Не секрет, що російські генерали часто вмирають і не завжди природною смертю. У цій статті волонтери Міжнародної спільноти InformNapalm постарались скласти найбільш повний список найзагадковіших і трохи менш загадкових смертей генералів та адміралів, якими рясніє новітня історія Росії. Обставини смерті цих людей здебільшого так і не з’ясовані до кінця, таємниці поховані. Хай читач сам вирішить, що було нещасним випадком, що – вбивством, що – суїцидом, а що – звичайною смертю від старості чи хвороби. Також ми склали інфографіку смертей російських генералів, на шкалі виділили дві епохи правління російських президентів.

Завантажити *.PNG

Детальна інформація:

Маршал СРСР, начальник Генерального штабу Збройних сил СРСР і перший заступник Міністра оборони СРСР (1984-88 рр.) Ахромєєв після провалу путчу ДКНС покінчив життя самогубством у своєму кремлівському кабінеті 24 серпня 1991 р. (у той час Ахромєєв був радником Михайла Горбачова з військових питань). Проте матеріали справи про самогубство рясніють нестикуванням і химерами. По-перше, вражає спосіб самогубства: військовий вирішив не застрелитися, а повіситися, та ще й в положенні сидячи. По-друге, з огляду на залишені записки, в той день було дві спроби самогубства, але є покази свідків, які бачили Ахромєєва й отримували від нього розпорядження телефоном між двома спробами. По-третє, один зі свідків говорив, що в цьому ж проміжку хтось заходив і виходив з кабінету Ахромєєва. По-четверте, слідчого дуже довго не допускали до місця події й заборонили брати понятих. 1 вересня 1991 р. маршала Ахромєєва поховали на Троєкурівському цвинтарі без військового вшанування.

 

Генерал-полковник Гусєв загинув в автокатастрофі 30 листопада 1992 р. у Москві. Ходили чутки, що насправді це було сплановане вбивство, бо за секунди до аварії водій Гусєва раптово знепритомнів. Причину раптового недомагання водія так і не встановили.

 

У лютому 1993 р. дорогою до аеропорту під Владивостоком в результаті зіткнення службової “Волги” із “ЗІЛом” загинув начальник відділу військової контррозвідки Тихоокеанського флоту контр-адмірал Єгоркін. Він їхав до Москви на нараду керівників спецслужб і правоохоронних органів Росії з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією.

 

Генерал армії Баранников, в минулому міністр внутрішніх справ РРФСР (1990—1991), останній міністр внутрішніх справ СРСР (1991) і міністр безпеки РФ (1992—1993). Займався карабахським конфліктом. Також відомий тим, що брав участь в арешті Міністра оборони СРСР Язова після серпневого путчу 1991 р. 21 липня 1995 р. помер на своїй дачі від інсульту, встиг посидіти в 1993 р. у Лефортово за організацію масових заворушень у вересні-жовтні 1993 р.

 

22 травня 1996 р. п’яний співробітник міліції наїхав на пішохода, в результаті наїзду загинув один з керівників ГРУ Генштабу ЗС РФ генерал-майор Ломанов.

 

18 червня 1996 р. скоїв самогубство генерал-майор бронетанкових військ Волков. Він застрелився з нагородного пістолета, яким його нагородив Єльцин. При житті Волков був заступником начальника Головного управління казачих військ, членом тимчасової наглядової комісії з врегулювання військового конфлікту в Чечні, також був куратором обміну полоненими.

 

5 травня 1997 р. скоїв самогубство генерал-майор ГРУ ГШ РФ Шипилов. Він викинувся з вікна своєї квартири в будинку по вул. Крилатські холми. Посмертної записки не залишив, але, за версією слідства, причиною став психічний розлад Шипилова, що проявився після того, як генерал повернувся з Югославії. Шипилов на початку 90-х обіймав посаду військового аташе в Югославії (працював під час військових дій), займався організацією мирних переговорів під час конфлікту.

 

Генерал-лейтенант Рохлін керував штурмом президентського палацу й низки районів у Грозному. Був контактною особою для ведення переговорів про припинення вогню з чеченськими польовими командирами. Відмовився від присвоєння Героя Росії за успішне взяття Грозного: «У громадянській війні полководці не здобудуть слави. Війна в Чечні – не слава Росії, а її біда». У 1997 р. Рохлін створив свій політичний рух, весь час був в опозиції до влади, ходили чутки, що планував військове усунення від влади чи імпічмент Єльцина. Вночі 3 липня 1998 р. його знайшли застреленим на власній дачі. У вбивстві генерала звинуватили його дружину.

