Куба після Венесуели: чи готує Трамп нову операцію напередодні виборів у США?

Від редакції InformNapalm

Незалежний журналіст-розслідувач, волонтер міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm Андрій Лучков спеціалізується на дослідженні американської політики, геополітичних процесів та військово-політичних стратегій США. У своїй аналітиці він приділяє особливу увагу OSINT сигналам, які можуть свідчити про підготовку важливих зовнішньополітичних рішень.

Раніше автор неодноразово демонстрував здатність завчасно розпізнавати тенденції, що згодом перетворювалися на реальні події. Зокрема, він прогнозував військову ескалацію навколо Ірану, а у статті «Венесуельський вузол: нафта, наркотики та геополітика Третьої Світової» завчасно розглядав сценарій прямого військового втручання США у Венесуелі, який згодом реалізувався.

Цього разу Андрій Лучков звертає увагу на сукупність OSINT сигналів навколо Куби та пропонує власний прогноз можливих дій адміністрації Дональда Трампа напередодні проміжних виборів у США.

Редакція InformNapalm публікує цю авторську аналітичну колонку Андрія Лучкова, вважаючи, що наведені спостереження та аргументи заслуговують на увагу.

Куба. Чи наважиться Трамп піти ва-банк?

Я не виключаю можливості того, що президент США Дональд Трамп і його найближче оточення можуть вирішити різко підвищити ставки щодо Куби ще до проміжних виборів у Конгрес США 3 листопада 2026 року.

Це може бути демонстрація військової сили, обмежена операція або спроба примусити кубинське керівництво до політичних поступок під загрозою застосування сили.

Одна з можливих мотивацій — отримати швидкий зовнішньополітичний результат, який республіканці зможуть використати для мобілізації виборців у фінальні дні кампанії.

Держсекретар Марко Рубіо, американський політик кубинського походження, зі свого боку міг би розглядати зміну політичної ситуації на Кубі як історичне досягнення та можливість зміцнити власний політичний капітал, зокрема з огляду на майбутні президентські амбіції.

Трамп при цьому залишався б головною політичною фігурою, яка отримала б як дивіденди від успіху, так і основний удар у випадку провалу.

Але наскільки реалістичним є цей сценарій? І чи є підстави припускати, що йдеться про щось більше, ніж традиційну американську риторику щодо комуністичного режиму в Гавані?

Пропоную поглянути на хронологію подій.

Вересень. Військове планування SOUTHCOM

25–26 вересня CBS News повідомило про внутрішній запит командування резерву Армії США щодо оцінки готовності шести типів військових формувань для можливої підтримки Південного командування Збройних сил США (SOUTHCOM).

Ішлося про підрозділи військової поліції, медиків, військових хірургів, інженерів і логістичного забезпечення. Горизонт потенційної готовності визначався у 90–120 днів.

Важлива деталь: у документі Куба прямо не згадувалася. Однак кілька американських посадовців повідомили CBS News, що запит пов’язаний із подальшим військовим плануванням щодо Куби.

Жодних наказів про розгортання відповідних підрозділів на той момент не було.

Однак сам перелік необхідних спроможностей заслуговує на увагу.

Військова поліція, логістика, інженерне забезпечення та передові хірургічні підрозділи — це не лише інструменти демонстрації сили. Вони можуть бути необхідними для підтримки тривалих військових операцій, забезпечення безпеки, евакуації та лікування поранених.

Звісно, наявність планування не означає ухвалення політичного рішення про застосування сили. Американські військові регулярно розробляють різні сценарії кризового реагування, значна частина яких ніколи не реалізується.

Але ігнорувати такий сигнал не варто.

20–23 жовтня. Від звинувачень Гавани до заяв Трампа і Рубіо

20 жовтня кубинська влада заявила про нібито підготовку збройних нападів на державні об’єкти, які, за твердженням Гавани, мали спровокувати внутрішнє повстання та створити привід для американського втручання.

Ці звинувачення варто розглядати саме як позицію кубинського уряду, а не як незалежно підтверджені свідчення американської операції.

Набагато цікавішими є події 23 жовтня.

Під час передвиборчого мітингу у Форт-Маєрсі, штат Флорида, Дональд Трамп заявив, що після завершення протистояння з Іраном США «займуться Кубою».

Відповідаючи на запитання з аудиторії, він описав сценарій, за якого американські військові кораблі проходитимуть поблизу кубинського узбережжя, а один із них може зупинитися неподалік острова. Після цього, за словами Трампа, Марко Рубіо мав би завершити домовленості з кубинським керівництвом.

На перший погляд, це можна сприйняти як чергову імпровізацію американського президента.

Однак того самого дня Рубіо публічно закликав кубинців, які прагнуть політичних змін, до непублічної співпраці з Центральним розвідувальним управлінням США (ЦРУ).

ЦРУ поширило відповідний заклик, зокрема іспанською мовою.

