Росія соромиться своїх “героїв”. У результаті безчесної і підлої війни, розв’язаної Путіним у 2014 році проти України, почали гинути російські військовики, що змусило Кремль вдатися до різних хитрощів. Ще у 2014 році низка російських правозахисних організацій, ліберальна преса та окремі блогери встигли зібрати дані про десятки військовослужбовців-росіян, вбитих на Донбасі. Але це лише невелика частина, що не показує реальну картину втрат, адже через рік РФ прийняла закон про засекречування даних про втрати особового складу міноборони “у мирний час”, що майже виключило витік інформації.

Навіть у випадку з оголошеними втратами ситуація неоднозначна. Від початку вторгнення російські спецслужби та пропаганда запустили потужний механізм, що мав на меті внести плутанину  в списки 200-тих. Способом дезінформаційних вкидів через ЗМІ та соцмержі в деяких випадках їм вдалося викривити реальність: імена/прізвища, дати народження/смерті, належність до ЗС РФ (на прикладі вбитого контрактника 18-ї ОМСБр Дениса Хусаїнова, пропіареного у ЗМІ як бойовика терористичної організації “ЛНР”). Одна з основних цілей такого інформаційного хаосу – обірвати всі ниточки, які приведуть пресу та інших, хто цікавиться, до родичів убитих військових, які до торгу і отримання компенсації за мовчання могли б розповісти чимало цікавого.

У результаті нового OSINT-розслідування (розвідка відкритих джерел) міжнародна розвідувальна спільнота InformNapalm добула докази цікавого факту – викривлення інформації про російського контрактника 17-ї ОМСБр із Чечні, вбитого на сході України у серпні 2014 року (див. Частину I. Забутий “герой”). Водночас ми підбиваємо деякі підсумки трирічної роботи спільноти і представляємо зведену інформацію про 17-у ОМСБр, яка не раз фігурувала у наших публікаціях у контексті т. зв. українських відряджень. Узагальнені дані та інфографіка наочно демонструють інформацію про структуру, озброєння та особливості цього з’єднання, а також персональні дані командирів, які віддавали злочинні накази, і контрактників, які були інструментом реалізації цих наказів (див. Частину II. Ганебний бойовий шлях 17-ї ОМСБр. Інфографіка).

Частина I. Забутий “герой”

У ході вивчення інформації в соціальних мережах у стрічці однієї з груп 17-ї окремої мотострілецької бригади виявили цікавий запис (архів), датований 22 березня 2017 року. Автор цього допису Азалія Садикова. У дописі сказано: “Привіт тут є хто зараз служить в Шалі? Можете скинути фото пам’ятник загиблих солдатів фото будь ласка якщо неважко”.

Це повідомлення, звісно, зацікавило нас, тим більше, що цей пам’ятник не раз фігурував у наших минулих розслідуваннях. Йдеться про меморіальну стелу в місці дислокації 17-ї мотострілецької бригади – у м. Шалі (Чечня). На стелі написані імена російських військовослужбовців, вбитих в Україні в серпні 2014 року. Вперше інформацію про стелу ще восени 2014 року поширив український блогер-розслідувач Askai‏. Цей пам’ятник не раз був предметом “суперечок”. Дійшло навіть до абсурду: на деяких форумах “росіяни” (проплачені тролі) намагалися відхреститися від цього пам’ятника, називаючи його “поганим фотошопом провокаторів-українців”. Але пам’ятник встиг не раз засвітитися з інших ракурсів, тож нема й крихти сумніву в його автентичності. З огляду на останні виявлені дані, російське військове командування поквапилося з пам’ятником, випадково чи навмисно перекрутивши прізвище щонайменше одного вбитого військовослужбовця.

Зібрати всі факти докупи та вибудувати логічний ланцюжок з відповідними доказами було не так легко. Тим більше, що сім’я щойно знайденого “героя” нашого розслідування “Джанхуватова”–Садикова, судячи з усього, побувала під пресингом російських спецслужб, як це було у випадку з іншим 200-м з цієї самої бригади – Марселем Араптановим, оновлену інформацію про нього ми представили у березні 2017 року.

