25 грудня 2016 р. всіх збурила новина про падіння російського літака Ту-154, який належав міністерству оборони Росії. На борту було 92 особи. Літак прямував у Сирію і зник з радарів через дві хвилини після вильоту із Сочі в напрямку Латакії.
Зрозумілий біль людей, які втратили своїх близьких у цій трагедії. Але так само зрозуміла реакція на цю подію людей, які роками страждають від наслідків кремлівської політики. Їхня реакція безпосередньо стосується того, що це був за літак, з якою метою він летів у Сирію і ким були його пасажири…
Треба розуміти, що пасажири цього літака – це люди, які вирушили на російську військову базу Хмеймім в Сирії і мали намір відвідати зруйноване асадитами та російськими ПКС Алеппо, щоб вести воєнну пропаганду й підтримати російське воєнне угруповання в Сирії, яке вже понад рік планомірно знищує мирне населення Сирії. Образно кажучи, це були люди, які збиралися співати й танцювати на кістках жертв російської агресії в Алеппо… Хто були ці люди, що вирушили в цю цинічну поїздку?
По-перше, на борту був військовий хор російської армії ім. Александрова. Один з членів хору, керівник культурного відділу при міністерстві оборони РФ Антон Губанков у 2014 році написав пісню “Ввічливі люди“, що прославляла анексію Криму і «зелених чоловічків», які загарбали півострів. У літаку був також соліст, який виконував цю пісню – Євген Булочніков.
Ми часто чуємо, як анексію Криму називають “безкровною”. На жаль, вислів «безкровна» окупація це чергова вигадка російської пропаганди. До речі, це успіх пропаганди, бо вислів дуже міцно вкорінився в головах багатьох жителів нашої планети. Водночас забувають не тільки про перші офіційні жертви російської окупації серед українських військових, зокрема, про прапорщика Сергія Кокуріна, якого вбили російські вояки прямим пострілом у серце під час штурму його частини у Сімферополі 18 березня 2014 року. Забувають також про переслідування кримських татар у Криму, втечу сотень тисяч людей із Криму на материкову частину України, нелегальні арешти й катування громадян України, зокрема, Олега Сенцова, Геннадія Афанасьєва та багатьох інших. Де перебувають сотні людей, які зникли у березні 2014 року в Криму, теж не є предметом суспільного дискурсу і не розслідується – через розв’язану Росією війну на Донбасі та тисячі жертв…
Ось що оспівував цей хор і кого вшановував. Крадіжку цілого півострова, страждання і втрати, які довелося пережити майже мільйону людей через російську агресію…
Йдемо далі. Крім військового хору, на борту були штатні знімальні команди російських пропагандистів, найважливіших пропагандистських телевізійних ресурсів, а саме: “Першого каналу” і офіційного телеканалу російського міністерства оборони «Звєзда». Ці два медійних ресурси навряд чи можна назвати «журналістськими ресурсами». Радше це – російська зброя в інформаційній війні, яку Кремль веде проти всього цивілізованого світу. На борту були, наприклад, Павло Обухов і Михайло Лушецький, які знімали репортажі про російсько-терористичні війська з окупованого Слов’янська весною 2014 року. Лушецького навіть нагородили медаллю «За заслуги перед вітчизною» за його репортажі про окупацію Криму. Або, наприклад, Олександр Суранов, кореспондент телеканалу російського МО “Звєзда”, який обожнював знімати страшні репортажі на Донбасі, з великою кількістю крові і трупів.
Треба розуміти, що Кремль сприймає свої телеканали не як інформаційні ресурси, які повинні інформувати про події, а як свою інформаційну зброю, яка всупереч реальності і правді має просувати його політику в світі, впливати на громадську думу і створювати віртуальну реальність, яка манить свідомість людей. Інформаційна війна це компонент кремлівської доктрини Герасимова, у якій чітко пояснюється тактика ведення сучасної війни: “Широко поширюються асиметричні дії, які дають змогу нівелювати перевагу суперника у збройній боротьбі. Це використання сил спеціальних операцій і внутрішньої опозиції для створення постійно діючого фронту на всій території держави, а також інформаційний вплив, його форми і способи постійно вдосконалюються”.
