Анатолій Баронін, Da Vinci AG, спеціально для InformNapalm.
Російська Федерація посилює свою військову присутність по периметру Аравійського півострова
12 грудня російський кореспондент «Комсомольської правди» Олександр Коц опублікував відеокадри, які свідчать про активізацію військової присутності РФ у Судані. Як стверджує кореспондент, на кадрах зафіксований персонал російської приватної військової компанії (ПВК), який навчає суданських військовослужбовців. На відео видно, як відпрацьовують вправи по зачистці населених пунктів. Характер навчань і вправ схожий на маневри, які проводили підрозділи ПДВ і ССО РФ у Єгипті у вересні 2016 року.
Будни российской ЧВК в Судане (голос за кадром). Не Южном, как анонсировалось ранее, а просто в Судане. На фиг нужен Южный, у него и выхода к морю нет. pic.twitter.com/qoSQ9I3ben
— Александр Коц (@sashakots) 12 декабря 2017 г.
За нашими оцінками, існує високий ступінь ймовірності, що навчають суданських військовослужбовців не представники ПВК, а регулярні підрозділи Сил спеціальних операцій (ССО) Російської Федерації, чиїм завданням є надання військової допомоги іноземним державам (military assistance). Росія обмежена в людських ресурсах, що мінімально знають арабську мову. Більшість співробітників ПВК з відповідними знаннями зараз залучені до операцій на території Сирійської Арабської Республіки. Голосові параметри людини, яка дає команди за кадром, явно вказують, що вона належить до осіб слов’янської національності. Це виключає версію про спеціальні підрозділи РФ з Кавказу.
Багаторічна історія військової співпраці може мати продовження
У червні 2008 року повідомлялося про смерть російського льотчика в Судані, він пілотував винищувач МіГ-29. Водночас зазначалося, що російські пілоти – і ті, що перебувають на службі у Повітряних силах РФ, і ті, що у відставці – літають на 14 суданських МіГ-29. Тоді це рішення пов’язували з труднощами під час навчання суданських пілотів та «неадекватністю їхньої поведінки».
Цей факт вказує нам на існування багаторічної російської військової допомоги режиму Омара Башира, який перебуває під тиском Міжнародного Кримінального Суду і керується тими самими мотивами, що й Башар Асад у Сирії. Регулярне голосування Судану в ООН проти українських резолюцій щодо Криму також непрямо вказує на наявність військово-політичної взаємодії на високому рівні між Москвою і Хартумом, щонайменше останні 3 роки.
Очевидно, Кремль прагне до розширення і поглиблення такої співпраці, яка має перерости в безпосередню російську військову присутність в країні за сирійською схемою: гарантії політичному режиму в обмін на необмежений військовий контингент і розміщення військової інфраструктури.
Висновки і прогнози
Так формується тенденція використання Росією закордонних локальних конфліктів для розширення військової присутності РФ на цих територіях в обмін на військову підтримку і гарантії авторитарним режимам. Аналогічним способом Росія надає підтримку лівійському лідеру Халіфі Хафтару (контролює східну частину країни) для розташування військових баз поблизу Бенгазі.
Читайте також: «Перспективи російсько-єгипетської кампанії в Лівії»
Незважаючи на серію критичних публікацій в російських ЗМІ стосовно доцільності розташування військової інфраструктури в Судані після візиту Омара Башира в Москву в листопаді 2017 року, Кремль, ймовірно, ухвалить позитивне рішення вже в першому півріччі 2018 року. Сумніви в доцільності такого рішення пояснюються реакцією Заходу на такий крок, а також достатністю фінансових ресурсів для такого проекту.
Водночас затратний фінансовий компонент проекту, вочевидь, стане основним чинником, що визначатиме позицію МО РФ в контексті зниження інтенсивності дій в Сирії, а значить скорочення фінансових витрат/потоків, що проходять через це відомство.
З політичного погляду, