Ця стаття є аналізом гібридної війни Росії, військової трансформації України та стратегії передової оборони НАТО у країнах Балтії. Оригінал статті вийшов шведською мовою, а сам аналіз було підготовлено шведською редакцією міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm. Окрему увагу приділено ситуації в Криму та на сході України, використанню безпілотників, захисту критичної інфраструктури та стратегічним викликам безпеці в Європі. Це погляд шведських волонтерів на загрози, які несе Росія всій європейській безпеці та важливу роль України в захисті Європи, яка набула важливого досвіду та бойових спроможностей у відбитті російських гібридних й військових атак.
У лютому–березні 2014 року анексія українських адміністративних і військових об’єктів у Криму була розпочата російськими військовими без розпізнавальних знаків. Волонтери міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm оперативно оприлюднили детальну інформацію про російські збройні формування кількома мовами.
Збір розвідданих щодо ворожих підрозділів, їхньої належності, а також особистих даних окремих військовослужбовців здійснювався за допомогою методів OSINT (розвідки на основі відкритих джерел). Через соціальні мережі мало місце звернення до НАТО та, зокрема, до гарантів безпеки України згідно з Будапештським меморандумом. Метою цих закликів було домогтися негайного втручання для стримування ескалації гібридної війни, яку Кремль розгорнув у Європі. Уже тоді можна було простежити виразні паралелі з територіальними анексіями, що передували Другій світовій війні.
Реакція політичного керівництва та міжнародних акторів
Ані українське політичне керівництво, яке опинилося в уразливому становищі після Революції Гідності, ані лідери європейських держав чи США не вдалися до негайних дій. Обережність було поставлено вище за втручання. Це дало Москві час і можливість втягнути країни НАТО у затяжні консультації.
У період, позначений терористичними діями на сході України, зафіксовано численні атаки на українські позиції, здійснені з території Росії. Ці удари часто супроводжувалися застосуванням бронетехніки, артилерії та інших систем озброєння. Багато з цих операцій розглядаються як частина ширшої стратегії,спрямованої на дестабілізацію регіону.
Анексія Криму та окупація сходу України
Після анексії Криму Україна не вдалася до рішучих дій, щоби направити підкріплення на півострів, що могло би дозволити звільнити українські підрозділи. Однією з імовірних причин була стурбованість через можливу масштабну ескалацію та кровопролиття. Вважали за доцільне вирішувати ситуацію шляхом діалогу із західними союзниками.
Російське вторгнення та окупація сходу України відбувалися поступово, під приводом нібито “місцевого спротиву”. Київ вдався до більш рішучих кроків, але вони залишалися недостатніми. Замість оголошення загальної мобілізації та запровадження надзвичайного стану було проголошено проведення антитерористичної операції. Україна поступово почала формувати незалежні військові спроможності, виходячи із пострадянської спадщини. Українські сили не мали досвіду ведення наступальних бойових дій на відміну від російських, які брали участь у таких операціях після 1991 року. Ця нестача досвіду стала однією з причин обережності у застосуванні зброї проти агресора.
Очікування на мирне й справедливе врегулювання за підтримки міжнародної спільноти поступово слабшали, особливо після низки чергових агресивних дій з боку Росії. Йдеться про порушення домовленостей, вбивства, тортури та викрадення українців. Жертвами найчастіше ставали ті, хто відкрито виступав проти окупації або перешкоджав діяльності російських чи колабораціоністських збройних формувань, які діяли під прикриттям сил РФ.
Уроки, засвоєні з конфлікту, та підготовка до повномасштабного вторгнення
У період між 2014 і 2022 роками Україна накопичила значний досвід протидії російській гібридній агресії із постійними ескалаціями та бойовими діями різної інтенсивності на сході країни. Цей досвід став своєрідною підготовкою для найактивніших верств суспільства, які долучилися до оборони держави як у складі Збройних Сил, так і в ролі добровольців.
Повномасштабне вторгнення Росії стало шоком для суспільства, однак не підірвало його стійкості. На той момент українці мали вже вісім років практичного досвіду збройного протистояння, що суттєво підвищило готовність до нової хвилі агресії та дозволило швидко адаптуватися до змін у характері бойових дій.
Досвід України є показовим прикладом держави, яка вже пройшла фазу гібридної війни та російської гібридної агресії. У період 2014–2022 років Кремль не досяг своїх стратегічних цілей за допомогою локалізованих збройних дій і гібридних операцій. Внаслідок цього бойові дії перейшли у фазу повномасштабного вторгнення, що охопило всю територію України та супроводжувалося використанням усього наявного арсеналу російських збройних сил.
