В білоруську редакцію InformNapalm надходить маса звернень обурених громадян у зв’язку з незрозумілими акціями, які відбуваються останнім часом в центрах обласних і районних міст Республіки Білорусь з участю людей у російській військовій формі «горка» і з ряснотою російських триколорів. На фоні військової агресії Росії в сусідній Україні значна кількість білорусів все це сприймає вельми неоднозначно, люди стурбовані можливістю повторення кривавих подій у своїй власній країні. Ми постаралися з’ясувати, хто стоїть за проведенням цих провокаційних вилазок російської вояччини на території Білорусі і хто сприяє їм на місцевому рівні.

З’ясували, що безпосереднім організатором цих акцій є Всеросійська громадська організація ветеранів “Бойове Братство”. Керує нею генерал-полковник Борис Громов, член “Єдиної Росії”, депутат Держдуми РФ (на фото праворуч від Путіна).

Його ім’я в Росії пов’язують з фактами страхітливої корупції та махінацій, які практично розорили Московську область під час його тривалого губернаторства. Як голова «Бойового Братства» він очолює структуру, яка об’єднує ветеранів локальних воєн і військових конфліктів, у яких брали участь військовослужбовці СРСР, а потім РФ. Значний наплив нових членів “Братства” забезпечується завдяки військовим, найманцям і бойовикам, які брали участь в окупації Криму та бойових діях на Донбасі.

Не менш одіозна і скандальна особа – перший заступник голови «Бойового Братства», депутат Держдуми IV-VI скликань, член Ради Федерацій Федеральних Зборів РФ, «єдинорос» і, нарешті, співзасновник «Антимайдану» Дмитро Саблін.

На посту губернатора Борис Громов безпосередньо сприяв стрімкому злету політичної кар’єри Сабліна, який на початку був його радником, а потім став виконувати функції начальника охорони. Крім цього, російські журналісти з’ясували, що з Громовим його поєднує не тільки партнерство, але й сімейні зв’язки: племінниця Громова – дружина Сабліна. Успішний тандем Громова-Сабліна протягом всього губернаторства «випилював» із бюджету Московської області буквально мільярди доларів. Доказом є, наприклад, абсолютно ніде не задекларований гігантський маєток Сабліна на Рублівському шосе.

Недоторканність як Громова, так і Сабліна забезпечується, вочевидь, їхньою так званою громадською діяльністю. З великим ступенем ймовірності можна припустити, що через «Бойове Братство», в лавах якого перебувають ветерани, які брали участь у всіх останніх конфліктах, розв’язаних Москвою, проводиться вербування найманців та бойовиків для участі в бойових діях на Донбасі. Також слід окремо згадати участь Дмитра Сабліна у створенні руху «Антимайдан», фігурантами якого є як саме «Бойове Братство», та і «Російська весна», «Центральне казаче військо», «Атаманська сотня», Мотоклуб «Нічні вовки» та ін. З допомогою «Антимайдану» Саблін обіцяє  придушувати опозиційні акції протесту по всій Росії силовими методами з використанням бійців, досвідчених спортсменів, казачества і навіть байкерів, які  тренуються в спеціальних таборах підготовки. Своїм опричникам Путін гарантує персональну недоторканність, не зважаючи на гучні корупційні справи, адже вони захищають не тільки його злочинний режим, але й власне майно, нажите з допомогою махінацій і крадіжок.

Сівши в сенаторське крісло, Дмитро Саблін бере участь в організації молодіжного табору підготовки юних путіністів в окупованому українському Криму.

Крім цього, він особисто організовує і бере участь в акціях «Антимайдану»:

:

Тема знищення одним тоталітарним режимом другого понад сімдесят років тому для цих мучеників Путіна є наріжним каменем, на якому тримаються їхні релігійні вірування в свою виняткову богообраність і велику місію, виконувати яку самовіддано прагнуть. «Місія» – це боротьба зі «скверною Заходу, що калічить і поневолює мізки мільйонів» і демонстрація свого особливого шляху, хоч шлях той вже проходили трагічно незліченну кількість разів. Але, як казав відомий фізик-ядерник, не мають меж дві речі: всесвіт і людська дурість.

Викликає академічну цікавість чудернацький релігійний фетишизм цього вірування, представлений у вигляді поклоніння гігантським червоним полотнищам, збільшеним копіям центрального культового божества, дискредитованого й заплямованого «російським світом» Прапора Перемоги.   На фото ниже ритуал поклоніння десяткам цих полотнищ на плацу танкового полку в п. Пакіно Володимирської області РФ.

Це дійство постарався доступно пояснити сам Дмитро Саблін: «Ми повинні пам’ятати свою історію. Минають роки, але пам’ять про нашу Велику Перемогу жива. Цим проектом ми хочемо консолідувати покоління.  «Зірка нашої Великої Перемоги» – це, передусім, наша відповідь на інформаційні війни, які загрожують спокою та безпеці всіх країн», – тобто, за логікою Сабліна, чим більші обрані символи над «скверною Заходу», тим більше в них спокою і безпеки. Може й так, адже мегаломанія, що межує з безумством, була притаманна практично всім покійним імперіям. Не виняток і нинішня мертвонароджена імперія Путіна, що б’ється в параної і жде свого упокою.