• Деталі OSINT-розслідування

  Вдалося з’ясувати, що автором повідомлення на стіні групи 17-ї бригади від імені “Амалії” Садикової з акаунту “VK1” (архіви профілю, альбому, контактів) є сестра вбитого в Україні російського контрактника Сабіра Садикова з м. Волгограда, у якої є ще кілька профілів у соціальних мережах: “ОК” (архіви профілю, альбому, контактів), названий “Ібрагім і Сабіра Разом назавжди”; “ОК2” (архіви профілю, альбому, контактів), не активний з 2016 року; “VK2” (архіви профілю, альбому, контактів) не активний з грудня 2014 року, instagram, my.mail.ru.

  Після вивчення сторінок Сабіри Садикової, яка досі оплакує вбитого на Донбасі брата, стає ясно, що прізвище “Джанхуватов”, написане на пам’ятнику, не справжнє, а ім’я, дати народження та смерті – її брата Ібрагіма Садикова.

  

  Примітка: “Джанхуватови” згадуються тільки на одному фото Сабіри з Ібрагімом, завантаженому у лютому 2016 року (мабуть, це не використаний резервний “козир” російських спецслужб, який Сабіра завантажила на свою сторінку, не звернувши уваги на напис).

  Крім сестри Сабіри, вдалося встановити також інших родичів, які тихо оплакують вбитого солдата: Ельміра Садикова (архіви профілю, альбому, контактів), Іслам Садиков (архіви профілю, альбому, контактів), Ельдар Садиков (архіви профілю, альбому, контактів). І це ще не повний список клану Садикових, до якого належав Ібрагім.

  Треба підкреслити, що інформація, відео і фотографії вбитого у серпні 2014 року російського військового 17-ї ОМСБр Садикова зі зміненим прізвищем “Джанхуватов” (у деяких випадках з іншими датами народження/смерті) в інтернетпросторі з’явилися восени 2014 року. Ситуація настільки заплутана, що важко назвати перше джерело, хто розпіарив прізвище “Джанхуватов”, підкріплюючи його любительським відеороликом (копія) в пам’ять про вбитого контрактника, фотографії з якого пізніше перекочували в деякі бази даних (1, 2, 3). Судячи з титрів, автор ідеї створення відеоролика, у якому на 4.34 хвилині сказано: “… Могила, Пам’ятник, Табличка – “Джанхуватов Ібрагім 13.08.2014”, Олександр Литовченко. Він є в контактах Сабіри та Ібрагіма. Цікаво, що у всіх вказаних вище даних не було прямих посилань на сторінки соцмереж вбитого солдата та його родичів.

  

  Можна сказати, що задум російських спецслужб по дезінформації на цьому етапі вдався. А всі сліди ведуть до групи “Вантаж-200 із України в Росію“, однією із засновниць якої є Олена Васильєва, репутація у неї доволі сумнівна. Понад це, ймовірне першоджерело зливу – допис у Фейсбук-групі Васильєвої, видалений.

  

Ібрагім Садиков

Дата народження 04.06.1989 р.

Убитий в Україні 12.08.2014 р.

Мешкав у с. Биково Волгоградської області. Родом із Дагестану.

Проаналізувавши профіль І. Садикова, бачимо, що на контрактній військовій службі в 17-й ОМСБр (в/ч 65384, Шалі, Чечня) перебував з 2010 року. Звання – сержант, ймовірно, на посаді стрільця-розвідника.

Основним джерелом інформації є збережена сторінка покійного Ібрагіма в соцмережі “ОК” (архіви профілю, альбому, контактів) під ім’ям “<<<DАG>>> 05rus”, яку не змогли зачистити, а може, з огляду на псевдонім, вважали, що вона не становить небезпеки. Але саме вона в купажі з іншими джерелами дає цілісне уявлення про його військову службу, відрядження та згадки як про Ібрагіма Садикова, а не вигаданого “Джанхуватова”. Існувала також інша сторінка Ібрагіма в соцмережі “VK” під справжнім прізвищем (див. архів контактів сестри). Але, схоже, її успішно зачистили. Згодом, щоб заплутати слід, у лютому 2015 року у “VK” хтось відкрив нову сторінку під іменем Ібрагіма Садикова з його фотографією (архіви сторінки, фото).

Останній візит на сторінці Садикова в основному профілі “ОК” датований 5 серпня 2014 року. Судячи з коментарів до однієї з фотографій (архів) Садикова, його вбили 13 серпня 2014 року в Україні, куди його разом з іншими контрактниками відправили в статусі “ополченців”, попередньо забравши документи.

