
Це третя частина розслідування щодо беркутівців, ідентифікованих у лавах мінського ОМОП – силового підрозділу, на якого офіційно накладені санкції з боку США. Також щодо керівництва ОМОП застосовані санкції Європейського союзу, Канади та Великобританії.
Значно допомогло під час підготовки цієї частини розслідування само Міністерство внутрішніх справ Білорусі. Воно мимохіть надало необхідну фактичну інформацію і підтвердило результати попередніх розслідувань.
Масштабний витік інформації з Міністерства внутрішніх справ Білорусі
У 2018 році відбувся чи не найбільший витік даних особового складу столичного структурного підрозділу МВС Білорусі. Головне управління внутрішніх справ Мінського міськвиконкому опублікувало на веб-сайті імена своїх працівників, які стоять у черзі на житло за місцем служби. Списки включали аж 2149 (!) осіб.
Окрім співробітників Головного управління внутрішніх справ, у списках були відомості про працівників правоохоронних органів з усіх дев’яти столичних районних підрозділів внутрішніх справ, а також Мінського відділу внутрішніх справ на транспорті. Найголовніше для нашого розслідування: серед цього масиву були опубліковані дані про 345 бійців Мінського загону міліції особливого призначення. Враховуючи низький відток особового складу (до 2020 року) та невелику кількість переведень до інших підрозділів, можна вважати, що переважна більшість зазначених персон служила в цьому підрозділі до останнього часу.
Скріншот сайту ГУВС Мінського міськвиконкома з даними спецпризначенців
Ця інформація була доступна на сайті Мінського міськвиконкому до березня 2019 року. Сьогодні ці списки ретельно заархівовані і доступні для загального вивчення.
Слід зазначити, що ця опублікована інформація цілком підтверджує достовірність відомостей, наданих ініціативою BYPOL щодо особового складу мінського загону міліції особливого призначення.
У згаданому списку мінських спецпризначенців, які перебувають у черзі на житло, фігурує значна кількість знайдених у Білорусі бійців “Беркуту” – аж восьмеро.
Вісім екс-бійців “Беркуту” в черзі на житло серед співробітників ОМОП ГУВС Мінського міськвиконкому
Майже в самому кінці списку за номером 333 – миколаївський беркутівець Сергій Панасенко. Його трохи випередив Микола Стогорняк, який займає позицію № 329, і доволі далеко вперед вирвався їхній колега з Одеси Сергій Кімінчижи, який посів місце № 291. Про них ми вже писали у попередніх розслідуваннях.
Цікаво, що інші п’ять колишніх беркутівців поставлені в чергу разом, групою, на позиції від 255 до 259. Перше місце в цій групі займає колишня співробітниця роти міліції особливого призначення “Беркут” Головного управління МВС України в Миколаївській області Євгенія Лисак.
Також її ім’я було зафіксоване серед контактів учасників попередніх розслідувань, які зараз разом з нею проходять службу в мінському ОМОП.
Від дитячого стоматолога в Миколаєві до фельдшера мінського ОМОП
Лисак Євгенія Миколаївна народилася 8 вересня 1984 року в Ризі (Латвійська РСР). Проживала в українському Миколаєві. У 2002 році закінчила Миколаївське медичне училище (нині Миколаївський базовий медичний коледж).
До вступу в РМОП “Беркут” ГУ МВС України в Миколаївській області працювала в загальноосвітній школі соціальної реабілітації та в міській дитячій стоматологічній поліклініці м. Миколаєва.
Ідентифікована на груповому фото бійців миколаївського “Беркута”, що було зроблене під час наради цього підрозділу, ймовірно в 2011 році.
Євгенія Лисак обведена колом. Фото: news.pn
На відміну від більшості своїх колег з миколаївського підрозділу “Беркут” – мінських спецпризначенців сьогодні – Лисак не стала приховувати, де вона проживає з 2014 року. У своєму акаунті в соціальній мережі “Однокласники” вона позначила як місце проживання столицю Білорусі.
Згідно з даними ініціативи BYPOL, Євгенія Лисак працює фельдшером 2-ї оперативної роти ОМОП ГУВС Мінського міськвиконкому, має звання старшого прапорщика міліції.
Під час розслідування знайдено групове фото бійців цієї роти, і дуже вірогідно, що на ньому ми бачимо саме Євгенію Лисак.
