11 червня офіційно стартує безвізовий режим України з Європейським Союзом. Мільйони українців матимуть можливість поїхати подивитися Європу і не потрібно стояти в черзі за візою. І хоч для українців і далі діють суворі обмеження під час перетину кордону з ЄС, та схоже, що це початок нової ери української міграції. Дедалі частіше виникає запитання про введення візового режиму з Росією, що, найімовірніше, лише питання часу.

Безвізовий режим не дає офіційного права працювати в ЄС, але на практиці, напевно, ми побачимо ріст нелегальної зайнятості українських громадян в європейських країнах. Про це знають обидві сторони, але такий стан речей вигідний для всіх – в Україні немає добре оплачуваної роботи для всіх громадян, а в ЄС будуть раді дешевій робочій силі.

Кількість українців, які працюють закордоном, неможливо точно порахувати. Йдеться про мільйони українців працездатного віку. Це та сама робоча сила, яка не змогла знайти себе вдома і шукає роботу закордоном. За офіційними даними йдеться про 5 мільйонів трудових мігрантів. На долю Росії припадає 25-40% – за деякими оцінками в Росії перебуває до 2,1 млн українців. Частина цих «російських» трудових мігрантів, напевно, назавжди залишиться в Росії, а частина переорієнтується на трудові ринки країн ЄС. З 2014 року після ослаблення курсу рубля і початку економічних проблем в Росії мігранти почали залишати Росію, і українцям треба буде також шукати для себе нові місця закордоном.

Кількість нелегальних мігрантів підрахувати важко, адже часто вони перетинають кордон і не стають на консульський облік або працюють неофіційно і не входять в статистику працюючих іноземців, або просто перетинають кордон нелегально і далі їхні сліди губляться.

Оцінка кількості українських заробітчан коливається від «оптимістчного» 1 мільйона до «песимістичних» 7 мільйонів. Правда, мабуть, посередині.

Зазначимо, що в останні роки стабільність української економіки багато в чому була обумовлена валютними вливаннями українських робочих. За даними Нацбанку, в 2016 році вУкраїну приватно було переказано 5,4 млрд доларів. Через банківську систему переказали 2,3 млрд доларів, через платіжні системи – 2,1 млрд, а приватні перекази піддаються тільки оціночному підрахунку. Нацбанк оцінює їх в 1 млрд доларів (документ 1, документ 2). Тобто, скільки реально валюти приватно потрапляє в Україну від заробітчан – не знає ніхто.

Також Нацбанк бере популярний показник для порівняння і рапортує про надходження від заробітчан на рівні 5,8% від ВВП України. Але ввезена валюта кілька разів обертається в економіці і збільшує ВВП з мультиплікатором більше одиниці.

У світовому порівнянні Україна ще є більш-менш багатою – в Таджикистан трудові мігранти переказали суму на 36,6% місцевого ВВП.

Можливо, коректніше було б прирівняти грошові перекази до бюджету України – при такому порівнянні заробітчани забезпечують приблизно 20% українського бюджету.

Цікаво, що за даними Нацбанку у нас зараз ще не найвдаліші роки, адже у 2013 р. показник грошових переказів був понад 8,5 млрд доларів.

Слід зазначити, що це нормальна ситуація для країн, що розвиваються. Після Другої світової війни сотні тисяч італійців, згідно з міждержавним договором, поїхали як гастарбайтери в Німеччину. Всього через німецький робочий ринок пройшли чотири мільйони італійських робочих.

Пройдуть роки і в Україні з’явиться перше покоління європейських українських пенсіонерів, які після довгих років роботи в ЄС повернуться на Бітьківщину витрачати свою пенсію. Через таке проходили італійці, іспанці, греки, югослави.

У результаті Україна буде поступово вступати в Європу. Якщо країна не вступає в ЄС, то туди «вступають» її громадяни. Уже зараз українські трудові мігранти беруть європейські паспорти. Згідно зі статистикою ЄС, у 2015 році понад 19 тисяч українців отримали паспорти країн ЄС. Лідерами стали Німеччина (4917), Португалія (2895), Польща (1957), Італія (1822), Румунія (1672) і Чехія (1042).

Щороку приблизно 20 тисяч громадян України отримують паспорти ЄС. Тільки в Німеччині за останні 15 років німецькі паспорти отримало понад 50.000 українців. Слід зазначити, що сьогоднішні паспортні успіхи українців – це відгомін міграції на початку 2000-х років.

Важливим показником сьогоднішньої міграції є кількість українських студентів закордоном – 31 тисяча в Польщі, майже 10 тисяч у Німеччині (зведена статистика ЮНЕСКО по студентах тут). Через кілька років вони отримають європейські дипломи і частина з них назавжди осяде на новому місці, а частина повернеться. Через це проходили всі наші європейські сусіди, яким не вдалося заскочити на потяг плану Маршала.

В Україні вже давно не проживає 52 мільйони, і треба визнати це як факт: якщо країна не створює умови для нормального життя своїх громадян, то люди голосують ногами. Всі не виїдуть, а частина завжди повернеться – або через ностальгію, або через кращі шанси реалізувати себе вдома, або щоб витрачати вдома зароблену в Європі пенсію. Але українській владі треба навчитися жити з українською трудовою міграцією як з данністю – кількість цих людей буде тільки збільшуватися, а повертаючись додому, вони будуть змінювати життя під звичний для них європейський лад. Україна буде змінюватися і буде проходити шлях умовної Польщі в ЄС. Погано, що ми втратили стільки часу на ностальгію по УРСР, але добре, що ми все-таки вирвалися з орбіти СРСР.

Матеріал до публікації підготував Антон Павлушко

(CC BY) Інформиація підготовлна спеціально для сайту InformNapalm.org, при передруці та використанні матеріалу активне посилання на авторів і наш проект обов’язкове.