Всяке затишшя в гібридній війні – тимчасове. На те вона і гібридна, що її призвідники ведуть неоголошену війну і нападають раптово і з неочікуваних позицій, щоб знову і знову намагатися добитися переваги – за будь-яку ціну. Зазнавши поразки у першій сутичці, відступивши на всіх фронтах, Росія не втрачає надію приборкати Україну. І це може бути не так і складно: поки ми боролися за газ, вугілля, ядерне паливо, технологічну незалежність, ми, як держава, продовжуємо системно провалювати напрямки інформаційної та політичної безпеки.

Розборки між «вежами» Кремля, в результаті яких фактично перестав існувати проект «Шалтай-Болтай», вивели на світ божий давно відому професіоналам інформацію: весь великий російський IT-бізнес має тісні зв’язки з ФСБ. Уже не раз поставало питання щодо соціальних мереж «Вконтакті», «Однокласники», холдингу Mail.ru в цілому, інших російських сервісів, якими продовжують масово користуватися українці. Звичайно, з Mail.ru все давно зрозуміло, з огляду на те, що кінцевим власником Mail.ru Group є Алішер Усманов, найвірніший друг і гаманець Путіна, який отримав з його рук нагороду «За благодіяння» (і не одне, і не тільки Путіну). Про Mail.ru і його роль в Україні говорять давно, і рано чи пізно його доля в нашій країні закінчиться вигнанням і забороною.

Але поряд з цим одіозним холдингом існує не менш, а чи й не більш небезпечний агент російського впливу в Україні, про якого майже не говорять. Йдеться про спрута з колосальними і непрозорими для нас ресурсами, який повністю підконтрольний російському уряду. Його щупальця охоплюють усі сфери діяльності людини в інтернеті – від пошти і платежів до дозвілля і перевезень, а заодно пропагують російські цінності і штовхають українських громадян, і навіть ЗМІ, в обійми Росії. Цей спрут – «Яндекс», і він вже тут. У цьому невеликому розслідуванні ми доведемо три речі:

1. «Яндекс» повністю підконтрольний Кремлю.
2. Група «Яндекс» веде дуже дорогу і економічно невиправдану експансію в Україні.
3. Експансія «Яндекса» в Україні є найбільшою загрозою національній безпеці навіть у порівнянні з російськими соцмережами.

Наперед просимо вибачення за велику кількість посилань на російські джерела.

«Яндекс» – путінська контора.

Почнемо з найпростішого. Не треба ніякої конспірології, щоб довести повну залежність «Яндекса» від Кремля, достатньо цілком відкритих джерел. Факти говорять самі за себе.

«Яндекс» – товариство з обмеженою відповідальністю, 100% якого належить акціонерному товариству Yandex N.V. (Нідерланди). В акціонерному товаристві два види акцій: А і В. Акції виду В дають в 10 разів більше голосів, з їх допомогою управляється компанія. Ця система, яка повинна була убезпечити компанію від рейдерських атак, створювалася засновниками «Яндекса» Аркадієм Воложем і Іллею Сегаловічем в ті часи, коли «Яндекс» найбільшою загрозою для свого існування вважав російську державу з властивими їй «милими» звичками нічного грабіжника.

З тих пір багато чого змінилося. Тепер «Яндекс» – казково багата корпорація, у якій російська держава – головний власник, володар ключової «золотої акції». У 2009 році Яндекс продав за 1 євро державному «Сбербанку России» одну «золоту акцію», яка дає широкі повноваження щодо контролю за пакетами акцій підприємства. Починаючи з серпня 2009 року, будь-який акціонер, купивши понад 25% від статутного капіталу або голосів компанії, зобов’язаний через раду директорів запросити у «Сбербанка» дозвіл на володіння такою часткою. Це означає, що незговірливий акціонер, який раптом вирішить посперечатися з ФСБ або, страшно сказати, відмовиться виконувати накази Путіна, навіть не зможе спихнути свій пакет акцій в сторонні руки, а буде змушений брати під козирок, або закінчить як Вороненко.

Але це ще півбіди. Головне, що найважливішу частину інфраструктури «Яндекса» складають «Яндекс.Гроші ». Ця платіжна система на 75% належить все тому ж «Сбербанку Росии». В Україні вона не працює, але тільки тому, що її заблокував Нацбанк України.