Бійці 2-ї оперативної роти ОМОП ГУВС Мінського міськвиконкому. Фото: Нови час
Одразу після Євгенії Лисак в черзі мінських спецпризначенців на житло за номером 256 опинився її колега, миколаївський беркутівець Микола Черепін.
Черепін Микола Миколайович
Черепін Микола Миколайович народився 11 серпня 1988 року в Миколаєві (УРСР). Навчався в Миколаївському політехнічному коледжі. Після військової служби став бійцем РМОП ГУ МВС України “Беркут” в Миколаївській області. Ймовірно, наприкінці листопада 2013 року у складі підрозділу був відправлений до Києва. Після перемоги Революції Гідності разом з іншими колегами виїхав до Білорусі. Отримав громадянство Білорусі, працює в лавах мінського ОМОП.
Дуже обережний в соціальних мережах. На цей час виявлений лише один його акаунт – в російській соціальній мережі “Мой мир@Mail.ru”.
Микола Черепін був ідентифікований на відео державного телеканалу СТВ, який раніше зафіксував фігуранта попереднього розслідування капітана міліції Дмитра Анцупова. В сюжеті, викладеному на YouTube, йдеться про складання мінськими спецпризначенцями іспиту на право носити чорний берет. Кваліфікаційні випробування проходили 20 листопада 2019 року поблизу Мінська, а також в місці розташування столичного ОМОП, на вулиці Героїв 120-ї дивізії, 42.
На відео ви можете побачити, як на останньому етапі іспитів оператор знімає динамічну сцену спарингу спецпризначенців, і його камера слідкує за їхнімі пересуваннями на імпровізованому ринзі. Об’єктив фіксує і інших спецпризначенців, які спостерігають за поєдинком. Микола Черепін попадає в кадр буквально на декілька секунд (хронометраж 1:27-1:31). Проте цього вистачило для ідентифікації.
Кадр з відео СТВ. Микола Черепін обведений колом
Нижче порівняємо кадр з відео СТВ з фотознімками Миколи Черепіна, які були розміщені в соціальних акаунтах його родичів і які допомогли його ідентифікувати.
Згідно з даними ініціативи BYPOL, Микола Черепін є командиром 9-го взводу 3-ї оперативної роти ОМОП ГУВС Мінського міськвиконкому, має звання прапорщика міліції.
Цікаво, що на день зйомки Черепіна каналом СТВ (20 листопада 2019 року) він мав звання старшини міліції.
Під час розслідування було встановлено, що влітку 2014 року сім’я Миколи Черепіна користувалася послугами транспортно-експедиторських компаній для доставки меблів з Миколаєва до Мінська. Відповідно до інформації, розміщеної на веб-сайті перевізника, завантаження вантажу вагою до 2 тон було здійснено у транспорт перевізника 17 серпня 2014 року (1, 2).
Це додатково підтверджує перебування родини Черепіна в Мінську влітку 2014-го.
Також встановлено, що через півроку, в лютому 2015-го, його родина шукала тих, хто міг би надати постійну реєстрацію в Мінському районі чи області, а також давала оголошення про бажання орендувати квартиру в мінському мікрорайоні Уруччя, де, нагадаємо, розташована база столичного ОМОП.
Нагадування про культ сили
Починаючи з серпня 2020 року режим вперто намагається відродити культ сили та відновити роль лідера, притаманий радянському тоталітарому минулому. Диктатура в Білорусі не має для цього ані сил, ані засобів, ані ключового ресурсу – згоди мовчазної більшості, але, незважаючи на це, білоруське породження радянської репресивної системи прагне принаймні походити на неї ззовні. Водночас Російська Федерація, яка є гарантом збереження режиму Лукашенка, надає йому життєво важливу системну підтримку.
В цих реаліях демонстративна ставка на силовиків набуває стратегічного значення. Саме тому Лукашенко, оточений силовиками, особисто виїжджає зі зброєю на центральний проспект Мінська. Саме тому за день до Нового року, 30 грудня 2020 року, він відвідує базу мінського ОМОП, де роздає державні нагороди.
Саме тому 27 січня 2021 року до Палацу Незалежності були запрошені спецпризначенці та їхні сім’ї. Звісно, не всі, а лише обрані. Загалом на опублікованих фото з Палацу Незалежності видно обличчя понад 30 мінських спецпризначенців, а також членів їхніх сімей.
Серед цих омонівців є і Микола Черепін – його було індентифіковано на одному з фото з цього візиту, опублікованих прес-службою ГУВС Мінського міськвиконкому.
