Росія спонсорує терористів чи все-таки керує ними через таке спецобладнання, як портативна станція «Бар’єр-Т»?

У кінці травня 2016 року команда InformNapalm отримала від інсайдерів з окупованих територій інформацію про секретний супутниковий зв’язок ЗС РФ, який Росія активно використовує, щоб курувати дії підконтрольних їй бойовиків, а також керувати підрозділами ЗС РФ, які на ротаційній основі перебувають на окупованій території Донбасу. У цьому випадку використовують переносні станції зв’язку Р-438 “Бар’єр-Т”, Р-438-М “Белозер” і мобільні станції комплексу Р-441 «Ливень». Далі зв’язок забезпечують, використовуючи супутникові телефони урядового зв’язку РФ (ФДУП «Космічний зв’язок»), через супутники серії «Експрес-АМ».

Сьогодні виявлено фотографію, яку бойовик виклав у кінці січня 2015 р., на ній зафіксовано дві одиниці портативної станції супутникового зв’язку «Бар’єр-Т», а також поки точно не ідентифіковану російську військову спецтехніку. 

Довідка і фото малогабаритної станції супутникового зв’язку Р-438 «Бар’єр-Т».

Нова станція призначена для організації супутникового радіозв’язку в інтересах частин та підрозділів, які діють окремо від основних сил, а також використовується як персональна станція командира. Радіостанція забезпечує повну автономність роботи в режимах передачі мовлення, цифрових та текстових повідомлень, автоматизований контроль справності, сполучення з широким спектром прикінцевої апаратури по стиках RS-232С, С1-ФЛ-БІ. Конструкція приладу дозволяє транспортування однією людиною. 

Режими роботи:

• дуплексний режим закритого телефонного зв’язку;
• симплексний режим приймання-передавання даних;
• формалізованого службового зв’язку;
• ОФТ зі швидкістю 1200 біт/с;
• режим двоканального приймання.

«Бар’єр-Т» працює через ретранслятор супутникового зв’язку й дозволяє вести переговори абонентів, які перебувають у різних точках планети. Вона дозволяє проводити передавання цифрових та текстових повідомлень, вести переговори абонентів, які перебувають у будь-якій точці планети, через супутник. У порівнянні зі станціями попереднього покоління, швидкість передавання даних збільшилася у кілька разів. У похідному положенні радіостанція за розмірами має вигляд шкільного ранця, вага 16 кг, може переносити одна людина. На розгортання й переведення в робочий стан потрібно приблизно 30 сек. Станція забезпечує формалізований службовий зв’язок і режим закритого телефонного зв’язку. Станція працює в діапазоні від 4 до 6 ГГц. Швидкість передавання даних – 1200 біт/сек. Одна з переваг засобів космічного зв’язку – велика дальність стійкого зв’язку, зокрема, на місцевості зі складним рельєфом, незалежно від погодних умов, пори року та доби, а також висока розвідзахищеність. У 1998—2000 роках Ярославський радіозавод почав випускати абонентські носимі радіостанції супутникового зв’язку «Бар’єр-Т» (Р-438); у 2002—2003 роках — абонентські носимі супутникові радіостанції «Белозер» (Р-438М). На полігоні “Прудбой” у Волгоградській області у березні 2014 року зв’язківці мотострілецької бригади округу приступили до освоєння сучасної портативної станції супутникового зв’язку «Бар’єр-Т».

Коли шукали цей дах будівлі, виявили, що менш як місяць тому вже говорили про це місце, але тоді показали його з іншого ракурсу. Тоді розповіли про російського військового з 33-ї ОМСБр ЗС РФ, який, щонайменше, з 2015 року воює на території України.

Нагадуємо, що тоді за 100 метрів від цього даху будівлі колишньої східної митниці Державної фіскальної служби в Донецьку на футбольному полі помітили якийсь комплекс зв’язку чи радіоелектронної боротьби, що стоїть там з 2014 року.

Після детального вивчення двох фотографій, стало ясно, що дахи будівлі на обох фото повністю ідентичні.

Зеленими стрілками позначено якісь закріплені проводи. Червоною — позначки (смуги) на поверхні покриття даху будівлі.

Також порівняли поверхню даху з супутниковими знімками (на яких є потрібний ракурс) зафіксованого на фото обладнаного виходу на дах будівлі.

Частина фото з не ідентифікованою російською військовою спецтехнікою.

Найімовірніше, якщо по-простому, то це військова «супутникова тарілка», розміром приблизно 2 метри. Цю «тарілку» можна ідентифікувати за спеціальним кріпленням. На жаль, на сьогодні у відкритих джерелах не вдалося знайти підхожого зображення антени. Але ДЛЯ ПРИКЛАДУ публікуємо фото (джерело), на якому добре видно нижню частину антени.

Також нагадуємо, що у попередній статті помітили не ідентифіковану антену (позначена зеленим кольором), а нижче – об’єкт, якого не видно на архівних супутникових знімках.

Така кількість різних антен на даху та іншої спецтехніки навколо будівлі говорить нам, що в цій будівлі штаб або центр комунікації російських окупаційних військ на Донбасі.

Матеріал до публікації підготував Відаль Сорокін

Ідентифікація спецтехніки – Дмитро К.

(CC BY 4.0) Інформація підготовлена спеціально для сайту InformNapalm.org, при повному або частковому використанні матеріалу активне посилання на автора і статтю на сайті обов’язкове.