Російський пропагандистський трюк “виведення військ із Сирії” -відволікаючий маневр. 14 березня 2016 року Росія здивувала світ, оголосивши про початок виведення своїх військ із Сирії.

Президент Росії Володимир Путін заявив, що більшість російських військ виведуть із Сирії, адже Москві вдалося домогтися, щоб перевага у війні була на боці армії Асада і його союзників. У вересні 2015 Росія перекинула в Сирію реактивні винищувачі, військові кораблі та близько чотирьох тисяч солдат для захисту військових об’єктів та військової підтримки армії Башара Асада. У листопаді минулого року Росія також розгорнула в Сирії ракетні комплекси ПРО С-400. Туреччина збила російський Су-24, який порушив її повітряний простір (пілот загинув). 

Російський піар-хід як стратегія пристосування

14 березня Москва анонсує виведення основного контингенту з Сирії впродовж 2-3 днів і додає, що 1000 військовиків залишаються в Сирії. За офіційними даними, військова операція в Сирії обійшлася Росії в 33 мільярди рублів. У результаті постали питання про витрати, ефективність і кількість жертв серед цивільного населення.

Російську заяву про виведення військ оприлюднили багато світових ЗМІ ще до виведення. Хоч Росія продовжує тримати війська в Сирії, як і раніше. Російські системи ПРО, включно із зенітно-ракетними комплексами С-400, залишилися на російській авіабазі. Вони здатні закрити повітряний простір Сирії. Водночас російські ВМС моніторять сирійське узбережжя.

Кремль підтверджує свої наміри зберегти бази Тартус і Хмеймім і надалі надавати сирійському уряду військову та матеріально-технічну допомогу. Через два тижні після анонсованого Москвою виведення військ бомбування ще продовжувалися. Флот залишився, винищувачі залишаться, танки, система ППО та військо також. Додому відправлять тільки кілька літаків і військових, що їх обслуговували.

Іншими словами, це означає, що «сенсаційне виведення військ» це всього-на-всього зменшення кількості військових і військової техніки, в тому числі в зв’язку з ротацією. Експерти вважають, що це планова ротація військових літаків та обладнання для техогляду і ремонту після активної фази військової операції. Отже, ротацію пропаганда назвала виведенням військ.

Можна зробити висновок, що російські очільники обманюють, адже Москва зазвичай ніколи не каже, що задумала. Кремль постійно брехав про присутність своїх військ, точніше, про відсутність, у війні на сході України. Також брехав про те, хто був головною ціллю авіаударів  ПКС РФ у Сирії. Москва маніпулює інформацією і говорить світовій спільноті, ЗМІ та світовим лідерам те, що вони хочуть чути, те, у що вони хочуть вірити.

Сухопутні війська атакують Пальміру

Перший доказ, що російські сухопутні війська залишилися в Сирії, було отримано менш ніж через два тижні після «сенсаційної заяви», це був доказ з поля бою. 26 березня війська Асада, за підтримки російських бомбардувальників та сухопутних військ, знову відбили Пальміру в ІДІЛ. Як стверджує Пентагон, це вперше російські бомбардувальники бомбили терористів.

OSINT-розвідники InformNapalm виявили фотографії, які підтверджують присутність російської армії в Пальмірі. Свіжа інформація з профілів соцмереж російських солдат підтверджує, що розвідники 20-ї окремої мотострілецької бригади (в/ч 22220, місце дислокації – Волгоград, Південний військовий округ) брали участь у бойових діях. Один із солдатів, Сергій Гаврилов, опублікував свіжі фото в соцмережі «ВКонтакті» з геотегом у зоні бойових дій.

Це демонструє, що «сенсаційна заява» Москви – не лише адаптація її стратегії, але й успішна спроба  самореклами, зорієнтованої передусім на росіян, але й на світову спільноту також. Лишається відкритим питання: чому  саме тепер? З одного боку, російська заява має політичне підґрунтя, бо відповідає новій домовленості про припинення вогню і мирним переговорам в ООН. Та з іншого боку – є інші причини.

Президент Росії Володимир Путін заявив, що Росія виконала завдання в Сирії, які ставила перед собою, коли почала бомбардування у вересні 2015. Якщо послухати Кремль, то екстремістів відтіснили з Латакії, зв’язок з Алеппо відновлено, авіабазу Kweire розблоковано, а провінції Хомс і Хама зачищено.

Геополітичні та економічні цілі

Пригадаймо, що російські контроверсійні дії в Сирії ґрунтувалися на кількох пріоритетах. Для захисту геополітичних та економічних інтересів Москви, а власне, для захисту російського експорту газу. Щоб завадити Сирії, яка може стати конкурентом, якщо режим Асада впаде.

Перша ціль – забезпечити стабільність режиму Асада, який зазнав катастрофічних поразок весною та влітку 2015 року, коли втратив Ідліб на півночі Сирії та ще кілька регіонів. Друга ціль – ослабити сирійську опозицію, як альтернативу Башару Асаду. Більше того, Кремль навіть не приховував свого прагнення випробувати і продемонструвати свої збройні сили. Та головною кінцевою метою була не Сирія. Вдершись у Сирію під приводом «боротьби з тероризмом», Кремль хотів послабити міжнародну ізоляцію, в якій опинився, і використати Сирію як козир у переговорах із Заходом про Україну.