В об’єктиви прес-служби потрапили також учасники наших попередніх розслідувань. На одній зі спільних фотографій з резиденції Лукашенка зафіксований Сергій Кімінчижи, а також, дуже ймовірно, ще один колишній беркутівець, Сергій Панасенко. Якість фотографії не дає змоги стверджувати це, але певні ознаки дозволяють зробити таке припущення.
Цим запрошенням спрецпризначенців до своєї головної резиденції режим Лукашенка висловив визнання та повагу до бійців мінського ОМОП, серед яких були і колишні беркутівці – учасники протистояння на Майдані. Дивно, що прес-служба столичного ГУВС відкрито публікує фотографії як самих спецпризначенців, так і членів їхніх сімей, тоді як на державному рівні їхня ідентифікація в ЗМІ, а також під час судових процесов навмисне ускладнена.
Подальші позиції в черзі мінських спецпризначенців на житло займають учасники попередніх розслідувань Сергій Гавриляк та Анатолій Примак – місця 257 та 258 відповідно. Закриває групу з п’яти миколаївських беркутівців їхній колега Ігор Запалух за номером 259.
Запалух Ігор Юрійович
Запалух Ігор Юрійович народився 17 квітня 1984 року в селі Куцуруб Очаківського району Миколаївської області (УРСР). Після військової служби був прийнятий в РМОП “Беркут” ГУ МВС України в Миколаївській області. Ймовірно, у складі підрозділу наприкінці листопаду 2013 року був переведений на підкріплення до Києва. Разом з іншими колегами після перемоги Революції Гідності виїхав до Білорусі. Працює в ОМОП ГУВС Мінського міськвиконкому.
Ігорь Запалух був ідентифікований на спільній фотографії бійців миколаївського “Беркута”, зробленої в липні 2009 року. Також на цьому фото присутній учасник попереднього росзлідування Дмитро Анцупов.
На передньому плані (перед БТР): Дмитро Анцупов (другий ліворуч) та Ігор Запалух (третій ліворуч)
Як і Микола Черепін, Ігор Запалух зберігає обережність і не публікує власні фото в соціальних мережах. Однак зібрати всю необхідну інформацію про нього знов допомогли родичі.
Родичі Ігоря Запалуха мають багато спільних з ним фото, зроблених у білоруській столиці. Це характерно для більшості гостей Мінська, які милуються архітектурними пам’ятками міста та мальовничими пейзажами. А в одному з акаунтів було знайдено фото, зроблене поруч чи не з головним символом та атрибутом репресивного силового підрозділу, де служить Запалух.
Фото родичів Ігоря Запалуха поруч з автозаком (біля Національного виставкового центру “БелЕкспо”)
Під час розслідування було виявлено, що Ігор Запалух також полюбляє полювання. В акаунтах його родичів знайдені спільні фотографії з ним та іншими мисливцями, які демонструють свої трофеї. Ймовірно, що ці знимки були зроблені в Миколаївській області, ще перед втечею беркутівця до Білорусі.
Розвідка відкритих джерел також допомогла встановити, що Ігор Запалух брав участь у змаганнях та чемпіонатах МВС України з прикладної стрільби та багатоборства серед снайперів. Так, у складі команди Головного управління миколаївської міліції з 26 по 29 квітня 2010 року він брав участь у чемпіонаті МВС України з професійно-прикладного спорту, який проходив на базі Запорізького юридичного інститута та полігона навчального центру в/ч 3033. Учасники змагались у прикладній стрільбі з пістолета Макарова (ПМ) та АК.
Команда миколаївської міліції з прикладної стрільби. Ігор Запалух – крайній праворуч
З 14 по 17 серпня 2012 року Запалух брав участь у чемпіонаті МВС України з багатоборства серед снайперів, який проходив у Донецьку та на полігоні в/ч 3037 у м. Ясинувата (як і Донецьк, зараз знаходиться під контролем російських військ). У змаганнях брали участь команди обласних підрозділів української міліції.
Ігор Запалух (праворуч) із членами команди миколаївської міліції. Донецьк, серпень 2012 року
Програма чемпіонату включала вправи зі стрільби з пістолета ПМ, снайперських гвинтівок калібру 5,6 мм і 7,62 мм, а також дуельної стрільби.
Стрільбище в/ч 3037. Ігор Запалух на передньому плані в центрі. Донецьк, серпень 2012 року
Вже на території Білорусі Ігор Запалух був ідентифікований на спільному знімку бійців силових підрозділів, зробленому після відомчих змагань.
