До білоруської служби міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm звернулися наші читачі й передали інформацію про автомобіль, зафіксований у серпні цього року на вулицях Гродно із символікою терористичної проросійської організації «ДНР». Це розслідування є яскравим прикладом одного з ефективних видів розвідки — HUMINT (human intelligence) — зворотного зв’язку і співпраці з нашою спільнотою активістів, людей з активною громадянською позицією, які вболівають за Білорусь та щиро хочуть зупинити будь-які прояви “російського світу” та уникнути повторення долі багатостраждального українського Донбасу. Хочемо подякувати нашим читачам, які відгукнулися й надали нам всю потрібну інформацію для проведення подальшої розвідки відкритих джерел для виявлення та ідентифікації прибічників проросійських бандформувань. 

Виявлення об’єкта пошуку

Фото зробили в серпні 2016 р. на пр. Янки Купали, | (c) БелСат 

Відповідно до інформації, наданої нашими інформаторами, автомобіль Mazda 626 з реєстраційним номером 6319 KX-5 був зафіксований у Столбцовському районі Мінської області. Було визначено потенційне коло підозрюваних, до якого увійшли активісти проросійських організацій, казачих парамілітарних формувань та організатори військово-патріотичних клубів. У результаті розвідки відкритих джерел (OSINT) було встановлено, що на території Столбцовського району з весни 2014 року досить активно почали селитися переселенці з Донбасу, яким місцева влада виділяє житло, забезпечує роботою й надає фінансову допомогу.

Автомобіль із білоруськими номерами може належати або громадянам Білорусі, або особам, що мають посвідку на проживання, тому вирішили включити в коло підозрюваних і донбаських біженців — потенційних прибічників терористичних угруповань, яким влада Білорусі доволі активно видає документи на проживання.

Одним із центральних джерел для пошуку стала місцева «районка» — Столбцовська районна газета «Прамень» — яка пропагандистськими похвалами й порівняннями з війною в Україні чуда білоруського “добробуту”  і “процвітання” надала масу інформації про сім’ї донбаських переселенців. Нашу увагу привернула сім’я Анни Шеремет, 1955 р. н., яка не раз згадується в публікаціях (1, 2, 3, 4, 5, 6) і навіть потрапила в сюжети центральних телеканалів «БТ» і «СТВ». Було встановлено, що вона разом із сім’єю свого сина, Захара Шеремета, і сім’єю доньки, Наталії Вознюк (Шеремет), влітку 2014 року, під час активної фази звільнення ЗСУ окупованих територій від російсько-терористичних військ, перебралися в Білорусь із Ясинуватського району і м. Костянтинівка Донецької області України.

У результаті вивчення родинних зв’язків, виявлення осіб, що переїхали в Білорусь, було встановлено, що об’єкт пошуку — автомобіль із терористичною символікою «ДНР» — належить Андрію Вознюку (архів на профіль, контакти) та його дружині Наталії Вознюк (донька Анни Шеремет) (архів на фото).

Андрій Вознюк зі своїм автомобілем

Згідно з публікаціями в районній газеті, працюють вони на сільськогосподарському підприємстві ВАТ «Каганець», виробничі потужності якого розташовані в селі Засулля й Заріччя Столбцовського району. Слід нагадати, що в цих місцях перші роки свого життя провела майбутня голова Ради БНР Івонка Сурвілла.

На фото нижче цей же автомобіль із номером 6319 KX-5 зафіксований у дворі, ймовірно, у селі Заріччя Столбцовського району, поряд із Захаром та Ніною Шеремет під час білування домашньої скотини (архів):

На прикладі вивчення численних профілів соцмереж донбаських переселенців, які приїжджають у Столбцовський район Мінської області, можна зробити висновок, що в переважній більшості випадків ці люди повністю підтримують дії терористичних організацій «Л/ДНР», вітали прихід дивного «російського світу» у свій власний дім, а тепер змушені поневірятися й любити його на віддалі. Не є винятком і сама Анна Шеремет зі своїми рідними та близькими, які самовіддано ретранслюють у навколишнє середовище, тільки тепер у Білорусі, весь свій звичайний пропагандистський набір.

