Епіграфом до публікації про психоаналіз тероризму може служити чудова цитата із статті Валентина Баришнікова:

Йдеться власне про спробу використати психоаналіз, як науку про неусвідомлені психічні процеси та ранні психічні травми, для того, щоб дати відповідь на питання: “Чому людина, група людей чи цілий соціум обирають руйнування, злоякісну агресію, войовничий тріумф як спосіб і ціль власного існування?”

Ідентичність. Перші, достатньо оптимістичні спроби психоаналізу пояснити, чому молоді люди приєднуються до терористичної групи виходили з поняття “кризи ідентичності”- коли людина, котра шукає самовизначення, страждає від внутрішної фрагментації й протиріччя, не може визначитися з питанням “хто Я?”. У 1981 році Міністерством внутрішніх справ Західної Німеччини фінансувало дослідження 220 німецьких терористів. Один із дослідників, Болінджер, отримав клінічний матеріал про невелику групу ув’язнених лівих терористів. Він описує їх як людей, які прийшли в доросле життя з неадекватно інтегрованою ідентичністю. Приєднання до терористичної групи для цих відчужених осіб, що перебували на узбіччі соціуму, дозволило не лише віднайти ідентичність, але дало пояснення труднощів і обіцянку хорошого майбутнього.

Нарцисизм. Один із найбільш цитованих сучасних дослідників психології тероризму Р. Перлстайн вважає, що психоаналітична концепція нарцисизму є найбільш повною і, таким чином, найбільш інтелектуально задовільною теорією про особистісну логіку політичного тероризму. Він застосовує свою теорію в серії з дев’яти різних тематичних досліджень терористів та стверджує, що в 90 відсотках нарцистичне розчарування відіграє критичну роль у психобіографії політичних терористів.

Підхід до тероризму виходячи із поняття про нарцистичну патологію особистості терориста базується на думці, що для багатьох терористів притаманний так-званий “нарцистичний дефіцит” – глибокий та інтенсивний брак, буквально порожнеча відчуття самоцінності та наповненості добрим внутрішнім змістом. Захистом від цього відчуття нікчемності служить постійна необхідність переживати власну грандіозність, всемогутність, тріумф.

Лють. Коли нарцистично зранені особи стикаються з невдачею, найчастіше потужною та деструктивною реакцією є те, що психоаналітики називають «нарцистичною люттю». Для нарцистично ураженого терориста, суспільство стає об’єктом цієї люті. У психологічному світі глибоко нарцистично ураженої особи є лише «все або нічого», «добро чи зло», все, що є поганим – джерело болю, причини відсутності успіху, визнання і прийняття, проектується на зовні – “огидний, нікчемний, підступний та злий ворог”. Відповідно, способом позбавитись інтенсивного внутрішнього дискомфорту є знищення зовнішньго об’єкта, тобто руйнація суспільства.

Заздрість. Дефіцит внутрішньго хорошого досвіду, спричинений ранньою психологічною травматизацією неминуче супроводжується дуже сильним почуттям заздрості, так як зовнішній світ розглядається як такий, що володіє всіма хорошими і бажаними властивостями; терорист відчуває себе позбавленим всіх джерел добра й усіх можливостей лібідінального задоволення. Мелані Кляйн описує бажання знищити хороше як «заздрісне псування хороших об’єктів». На глобальному рівні така заздрість може виражатись як прагнення перетворити світ в “радіоактивний попіл”.

Лідер. Сучасний психоаналітик С. Ахтар описує терористичих лідерів як людей, які не довіряють іншим, ненавидять пасивність і бояться повторного порушення їхніх психофізичних кордонів (як це часто бувало в дитинстві). Щоб усунути цей страх, такі люди відчувають необхідність «вбити» власне уявлення про себе як про жертву. Найгірший варіант терористичного лідера представлений патологічною конденсацією нарцистичних та параноїдних особливостей при синдромі злоякісної нарцисизму (за О. Кернбергом). Це особливо серйозний тип розладу особистості, що позбавлений совісті та відчуття провини, прагне отримувати водночас захоплення та страх від інших, вимагає абсолютної лояльності та ідеалізації, й відчуває будь-який прояв всупереч його бажанню як серйозну атаку проти нього самого.

Група. Для опису динаміки терористичної групи Кернбегр використовує поняття «базова позиція боротьби і втечі» (за В.Біоном). Група в базовій позиції боротьби і втечі вибирає лідера з сильним параноїдним потенціалом, гіперчутливого, підозрілого, агресивного та домінуючого, що шукає зовнішнього ворога, проти якого може консолідувати навколо лідера, відтак, група об’єднується у спільній в ідеалізації параноїдного лідер, який допомагає їм проектувати всю агресію на зовні, і трансформує внутрішньогрупову агресію в лояльність до групи та спільну ідентичність.

Христина Турецька, спеціально для InformNapalm

Reference

1. Akhtar, S. (1999). The Psychodynamic Dimension of Terrorism. Psychiatric Annals, 29(6), 350–355.
2. Badey, T. J. (1998). Defining international terrorism: A pragmatic approach. Terrorism and Political Violence 10, 90–107.
3. Casoni, D., & Brunet, L. (2002). The psychodynamics of terrorism. Canadian Journal of Psychoanalysis, 10(1), 5–24.
4. Crayton, J. W. (1983). Terrorism and Psychology of the Self. L. Z. Freedman, & Y. Alexander (Eds), Perspectives on Terrorism (pp. 33-41). Wilmington, Delaware: Scholarly Resources.
5. Johnson, P. W., Feldman, T. B. (1992). Personality types and terrorism: Self-psychology perspectives. Forensic Reports , 5(4), 293–303.
6. Kent, I., & Nicholls.W. (1977). The Psychodynamics of Terrorism. Mental Health and Society, 4, 1–8.
7. Kernberg, O. F. (2003). Sanctioned Social Violence: A Psychoanalytic View – Part I. International Journal of Psychoanalysis, 84 , 953-968.
8. Knutson, J. N. (1981). Social and psychodynamic pressure toward a negative identity: the case of an American revolutionary terrorist. Y. Alexander, & J. M. Gleason (Eds), Behavioral and quantitative perspectives on terrorism (pp. 105-150). New York: Pergamon.
9. Pearlstein, R. M. (1991). The mind of the political terrorist. Wilmington: Scholarly Resources.
10. Post J. M. (1984) Notes on a psychodynamic theory of terrorist behavior, Terrorism, 7:2, 241-256
11. Schmid, A. (1983). Political terrorism: A research guide to the concepts, theories, databases and literature. With a bibliography by the authora nd a worldd irectory of “terrorist”organizations by A. J. Jongman. Amsterdam: North Holland
12. Wieviorka, M. (1993). The making of terrorism.Translatedb y D. G. White. Chicago:University of Chicago Press