Згідно з даними ініціативи BYPOL, Ігор Запалух є заступником командира ланки взводу оперативно-бойового призначення (22-й взвод ОБН) ОМОП ГУВС Мінського міськвиконкому, має звання старшого лейтенанта міліції. Згідно зі штатним розкладом він поєднує цю посаду з обов’язками стрілка-снайпера.
Взвод ОБП з’явився в структурі мінського ОМОП лише в квітні 2018 року. Підрозділ є окремим і не входить до жодної з оперативних рот. Однією з його головних функцій є надання, за необхідності, підтримки державним органам під час безпекових операцій.
Відбір до взводу здійснюється серед найбільш навчених і перевірених бійців загону. За організаційно-штатною структурою він складається з 4 ланок по 7 бійців у кожній. Кожна з цих тактичних одиниць має у складі командира підрозділу, його заступника – снайпера, а також кулеметника, спеціаліста у мінно-вибуховій справі, двох єгерів, які мають підготовку у альпінізмі, та міліціянта-водія.
Ігор Запалух на Жовтневій площі в Мінську. Враховуючи специфіку завдань, бійцям взводу ОБП дозволяється мати нестатутний вигляд
За даними (про)російського пропагандистського ресурсу strana.ua, Ігор Запалух не лише брав участь у протистоянні із захисниками Майдану, а й навіть зазнав легкого поранення. Відбулося це 18 лютого 2014 року, в день, коли почався штурм Майдану – вирішальний і найтрагічніший етап Революції Гідності.
Ігоря Запалуха було поранено о 14:00 на вулиці Грушевського, біля Маріїнського парку. Там відбувалися жорстокі сутички між силами внутрішніх справ та озброєними тітушками з одного боку і захисниками Майдану – з іншого.
Одна з найвідоміших фотографій того драматичного дня. Побиті бійцями “Беркуту” київські науковці, батько та син Микола та Ігор Кузнєцови. Фото Reuters
Через злочинні дії режиму Януковича протягом дня загинуло щонайменше 20 протестувальників та понад 500 отримали травми та поранення різного ступеня важкості.
Слідчі органи України мають виключне право та повну компетенцію проводити розслідування щодо діяльності Ігоря Запалуха як стрілка-снайпера підрозділа “Беркут” під час Революції Гідності. Не виключено, що слідчі можуть розслідувати це в контексті вивчення дій так званої чорної роти, бійців якої підозрюють у масових розстрілах людей в Києві в лютому 2014 року.
Слід зазначити, що виявлений акаунт Ігоря Запалуха в соціальній мережі “Однокласники” просто рясніє перепостами з груп “Антимайдана”, російських шовіністичних та сепаратистських пабликів, створених в руслі проведення Росією гібридної війни проти України.
Деякі групи у підписці Ігоря Запалуха
Цікава особливість: дід Ігоря, Зіновій Запалух, восени 1990 року здійснив в Очакові патріотичну акцію. Він демонстративно вийшов у центр міста з національним синьо-жовтим прапором. Тоді його та його соратника жорстоко побили представники комуністичної партії, які також порвали та спалили український прапор. Однак ані патріотизм його діда, ані присяга на вірність українському народові під цим прапором не стали для Ігоря Запалуха на заваді, і він сьогодні служить режиму, який є найближчим сателітом держави-агресора, що топче цей прапор на окупованій території України.
Подальше розгортання так званої Союзної держави загрожує в довгостроковій перспективі безпосереднім використанням військового потенціалу Білорусі в гібридній війні між Росією та Україною. Вчорашні беркутівці можуть піти зі зброєю в руках проти власних співвітчизників, життя і права яких вони поклялися захищати, не шкодуючи власних сил.
Таким чином, в Білорусі вже знайдено десять колишніх бійців “Беркуту” і документально підтверджена служба дев’яти з них у підрозділах ОМОП МВС РБ. Хоча ці цифри не є остаточними.
Автор: Денис Івашин,
редактор InformNapalm Білорусь
Дивіться попередні розслідування:
- Співробітники українського «Беркуту», які втекли в РФ, уже б’ють росіян на мітингах
- Екс-бійці українського “Беркуту” на службі в міліції Білорусі
- Спецрозслідування: що захищає «Беркут» в Білорусі. Частина I
- Спецрозслідування: що захищає “Беркут” в Білорусі. Частина II