Щоб не втомлювати читача зайвими деталями розслідування (подробиці див. вище у розділі “Деталі OSINT”), можна резюмувати: зацікавлення Сабіри пам’ятником убитим у 2014 році військовослужбовцям 17-ї ОМСБр було не випадковим. Сабіра сподівалася отримати фото, яке підтвердило б, що прізвище “Джанхуватов” виправили на справжнє прізвище її брата Ібрагіма – Садиков. Сумніваємося, що російська сторона наважиться змінити прізвище, побоюючись чергового скандалу в разі зливу в мережу фотографії “відредагованого” пам’ятника. InformNapalm бере цю місію на себе і з допомогою поганенького фотошопу відновлює справедливість, міняючи “Джанхуватов” на “Садиков”.

Дата народження 08.03.1980.

Випускник ЛВЗКУ (нині – СПб ВЗКУ) 1999 р. У 2011 році – командир розвідувального батальйону 33-ї ОМСБр гірської 58-ї армії Південного ВО, с. Ботліх, Дагестан (у 2011 році передислокована в Адигею).

У 2015 році т.в.о. командира 33-ї ОМСБр гірської 49-ї армії Південного ВО, м. Майкоп, Адигея (весною 2017 року переформована у 102-й МСП 150-ї МСД 8-ї армії Південного ВО з передислокацією в Ростовську обл., полігон Кадамовський).

У 2017 році – командир 70 мотострілецького полку 42-ї мотострілецької дивізії 58-ї армії Південного ВО в с. Шалі, Чеченська республіка (сформований зі складу колишньої 17-ї ОМСБр).

З ім’ям С. Кенса пов’язаний скандал із засудженням військовослужбовців 33-ї ОМСбр (про який писали деякі російські ЗМІ, архів), які відмовилися виконувати злочинні накази Кремля у 2014 році. Тоді Кенс, перебуваючи на посаді виконуючого обов’язки командира бригади цинічно твердив, що військовослужбовців майкопської  бригади на Донбас не посилали і в Україні російських військ немає. Він був одним з ініціаторів порушення кримінальних справ за “дезертирство” щодо солдатів, які відмовилися виконувати нелегітимні накази.

Ідентифікація кулеметника «Х»

Крім цього, нам вдалося встановити особу раніше неідентифікованого кулеметника «Х», який проходив у публікації від 12 лютого 2017 року під №4. Він позує разом з іншими товаришами по службі – ветеранами т. зв. українського відрядження на фото від вересня 2014 року.

Віктор Григорович Калініченко

Дата народження 02.05.1993 р.

Народився у м. Геленджик, Краснодарський край (записаний в адресній базі).

Строкову службу проходив у ПДВ у 2012-2013 роках. Станом на 2014 рік військовослужбовець-контрактник 17-ї ОМСБр.

У соціальних мережах «VK» (архіви профілю, альбому, контактів), профілі батька В. Калініченка, ряженого казака Григорія, в яких є низка фото сина «ОК1«, «ОК2«.

17-а ОМСБр & 70-й МСП

17-а ОМСБр (станом на 2014 рік, у 2017 році переформована в 70-й МСП)

17-а окрема гвардійська мотострілецька бригада (в/ч 65384, с. Шалі, Чеченська Республіка)  58-ї ЗА Півд.ВО ЗС РФ.

Склад: Управління; 3 мотострілецьких батальйони; батальйон СпП; стрілецька рота снайперів; танковий батальйон; 2 гаубичних самохідно-артилерійських дивізіони, реактивний артилерійський дивізіон; протитанковий артилерійський дивізіон; зенітний ракетний дивізіон і зенітний ракетно-артилерійський дивізіон; розвідувальний батальйон; рота БПЛА; інженерно-саперний батальйон; рота РХБЗ; батальйон управління (зв’язку); рота РЕБ; батарея управління і артилерійської розвідки (начальника артилерії); взвод управління і радіолокаційної розвідки (начальника ППО); взвод управління (начальника розвідки); ремонтно-відновлювальний батальйон; батальйон МТЗ; комендантська рота; медична рота; взвод інструкторів; взвод тренажерів; полігон; оркестр.