Якщо додати до цих двох важелів ще і всемогутнє в Росії ФСБ, то ми отримаємо повністю слухняну і підконтрольну Кремлю корпорацію. Найкращим доказом буде доказ дією: у міру закручування гайок в Росії «Яндекс» все ближче зливається з Кремлем. У березні цього року по всій Росії пройшли мітинги проти Медведєва і влади взагалі, скликані Навальним. Спецслужби зуміли заткнути роти друкованим ЗМІ і телевізору, але Інтернет зашумів. Як відреагував «Яндекс»? Мовчанням. Новини про мітинги не були у видачі, на перших позиціях – чергові послання Путіна і його прісних, а також вісті про гарний урожай і прекрасну погоду. На «Яндекс» посипалися конкретні жорсткі претензії від російських опозиціонерів, але відповіді компанії виявилися вкрай розмитими. Втім, все і так зрозуміло. Особливо якщо згадати, що в січні 2017 року все той же «Яндекс» власним рішенням почав відключати гаманці опозиціонерам. І зовсім неважливо, яка роль у Навального в кремлівському сценарії: у всякому разі, роль «Яндекса» тут – «кушать подано».

2. «Яндекс», не шкодуючи грошей, лізе в Україну.

Система, яка могла б дозволити «Яндексу» переплюнути більш технологічно розвинений і багатий Google і витіснити його з країни, стоїть навіть не на трьох китах, а всього на двох: політичний дах (так само, як в Китаї не дають розвиватися Google і з’являється Baidoo – в Росії антизахідні потуги Кремля породжують шпарину для існування «Яндекса») і, найголовніше, велика кількість «допоміжних сервісів», які щільно обступають юзера і створюють навколо нього «Яндекс-інфраструктуру». Пошта, Навігатор, Карти, Гроші, Робота, Новини, Браузер – і користувач дрейфує в бік «Яндекса». У ньому ж так зручно! Завоювавши користувача, основний заробіток «Яндекс» отримує від Грошей, Маркета і Діректа.

Менеджери «Яндекса» з властивим росіянам нахабством недавно повідомили, що вони готові захопити частку «Google» у будь-якій країні. Так, та не зовсім так. Бо не в кожну країну «Яндекс» може зайти. Обплутати іноземця мережею сервісів дуже дорого. В Україні проникнення «Яндекса» обійдеться трохи дешевше: у нас вистачає російськомовних громадян, і традиційно, незважаючи на перевагу Google, «Яндекс» до війни теж мав частку у понад третину як пошуковик. А що змінилося після початку війни? Та нічого. «Яндекс» не зазнав жодних утисків і прекрасно себе почуває. Більше того: з 2016 року він активно підкорює український ринок.

Почалося все минулого літа, коли «Яндекс» почав тихою сапою прокрадатися в «Фейсбук» і розширювати вікно Овертон, розповідаючи про свої численні переваги і плани розвитку в Україні. Виявилося, що українці чомусь терплять, а деяким це навіть подобається. Потім в уже ґрунтовно розширене вікно «Яндекс» просунув новий сервіс – таксі, прогнавши містами України свої емблеми. З’явилися нові цікаві пропозиції партнерства для ЗМІ. «Яндекс.Директ» активізував пошук замовників. Почала з’являтися зовнішня реклама. У загальному і цілому, величина витрат на експансію «Яндекса» в Україні вимірюється десятками мільйонів. В одному лише таксі, наприклад: адже зараз «Яндек» компенсує водіям по 20 і більше гривень за кожну поїздку (вже надвитрати) і не шкодує грошей на маркетинг. Витратні бюджети «Яндекса» для подібних заходів повинні перевалювати за сотню мільйонів гривень.

Звідки гроші? Давайте уявимо на хвилину, що «Яндекс» – бізнесмени, і вони прийшли сюди робити бізнес. Є агресія Росії в Україні. Є відповідна реакція України: санкції, обшуки, заборони. У будь-який момент бізнес можуть заборонити. У будь-який момент Путін може розв’язати гарячу війну. У самій Росії силовики можуть наїхати за ведення бізнесу у ворожій державі. Інвестиції в Україну накриваються мідним тазом в будь-якому з цих випадків. Імовірність успіху ВКРАЙ МАЛА. Що роблять господарі «Яндекса»? Вкладають у розвиток українського офісу мільйони! Таке в Росії можливо тільки в одному випадку – коли російському бізнесменові не шкода грошей? Коли ці гроші – державні.

3. Навіщо «Яндексу» Україна? Передпутінська підготовка.

«Яндекс» дуже вправно прикинувся «політично незалежною організацією». Так само вправно, як і багато «російських опозиціонерів», які прикидаються «українськими патріотами». Менеджери «Яндекса» сьогодні стверджують, що вони «незалежна компанія, транснаціональна компанія». Раніше вони говорили зовсім інакше. Засновник «Яндекса», Ілля Сегалович, абсолютно чітко сказав: «Яндекс» – російська компанія. А що у неї є сервіси українською мовою – то це військова хитрість. Вище вже була цитата розробника Яндекса, що «ми готові захопити будь-яку країну, але зараз це невиправдано». А за що ж тоді нам, українцям, така честь? Чому наш ринок захоплювати – виправдано? Ось чому.

