15 червня російські ЗМІ повідомили про перехід на бік бойовиків “ЛНР” двох співробітників українських спецслужб. Двоє братів (один – співробітник Служби зовнішньої розвідки (СЗР) України Олексій Мірошниченко і його брат – комендант посольства України у Франції Юрій Мірошниченко) втекли спочатку в РФ, а потім приїхали до Луганська через неконтрольовану Україною ділянку кордону в районі прикордонного пункту пропуску Ізварине. 15 червня з перебіжчиками організували прес-конференцію в Луганську, під час якої вони як під копірку озвучили всі, навіть найабсурдніші, гасла російської пропаганди.
Вони заявили про легіони іноземних солдат НАТО, каральні батальйони та інші жахіття війни, якими повномасштабно оперують російські ЗМІ в своїй риториці, спрямованій на дискредитацію України. Помітно, що найбільш одіозні висловлювання колишні співробітники спецслужб виголошували, постійно підглядаючи в листок, на якому була інструкція. Після прес-конференції в соцмережах активізувалися тролі. Вони висловлювали припущення, що офіційний Київ відмовиться від цих офіцерів і заявить, що вони ніколи не служили в спецорганах або були давно звільнені. Але комплекси, притаманні офіційній Москві, що періодично відмовляється від своїх військовослужбовців, як це було з двома затриманими спецназівцями з 3-ої бригади спецназу ГРУ , у нас не здійснилися. Директор департаменту політики і комунікації МЗС України Олексій Макеєв підтвердив, що Юрій Мірошниченко справді був комендантом посольства у Франції і 9 червня зник. 16 червня на той час** діючий Голова Служби безпеки України В. Наливайченко підтвердив факт втечі офіцерів СЗР і заявив, що проти них заведено кримінальну справу по статті «Державна зрада». Наливайченко підкреслив, що пропагандистські заяви перебіжчиків є брехнею.
Що ж спонукало двох молодих людей з досить успішною кар’єрою покинути свої посади і піти на таку авантюру?
Офіційні органи поки не робили про це заяв, тому довелося провести власне розслідування із застосуванням методик OSINT. Під час неформального спілкування з представниками силових структур вдалося з’ясувати, що батько братів-перебіжчиків Михайло Мірошниченко – близький друг і соратник по корупційних схемах чоловіка Олени Лукаш Григорія Ілляшова. Щоб краще збагнути суть процесу розгортання причинно-наслідкових зв’язків, треба пригадати, які посади займали ці люди.
Фото: Олена Лукаш і Григорій Ілляшов / focus.ua
Олена Лукаш з 4 липня 2013 р. до 28 січня 2014 р. обіймала посаду міністра юстиції України. Після розстрілу мітингувальників на Майдані і завершення Революції гідності, після початку російської агресії в Криму вона разом з чоловіком виїхала до РФ.
Григорій Ілляшов з 18 червня 2010 р. до 27 лютого 2014 р. очолював Службу зовнішньої розвідки України. Закінчив Сімферопольське вище військово-політичне будівельне училище (1982-1986) і Вищі курси контррозвідки КДБ СРСР (1988 р., Новосибірськ). Разом з дружиною виїхав до РФ. Інтернет-ресурс «ОРД», що часто публікує розгромні матеріали від імені представників служби зовнішньої розвідки та інших силових структур, в одній зі своїх статей зауважив, що Григорій Ілляшов був тісно пов’язаний з Михайлом Мірошниченком і протягом 10 років вони разом прокручували фінансові операції на митниці . Сам Михайло Мірошниченко нажив на цьому великий статок і навіть вважається луганським «доларовим мільйонером». На початку війни на сході України його взяли «під ковпак» представники ФСБ РФ. Ходять чутки, що йому навіть пообіцяли посаду керівника митниці так званої «ЛНР».
А тепер повернемося до його синів Олексія та Юрія Мірошниченків. Розказані ними пропагандистські історії для російського ТБ про те, що вони готові воювати за т. зв. «ЛНР», про велику любов до «молодої республіки» і про те, що брати «не змогли дивитися, як хунта влаштовує геноцид народу Донбасу» – це яскрава обгортка, що приховує банальне бажання наживи поряд із заможним татусем. Як бачимо, досі в елітних українських спецслужбах під абревіатурами ГУР, СЗР, СБУ є досить багато так само гарно влаштованих «при татові» синків, які не сяють ні інтелектом, ні патріотизмом. Їхній професійних і моральний рівень не такий, як мав би бути. Це не моя особиста думка. Це думка співробітників цих відомств, перед чиїми очима недолуга кадрова політика в спецслужбах, коли нагору пробиваються не професіонали, а «примазані».
**18 червня Верховна Рада України рішенням 248 народних депутатів звільнила В. Наливайченка з посади голови СБУ. Того ж дня Указом Президента України №344/2015 тимчасово виконуючим обов’язки керівника СБУ було призначено В. Грицака.
(с) Матеріал підготував Roman Burko спеціально для InformNapalm.org , при передруку й використанні матеріалу посилання на автора і наш проект обов’язкове.