Мета згаданого Сабліним проекту «Бойового Братства» саме в Білорусі – передусім позначення країни як культурної колонії й політичного протекторату Росії з місцевою владною елітою, що час від часу колінкує. Так у тваринному світі позначають свою територію. У Білорусь для цього направили лідерів «Антимайдану» Володимирської області: Віктор Кауров – перший заступник керівника апарату адміністрації області, за сумісництвом корупціонер і фрік, та Валерій Малишев – голова Володимирського відділу «Бойового Братства». На фото нижче біля творіння однієї з опор російської держави — УралВагонЗаводу — стоять: третій зліва — Малишев, справа скраю — Кауров (архів).

Акції з червоними полотнищами «Бойового Братства» охопили практично всі обласні центри Білорусі: Брест, Гродно, Могильов, Вітебськ, столичний Мінськ, а також великі районні центри: Волковиськ, Ліду та Оршу.

Ось, наприклад, Брест:

Не помітили нічого дивного? Придивіться до атрибутики, яку тримають учасники акції: крім російських триколорів і прапорів «Бойового Братства» є прапори «Антимайдану».

До речі, Вас не дивує, чому вони тримають в руках тільки привезену з собою російську атрибутику? Така відверта неповага до приймаючої сторони, та й «Велика Перемога» ніби ж була спільною. Ну гаразд, «старшому брату» видніше. Стежимо за рухом людей у формі «горка» далі. Наступною зупинкою став райцентр Гродненської області місто Волковиськ. На фото нижче бачимо заст. голови волковиського райвиконкому Ігоря Кашкевича під час вітальної промови до високих гостей.

Далі на шляху «патріотів землі російської» Гродно, де їх приймають з особливим пієтетом місцеві представники влади, партактив БРСМ (наступник ВЛКСМ), ветеранські організації, а також курсанти кадетських училищ та школярі, яких традиційно зганяють на такі заходи.

Слід підкреслити дивні зміни: на вулицях Гродно вони побоялися використовувати прапори «Антимайдану», з’явився також прапор приймаючої сторони.

«Зелений чоловічок» розвідує ситуацію і настрої містян.

На фото нижче в одному ряду з володимирським лідером «Бойового Братства», ветеранами, активістом БРСМ голова Гродненської міської ради депутатів Анатолій Нікітін (у центрі), його можна вважати потенційним агентом впливу Росії як випускника Військової Академії Генштабу РФ.

Наступна зупинка «зелених чоловічків» у великому райцентрі Гродненської області Ліда, де місцеві мужі міста зустріли їх не менш привітно й захоплено: все-таки «Братство», та ще й бойове. З оркестром, з піснями й танцями і ротою почесного караулу їх особисто вітав заступник голови Лідського райвиконкому Віктор Пранюк (на фото нижче).

Військові й цивільні чини не гребували стати в один ряд з оборонцями «російського світу» і активістами «Антимайдану». Другий ліворуч — полковник Михайло Сергун — заступник командира з ідеологічної роботи Лідського прикордонного загону; справа від нього — воєнком Лідського району, полковник Олександр Херман, за ним — уже згаданий Віктор Пранюк.

Далі шлях адептів перемогобісся проліг через Мінськ, де, на диво, їх не зустрічали з таким розмахом, як у містах Гродненської області, обмежилися представниками ветеранської організації. Але якими!

На фото нижче — Віктор Кауров з головою мінської міської організації ветеранів Анатолієм Адоньєвым, учасником арабо-ізраїльської війни початку 1970-х років, співробітником політвідділів різних військових округів СРСР.

Набалакавшись з живим ветераном «війни з сіонізмом», захисники культу «георгіївської» стрічки продовжили порушувати спокій містян Могилева, Орші та Вітебська і, нарешті, залишили територію Білорусі.

Улесливість білоруської влади, яка, як і маріонеткові адміністрації окупованих Росією Абхазії та Цхінвальського регіону, Криму, терористичних утворень “ДНР” та “ЛНР”, бере участь в російській пропагандистській кампанії розпалювачів війни, викликає занепокоєння. З почестями й на офіційному рівні приймають завтрашніх можливих ініціаторів створення чергових анклавів імперії, але вже на території самої Білорусі. Приймають тих, хто із трагедії десятків мільйонів людей, злочинно кинутих в горнило найжахливішої війни в історії людства, створили фетиш перемогобісся.

Деміурги лубочного героїчного епосу, що розпалили війну в колись братській для них Україні, невтомно повторюють свою улюблену мантру «ми перемогли», але перемога ця, на жаль, над здоровим глуздом. Своїми діями вони вже поставили Білорусь перед вибором: або цупкі, що повільно душать, обійми «Братства», або утвердження державності й консолідація всієї нації. Вибір політичних еліт Білорусі, які перебувають понад два десятиліття в стані самозреченого мазохістського задушення, залежить від багатьох факторів, але передусім від політичної волі й бажання вирватися з «братніх» обіймів.

Матеріал для публікації підготував редактор білоруської служби міжнародної спільноти InformNapalm Денис Івашин.

(CC BY 4.0) Інформація підготовлена спеціально для сайту InformNapalm.org, при повному або частковому використанні матеріалу активне посилання на автора і статтю на сайті обов’язкове.
Поділіться публікацією в соцмережі й випалюйте окупантів разом з InformNapalm!

Переклад А. В.