Наш російський друг і активіст антивоєнного руху Руслан Лєвієв  поділився цікавим постом від Віталія Долбінова, у якому Віталій, посилаючись на власне джерело, розповідає про «українські відрядження» військовослужбовців  7-ї російської окупаційної військової бази в Абхазії (Грузія), в/ч 09332, Гудаута. У розповіді йдеться, що російське військове командування постійно проводить психологічну обробку особового складу контрактної та строкової служби 7-ї в/б. Їм утовкмачують, що у восьми областях т. зв. “новоросії” провели референдуми і люди вирішили від’єднатися від України.

Солдати з 7-ї бази вже декілька разів їздили у «відрядження» до України. Контрактників при цьому ніхто не запитує  – везуть «за положняк», ну а призовників добровільно-примусово переводять на контракт. Такий тиск на військовослужбовців скловатного колективу дає відмінні результати: всі рвуться в бій «косити укропів». Техніка з «українських відряджень» повертається прострелена, відомо про нагородження особового складу медалями «За відвагу», і це все лише протягом останнього місяця.

Оригінальний пост В. Долбінова див. за посиланням https://vk.com/wall-35597845_379419?reply=379914.

Автор вищенаведеного поста скромно відзначає, що інформація, можливо, неповна, а тому доповнимо її ще декількома розповідями з тієї ж військової бази.

У соцмережі «ВК» є група «7 військова база, Р. Абхазія, м.Гудаута», на стіні групи 12 січня ц. р.  військовослужбовець цієї ж бази відкрив тему з приводу «контрактної служби» в Гудауті.  Тема виявилася надзвичайно актуальною. З-поміж інших повідомлень найцікавіші коментарі колишнього солдата-контрактника з Дагестану Артура Мамаєва, який не боїться говорити вголос правду. Із коментарів Артура випливає, що відправлення військовослужбовців із Абхазії в Україну проводиться примусово — «як м’ясо». «Відрядження» неофіційні, багато таких, хто не хоче туди повертатися. Вся його рота після повернення з українського відрядження звільнилася, ніхто з них не забажав повторного «відрядження», оскільки платили їм всього по 25 тисяч (350 баксів), і жодних доплат за бойові та компенсацій, а вбитих взагалі можуть списати заднім числом.
Наводжу декілька цитат від Артура:
«Василю, ти що, людям правду сказати не можеш, що всю бгтр на Україну, як м’ясо, відправляють? і вуна і адн мене особисто відправляли, і я там був, ти чого людей на@..ш, правди не кажеш? я коли приїхав, мені перше запитання поставив Ткаченко: на Україну поїдеш? тож хто не хоче воювати за 25 тисяч, не раджу».
«Відправлять туди – будете ще, як бомжі, без води, без їжі, голодні, смердючі ходити, я особисто і ще вся рота моїх друзів звільнилися з цієї кінченої овочевої бази».
«Кого там вб’ють, спишуть заднім числом, ніяких грошей не заплатять, ніякиз бойових. Вас тут немає, як нам сказали, хоч в трусах іди воюй, безплатне гарматне м’ясо».
«Вікторія, чутки про Україну? Хай прокуратура мені зателефонує чи що, за правду вже саджають? звісно, їм невигідно, щоб люди знали. М’ясо потрібне ж».
«Василю, ти взагалі хто такий? там у половини контрактників телефонів не було, у другої половини – сімкарт. Ти тут у вк сидиш, штабний, чи що? Людей не на@..й, п@..бол, комусь життя зіпсуєш, мене он по статті звільнили і всіх так звільняли, хто не їхав на Україну. Ти чого, сука, себе як чорт поводиш? мене там кожен майже знав, хоч служив я недовго, але встиг зрозуміти, що до чого».
«Ахах, з@..ся, а чому я маю там воювати?»
« Ще й неофіційно».

Оригінальний пост див. за посиланням https://vk.com/wall-8045872_8470?offset=300.
P.S. Не здивуюся, якщо через пару днів російська пропаганда оголосить, що немає ніякого Артура Мамаєва і все це брехня, а тему просто видалять або ж хлопця під тиском примусять відмовитися від власних слів.

У цьому контексті варто згадати статтю на РБК від 3 лютого, в якій російський журналіст Максим Солопов розповідає про проведене ним розслідування  (зокрема, із використанням інформації, опублікованої нашою командою  Informnapalm.org). Як пише  РБК,  двоє військовослужбовців 7-ї військової бази Міноборони Росії, дислокованої в Абхазії, котрі повернулися наприкінці 2014 року з відрядження до Ростовської області, звернулися до військового прокурора Південного військового округу з проханням допомогти розірвати контракти.Повернувшись на базу, вони пішли у відпустку до середини лютого, з якої не збиралися повертатися, у зв’язку з цим командири погрожують їхнім батькам порушити кримінальну справу про дезертирство.  Молодих людей призвали на строкову службу у грудні 2013 року. У серпні минулого року командир артилерійського дивізіону умовив їх разом з іншими строковиками із реактивної бригади підписати дворічні контракти. При цьому на словах командир пообіцяв, що демобілізуються вони, як і повинні були, у грудні 2014 року, а те, що контракт закінчується аж у 2016 році, проста формальність. Їх направлять на маневри до Криму, а після повернення вони без проблем зможуть звільнитися у грудні, при цьому ще й отримають всі передбачені для контрактників виплати за час навчання.  Замість Криму солдати провели декілька місяців у Ростовській області. З чим була пов’язана необхідність їхнього перебування в регіоні, артилеристи вирішили не розповідати: «У нас підписані документи про нерозголошення». Проте РБК вдалось знайти фотографії солдатів та командирів реактивної батареї 7-ї бази, зібрані в російських соціальних мережах українськими волонтерами із команди сайту Informnapalm. На них артилеристи та їхні командири позують на фоні  «Градів» с боєкомплектом біля кордону з Україною. Серед цих військових є і два співрозмовники  РБК.

Детальніше на РБК: «Служба поневолі: як строковикам нав’язують контракт і поїздку під Ростов» за посиланням http://top.rbc.ru/politics/03/02/2015/54cfa2519a79477e6df87cc4#xtor=AL-[internal_traffic]—[rss.rbc.ru].

Автор: Іраклій Комахідзе

(с) Інформацію підготовлено спеціально для сайту InformNapalm, при передруці та використанні матеріалу посилання на автора та наш проект обов’язкове

Переклад Надії Діденко