Наступ на Київ завершився провалом, а російська армія загрузла на всіх фронтах. Значні території, захоплені протягом першого місяця вторгнення, були згодом звільнені.
Місто Херсон стало єдиним обласним центром, який російські війська змогли окупувати на початковому етапі. Після восьми місяців окупації місто було звільнене українською армією. Повернення територій продемонструвало обмеженість російської військової стратегії та зростаючу спроможність України проводити ефективні контрнаступальні операції.
Географічна вразливість Балтійського регіону
Такі члени НАТО як Естонія, Латвія та Литва стикаються з викликами через свою близькість до Росії та Білорусі. Обмежена територія ускладнює стратегічне відступлення, що вимагає швидкої реакції та ефективного стримування. Російська гібридна агресія може включати інфільтрацію та кібератаки, подібні до тих, що були застосовані в Криму у 2014 році. НАТО посилює оборону через багатонаціональні батальйонні групи та операцію Baltic Sentry, запущену у 2025 році, яка захищає інфраструктуру Балтійського моря із застосуванням передових технологій.
Досвід України у використанні дронів та радіоелектронній боротьбі може посилити здатність балтійських країн протидіяти загрозам. Концепція передового оборонного рубежу передбачає наявність постійних бригад, як-от латвійська бригада, створена у 2024 році, оснащена бронетехнікою та засобами ППО. Лінія оборони Балтії, що будується у період 2024–2025 років, створить фізичні бар’єри для запобігання інфільтрації.
Задокументована ескалація саботажних операцій
Задокументовані факти свідчать про різку ескалацію російських гібридних операцій проти країн НАТО у період 2023–2025 років. За даними Центру стратегічних і міжнародних досліджень, кількість російських атак на європейські об’єкти майже потроїлася між 2023 і 2024 роками. В Європі з 2022 року задокументовано щонайменше 110 випадків саботажів або фізичних нападів, пов’язаних із Росією. Переважна більшість цих атак припала на Польщу (20 випадків), та Францію (15).
Операції включають саботаж критичної інфраструктури, насильницькі акти, кібератаки та використання міграції як політичного важеля. Ці дії координуються російською військовою розвідкою. Кампанія залучає кримінальні угруповання та проводить онлайн-вербування для здійснення підпалів, підпалювальних посилок та актів вандалізму. Метою є дестабілізація західних країн як у економічному, так і в політичному плані.
Задокументовані інциденти включають атаки на вантажні літаки DHL та замах на генерального директора німецького виробника озброєнь Rheinmetall. Кількість підозрюваних випадків російського саботажу досягла щонайменше 44 випадків у 2024 році, порівняно з 13 у 2023-му та 6 у 2022-му. Ескалація хронологічно співпадає із дозволом Заходу на використання Україною ракет великої дальності проти російських цілей.
Пошкодження підводної інфраструктури в Балтійському морі
Пошкодження підводної інфраструктури в Балтійському морі становить особливо серйозний прояв гібридної агресії. 25 грудня 2024 року було зафіксовано пошкодження підводних кабелів між Естонією та Фінляндією, що спричинило консультації в межах НАТО. Схожий інцидент був задокументований раніше того ж року.
Ці інциденти підкреслюють вразливість критичної інфраструктури в регіоні Балтійського моря та необхідність посилення заходів її захисту. Данська розвідувальна служба повідомляє про триваюче загострення гібридної війни проти країн НАТО, що включає кібератаки, таємні саботажні операції та масштабні збої в роботі GPS-сигналів.
У січні 2025 року НАТО розпочало операцію Baltic Sentry у відповідь на зростаючі загрози критичній інфраструктурі. Саміт союзників Балтійського моря відбувся 14 січня 2025 року під головуванням Генерального секретаря Марка Рютте за участі президента Фінляндії Олександра Стубба та прем’єр-міністра Естонії Крістана Міхала. Операція координує дії союзних військово-морських сил, обладнання для морського спостереження та приватних секторів для забезпечення реагування в режимі реального часу на дестабілізуючі дії в Балтійському морі.
Координація між НАТО та Європейським Союзом посилюється через створення робочих груп високого рівня, які мають на меті розширити існуюче співробітництво з оборони підводної інфраструктури та критичних систем.
13 січня 2021 року Збройні сили Швеції опублікували на своєму каналі YouTube серію відео під спільною назвою «Коли настане війна».
