Завдяки російським регіональним ЗМІ відоме ім’я ще одного загиблого в Сирії російського військового. Інформація з’явилася на казанському сайті, але чомусь не зацікавила федеральні ЗМІ і так і залишилася локальною новиною Республіки Татарстан. Черговим вбитим російським військовим на війні в Сирії став капітан-артилерист Марат Ахметшин, 27.06.1980 р. н. За інформацією з преси можна простежити бойовий шлях капітана Ахметшина:

• 2002 рік. Закінчив Казанський філіал військового артилерійського університету
• 2002 – 06.2003 рр. Командир гаубичного самохідно-артилерійського взводу 58 армії Північно-Кавказького військового округу (ПКВО, рос. – СКВО)
• 2003 – 12.2006 рр. Командир гаубичної самохідно-артилерійської роти 58 армії ПКВО
• 2006 – 07.2009 рр. Помічник командира батальйону по артилерії 58 армії ПКВО. Кілька разів брав участь у воєнних діях проти Грузії.
• 2009 – 06.2010 рр. Командир гаубичної артилерійської батареї м. Гюмрі, Республіка Вірменія
• 2010 – 12.2015 рр. Звільнений з військової служби. В запасі.
• 2015 – 06.2016 рр. Начальник розвідки штабу гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону Західного військового округу.

Завдяки інтерв’ю з дружиною Гузель Ахметшиною нам вдалося дізнатися подробиці служби і смерті Ахметшина в Сирії:

Марат пішов у квітні (ред. в Сирію)… Знали, де він, і дуже переживали. Їм заборонено було говорити  телефоном, але через якийсь час він з нами вийшов на зв’язок…«Там небезпечно?» – запитала. Він: «Ні, нормально». 1 червня останній раз з ним говорили. Він мені мав подзвонити 3 червня. Але не подзвонив…

Зі слів дружини, Марат Ахметшин загинув 05 червня 2016 під Пальмірою. 

Примітка:цікаво, що Ахметшин отримав Зірку Героя під номером 1062 ще у червні-липні 2016 року, але судячи з Вікіпедії, станом на листопад 2016 року вдалося встановити тільки 1040 «героїв». Ще 20+ «героїв» поки не відомі.

23.06.2016 Марату Ахметшину надали звання Героя Росії. Зазвичай російська сторона не приховує імена «героїв» і намагається використати кожного нового «героя» у своїх пропагандистських цілях. Документи про нагородження званням Героя Росії потрапляють на офіційний сайт президента Росії і федеральні канали знімають про це патетичні репортажі.

Кожен загиблий в Сирії «герой» мав розголос у федеральних ЗМІ:

• Збитий льотчик Пєшков став першим «сирійським героєм». «Бойову» Зірку Героя отримав начальник ССО полковник Вадим Байкулов, підопічні якого, за словами російського генштабу, проводили «дорозвідку».
• Також Зірка Героя не оминула штабістів. Свого «героя» отримав начальник російського угруповання в Сирії генерал-полковник Дворніков.
• Льотчик майор Дяченко отримав Зірку Героя за героїзм на війні в Сирії
• старший лейтенант ССО Прохоренко отримав Зірку Героя посмертно за бій під Пальмірою
• Також Зірку Героя отримав учасник операції в Сирії штурман-випробувач (можливо, ця нагорода не тільки за сирійську війну)
• Генерал армії Булгаков отримав Зірку Героя за постачання армії на війні в Сирії
• За успішне проведення першого етапу війни в Сирії Зірку Героя отримав генерал армії Герасимов
• Збитий під Пальмірою льотчик Хабібуллін отримав Зірку Героя посмертно
• Генерал-лейтенант Журавльов отримав Зірку Героя за командування угрупованням російських військ у Сирії.

У результаті «героями» ставали або збиті льотчики (4 «Зірки»), або герої-штабісти (4 «Зірки»), або представники Сил спеціальних операцій (ССО, 2 «Зірки»). Останнім відомим «героєм» був убитий у Туреччині посол Росії Андрій Карлов, його смерть також приписали на «сирійський фронт».

Зазначимо, що всі нагороджені військові належали до родів військ, які, за офіційною російською версією, воюють в Сирії. А от як став «героєм» в Сирії капітан-артилерист — велике питання. Сам факт нагородження вищою нагородою представника фронтових сухопутних військ підтверджує участь російської армії в наземній операції в Сирії. Але факт участі хотіли приховати від російського обивателя. Тому серед розкручених «героїв» сирійської війни ми так і не побачили провінційного артилериста. Не всі «герої» Росії однаково корисні для російської пропаганди.

12 вересня в Прохладному, в сквері Пам’яті, відкрили меморіал воїнам. На центральній мармуровій плиті вигравірували 88 прізвищ загиблих у чеченській кампанії і 28 прізвищ тих, хто загинув у Цхінвалі (окупована Росією територія Грузії). До списку вписали і прізвище загиблого в Сирії капітана Марата Ахметшина та загиблого в Криму гвардії єфрейтора Семена Сичова з Прималкінського.

Старшу доньку Ахметшина прийняли в кадетську школу в Москві, двох менших дітей ждуть в Суворовському училищі. 10 грудня в Казанській школі пройшов вечір пам’яті, на якому про життя Ахметшина розповідали родичі та колишні товариші по службі.

Представники школи виклали феєричний фільм про день пам’яті в його рідній школі в кращих традиціях радянських «утрєнніків» (прохання – людям зі слабкими нервами його не дивитися):

Зі слів дружини, знову на службу Марат Ахметшин у 2015 році поступив в одну з військових частин Нижнього Новгорода. З огляду на воєнний досвід капітана, можна припустити, що це 288-а артилерійська бригада (в/ч 30683, п. Муліно)

Цікаво, що під Пальмірою у березні 2016 р. команда InformNapalm зафіксувала 120 окрему артилерійську бригаду з Юрги. У 2015 році були помічні військовослужбовці 291-ї окремої артилерійської бригади.

Комусь пощастило бути генералом-«героєм» чи льотчиком-«героєм», чий кожен крок показують офіційні канали пропаганди. Та зовсім інша справа, коли йдеться про «героя» сухопутної війни, якої офіційно немає. Новини про такі «подвиги» залишаються на рівні регіональних ЗМІ та поминальних «утрєнніків» у школах цих «героїв».

Матеріал до публікації підготовлено на основі власного OSINT-розслідування. Автори Victory Krm і  Антон Павлушко