Міжнародна волонтерська спільнота InformNapalm продовжує висвітлювати тему російської військової агресії проти Грузії у 2008 року, а також підбиває підсумки подальшої окупації частини грузинської території, що триває донині. Через досить мляву реакцію міжнародної спільноти на початок російської експансії, через те, що політичні та військові очільники РФ не були покарані за свої попередні злочини, синдром безкарності дав кремлівському режиму карт-бланш на нові міжнародні авантюри як в Україні, так і в Сирії.

Інформація, яку ми публікуємо, ґрунтується на дослідженнях IDFI (Інститут розвитку свободи інформації) і демонструє результати російської військової агресії проти Грузії в 2008 році, в тому числі змінені після окупації кордони Грузії, аж до 2015 року. У результаті російської збройної агресії, активна фаза якої тривала всього п’ять днів, сотні людей загинули, тисячі поранені, постраждалі, десятки тисяч грузинських громадян стали вигнанцями. Матеріал підкріплений тематичними фотографіями з архіву InformNapalm.

Так звані “адміністративні” кордони окупованих Росією грузинських територій продовжують змінюватися. Поставлені на кордоні з “республікою Південною Осетією” прикордонні банери продовжують переносити все ближче до центральної магістралі Грузії, і все більше території опиняється по той бік колючого дроту. За інформацією Міністерства оборони Грузії, частина населення сіл Діді та Патара Хурвалеті опинилася на окупованій території. Згідно з інформацією Служби державної безпеки Грузії, наданій для IDFI, після чергового перенесення кордону в 2013 році в окупації опинилася частина населення села Гугутіанткарі. За даними ЗМІ, села Зардіанткарі та Гогеті були поділені колючим дротом, так само частково села Двані, Діці, Ціцігіанткарі, Джаріашені, Адзва та Квеші. У 2015 році село Джаріашені практично повністю було окуповане.

За інформацією ЗМІ, російські окупанти відновлюють “адміністративні кордони” так званої “Південної Осетії”, що існували в радянські часи. Згідно з російським планом, кордон перетне село Кіріпала, і по той бік колючого дроту опиниться частина нафтопроводу “Баку-Супса”.
Орні землі низки сіл та селищ окуповані, а населення живе на території, підконтрольній Грузії; але є небезпека, що в результаті “повзучої окупації” ці населені пункти повністю опиняться під контролем сепаратистів.  На мапах Google, бачимо, що безпосередньо біля колючого дроту розташовані села Земо Нікозі, Ергнеті, Діці, Меджврісхеві, Плавісмані, Цітелубані, Карапіла, Сарібарі, Твауребі, Авлеві.

Інститут розвитку свободи інформації (IDFI) вирішив з’ясувати, скільки ще контрольованих Грузією територій можуть опинитися за державними кордонами після війни 2008 року і як відбувається “повзуча окупація”, яку проводить осетинський сепаратистський уряд (а насправді російські окупанти).

Щоб отримати таку інформацію, IDFI звернулася в адміністрацію грузинського уряду, до МВС, Ради національної безпеки, Служби національної безпеки та Ради управління кризами.
У відповідь на лист Державна Адміністрація переадресувала запит до Ради управління кризами, у Міністерство оборони та Міністерство юстиції. Рада управління кризами попросила Службу національної безпеки оприлюднити цю інформацію. Так само свої запити переадресували Міністерство юстиції та МВС. Служба Держбезпеки дала перелік лише тих сіл, які державою не контролюються. Рада національної безпеки вказала тільки на другий пункт закону “Про окуповані території”, в якому дається визначення таких територій. IDFI повторно звернувся в цю установу й отримав лише частину даних, про які запитував.
Детальну інформацію надало лише Міністерство оборони Грузії, з цією інформацією можна ознайомитися нижче.

Колишня автономна область Південна Осетія  – Цхінвальський район Грузії

– У 1992 році після збройного конфлікту при підтримці Російської Федерації (в т. ч. “миротворчих сил”) під контролем осетинських сепаратистів опинилися такі частини регіону:
– більша частина Цхінвальського району, саме місто Цхінвалі;
– Джавський район, районний центр Джава;
– Знаурський район, районний центр Знаурі.
У той період грузинський уряд контролював Ахалгорський район, крім 5 осетинських сіл (Цінагарі, Одулеті, Дзуката, Орчосані та Абреві), розташованих на північ та схід від Цхінвалі у міжгір’ях сіл Діді Ліахві та Патара Ліахві, а також шість сіл Знаурського району. Крім цього, грузинська юрисдикція поширювалася на північ Джавського регіону, де розташований Мамісонський перевал та на територію навколо нього.
– У 2008 році в результаті військової агресії РФ проти Грузії представників державних органів та переважну більшість етнічних грузинів вигнали з населених пунктів колишнього автономного регіону Південна Осетія, і його територія (в тому числі Ахалгорський регіон та Мамісонський перевал), повністю потрапили під контроль осетинських сепаратистських сил, а насправді російських окупантів. Грузія втратила контроль над 135 населеними пунктами, більшість з них були змішаного типу – грузинсько-осетинські. Слід зазначити, що ті населені  пункти, де жили тільки етнічні грузини, повністю зруйновані. Із селищ змішаного типу грузинське населення вигнали. 

