полковника Панькова Вадима Івановича.
Мал 7. Полковник.
У його особовій справі є такий рядок:
«У 2007 році – старший офіцер розвідувального відділу штабу Повітряно-десантних військ, у тому ж році повернутий на посаду заступника командира 45-го окремого розвідувального полку».
Здається, черговий десантник вирішив поправити своє резюме коштом страждань громадян України. Проте все таємне рано чи пізно вийде на яв, і відплата сягне кожного.
