Міжнародна волонтерська спільнота InformNapalm та Центр дослідження безпекового середовища «Прометей» рекомендують ознайомитися з цікавим дослідженням наших колег з Центру глобалістики «Стратегія XXI». Дворічний досвід протистояння повзучій агресії Російської Федерації проти України дозволяє підбити проміжні підсумки. Експерти «Стратегії XXI» представили свій аналіз ситуації в доповіді під назвою «Гібресія Путіна. Невійськові аспекти воєн нового покоління».

У дослідженні термін «гібридна війна» визначений як найбільш адекватний для опису одного з різновидів ширшого поняття війни нового покоління. У центрі дослідження – агресія гібридного типу (скорочено – гібресія), як своєрідна стелс-технологія ведення путінським режимом війни, у якій ключову роль відіграють невійськові компоненти.

Радянська Росія відпрацьовувала перші практики гібридної війни в 20-30-ті роки проти сусідніх країн – Польщі, Китаю, а також у Центральній Азії. При цьому гібридна війна сталінського стандарту мала назву військово-підривної діяльності. У сучасній Росії геополітична реконструкція євразійського простору з центральним блоком у вигляді “російського світу” розроблялася відомим російським геополітиком-реваншистом О.Дугіним і сформувала запит на новітню версію ведення нелінійної, відмінної від попередніх воєн, війни «лоу-кост».

Анексією Криму Росія почала реінжиніринг євразійського простору з амбіцією на геополітичний простір Європи після Ялти-1945.

Головна мета ведення військових дій на Донбасі – створення контрольованого хаосу, руйнування внутрішнього порядку в Україні, як суміжній країні, на фоні якого РФ виглядатиме осередком прогресу та процвітання, а приєднання до її геополітичних проектів не матиме альтернативи. 

Гібридна війна, в арсеналі якої засоби всієї шкали застосування – від soft power до hard power, – ідеально підходить як механізм створення контрольованого хаосу, що відповідає теоретичним розробкам С.Ніканорова та С.Солнцева з організаційної зброї (або хибно-цільового програмування) і прикладним розробкам у рамках сучасніших технологій. У випадку з Україною застосування оргзброї почалося заздалегідь з метою ураження системи державного управління. Систему національної безпеки України через кадрові зміни було де-факто переведено в режим зовнішнього управління Кремлем під контролем російських спецслужб, що створило базовий початок для наступних дій – агресії гібридного типу 2014 року.

Гібридна війна починається не з акту відкритого збройного вторгнення, а діями агресора всередині країни-жертви, спрямованими на внутрішнє саморуйнування. На прикладі гібресії Путіна схематично це можна зобразити так.

Крипто-війна, як прихована форма поступового, систематичного та довгострокового завдання шкоди супротивнику з метою максимального виснаження його потенціалу, це окремий етап прихованих агресивних дій. Проксі-фаза – частина гібридної війни, кульмінація невійськових зусиль, яка передує фазі гібридного вторгнення. Проксі-фаза, як правило, нетривала (кілька місяців) і є перехідною від крипто-війни до агресії гібридного типу. Якщо проксі-фаза не принесла успіху, далі йде фаза дифузного вторгнення – агресія зсередини, яка підживлюється ззовні державою-агресором. Ця та наступна військова фаза – основні етапи гібридної війни.

Кримська кампанія Росії стане хрестоматійним прикладом успіху такої гібридної війни на етапі дифузного вторгнення. А проект «Новоросія» – прикладом краху, коли кальку кримської кампанії автоматично наклали на регіон, особливості якого відрізнялися від Криму. Якщо дифузне вторгнення і застосування військового компоненту не призвело до успіху, то можливе «перемикання фаз». Також запускається якийсь мирний процес врегулювання. «Мінськими домовленостями» агресор намагається нав’язати такий алгоритм: федералізація України з особливим статусом окупованих територій; легалізація псевдодержавних утворень в правовому полі України; позачергові парламентські вибори, в результаті яких проросійські сили отримають як мінімум «блокуючий пакет»; проштовхування проросійської фігури на посаду голови уряду; урізання повноважень глави держави; перегляд зовнішньої політики з переорієнтацією на Росію. У результаті – трансформація України в деяку подобу УРСР з обрізаною територією.

РФ не зупинить своїх експансіоністських дій, як не зупинила після військової агресії в Грузії, почавши через 6 років агресію проти України. Європу очікують нові, ретельно замасковані конфронтаційні кроки Москви на Близькому Сході, в Центральній Азії, на Каспії, Південному Кавказі, на Балканах, в країнах Балтії, в західній Арктиці і навіть у Білорусі – всюди, де є стратегічні комунікації та енергетичні ресурси, які можуть порушити панівні позиції Росії.

Зупинити гібресію Путіна можливо. Для цього серед інших потрібні превентивні, а не запізнілі й реактивні дії, а також – жорсткіші санкції та розширення їх на чутливу для Кремля енергетичну сферу. 

Детальніше ознайомитися з розслідуванням ви можете за посиланням Hybression.pdf .

Поділіться публікацією в соцмережі й випалюйте окупантів разом з InformNapalm!

Переклад А. В.