«Яндекс» має широкий пул можливостей «тихого» впливу на нашу країну.

Маніпуляції з новинною видачею. Для мільйонів читачів «Яндекса» вгорі показуються 5 новин. Всього 5. Вони визначають порядок життя країни, найважливіше. Що для українців найважливіше зараз? Ну ж бо:

Так, ладно, це, напевно, якась помилка. Путінський дебільний вкид. Російський розлив соків, холокостні скандали в Києві, теракт в Пітері – це найважливіші для українців новини? Може, справа в тому, що це російською мовою? Перемикаємо мову.

Яка несподіванка! Насправді ні. Яндекс видавав, видає і видаватиме українцям ретельно пережовані і профільтровані стравоходом російської пропаганди новини. З огляду на аудиторію в третину країни (див. Інфографіку), це гірше, ніж будь-який телеканал. При цьому російські телеканали у нас заборонені, а «Яндекс» – ні. Але ми до цього ще повернемося.

Наступна цікава річ, яку може робити «Яндекс» для російського уряду: неоціненна допомога в шпигунстві. Сьогодні серед українців існує думка, що Карти і Навігатор в «Яндексі» прекрасні. І не менш прекрасна Пошта, а на додачу до всього – моніторинг пошукових запитів і їх відповідність аккаунту користувача. Ось і виходить таке: літня Оксана Іваненко недавно писала листа своєму братові і розповідала про те, як служить синок в українській армії («от дурачок»), і куди його відправляли, і що там робилося, і з ким він там служить. Ще ми бачимо, що чиновник Федір Петренко цікавиться годинниками Ulysse Nardin, часто шукає щось про військову техніку та часто буває в «Укроборонпромі». Багато чого ми бачимо, якщо ми – «Яндекс» в Україні. І передаємо куди слід. Це вам не «Вконтакті» і «Однокласники» з їх обривками фоток і геолокаціями упереміш зі слинявими статусами. Ця штука вже ближче до всевидющого око темного володаря. І – з іншого боку – жалюгідна заборона користуватися неукраїнськими поштами (тільки чиновникам! Тільки на роботі!), Заборона, прийнята Кабміном у 2015 році, нікого не врятує. Уже хоча б тому, що все найцікавіше – в приватному листуванні, геотаргетингу і статистиці пошуку.

Наостанок: «Яндекс» не тільки здійснює все це в Україні. Він ще й заробляє і вбудовує в свою систему українських бізнесменів і медіа. Система «Яндекс.Директ» – посередник між рекламодавцем та інтернет-ЗМІ, основне джерело доходів компанії. Крім того, пошукова система може брати новини в свою видачу й укладати договори з медіа. «Яндекс» вже зараз підсадив ЗМІ на пакети співпраці з ним, як свого часу робив «Укр.нет»: деякі патріотичні українські ЗМІ отримують до 20% переглядів з «Яндекса»! І потім відкручують рекламу українських рекламодавців, і гроші знову йдуть «Яндексу». Українські гроші. Залишок витрачається на снаряди для «Градів» терористів. Це не перебільшення: повинні ж «Яндекс» і його акціонери платити в Росії податки.

Ця безрадісна картина абсолютна чітка і очевидна. Подальша експансія «Яндекса» в Україні може розглядатися тільки як бомба з годинниковим механізмом, яка в потрібний момент або хитне натовп ( «Геть хунту! Народ хоче дружби з Росією!»), або загальмує хвилю ( «Всім спокійно, проросійські рухи влади – це норма»). А в проміжку буде тихо створювати потрібний Путіну інформаційний фон, шпигувати і заробляти.

На жаль, перешкодити процесу не так-то просто. У нас немає Укркомнадзору, ми не можемо заблокувати додатки, пошук в інтернеті, використання браузерів. Єдине, що могло б припинити плани «Яндекса» – включення до списку санкцій. Якщо «Яндекс» не зможе торгувати в Україні, не зможе укладати договори з українськими фірмами (і відкручувати рекламу, і рекламуватися, і наймати штат …), якщо в його офіс будуть постійно стукати чобітьми всі наші силовики з погонами всіх кольорів і розмірів, якщо його почнуть гнати і насміхатися – то це зробить експансію настільки дорогою, що не вистачить грошей навіть Путіну.

Але поки що пропозиції включити «Яндекс» до списку санкцій ніхто навіть не озвучував. І ось це вже вкрай підозріло.

Матеріал до публікації підготував Андрій Лісовський та Михайло Макарук.