Нижче наводимо типовий анамнез середньостатистичної сім’ї донбаських переселенців, які мігрували в Білорусь:

Син Наталії Вознюк — Артем Шеремет (архів на профіль, контакти) — не поступається своїй матері та родичам у проявах ненависті і навіть перевершує їх через свої абсурдні віршовані рядки. Деякі з них використовують терористичні пабліки російських соцмереж (архів):

Слід також зазначити, що донбаським мігрантам подобається й це неприховане знущання з назви нашої країни, влада якої бездумно приймає прибічників терористичних угруповань і можливих завтрашніх бойовиків на білоруській землі:

Виявлення бойовика на території Білорусі

Під час виявлення об’єкта пошуку був ідентифікований бойовик російських терористичних військ Максим Мандрикін. Його ім’я також назвала в одному зі своїх репортажів Столбцовська районна газета. Бойовик, якого ще не внесли у базу даних Центру «Миротворець», переїхав у 2014 р. разом зі своєю сім’єю на Столбцовщину. Як і у випадку із Шереметами – Вознюками, місцева влада оперативно виділила його сім’ї житло в селі Нова Вьоска Столбцовського району й підшукала роботу на сільськогосподарському підприємстві ВАТ «Великий Двір». Треба зазначити, що в білоруських регіонах панує доволі високий рівень безробіття, не кажучи про те, що молоді сім’ї змушені багато років жити в гуртожитках, очікуючи на власне житло в черзі.

Встановлені дані:

Максим Олегович Мандрикін, 03.02.1986 р. н., родом із села Роскішне Лутугинського району Луганської області (архів на профіль «ОК», профіль «VK» (неактивний), контакти).

Бойовик так званого окремого батальйону матеріального забезпечення (ОБМЗ, в/ч Л-14941) 2-го армійського корпусу (Луганськ) ЗС РФ. Не зважаючи на те, що в більшості випадків бойовики роблять свої профілі приватними й публікують мінімум інформації, дані про їхню належність до терористичних бандформувань однаково потрапляють у відкритий доступ. Не остання роль у цьому близьких та рідних злочинців – вони викладають достатньо потрібної для виявлення інформації в мережу. Не виняток і наш фігурант. Його дружина, Ірина Мандрикіна, виклала у своєму профілі спільні фотографії з ним у парадній формі, зроблені в луганському Сквері «Солдатської слави«.

На фото «лейтенант» Мандрикін зафіксований не тільки із шевроном так званого «ОБМЗ 2-го АК», але також із медальками, які, цілком можливо, отримав за вбивства українців (архів: 1, 2).

Профіль Ірини Мандрикіної куди інформативніший у порівнянні з профілем її чоловіка. У фотоальбомах (1, 2) зображені й особливості періоду білоруського сільського життя сім’ї бойовика й навіть власні вироби хендмейд із «патріотичною» символікою терористичної організації «лнр».

Є навіть спільна фотографія з одним з найодіозніших російських пропагандистів, провокатором і просто мерзотником Гремом Філіпсом.

Відповідно до нашої інформації, сім’я Мандрикіних після практично року проживання в Білорусі повернулася в Луганськ. Можливо, це тимчасове повернення.

Реальна кількість донбаських «біженців» у Білорусі

Для розуміння рівня небезпеки слід знати й оперувати цифрами реальної кількості переселенців із Донбасу в Білорусь. На жаль, можна констатувати, що дані про 160 тисяч біженців з України, які озвучив 30 березня 2016 року Олександр Лукашенко під час зустрічі із заступником помічника міністра оборони США Майклом Карпентером і повторив 26 вересня 2016 року глава зовнішньополітичного відомства Білорусі Володимир Макей в інтерв’ю Радіо ООН, абсолютно не відповідають дійсності. Цілком можливо, йдеться про маніпуляції цифрами перед світовою спільнотою та використання сумнівного статусу Білорусі як країни-миротворця й майданчика для переговорів для отримання певних фінансових та політичних преференцій. Згідно з даними Департаменту громадянства й міграції МВС РБ, протягом 2014-2015 років за отриманням статусу біженця чи додатковим захистом звернулися 1.642 громадянина України, з них станом на 2015 рік додатковий захист отримали 1.089 осіб і тільки 1 (один!) прохач отримав офіційний статус біженця. Абсолютна більшість переселенців із Донбасу на території Білорусі мають статус трудових мігрантів, влада видає їм тимчасову (на рік) або постійну посвідку на проживання. Таких мігрантів у період з 1 січня 2014 року до 1 липня 2016 року зареєстровано загалом 35.157 осіб (згідно зі статистичними даними ДГМ МВС РБ: 1, 2, 3), серед них багато трудових мігрантів з усієї території України, не тільки з Донбасу. Крім цього, певна кількість це сезонні мігранти, які потім повертаються в Україну. Тобто, за найоптимістичнішими підрахунками, у Білорусі перебуває приблизно 25-30 тисяч донбаських мігрантів. Проте й ця кількість дуже велика й суттєва, адже йдеться не про звичайних переселенців — мирних шахтарів та трактористів — а про прибічників та поплічників російсько-терористичних військ, які свідомо чи несвідомо є носіями агресивної воєнної пропаганди, а також про бойовиків зі значним бойовим досвідом, для яких цінність людського життя суттєво знижена.