Отже, маємо два майже синхронні сигнали: президент США публічно описує сценарій військового тиску на Кубу, а керівник американської дипломатії закликає громадян цієї країни до співпраці з американською розвідкою.

Чи є це випадковим збігом, чи елементами узгодженої кампанії політичного тиску?

На мою думку, другий варіант заслуговує на серйозний розгляд.

24 жовтня. До інформаційної кампанії долучається командувач SOUTHCOM

Наступного дня генерал Френсіс Донован, командувач Південного командування Збройних сил США, поширив звернення до кубинців із закликом скористатися моментом для політичних змін.

Повідомлення було опубліковане офіційним акаунтом SOUTHCOM у контексті попереднього звернення ЦРУ.

Це вже не просто політичні заяви президента або держсекретаря.

До публічного тиску долучилося військове командування, до зони відповідальності якого належить Карибський регіон.

Зверну увагу: військове керівництво США зазвичай не визначає політичних цілей зовнішньої політики самостійно. Тому публічна підтримка такої кампанії з боку командувача SOUTHCOM свідчить щонайменше про узгодженість комунікації між різними елементами американської адміністрації.

Це не доказ підготовки військового удару.

Але це важливий показник того, що політичний тиск на Гавану набуває міжвідомчого характеру.

26 жовтня. Дипломатія та військове командування

Ще один сигнал надійшов 26 жовтня.

Керівник американської дипломатичної місії на Кубі Майк Гаммер зустрівся з генералом Френсісом Донованом.

Посольство США супроводило повідомлення про зустріч словами: «Є багато чого обговорити щодо Куби».

Зміст переговорів публічно не розкрили.

Сама по собі зустріч дипломата з командувачем регіонального військового командування не є чимось надзвичайним. Проте вона відбулася на тлі послідовних заяв Білого дому, Держдепартаменту, ЦРУ та SOUTHCOM.

Таким чином, за останній місяць сформувалася цікава послідовність:

Військове командування оцінює можливості залучення спеціалізованих підрозділів до потенційних операцій.
Президент США публічно допускає демонстрацію військової сили біля Куби.
Держсекретар закликає кубинців до співпраці з американською розвідкою.
Командувач SOUTHCOM підтримує публічну кампанію за політичні зміни на острові.
Американське дипломатичне та військове керівництво проводить консультації щодо Куби.

Окремо кожен із цих OSINT сигналів можна пояснити звичайною діяльністю відповідних установ.

Але разом вони свідчать про помітну концентрацію американського політичного, розвідувального та військового тиску на Гавану.

Реакція Гавани: відповідь офіційного видання Granma

26 жовтня офіційне видання Центрального комітету Комуністичної партії Куби Granma опублікувало матеріал Рауля Антоніо Капоте «Hands up: only to declare, with conviction» («Руки вгору — тільки для рішучої заяви»), присвячений заявам Трампа на мітингу у Форт-Маєрсі. У підзаголовку автор охарактеризував цей виступ як «геополітичний водевіль».

Це вже публічна відповідь кубинської партійної преси на ескалаційну риторику Вашингтона. Вона свідчить, що слова американського президента були помічені й інтерпретовані в Гавані як політичний сигнал, але сама по собі не підтверджує ані підготовки вторгнення, ані наявності конкретного оперативного плану.

Я звертаю увагу на цю реакцію не як на доказ неминучості військових дій, а як на додатковий елемент інформаційного протистояння. Кубинське керівництво вже формує публічну рамку відповіді, тоді як американські посадовці синхронізують свої сигнали на політичному, розвідувальному та військовому рівнях.

Чому саме зараз? Виборчий чинник

3 листопада у США відбудуться проміжні вибори до Конгресу.

Станом на 27 жовтня до них залишився лише тиждень.

Для Республіканської партії цей період має критичне значення. Адміністрація Трампа стикається з політичними наслідками війни з Іраном, зростанням цін на енергоносії та занепокоєнням американців щодо вартості життя.

Змінити ситуацію з цінами на пальне або продукти харчування за кілька днів практично неможливо.

Натомість зовнішньополітична акція, яка матиме швидкий і помітний результат, теоретично здатна вплинути на порядок денний фінальної частини виборчої кампанії.

Особливо якщо вона стосуватиметься Куби.

У Флориді проживає численна кубино-американська громада, для значної частини якої політика щодо Гавани залишається важливим питанням. І саме у Флориді Трамп зробив свої останні гучні заяви.

Не можна виключати, що адміністрація розглядає кубинський напрям не лише як питання національної безпеки чи зовнішньої політики, а й через призму внутрішньополітичних наслідків.

Чи може військова операція допомогти республіканцям?

У політичній науці існує концепція rally around the flag — тимчасового згуртування громадян навколо національного керівництва під час міжнародних криз або військових конфліктів.

