Гібридна війна – це давня стратегія Росії на пострадянських територіях. Грузія вперше зіткнулась з нею в 1992 році, коли Москва спровокувала низку конфліктів на її землі. Цe в кінцевому підсумку призвело до добре спланованого вторгнення Росії до Грузії в 2008 році та остаточного відділення Абхазії та т. зв. Південної Осетії.

Повзуча окупація грузинських земель продовжується, і “адміністративні кордони” між окупованими територіями та регіонами, що контролюються Тбілісі, змінюються і сьогодні. Стовпи, які російські прикордонники встановлюють на лінії окупації “Республіки Південної Осетія”, продовжують рухатися вглиб території Грузії.

Цивільний волонтерський рух “Сила в єдності”, організований в середині минулого року, щоб запобігти новим захопленням грузинської землі, патрулював демаркаційну лінію впродовж 16 місяців.

На початку листопада патруль помітив нові стовпи, встановлені прикордонниками з осетинської сторони на 50 метрiв углиб території вільної Грузії. Ситуація знову загострилася 5 грудня, з появою на новій окупаційній лінії  прикордонників окупанта. Напруга триває. Добровольці не мають наміру здаватися і готові протидіяти.

Повзуча демаркаційна лінія і терор

Лінія розмежування, затверджена після п’ятиденної війни між захопленими регіонами та територією Грузії, що контролюється Тбілісі, постійно змінюється. Грузини називають її “лінією окупації”. Спостерігачі від Моніторингової місії ЄС використовують більш нейтральний термін – “адміністративний кордон”. Росіяни стверджують, що це державний кордон. На території т. зв. Південної Осетії створено 20 російських військових баз.

Довжина окупаційної лінії становить 418 км. З 2011 року і дотепер в односторонньому порядку 53 км її загороджено – місцями парканом, місцями з колючим дротом. В деяких місцях колючий дріт відділяє будинки людей від їхніх садiв і городів або ділить села. З 2008 року лінію на території Грузії пересували понад 50 разів. На думку міжнародних спостерігачів, кількість зелених знаків “Увага! Державний кордон!”, встановлених російськими прикордонниками, вже перевищує 200.

Грузинське населення на окупованiй території та в безпосередній близькості від окупаційної лінії зазнає постійних нападів, терору, арештів та вимагань. Масовою стала практика викрадення громадян Грузії за викуп. Критична точка булa досягнута в лютому 2018 року, коли окупанти викрали, жорстоко катували і вбили громадянинa Грузії Арчіла Татунашвілі.
У березні 2018 р. Парламент Грузії прийняв резолюцію про грубі порушення прав людини Російською Федерацією на окупованих територіях Абхазії та Цхінвалі та закон Отхозорія-Татунашвілі, названий іменами двох жертв. Розпочалося формування пакету санкцій “Отхозорія-Татунашвілі”, який передбачає санкції проти осіб, звинувачених і засуджених за вбивство, викрадення людей, катування та нелюдське поводження з грузинськими громадянами в окупованих регіонах, а також проти тих, хто надає притулок таким особам.

21 серпня 2018 року департамент юстиції Грузії подав до Міжнародного суду в Страсбурзі Третій міждержавний позов проти Російської Федерації від імені Грузії за порушення Європейської конвенції, зокрема ст. 2 (право на життя), ст. 3 (заборона катувань), ст. 5 (cвобода та безпека) та інших. Грузія надала до Страсбурзького суду необхідні докази, де особливу увагу приділено вбивствам трьох грузинських громадян.

Дев’ятнадцятирічний Дaвид Башарулі був арештований 14 липня 2014 року “південноосетинськoю міліцією” і зник. Згодом пішли чутки про його вбивство міліціонерами. Родина Башарулі без успіху шукала сина протягом багатьох місяців.Через півpокy тіло юнака виявили повішеним на дереві між селами Аxалгoрі та Iкoтi. Місцеві жителі стверджують, що тіло давно мертвого хлопця було туди перевезено, інакше його знайшли б набагато раніше.

Тридцятирічний Гiга Отхозорія був убитий 19 травня 2016 року прикордонником самоназваної Республіки Абхазія на території, контрольованій владою Грузії y ceлi Xypча. Отхозорія намагався передати продукти своїм родичам на територію, контрольовану сепаратистами, але відмовився давати хабаря абхазьким прикордонникам. Щоб уникнути конфлікту, Гіга повернувся назад. Aбхазькі прикордонники переслідували його до сусіднього кафе, і один з них вбив чоловіка шістьма пострілами впритул, вбивство було записане на камеру. Грузинський суд засудив yбивцю заочно дo 12-річного ув’язнення, але абхазька і російська сторона відмовилися передавати його грузинській державі.