 

Також у липні 1998 р. в автокатастрофі гине заступник начальника ГУБОЗ МВС РФ генерал-майор Батурін. Його смерть деякі російські ЗМІ пов’язали з розслідуванням убивства журналіста Дмитра Холодова, який серйозно працював над темою корупції в Міністерстві оборони РФ. На лаві підсудних за звинуваченням у вбивстві Холодова опинилася група військовослужбовців із 45 полку спецпризначення ПДВ на чолі з начальником розвідки ПДВ Поповських (суд всіх їх виправдав). Як з’ясувалося, 45 полк ПДВ брав участь у спецопераціях фізичного знищення російських та іноземних громадян як всередині Росії, так і за кордоном. Слідство вийшло на ГУБОЗ МВС і на самого Батуріна, який власноручно підписував бійцям 45 полку документи прикриття. Незабаром після цього Батурін гине.

 

7 серпня 1999 р. у Ступінському районі Підмосков’я, не впоравшись з керуванням автомобілем, гине начальник управління ГРУ генерал-майор Шалаєв.

 

31 травня 2001 р. у с. Ханкала (Чечня) на території штабу російського військового угруповання від серцевого приступу раптово помер адмірал Угрюмов. Звання адмірала йому присвоїли напередодні — 30 травня. Угрюмов обіймав посаду заступника директора ФСБ і керував Департаментом захисту конституційного ладу і боротьби з тероризмом. З 2001 р. Угрюмов поєднував цю роботу з посадою керівника Регіонального оперативного штабу на Північному Кавказі.

 

Генерал-лейтенант Лебідь загинув 28 квітня 2002 р. під час катастрофи літака МІ-8 у Красноярському краї. Генерала Лебедя, як і генерала Рохліна, часто називали найімовірнішими кандидатами, що можуть очолити військовий бунт у РФ.

 

11 вересня 2002 р. в автокатастрофі на 45-му кілометрі київського шосе гине генерал-майор Герцев, начальник одного з управлінь Головного ракетно-артилерійського управління Збройних сил РФ.

 

Генерал-майор Федеральної прикордонслужби Платошин був застрелений у салоні свого «Мерседеса» зі свого ж пістолета випадковою супутницею під Чебоксарами, її прізвище змінили «в інтересах слідства». Інцидент трапився у вересні 2002 р. Платошин був командувачем авіацією групи ФПС (Федеральної прикордонної служби) в Таджикистані, також займався боротьбою з наркотиками на таджико-афганському кордоні.

 

4 червня 2002 р. помирає генерал армії Івашутін. Івашутін був першим заступником голови КДБ СРСР (1954-963), в. о. голови КДБ СРСР (5 -13 листопада 1961), начальником ГРУ — заступником начальника ГШ ЗС СРСР (1963-1986). У 2002 р. генерал Івашутін досяг поважного віку, тож, найвірогідніше, він упокоївся без стороннього втручання.

 

Генерал-майор Шевельов згорів у власному автомобілі, його знайшли в Раменському районі Підмосков’я 19 вересня 2002 р. На його дачі було виявлено сліди зламу й пограбування. За версією слідства, саме грабіжники спалили Шевельова у його власній машині, попередньо відігнавши її у сусідній населений пункт. До 1997 р. Шевельов працював у Федеральному агентстві урядового зв’язку та інформації (ФАУЗІ), а потім обіймав посаду заступника директора ВАТ «Ростелеком».

 

30 жовтня 2002 р. помирає генерал-майор Колесник, головний розробник штурму палацу Аміна в Афганістані. У 1979 р. Колесник керував формуванням і навчанням 154-го окремого загону спеціального призначення, який виконував спецзавдання в Афганістані. У 1982-92 рр. Колесник був на посаді начальника управління спеціальної розвідки ГРУ Генерального Штабу ЗС СРСР.

 

5 листопада 2002 р. гине в автомобільній катастрофі генерал-лейтенант Шатохін, колишній командувач авіації Федеральної прикордонної служби Росії. Після звільнення в запас Шатохін працював заступником генерального директора ВАТ «Авіазапчастина».

 

15 листопада 2002 р. автомобіль Федеральної служби спеціального будівництва (ФССБ) потрапив під обстріл в Грозному. У ньому був генерал-лейтенант Шифрін, начальник Військового експлуатаційно-відновлювального управління зв’язку ФССБ. Від отриманих поранень Шифрін помер.