Висновок

Усі викладені в цьому розслідуванні факти на прикладі тільки одного із 118 адміністративно-територіальних районів Білорусі свідчать про суттєву проблему насичення країни бойовиками бандформувань терористичних організацій «Л/ДНР», а також їхніми прибічниками й поплічниками. Місцева влада не тільки не усвідомлює реальну загрозу, яка йде від цих кликунів і провідників «російського світу», але, заради своїх уявних пропагандистських цілей, надає їм житло й роботу. Владні мужі не розуміють, що ті, хто своїми словами й діями знищив мир і спокій у власному домі, можуть це легко зробити й у чужому. Своїми руками вони творять по всій Білорусі смердючий розсадник проросійських і антизахідних настроїв, зрощених на попередньо добре підживленому кремлівською пропагандою ґрунті.

Через неминучість активізації бойових дій і звільнення ЗС України окупованих районів Донбасу, у Білорусь прогнозовано хлинуть  десятки і, можливо, сотні тисяч біженців, умови для їхнього прийняття вже підготовлені у вигляді першої хвилі переселенців. З великим ступенем ймовірності всі вони будуть активно підтримувати спроби реалізації будь-якого із запланованих Російською Федерацією сценаріїв дестабілізації Білорусі з наступною неминучою анексією й перетворенням її в суцільний воєнний плацдарм.

Потрібно терміново й невідкладно вжити заходи для посилення всієї системи національної безпеки Білорусі. Вводити повноцінний прикордонний контроль на кордоні з Росією, який слід було запровадити ще у 2014 році: для демаркації й обладнання кордону засобами контролю потрібні кошти і, головне, час. Життєво необхідно зупинити не тільки неконтрольовані потоки мігрантів, але й насичення Білорусі зброєю з окупованої території України, а також наркотрафік із РФ. Треба скасувати популістську законодавчу базу, яка надає преференції донбаським «переселенцям» для отримання житла, роботи, освіти, що надає їм, по суті, рівні права з білорусами. Усім цим із першого дня війни займається українська держава – надає вимушеним переселенцям всю потрібну, гарантовану законодавством, допомогу. Слід також вжити заходи профілактичного нагляду за мігрантами з Донбасу, щоб запобігти правопорушенням і контролювати ситуацію; припинити будь-які ідеологічні заходи із залученням донбаських мігрантів.

Закликаємо читачів оперативно надавати інформацію нашій спільноті про всі помічені випадки використання в Білорусі символіки й атрибутики проросійських терористичних організацій для виявлення та ідентифікації потенційних терористів, їхніх прибічників і поплічників. Дані можна надсилати через форму зворотного зв’язку або автору цього розслідування. 

Матеріал до публікації підготував редактор білоруської служби міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm Денис Івашин.

Заголовне фото (с) Хартыя ’97

Інформація підготовлена спеціально для сайту InformNapalm.org. При повному або частковому використанні матеріалу активне посилання на автора і статтю на сайті обов’язкове.
(Creative Commons — Attribution 4.0 International — CC BY 4.0 )

Хочете оперативно отримувати сповіщення про нові розслідування InformNapalm? — підписуйтеся на сторінки нашої спільноти у соцмережах Фейсбук та Твіттер.