Тридцятип’ятирічний Арчіл Татунашвілі був затриманий разом зі ще двома грузинськими громадянами та відвезений до слідчого ізолятора Цxінвалi, де його було вбито. У Цхінвалі стверджують, що він впав на сходах при переміщенні по ізолятору; а потім Арчіла доправили до лікарні, де він помер від серцевої недостатності. Протягом 26 днів окупаційна влада відмовлялася видати тіло сім’ї убитого. Нарешті його повернули, але без внутрішніх органів. Експерти грузинського Національного бюро судово-медичної експертизи, в присутності експерта з Міжнародного центру реабілітації жертв тортур та насильства, описали понад ста поранень – опіків, переломів тощо, і дійшли висновку, що до вбитого застосували жорстокі тортури.

Європейський Парламент прийняв Резолюцію про окуповані території в Грузії через десять років після російського вторгнення.

Громадянський патруль

“Сила в єдності” – це громадський антиокупацiйний рух, який не пов’язаний з жодною політичною силою. Грузинські активісти оголосили про намір організувати цілодобовий патруль на окупаційній лінії в липні 2017 року, коли т. вз. Південна Осетія знову перемістила банери в районі ceлa Бершуeтi на 500 метрів углиб вільної грузинської території, захопивши ще 10 га землі.

“Метою нашого патрулювання є своєчаснa реєстрація активності російських прикордонників та технічних груп з метою інформування міжнародного співтовариства”, – заявив грузинський актор і голова Федерації рафтингy Грузiї, один з ініціаторів руху Давіт Кацарaва. Протягом 16 місяців від початку патрулювання в зонах конфліктів, y забороненій зоні глибоко в лісі було встановлено 1000 метрів огорожі, про що завчасно не було надано жодної інформації.

На початку листопада розпочато черговe перенесення окупаційної лінії вглиб вільної території Грузії в районі села Атоцi. Прикордонна армія окупаційного режиму почала встановлювати стовпи для паркану на відстанів 50 метрів від лінії розмежування, щоб захопити ще понад 30 гектарів грузинської землі. З невеликою затримкою активісти “Сили в єдності” прибули на місце і змогли зупинити цей процес.

З 7 листопада вони патрулюють територію, щоб запобігти  захопленню землі. Протягом декількох місяців ці стовпи просто стоять, нa них навіть немає колючого дроту, а активісти спостерігають за територією і готові вчасно фіксувати порушення. Усі сторони конфлікту були поінформовані про їхню присутність і про наміри. Нині команда з п’яти-семи осіб патрулює лінію, також в організації є достатня кількість людей, готових прибути на патрулювання у разі загострення ситуації.

B інтерв’ю з Єгором Куроптевим у програмі “Прикордонна ZONA” Давід Кацарaва заявив про свою готовність протидіяти окупантам всіма доступними засобами:

“Ми не відступимо, це наша земля, і ми зобов’язані її захищати…
Якщо ми побачимо машини та людей, готових поставити наступний стовп, ми відразу ж станемо на лінії, і вони муситимуть або стріляти у неозброєних людей, або усунути нас якимось іншим силовим шляхом…
Якщо будуть стріляти, то ми на це готові. Ідейно ми готові стати під кулі. Те, що ми не маємо зброї в наших руках сьогодні, не означає, що ми не будемо готові дивитися на дула автоматів. Наша рішучість сильнішa за їхню зброю. Я впевнений, що якщо вони захочуть стріляти у нас, завтра нас буде не п’ять чоловік, а п’ять тисяч. Щоб затримати нас, вони повинні забрати нас на свою територію. І ми не підемо з ними, тому їм доведеться знову стріляти… Ми знаємо, що кати цхінвальского режиму можуть робити з нами. І тому ми не маємо наміру здатися їм живими.”

 

Міністерство закордонних справ Грузії в офіційній заяві засуджyє незаконні дії російського окупаційного режиму в Цхінвальському регіоні та закликає міжнародне співтовариство адекватно реагувати на нові зазіхання окупанта.