 

17 листопада 2002 р. помирає генерал армії Максимов. У 1967-69 він був військовим радником в Ємені, у 1979 р. його призначили командувачем військами Туркестанського військового округу. З 1984 р. – Головнокомандувач військами Південного стратегічного напрямку. З 1985 р. – Головнокомандувач Ракетних військ стратегічного призначення (РВСП), заступник Міністра оборони СРСР. З 1991 р. Головнокомандувач Стратегічними силами стримування СРСР. 1992 р. — командувач Стратегічними силами Об’єднаних збройних сил СНД.

 

Генерал-полковник Трофімов (1995-97 рр. — начальник Управління ФСБ по Москві та Московській області) був розстріляний разом з дружиною 10 квітня 2005 р. недалеко від власного будинку. Вбивця був у масці й діяв професійно, використавши пістолет з глушником. Вбивство не розкрили, але колишній начальник Управління ФСБ по Москві Савостьянов та ще живий тоді Литвиненко були впевнені, що генерала вбили з політичних мотивів. 

 

У грудні 2007 року раптово помер від «непередбачуваної зупинки серця й супутнього інфаркту» перший заступник голови служби контррозвідки центрального апарату ФСБ генерал-полковник Валерій Пєчонкін. Є версія, що генерал був причетний особисто до провальної операції знищення Олександра Литвиненка в Лондоні у листопаді 2006 року.

 

21 лютого 2008 р. генерал-полковник Власов, в. о. керівника Служби будівництва й розквартирування МО, застрелився у своєму кабінеті.

 

Генерал-полковник Трошев, командувач бойовими діями в Чечні та Дагестані (1995-2002), загинув 14 вересня 2008 р. в авіакатастрофі Боїнг-737-500 у районі Пермі.

 

29 грудня 2008 р. в Махачкалі убили заст. начальника штабу Північно-Кавказького регіонального командування Внутрішніх військ МВС РФ генерал-майора Липинського. »Ниву» Липинського обстріляли невідомі. Генерал дістав поранення грудної клітини, його доправили до лікарні, де він помер від втрати крові.

 

22 лютого 2009 р. у позашляховику Toyota Land Cruiser, припаркованому поряд з «Паризьєн» на Ленінградському проспекті з включеним двигуном, знайшли тіло генерал-майора ФСБ РФ у відставці Рогачова. Спочатку працівники міліції припустили, що Рогачов помер природною смертю від невстановленого захворювання, але під час детального огляду в морзі з голови загиблого експерти дістали кулю 9 мм. Рогачов був дуже обережною людиною, а в нього вистрелили в його ж машині, тож вірогідно, що генерал добре знав убивцю і сам впустив його в машину.

 

21 червня 2009 р. у Москві помирає генерал-майор Петров, лідер партії КПЕ і керівник опозиційного проекту «Концепція громадської безпеки» (КГБ). Петров свого часу брав участь у розробці й випробуваннях космічної системи «Енергія-Буран». Не зважаючи на офіційну версію про природну смерть, прихильники генерала Петрова досі стверджують, що його отруїли.

 

Генерал-майор Іванов, заступник начальника ГРУ Генштабу Збройних сил РФ, гине за дуже загадкових обставин. Труп Іванова виявили 16 серпня 2010 року (цей рік стане фатальним для багатьох генералів). Тіло, що вже розклалося, знайшли на березі Середземного моря жителі прибережного села в Туреччині. Востаннє живим генерала бачили на протилежному боці – в Сирії, коли він приїхав на будмайданчик в небезвідомому місті Тартус, де на той час йшло будівництво нових об’єктів російської військово-морської бази Чорноморського флоту. Після відвідин бази Іванов поїхав на зустріч із сирійськими розвідниками. Десь в той час він і зник. Слід зауважити, що Іванов фактично був другою людиною в російському управлінні військової розвідки ГРУ. Нібито саме він був організатором серії вбивств чеченців, що живуть за кордоном. Юрія Іванова також пов’язують з авіакатастрофою Ту-154 в Смоленську, в якій загинув Президент Польщі Лех Качинський, майже все військове командування Польщі, а також низка польських політиків та громадських діячів.

 

4 жовтня 2010 р. генерал-майор Чевризов, колишній начальник розвідуправління главкомату внутрішніх військ МВС Росії, пустив собі кулю в голову з нагородного пістолета у власному під’їзді по вулиці Вєєрній у Москві. Цікаво, що під час чеченської війни Чевризов обіймав посаду заст. начальника розвідуправління по командуванню й використанню сил спецпризначення. Через кілька днів, слідом за Чевризовим, застрелився у себе в гаражі на півночі Москви підполковник ФСБ Борис Смірнов.