У теорії успішна, короткотривала військова операція може спричинити зростання підтримки чинної адміністрації.

Але схема «військова операція — патріотичний підйом — перемога на виборах» є надто спрощеною.

Вирішальними стають характер операції, її сприйняття суспільством, досягнуті результати та ціна, яку доводиться за них платити.

Якщо адміністрація Трампа проведе обмежену операцію, яка швидко досягне зрозумілих цілей і не призведе до значних втрат, частина виборців може сприйняти це як демонстрацію американської сили.

У такому випадку республіканці теоретично отримають додатковий мобілізаційний ефект.

Проте можливий і протилежний сценарій.

Загибель американських військовослужбовців, втрати серед цивільного населення Куби, полонені, затяжний конфлікт або відсутність переконливих результатів можуть перетворити військову операцію на політичний тягар.

Особливо якщо виборці сприйматимуть її як спробу відволікти увагу від внутрішніх економічних проблем.

Не слід забувати й про те, що мільйони американців уже проголосували достроково. Події останнього тижня можуть вплинути лише на тих, хто ще не зробив свого вибору.

Тому потенційний політичний результат такої операції залишається невизначеним.

Венесуельський прецедент

Схожий підхід до аналізу я застосовував і до протистояння навколо Ірану: ще до початку бойових дій розглядав можливість прямої військової ескалації. Це моя ретроспективна оцінка попереднього прогнозу, а не аргумент на користь неминучості наступної операції. Прогнози мають перевірятися за їхніми початковими формулюваннями, датами та фактичним перебігом подій.

На мою думку, для оцінки подій навколо Куби важливо враховувати досвід Венесуели.

У вересні 2025 року я аналізував нарощування американської військової присутності в Карибському басейні, санкційний тиск, протидію наркотрафіку та сигнали щодо можливих ударів по венесуельській території.

Тоді припускав, що Вашингтон може перейти від демонстрації сили до безпосередніх військових дій.

3 січня 2026 року США здійснили операцію, у результаті якої Ніколаса Мадуро було захоплено.

Звичайно, це не означає, що кубинський сценарій обов’язково повторить венесуельський.

Політичні, військові, географічні та міжнародні обставини двох країн відрізняються.

Однак венесуельський прецедент показав, що адміністрація Трампа готова розглядати пряме застосування сили як інструмент реалізації політичних цілей у Західній півкулі.

Саме тому нинішню риторику щодо Куби я не став би автоматично списувати на передвиборчий популізм.

Три можливі сценарії

На основі доступної інформації я розглядаю три основні сценарії.

Перший — примусова дипломатія.

Вашингтон продовжує економічний, інформаційний і військово-політичний тиск, намагаючись змусити Гавану піти на поступки без прямого застосування сили.

У цьому випадку військова активність є насамперед інструментом переговорів.

Другий — обмежена військова демонстрація або операція.

США можуть провести демонстративне наближення військових кораблів, посилити морське блокування або здійснити іншу обмежену акцію, яку адміністрація зможе представити як рішучий крок щодо кубинського режиму.

Саме цей сценарій, на мою думку, не варто виключати в найближчі дні.

Третій — масштабніша військова кампанія.

Цей варіант передбачає значно вищі ризики, потребує складнішого планування та може спричинити непередбачувані наслідки.

Наразі публічної інформації недостатньо, щоб стверджувати, що рішення про таку операцію ухвалене або що вона неминуча.

Водночас згадані повідомлення CBS News про оцінку необхідних військових спроможностей показують, що американські військові розглядали відповідні варіанти дій.

Висновок. Чи буде новий карибський сюрприз?

Станом на 27 жовтня 2026 року я не бачу достатніх підстав стверджувати, що США вже ухвалили рішення про військову операцію проти Куби.

Але також не вважаю обґрунтованим відкидати такий сценарій як малоймовірну політичну фантазію.

Надто багато сигналів за короткий проміжок часу з’явилося на різних рівнях американської влади: від Білого дому та Держдепартаменту до ЦРУ й Південного командування Збройних сил США.

Чи пов’язані ці дії з прагненням отримати швидкий зовнішньополітичний результат напередодні виборів? Цілком можливо.

Чи означає це, що Трамп готовий ризикнути новим військовим конфліктом заради потенційного електорального ефекту? Такого висновку робити поки зарано.

Однак після венесуельських подій січня 2026 року сама можливість раптової американської операції в Карибському басейні вже не виглядає суто теоретичною.

Я припускаю, що найближчими днями Вашингтон може спробувати створити нову зовнішньополітичну реальність навколо Куби.

Андрій Лучков спеціально для сайту міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm. Поширення і передрук з активним посиланням на джерело вітаються. (Creative Commons — Attribution 4.0 International — CC BY 4.0).

Підписуйтесь на офіційні сторінки InformNapalm .

Куба після Венесуели: чи готує Трамп нову операцію напередодні виборів у США?