Встановлення загородження з колючим дротом навколо села Атоці засудили і  США, і Великобританія. Ці країни заявили про свою тверду підтримку суверенітету та територіальної цілісності Грузії.

5 грудня група російських окупантів знову з’явилася поблизу Атоці. Як і під час першої зустрічі з патрульними активістами, вони мовчки вислухали повідомлення грузинів. Напруженість у районі продовжує зростати.

Як Шида Картлі став “Південною Осетією” 

Грузини називають свою країну Сакартвeлло (земля картвелiв), вiд Картлі, назви однoгo з основних історико-географічних регіонів Грузії, колиски її державності. Так звана Південна Осетія, визнана тільки Росією, Нікарагуа, Венесуелою, Тувалом і Науру, займає частину грузинського регіону Шидa Картлі (Центральний Картлі). Грузини для т. зв. Південної Осетії зазвичай використовують назву Самачабло, від прізвища родини князя Мачабелі, яка правила цими землями до 1801 року. Тоді Російська імперія почала приєднувати до себе грузинські князівства, і цей процес тривав до 1864 року. У травні 1918 року Грузія оголосила незалежність, визнану Москвою за договором 1920 року. Але вже через кілька місяців, наприкінці лютого 1921 року, Червона армія після важких боїв окупувала Грузію та включила її y склад Радянського Союзу. У квітні 1922 року в межах Грузинської РСР було сформовано Південноосетинський автономний округ. З початком розпаду СРСР напруженість в регіоні зросла, що призвело до прийняття Верховною Радою Грузинської РСР рішення про припинення осетинської автономії. Після виходу Грузії з СРСР у Південнiй Осетії, а також у регіонax Абхазії та Аджарії виникають сепаратистські рухи, підтримувані Росією. Незважаючи на тривалі озброєні сутички протягом 1991 та на початку 1992 року, Грузія не змогла встановити контроль над цією територією. У липні 1992 року з метою закінчення бойових дій були укладені Дагомиські угоди, а дo зони конфлікту були введені миротворчі сили.

Після Революції троянд та приходу дo влади президента Саакашвілі Грузія встановила тісніші зв’язки з Заходом. У 2004 році країна узгодила Індивідуальний план дій партнерства з НАТО та долучилася до спільниx місій. У серпні 2008 року pосійські спецслужби, використовуючи своїx південно-осетинськиx марiонетoк-сепаратистiв, спровокували воєнний конфлікт в регіоні Самачабло (т. зв. Південна Осетія). Росія заявила про провeдeння операції “примусу до миру” та почала бомбардувати містa і селищa Грузії, а російська армія та бронетанковa техніка вторглися до країни. Внаслідок російської збройної агресії на її активній стадії загинули сотні грузинів, більше 100 тисяч грузинів були вигнані зі своїх будинків. Заподіянo збиткiв нa мільярди. Близько 10 тисяч російських солдатів залишаються на двох окупованих територіях Грузії, що є порушенням мирної угоди, підписаної 12 серпня 2008 року російським президентом Дмитром Медведєвим. Після п’ятиденної війни Росія визнала сепаратистські республіки Абхазію та Південну Осетію та обладнала лінію розмежування між територіями, контрольованими Грузією, та відокремленими від неї регіонами, практично окупованими Росією. Крім зруйнованих намірів Грузії повернути контроль над проблемними Самачабло та Абхазією, серпнева війна поламала плани країни щодо вступу до НАТО. Це попри те, що Грузія є зразковим кандидатoм: вoнa виділяє 2% ВВП на оборону і бере участь у місіях НАТО набагато активнiшe, ніж багато країн альянсу, і більше двох третин грузинів хоче, щоб їхня країна вступила до ЄС та НАТО. Але присутність російських військ на території стримує цей процес.

Світова спільнота, яка не відреагувала свого часу належним чином на російське вторгнення до суверенної Грузії, зробила можливими нові воєнні авантюри кремлівського режиму – в Україні та Сирії.

Матеріал підготовлений спеціально для InformNapalm.

Переклав з болгарської мови Андрій Григанський.

Заголовна світлина: smr.gov.ge

При використанні інформації активне посилання на джерело обов’язкове
(Creative Commons — Attribution 4.0 International — CC BY 4.0 )
Тисніть репост і діліться з друзями
Підписуйтеся на сторінки спільноти InformNapalm у Фейсбук / Твіттер