 

Генерал-лейтенант Дубров 28 жовтня 2010 р. раптово гине, впавши з платформи під електричку в Балашиському районі Московської області. Дубров був на посаді голови президії Російського антифашистського комітету й був членом координаційної ради  військово-патріотичних громадських організацій Росії. Раніше, у лютому 2010 р., під головуванням генерала Дуброва пройшла офіцерська нарада, на якій було прийнято рішення про початок дій з підготовки усунення режиму Путіна-Медведєва. 7 листопада Дубров повинен був виступати на мітингу «Армія проти Сердюкова» (на той час Сердюков був Міністром оборони РФ). Цікаво, що на цей мітинг не зміг потрапити не тільки Дубров, але й генерал-лейтенант Дебашвілі, якого знайдуть мертвим у центрі Москви, і генерал-лейтенант Шаманов, який 30 жовтня потрапить в автомобільну аварію в Тулі.

 

30 жовтня 2010 р. тіло генерала-лейтенанта Дебашвілі знайшли біля будинку №28 по Комсомольському проспекту в центрі Москви.

 

Генерал-полковник Ачалов помер «після важкої тривалої хвороби» 23 червня 2011 р. Заступник Міністра оборони СРСР (1990-1991), Міністр оборони РФ (22 вересня – 4 жовтня 1993). Ачалов був відомий своєю непримиренною позицією у ставленні до режиму. Восени 1993 року Ачалов був одним з лідерів повстання, яке почалося в Москві після блокади депутатів Верховної ради Росії. Після повстання був арештований, але його відпустили по амністії в 1994 р. Пізніше вимагав звільнення Сердюкова, був одним з головних організаторів мітингу в листопаді 2010 року, перед яким за загадкових обставин загинули генерали Дубров, Чевризов і Дебашвілі, а генерал Шаманов вижив, але через травми, отримані в автомобільній аварії, потрапив до лікарні і не зміг приїхати.

 

26 серпня 2011 р. генерал-майора Морева знайшли мертвим у своєму кабінеті з кулею в голові. Морев обіймав посаду начальника управління ФСБ Тверської області. До цього Морев був начальником Управління ФСБ Росії по Республіці Саха-Якутія.

 

Генерал-лейтенант Шебаршин, начальник зовнішньої розвідки СРСР (з 06.02.1989 до 22.09.1991), в. о. Голови КГБ СРСР (з 22 до 23 серпня 1991 року), 30 березня 2012 року в своїй квартирі на 2-й Тверській-Ямській покінчив життя самогубством – застрелився з нагородного пістолета. Шебаршин закінчив МДІМВ, знав чотири мови, працював в Індії, Ірані, Пакистані, Афганістані. Шебаршин був начальником Путіна, коли той працював в ПГУ КДБ.

 

Генерал армії Грачов, Міністр оборони РФ (1992-1996), помер 23 вересня 2012 р. у Центральному військовому клінічному шпиталі ім. Вишневського. Причина смерті – чи то інсульт, чи то отруєння, чи то невиліковна хвороба, що мордувала генерала довгий час. В офіційному повідомленні Міноборони було сказано, що Грачов помер від гострого менінгоенцефаліту. Генерал Грачов був епічною особистістю – людина, що готувала ДКНС (рос. ГКЧП), але в останню мить переметнувся до Єльцина, потім розстрілював “Білий дім” у 1993 р., керував виведенням військ зі Східної Європи, вів переговори щодо скорочення ядерного арсеналу, керував введенням військ на територію так званих “Придністров’я”, “Абхазії”, “Південної Осетії”, а також перекиданням російських миротворців у Боснію; при ньому йшла Перша чеченська війна. Генерал Грачов, безперечно, дуже багато знав і ці знання він забрав з собою в могилу, не написавши жодного рядка мемуарів після своєї відставки.

 

У грудні 2012 року під час загадкової авіакатастрофи приватного вертольота Robinson R-44 загинув керівник розвідчого управління служби контррозвідки центрального апарату ФСБ Росії генерал-лейтенант Олег Скопінцев, в більшості повідомлень ЗМІ про цей інцидент його назвали просто «житель Москви». Головний акцент змістили в бік тіньового бізнесмена Федора Царьова (відомого в кримінальних колах під кличкою Торф’яний Цар), в компанії якого генерал був на борту вертольота. Також під час авіакатастрофи на борту вертольота був син екс-голови “Росмайна” Василь Петров, його ім’я ФСБ також намагалося засекретити. Всі троє загинули.

 

19 квітня 2013 р. вкоротив собі віку генерал-майор РВСП Бондарев, викладач академії Генштабу ЗС РФ. Бондарев повісився у ванній своєї власної квартири.