Невизначене майбутнє
Сіра зона
Майбутнє поле бою
Загальний захист
Що є вартим захисту
Перехід до фронтової оборони
Військова присутність НАТО в країнах Балтії зазнає суттєвої трансформації: від передової присутності до концепції передового оборонного рубежу. На саміті в Мадриді 2022 року було ухвалено рішення про нарощування сил до бригадного рівня там і коли це необхідно. НАТО створило багатонаціональні батальйонні групи в Болгарії, Естонії, Угорщині, Латвії, Литві, Польщі, Румунії та Словаччині. Ці формування складаються з боєздатних підрозділів кількох держав-членів і демонструють спільні можливості альянсу.
У липні 2024 року Латвія стала першою країною, яка підвищила свій військовий контингент до рівня бригади, створивши Багатонаціональну бригаду НАТО в Латвії. Канадa була провідною країною в цьому процесі та взяла на себе зобов’язання розширити батальйонне угруповання до повноцінної бойової бригади не пізніше 2026 року. До складу цієї силової групи входять контингенти з Албанії, Чехії, Ісландії, Італії, Чорногорії, Північної Македонії, Польщі, Словаччини, Словенії та Іспанії. У травні 2025 року Німеччина офіційно відкрила багатонаціональну бригаду, яку вона очолює в Литві. До складу німецької бригади входять підрозділи з Нідерландів, Норвегії, Бельгії, Чехії, Франції, Хорватії, Люксембургу та Ісландії.
Витрати на оборону в межах НАТО зазнали значного зростання у відповідь на погіршення ситуації щодо безпеки. У 2024 році союзники НАТО в Європі та Канаді інвестували 485 мільярдів доларів США у оборону, що становить зростання майже на 20 відсотків порівняно з 2023 роком. Прогнози свідчать про подальше зростання витрат на оборону протягом 2025 року. Впровадження стратегії передового оборонного положення вимагатиме сталих інвестицій упродовж наступного десятиліття для здобуття та розвитку необхідних спроможностей.
Лінія оборони Балтії є фізичним посиленням прикордонної безпеки між країнами Балтії та Росією й Білоруссю. Будівництво розпочалося в Латвії 2 травня 2024 року, а в Естонії – у червні 2025 року. Литва планує почати роботи наприкінці літа 2024 року. За словами міністра закордонних справ Латвії Байби Браже, завершення будівництва лінії оборони може тривати до десяти років. Ця інфраструктура має на меті посилити територіальну оборону та ускладнити проникнення і швидкі просування вглиб балтійських територій.
Трансформація оборонної промисловості України
У період з 2014 по 2024 рік Збройні сили України пройшли комплексну трансформацію, що суттєво підвищила їхні бойові спроможності та здатність протидіяти сучасним загрозам. В Україні триває створення системи військової підготовки, узгодженої зі стандартами НАТО. У жовтні 2025 року заплановано інституційну перевірку з боку експертів НАТО. Після цієї перевірки Україна зможе подати заявку на сертифікацію професійної військової освіти відповідно до стандартів Альянсу. Програма «Безпекова допомога та підготовка України» (NATO Security Assistance and Training for Ukraine) була створена на саміті у Вашингтоні в липні 2024 року і почала функціонувати в грудні того ж року. У січні 2025 року НАТО перебрало на себе командування та контроль над системами протиповітряної оборони в Польщі, що захищають логістичні вузли для цієї операції.
Оборонна промисловість України проходить стрімку модернізацію, при цьому виробництво озброєння всередині країни визначено пріоритетним напрямом. Уряд планував інвестувати 1,3 мільярда доларів США в науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи у сфері оборони протягом 2024 року. Витрати на вітчизняне виробництво озброєння за той самий період оцінювались приблизно у 10 мільярдів доларів. Турецький виробник безпілотників Baykar розпочинає будівництво виробничих потужностей в Україні, що є свідченням міжнародної довіри до промислового потенціалу країни.
Українське виробництво дронів та міжнародна підтримка
Виробництво дронів стало однією з найпомітніших складових трансформації оборонно-промислового комплексу України. У 2024 році було виготовлено щонайменше один мільйон дронів, а на 2025 рік заплановано виробництво від 2,5 до 3 мільйонів одиниць. Міністерство оборони України планує закупити 4,5 мільйона безпілотних літальних апаратів упродовж 2025 року.