Режим Асада, який вважається важливим партнером на Близькому Сході, було врятовано і навіть певною мірою стабілізовано. Підтримка Росії дала змогу Асаду здобути кілька великих перемог на полі бою. Але, хай там як, Башар Асад не здатен перемогти, а Росія залишається в ізоляції. Головної мети – відновити зв’язки із Заходом, розірвані після вторгнення в Україну, – Росія не досягла. А сирійському режиму не вдалося повернути під свій контроль всю територію.

Стратегічні довгострокові цілі режиму Путіна – послабити ізоляцію і санкції – провалилися. Путін не добився поступок від Заходу щодо України і не зміг стати членом міжнародної антитерористичної коаліції проти ІДІЛ. Торік у своєму виступі на Генеральній асамблеї ООН Путін домагався створення коаліції з участю Росії. Хоч знав, що міжнародна антитерористична коаліція, очолювана США, вже є, і ніхто не збирається створювати нову. Слід зауважити, що тиск на Москву був великим, бо російські авіаудари забрали життя багатьох мирних жителів Сирії. Розташована у Великобританії правозахисна організація Сирійський центр моніторингу за дотриманням прав людини (Observatory for Human Rights) підрахувала, що внаслідок російських авіаударів від вересня 2015 р. загинуло близько 1100 солдат ісламської держави і понад 1700 цивільних.

Маленькі дешеві перемоги

Схоже на те, що Росія прагне проголосити перемогу, складену з маленьких дешевих перемог, сподіваючись на піар у майбутньому. Більше втручання Росії призвело б до неконтрольованого конфлікту з великими втратами, в такому випадку витрати можуть перевищити дивіденди. Тож Путін вирішив проголосити перемогу сьогодні, хай там що станеться завтра.

Громадська думка в Росії

Путін робить все, щоб заспокоїти громадську думку всередині Росії, використовуючи контрольовану державою машину пропаганди. Напевно, для Кремля це важливіше за переговори на міжнародному рівні. Оголосивши військову перемогу в Сирії, анонсуючи виведення військ, Москва сформувала громадську думку і таким чином здобула перемогу вдома, не зважаючи на те, що буде далі.

Економічні фактори

Росія зменшила свою військову присутність у Сирії через економічні фактори. Слабка економіка довго не витримає таких великих витрат на військо. Російська економіка вже страждає через падіння ціни на нафту, інфляцію, девальвацію рубля і санкції, запроваджені Заходом у відповідь на участь Москви у конфлікті в Україні. За підрахунками «Рейтер», Росія витратила на сирійську операцію від 700 до 800 мільйонів доларів.

Посилення напруги у стосунках з Туреччиною

Ще одна причина, що охолодила запал Москви, – посилення напруги у стосунках з Туреччиною. Як повідомляють ЗМІ, в тому числі й російські сайти, війська спеціального призначення Туреччини й Саудівської Аравії готувалися до операції для підтримки Сирійської опозиції.

Системи ППО для Сирійської опозиції

За даними розвідки, країни Перської затоки постачають Сирійській опозиції ПЗРК. 12 березня, за два дні до російської заяви про виведення військ, з допомогою ПЗРК було збито сирійський Міг-21. Тож ймовірність втрати літаків у Сирії значно зросла. Проголосити перемогу після таких втрат було б важкувато.

Ризик нового Афганістану

Виник ризик створення «нового Афганістану», якщо б Росії довелося розгорнути в Сирії великий сухопутний контингент для стримування. У випадку ескалації, в Росію знову поверталися б гроби, як з Афганістану і Чечні, росіяни цього ще не забули. Активізація бойових дій неминуче призвела б до збільшення кількості жертв, зокрема, й мирних мешканців, що призвело б до ще більшої ізоляції Москви.

Вочевидь, Росія прагнула повернути під контроль Асада важливі західні території Сирії. Без сумніву, війська виведуть і залишать контингент, достатній для утримання відвойованих за останні місяці територій. До того ж, в Сирії залишаються інші союзники Асада: тисячі Корпусу оборонців ісламської революції, бойовики Хезболли, шиїти з Іраку і Пакистану.

Російський піар-хід відновив status quo

Росія зробила все, щоб повернутися до ситуації, яка була на початку 2015 року, коли існував паритет між силами Асада та опозиції. Проте ситуація в Сирії не стабільна. Якщо Москва не допомагатиме Дамаску, а країни Перської затоки більше допомагатимуть сирійській опозиції, режиму Асада буде важко.

Питання в тому, чи зможе Росія, ізольована, під санкціями, зі слабкою (через низьку ціну на нафту) економікою, витримати ще й цей тягар –  тривалий захист Асада. Питання ще й у тому, чи готова Москва діяти, якщо на полі бою в Сирії з’являться інші сильні гравці. Відповідь ми знатимемо ще до кінця цього року.

MICHAEL

(CC BY 4.0) При повному або частковому використанні матеріалу пряме посилання на автора і статтю на сайті InformNapalm.org обов’язкове.
Поділіться публікацією в соцмережі й випалюйте окупантів разом з InformNapalm!