До речі, у самій Росії цих людей так і сприймають. Кремлівський співак Йосип Кобзон тільки підтвердив це, заявивши: “Вони летіли на бойове завдання”...
“Доктор Ліза” с Graham Philips
Якщо врахувати факт, що на борту була славлена “доктор Ліза”, яка, за неофіційними даними, нелегально вивезла 420 українських дітей з Донбасу в Росію і стверджувала, що не бачила російських військових на Донбасі, за що недавно отримала нагороду “За захист прав людини” з рук кремлівського терориста №1 В. В. Путіна, стає ясно, що цей літак був заповнений людьми, які збиралися знімати пропагандистські репортажі в Сирії. Напевно, нам знову показали б пропагандистську картинку з “доктором Лізою”, яка лікує покалічену Росією, цього разу сирійську, дитину. Питання тільки в тому, чи було б стільки поранених і мертвих дітей в Сирії, чи треба було б возити їм медикаменти, якби російське люфтваффе не знищило сирійські лікарні і не зробило б стільки сирійських дітей сиротами. Чи є в Сирії після російських бомбардувань взагалі лікарні чи хоч би палати, в яких можна зняти красиву картинку – теж велике запитання… Тому очевидно, що “доктор Ліза” вирушила в поїздку зовсім не для того, щоб «допомогти сирійським дітям», а тільки щоб створити нову пропагандистську картинку, як російські медійні зірки «рятують дітей», яких без Росії взагалі не треба було б рятувати, чи які всупереч Росії ще живі…
Ну й не варто забувати російських «їхтамнетів», які також були на борту. Вісім військовослужбовців не останнього рангу. Наприклад, одним із пасажирів був начальник військової поліції при МО РФ, генерал-лейтенант Володимир Івановський. Чи генерал-лейтенант Валерій Халілов, художній керівник того самого «ансамблю пісні і танцю” імені Александрова. Повний список пасажирів ви знайдете тут. Кілька імен російських військовослужбовців поки тримають в таємниці, тож ми ще маємо з’ясувати, хто ще був на борту. Крім цього, не треба забувати, що й екіпаж літака не був цивільним екіпажем.
Всі ці люди були, як їх називають самі російські можновладці: «Люди на бойовому завданні». Голова департаменту культури Москви Олександр Кібовський навіть назвав військовий хор “Співочою зброєю Кремля”.
Всі пасажири літака, що належав МО РФ, так чи інакше працювали на російське міністерство оборони, всі вони були інструментами російської тактики ведення гібридної війни. Огидна й цинічна мета їхньої поїздки в Сирію: всі ці люди збиралися створити там чергову картинку «хорошої Росії»” для російського телеглядача. Для цього вони збиралися виступати у місті, яке російське люфтваффе зрівняло із землею. Для цього вони хотіли використати сирійських дітей, яких Росія зробила сиротами. Для цього вони зібралися танцювати на кістках російських жертв в Алеппо і вихваляти російську вояччину…
Досить легко пояснити, чому нема жалю з цього приводу в українців та сирійців: війну, яку Росія ось уже кілька років веде проти них, вони бачать щодня live. Російські телеглядачі бачать ту саму війну “live” у своєму телевізорі… Їм не доводиться хоронити своїх мертвих дітей, як сирійцям. Також не доводиться дивитися в очі хлопцям, які повернулися скалічені з фронту на Донбасі й знову й знову переживають смерть своїх товаришів у нічних кошмарах.
“Live” в наш час може означати абсолютно різні речі…
P.S. Ну а якщо хтось ще має сумніви щодо справжньої мети Росії в Сирії, пропонуємо переглянути виступ Жириновського у Соловйова – там він формулює мету досить чітко:
Матеріал підготовлено Irina Schlegel спеціально для InformNapalm.
При повному або частковому використанні матеріалу активне посилання на автора і статтю на сайті обов’язкове.
(Creative Commons — Attribution 4.0 International — CC BY 4.0 )
No Responses to “Катастрофа російського Ту-154: Ким були його пасажири?”