Щомісячні поставки дронів для потреб Збройних сил України зросли з 20 000 одиниць на початку 2024 року до 200 000 через рік — десятикратне збільшення. Українські дрони становили понад 96% усіх безпілотних літальних апаратів, що використовувалися ЗСУ у 2024 році.
Міжнародна дронова коаліція планує надати близько 2,75 мільярда євро для підтримки України у закупівлі ще одного мільйона безпілотників до 2025 року. Фінансування передбачає як придбання дронів у вітчизняних виробників, що сприятиме розвитку української оборонної промисловості, так і постачання критично важливих компонентів.
У другій половині 2024 року Україна представила нові дронові ракети типу «Паляниця» та «Пекло», а вже у 2025 році планує виробити щонайменше 30 тисяч безпілотників дальнього радіуса дії. Ці кроки свідчать про зростання амбіцій Києва у сфері безпілотних технологій, а також про посилення ролі БПЛА у сучасній війні.
Стратегічні наслідки для безпеки Європи
Безпека в регіоні Балтійського моря значною мірою залежить від російської гібридної агресії та звичайних військових загроз. Обмежені географічні відстані в межах країн Балтії створюють стратегічний виклик для оборони, що вимагає потужного стримування та здатності до швидкого реагування. Розташування Калінінграда як російського ексклаву та роль Білорусі як союзника додають складності регіональній безпеці. Досвід використання білоруської території як бази для вторгнення Росії в Україну у 2022 році свідчить про потенційну можливість аналогічних операцій проти країн Балтії.
Збройні сили України постійно набувають досвіду в ході поточних бойових дій. Ці напрацювання можуть бути використані для розробки та адаптації доктрин і операційних концепцій НАТО. До них належать, зокрема, застосування безпілотних систем, радіоелектронної боротьби, інтегрованої протиповітряної оборони та заходів протидії гібридній агресії. Здатність ідентифікувати, документувати та протидіяти гібридним операціям розвивалася понад десять років практичного застосування. Ці знання можуть бути використані для посилення готовності та оборонних спроможностей держав-членів НАТО, які стикаються з подібними загрозами. Співпраця України з НАТО через встановлені програми навчання та стандартизації дозволяє переносити оперативний досвід у доктрини та планування оборони Альянсу.
Поєднання бойового досвіду, зростаючого оборонного виробництва та впровадження стандартів НАТО створює основу для значного військового потенціалу України. Цей процес потребує подальшої міжнародної підтримки. Успішне завершення поточної війни є необхідною умовою для того, щоб Україна змогла закріпити контроль над своєю територією та розпочати відновлення в умовах стабільної безпеки.
Підтримка оборони та трансформації України є інвестицією в європейську безпеку, що виходить за межі поточного конфлікту. Витрати на своєчасне реагування на агресію завжди є нижчими за витрати на подолання наслідків бездіяльності та затримок.
Україна в альтернативному світовому порядку безпеки
Перші 48 годин після початку збройної агресії проти Естонії, Польщі чи країн Скандинавії є критичним періодом для єдності та авторитету НАТО. Відсутність рішучості або небажання держав-членів виконувати свої зобов’язання відповідно до Статті 5 може призвести до необхідності створення тимчасової коаліції охочих та початкової військової оборони. У такому сценарії Україна виступає ключовим гравцем і рушійною силою завдяки своєму бойовому досвіду.
Спеціальні підрозділи України використовують дрони та ракети, підвищуючи ефективність бойових дій і водночас скорочуючи час реагування на атаки. Сили НАТО діють з обмеженою свободою маневру через тривалі процедури консультацій та ухвалення рішень. Можливий вихід США з ролі головного гаранта євроатлантичного порядку безпеки надає Україні підстави для взяття на себе цієї ролі.
Зміна ролей вимагає забезпечення витривалості України через довгострокову фінансову та матеріальну підтримку з боку держав, які прагнуть захистити свої території від агресії. Альтернативний порядок безпеки також передбачає перевірку військових спроможностей та підтвердження політичної волі всіх учасників.
Статтю підготував Р. Таван /R. Tavan/
Публікацію підготували спеціально для читачів сайту міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm. Поширення і передрук з активним посиланням на джерело вітаються. (Creative Commons — Attribution 4.0 International — CC BY 4.0). Підписуйтесь на сторінки міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm в соцмережах.
InformNapalm не отримує жодної фінансової підтримки від урядів чи донорів. Забезпечувати роботу сайту допомагають лише волонтери спільноти та наші читачі. Ви також можете стати одним з волонтерів спільноти або підтримати InformNapalm своїми внесками.
