/Фото надане волонтером команди InformNapalm, що став очевидцем події/
Ця стаття була написана другом і читачем InformNapalm, Сергієм Рєпіним для ресурсу ”ОРД” ще в жовтні 2014 року. Але останні події на Закарпатті показали, що вона актуальна й сьогодні.
Кремль має намір провернути в Україні сирійський сценарій. Створити потужну “третю силу” з тих, хто виступає проти нинішньої влади. У Сирії це була організація “ісламська держава”. Тут хочуть провернути подібне. Наприклад, зіштовхнути прибічників “Правого сектору” й “Свободи”, прихильників Добровольчих батальйонів та офіційного Міністерства оборони, МВС та СБУ.
Від початку російсько-української війни, з перших днів, російські найманці, спецслужби і, нарешті, регулярні війська, крок за кроком послідовно повторювали випробувані в інших конфліктах методи й прийоми.
У Сирії були помічені випадки використання військами режиму Асада (його консультували російські офіцери, що заполонили практично всі штаби) мирного населення як живого щита. У школах, мечетях, житлових кварталах облаштовували блок-пости й вогневі точки. Через два роки все це ми побачили на Донбасі у виконанні російських найманців. Дуже схожі були також методи пропаганди. У Сирії також російські ЗМІ видавали злочини режиму Асада і особливо бойовиків шабіха – як місцевого аналога банд “ДНР-ЛНР” за “злочини” його опонентів. Так само туди було відряджено журналістів російських ЗМІ, вони перекручували для зовнішнього світу події в цій країні. Багато прийомів спочатку випробували в Сирії, а потім їх використали в Україні.
Та найбільш витонченим стало створення з допомогою спецслужб Росії, Сирії та колишніх агентів спецслужб Саддама Хусейна, відібраних ФСБ, терористичної організації “ісламська держава”. Організація спочатку була створена в Іраку, але потім частина її груп перебралися в Сирію. Спочатку ІДІШ (так називають їх у Сирії) діяли на боці повстанських груп. Територія, контрольована режимом Асада, постійно зменшувалася, перетворившись на низку відрізаних один від одного великих та малих анклавів. Зв’язок із багатьма був можливий лише з повітря. Малі анклави по черзі падали, великі зменшувалися і дробились. Режим Асада, незважаючи на потоки зброї, грошей, воєнспеців та бойовиків з Росії та Ірану, повільно агонізував.
Але між ІД (“ісламська держава”) та групами місцевих повстанців посилювалися протиріччя. Річ в тім, що бойовики ІД були переважно іноземцями, багато хто з них приїхав воювати за цілі, чужі сирійському народу. До ІД прибувало поповнення з багатьох ісламських країн. Більшість приїжджали, “купившись” на пропаганду, яка раптово була розгорнута у величезних масштабах у ЗМІ та соціальних мережах. Провідну роль тут відіграли Фейсбук, Однокласники, ВКонтакті. Незабаром Фейсбук заблокував сторінки і групи ІД, і вони перемістилися в російські соцмережі – Однокласники та ВКонтакті.
Чимало іноземних добровольців, що прибували на допомогу місцевим повстанцям, переходили до ІД. Це були переважно ті, хто попався на крадіжках, мародерстві і незаконних стратах.
У кінці 2013 року між ІД та Вільною сирійською армією стався розкол, і між ними почалися бойові дії. Незабаром бойовики ІД атакували й інші групи повстанців. Фактично вони перейшли на бік режиму Асада, воюючи в основному проти Вільної сирійської армії, Ісламського фронту та Джабхат-ан-Нусра, з асадитами в основному «тримали фронт», обмежившись невеликими сутичками. Коли спалахували запеклі бої військ режиму Асада і повстанців, ІД атакувала повстанців з тилу, перерізаючи комунікації. Саме тому, повільно розкладаючись, режим Асада існує й нині.
Сьогодні з’явилися тривожні ознаки того, що щось подібне спецслужби Росії намагаються провернути в Україні. Ні для кого не секрет, що між нинішньою владою України й частиною суспільства наростають протиріччя. Усім відомий конфлікт між “Свободою” та “Правим сектором”, керівництвом МВС та низкою громадських організацій. Збільшилася недовіра між керівництвом Міноборони, МВС та прихильниками добровольчих батальйонів. Причини як суб’єктивні, так і об’єктивні. Особливо вони поглибилися після Іловайська. На цих протиріччях намагаються зіграти наші вороги з ФСБ та ГРУ РФ. Тривожними дзвіночками стали інспірований ззовні дрібний бунт строковиків-ВВ-шників і протистояння біля Верховної Ради наступного дня.
Ризикну спрогнозувати – ФСБ намагається розколоти українське суспільство, натравити одну частину людей на іншу за сирійським зразком. Небезпека існує. Особливо між керівництвом Міноборони та добровольчими батальйонами. І ті, хто закликає до походу бійців на Київ, цілком можуть бути агентами ФСБ і зрадниками. Саме цього хочуть в Кремлі – показати світу громадянську війну в Україні, а не воєнну агресію Росії проти суверенної держави.
Що робити нам? Передусім проводити реформи і очищувати владу, армію, правоохоронні органи від корупціонерів, агентури іноземних спецслужб, зрадників. Усі добровольчі батальйони повинні отримати визначений офіційний статус. Добровольці мають комусь коритися і хтось повинен відповідати за їхні дії, спорядження, озброєння, навчання та їхню участь у боях. Тобто стати такими ж повноправними підрозділами як ЗСУ, Національна Гвардія.
Не піддаватися на заклики штурмувати Верховну Раду, Адміністрацію Президента і, особливо, на заклик до збройного бунту. За цим можуть стояти спецслужби сусідньої держави.
Сергій Репін для “ОРД”
P.S: Але все сказане вище в жодному разі не можна сприймати однобоко. Влада мусить розуміти, що не тільки добровольчі батальйони повинні виявити витримку і холоднокровність перед усіма хитрощами ворога, але й політики повинні діяти відкрито і демонструвати прагнення до змін. Не можна безкінечно відтягувати реформи чи відкладати покарання винних у корупції, бандитизмі, воєнних злочинах і под. Хороший приклад прагнення реформ та їх реалізації показав Михайло Саакашвілі в Одесі. Такі як він люди повинні з’явитися на керівних посадах у всіх областях України. “Закарпаттю потрібні зміни” – і це не просто гасло на фоні палаючих машин, а керівництво до дії для влади, яка має розуміти, що український народ уже ніколи не вдасться загнати в стійло інтересів бізнес-еліт. Політики мають стати патріотами і справжніми громадянами своєї країни, а не залишатися прибічниками окремих кланів та сімей. Ми всі – одна велика родина, й інтереси Українського народу передусім.
Післяслово Романа Бурка