Озброєння: 40 од. Т-72Б3, 1 од. Т-72БК; 159 од. БТ-ЛБМ 6МБ і БТ-ЛБ ВМК; 6 од. ГАЗ-233014 СТЗ ”Тигр”; 18 од. БМ-21 і 2Б26 ”Град”; 36 од. 152 мм САУ ”Мста-С”; 18 од. 120 мм мінометів ”Сани”; 12 од. 100-мм гармат МТ-12 ”Рапіра”; 12 од. самохідних ПТРК ”Штурм-С”; 11 од. БТР-80; 4 од. БРДМ-2; 12 од. БМ ”Оса”; 6 од. БМ ”Стріла-10”; 6 од. ЗСУ ”Тунгуска”; 27 од. ПЗРК ”Ігла”.

70-й МСП (сформований зі складу колишньої 17-ї ОМСБр на початку 2017 року)

70-й гв. мотострілецький полк  (в/ч 71718 с. Шалі, Чеченська Республіка)  42-ї мотострілецької дивізії  58-ї ЗА Півд.ВО ЗС РФ.

Склад: Управління; 5 батальйонів: 3 мотострілецьких, танковий, СпП; 2 дивізіони – гаубичний артилерійський і зенітний ракетно-артилерійський; 6 рот: снайперів, розвідувальна, інженерно-саперна, зв’язку, ремонтна, МЗ; 2 взводи – РХБЗ і комендантський.

Озброєння: 31 од. Т-72Б3; 129 од. БТ-ЛБМ 6МБ і БТ-ЛБ ВМК (планують переозброєння на БМП-2/3); 18 од. 120 мм мінометів “Сани”; 18 од. 152 мм САУ “Мста-С”; 4 од. БМ “Стріла-10”; 4 од. ЗПРК “Тунгуска”.

17-а ОМСБр у публікаціях InformNapalm – 15 епізодів:

• 17 ОМСБр Південного ВО в Україні 09.09.2014
• «Танкіст» — російський офіцер 17-ї ОМСБр, учасник боїв на Донбасі влітку 201413.10.2014
• «Безславні виродки»: пам’ятник військовослужбовцям 17-ї мотострілецької бригади в Шалі  06.02.2015
• Офіцер 17-ї ОМСБр ЗС РФ нагороджений “Орденом відваги” за війну на Донбасі 18.06.2015
• САУ «Мста-С» 17-ї ОМСБр під Новоазовськом (відео) 12.08.2015
• Фотодоказ: 17-а ОМСБр на Донбасі, літо 2014 року 27.04.2015
• Ще один гібридний шахтар із 17-ї ОМСБр 10.02.2016
• Ветерани Донбасу з 17-ї ОМСБр з Орденами Мужності 15.07.2016
• Знайдено офіцера ЗС РФ, який загубив орден Мужності 14.09.2016
• «Кінчена бригада». Колишній контрактник і «ветеран» Донбасу про 17-у ОМСБр ЗС РФ (Відео)07.10.2016
• Ідентифіковані мотострільці з Чечні, які брали участь у боях на Донбасі 02.12.2016
• Ідентифіковано танкіста 17-ї ОМСБр ЗС РФ: воював на Донбасі, нагороджений медаллю «За відвагу» 04.01.2017
• Російський танкіст здав групу товаришів по службі з 17-ї ОМСБр, які воювали на Донбасі  09.01.2017
• Ідентифіковані розвідники 17-ї бригади ЗС РФ, які воювали на Донбасі 12.02.2017
• Ідентифіковані розвідники-хвальки 17-ї ОМСБр, які воювали на Донбасі 19.02.2017

Бази даних ідентифікації кадрових російських військовослужбовців та доказів їхньої участі у бойових діях в Україні на боці російських терористичних сил доступні за постійним посиланням: https://informnapalm.org/database

Матеріал до публікації підготував на основі власного OSINT-розслідування  Іраклій Комахідзе спеціально для сайту InformNapalm.

Інфографіка Alex Alexidze. 

При повному або частковому використанні матеріалу посилання на джерело інформації обов’язкове
(Creative Commons — Attribution 4.0 International — CC BY 4.0)

Тисніть репост і діліться з друзями.
Підписуйтеся на сторінки спільноти InformNapalm у
Фейсбук / Твіттер / Telegram
і оперативно отримуйте інформацію про нові матеріали.

Якщо ви помітили помилку, напишіть нам, будь ласка, приватне повідомлення на сторінку Фейсбук. Дякуємо!