Території, загарбані осетинськими сепаратистами та російськими окупаційними силами

Список населених пунктів, загарбаних осетинськими сепаратистами та окупаційними силами РФ у результаті військової агресії в 2008 році:

• Знаурський район: села: 1. Авневі 2. Нулі 3. Алібарі 4. Тігва 5. Шіндара 6. Набакеві
• Цхінвальський район: села: 1. Кемерті 2. Кехві 3. Дзарщені 4. Курта 5. Земо Ачабеті 6. Кведа Ачабеті 7. Маміта 8. Хеіті 9. Тамарашені 10. Прісі 11. Аргвіці 12. Берула 13. Ередві 14. Ксусі 15. Ванаті 16. Джорджіані 17. Сацхенеті 18. Білоті 19. Дісеві
• Ахалгорський район: 1. районний центр Ахалгорі, села: 2. Доліані 3. Ікоті 4. Мосабруні 5. Базуані 6. Ахалдаба 7. Ахалсопелі 8. Ахмаджі 9. Бежанаанткарі 10. Гарубані 11. Ереда 12. Вашловані 13. Земо Боло 14. Морбедаані 15. Кведа Боло 16. Канчаветі 17. Гду 18. Боселта 19. Земо Гру 20. Ціхісопелі 21.Чандарі 22. Дореткарі 23. Гавазі 24. Догузаані 25. Веліса 26. Кара 27. Куцховеті 28. Сабарклеті 29. Чкунеті 30. Дзангаті 31. Квемо Захорі 32. Армазі 33. Велура 34. Земо Захорі 35. Земо Цхілоні 36. Земо Цірі 37. Земо Цолда 38. Земо Цубені 39. Ікеті 40. Надабурі 41. Уканцірі 42. Квемо Цхілоні 43. Квемо Цірі 44. Квемо Цолда 45. Квемо Цубені 46. Квіткіірі 47. Кулоті 48. Шуа Захорі 49. Шуа Цірі 50. Шуа Цубені 51. Чачамурі 52. Гезерветі 53. Корінта 54. Гудацвері 55. Нахіді 56. Садзігурі Пірвелі 57. Квемо Алеві 58. Курта 59. Кочіані 60. Шуа Алеві 61. Цірколі 62. Харкелані 63. Ларгвісі 64. Гареуті 65. Дабакнеті 66. Дадіанеті 67. Зодехі 68. Тохта 69. Мартіані 70. Махіареті 71. Муджухі 72. Швелієті 73. Укана Мхаре 74. Уканубані 75. Квелдаба 76. Чітіані 77. Цхаваті 78. Харбалі 79. Храмісцкалі 80. Салбієрі 81. Делкані 82. Нагомеві 83. Чорчані 84. Дзеглеві 85. Джварісубані 86. Балаані 87. Елоіані 88. Тінекаані 89. Міделаані 90. Навіхеві 91. Охірі 92. Павліані 93. Карелткарі 94. Кенкаані 95. Чігоіані 96. Ціптаурі 97. Чорчохі 98. Хозуеті 99. Гудіта 100. Земо Багебі 101. Земо Курі 102. Кітріулі 103. Монастері 104. Мсхлебі 105. Кедігора 106. Квемо Багебі 107. Цотагурі 108. Кодіджварі 109. Мамулаані 110. Квемо Гру.

Мапи, використані прикордонниками Російської Федерації та осетинськими сепаратистами
Для визначення так званих кордонів окупованих Росією грузинських територій прикордонники Російськовї Федерації використовують топографічні мапи, надруковані у 1976-86 роках для Генерального Штабу ВПС СРСР (масштаби 1:50.000 та 1:100.000).
Варто зауважити, що окупаційні сили РФ та осетинські сепаратисти провели попередньо роботу для визначення кордонів колишньої автономної республіки Південна Осетія і для подальшої демаркації цих кордонів, зокрема:
– по-перше, використали топографічні карти, надруковані у 1976-86 роках для Генерального Штабу ВПС СРСР, на яких кордони Південної Осетії позначені по-іншому. Наприклад, російська сторона для визначення кордонів на ділянці Горського району орієнтувалася на карту Генерального Штабу ВПС СРСР 1988 року, на якій кордони нанесені станом на 1984 рік;
– по-друге, після окупації, під час проведення робіт із встановлення т. зв. кордонів, через непередбачувані фактори та складнощі рельєфу Південної Осетії, а також через проведення збройними силами РФ та сепаратистами демаркації, частина грузинського населення втратила права користування цією територією, бо вона опилилася по той бік колючого дроту.

У кінцевому підсумку після 2008 року Грузія втратила контроль над 151 населеним пунктом: 135 у Цхінвальському регіоні, 16 у Коджорському міжгір’ї. Але “повзуча окупація” триває. Найімовірніше, за підтримки РФ осетинські сепаратисти продовжують т. зв. демаркацію кордонів згідно з топографічною мапою Генштабу СРСР 1988 року, на якій адміністративний кордон нанесений станом на 1984 рік.

Читайте інші матеріали від InformNapalm на тему російської окупації Грузії

• Наслідки російської військової агресії проти Грузії в 2008 році. Інфографіка
• “Російський світ”: ексклюзивне відео збочених розваг російських військових злочинців в околицях Горі
• Російські “миротворці” у серпневій війні 2008 року
• Річниця початку російського реваншизму: “число Звіра” 08.08.08 (ukranews.com)
• ““Народжений повзати – літати не зможе” – російська повзуча окупація в Грузії

Матеріал до публікації підготувала грузинська редакція InformNapalm на основі інформації ресурсу damoukidebloba.com та IDFI. Переклад з грузинської – Катерина Грім    

(CC BY) При повному або частковому використанні матеріалу пряме посилання на автора і статтю на сайті InformNapalm.org обов’язкове.
Активне поширення матеріалу в соцмережах вітається!