 

У ніч на 3 січня 2014 р. у своїй квартирі в Петербурзі застрелився віце-адмірал Устименко, колишній заступник командувача Північним флотом ВМФ Росії.

 

7 лютого 2014 р. здійснив спробу самогубства контр-адмірал ВМФ Апанасенко, він вистрілив собі в голову з нагородного пістолета. Генерал помер у лікарні через кілька днів. Дочка Апанасенка сказала, що причиною самогубства стала нестача знеболювальних для хворого на рак батька.

 

18 березня 2014 р. генерал-майор ЗС СРСР у відставці Саплін покінчив життя самогубством, застрелившись з нагородного пістолета. Повідомляли, що Саплін жалівся на жахливі болі в голові через рак останньої стадії. Про це була й передсмертна записка.

 

Генерал-майор ГРУ Гудков застрелився з нагородного пістолета 8 червня 2014 року на півдні Москви. Гудков «страждав на важке захворювання й покінчив життя самогубством через депресію».

 

16 червня 2014 р. генерал-майор поліції Колесников (2012-1014 рр. — заступник начальника Головного управління економічної безпеки й протидії корупції МВС Росії) вкоротив собі віку, прямо під час допиту викинувшись з 6-го поверху будівлі Слідчого комітету РФ. Причини та обставини його смерті донині не з’ясовані.

 

21 липня 2014 р. у робочому кабінеті знайшли тіло генерал-майора Мішаніна зі смертельним вогнепальним пораненням у голову. Мішанін з 2010 р. обіймав посаду  військового комісара Нижньогородської області. До цього командував 205-ю окремою мотострілецькою бригадою та 122-ю мотострілецькою дивізією. Причиною смерті назвали самогубство.

 

3 січня 2015 р. знайшли у своєму робочому кабінеті зі смертельним пораненням у голову генерал-майора Бучнєва, міністра МВС республіки Марій Ел. За версією слідства, він вкоротив собі віку – застрелився з нагородного пістолета.

 

6 січня 2015 р. на шнурку повісився генерал-лейтенант ВПС Кудрявцев «від нестерпного болю», спричиненого раком.

 

Генерал-майор Шушукін, заступник начальника штабу ПДВ РФ, помер 27 грудня 2015 р. «від зупинки серця». Саме генерал Шушукін здійснював бойове планування й командував анексією Криму в 2014 р. На його рахунку також досвід участі в бойових операціях на Північному Кавказі та в Югославії.

 

Генерал-полковник Сергун, начальник Головного розвідчого управління Генерального штабу ЗС Росії, заступник начальника ГШ ЗС РФ, за офіційною версією російської влади, раптово помер від великовогнищевого інфаркту 3 січня 2016 року.

Посада Сергуна досить промовиста, проте, слід зауважити, що Сергун має прямий стосунок не тільки до анексії Криму, але й до планування всієї операції проти України. На його рахунку як підготовка ґрунту для загарбання всього південного сходу країни, так і окупація військами РФ та їхніми найманцями частини Донецької та Луганської областей, які під дбайливим керівництвом Сергуна перетворилися на терористичні самопроголошені псевдореспубліки «ДНР» та «ЛНР», де донині процвітає насилля, грабунок, мародерство й торгівля людьми. Ім’я Сергуна також є сенс пов’язати з катастрофою Боїнга-777 рейсу MH17, який був збитий ракетою «земля-повітря» в районі Торезу 17 липня 2014 р. Всупереч офіційній версії російської сторони про те, що Сергун помер від гострої серцевої недостатності в Підмосков’ї, американська приватна розвідувально-аналітична компанія Stratfor повідомила, що за її даними, Сергун насправді помер у Лівані 1 січня 2016 р.

Список неповний і може доповнюватися. Є всі підстави думати, що після кожної важливої операції Кремль проводить серію зачисток в апараті вищого військового керівництва. Масштаби військових злочинів Росії в Сирії та Україні дозволяють висловити припущення, що черговий «генеральський зіркопад» тільки починається. У більшості російських генералів лишається два шляхи: тікати й просити політичного притулку, розповісти під час військового трибуналу подробиці військових злочинів, або стати черговим «парашутистом» чи вмерти в петлі «від раку». Вибір є завжди…

(CC BY 4.0) Матеріал підготувала волонтер Міжнародної спільноти InformNapalm Christina Dobrovolska

При повному або частковому використанні матеріалу пряме посилання на автора і статтю на сайті InformNapalm.org обов’язкове.

Активне поширення матеріалу в соцмережах вітається!

Переклад А. В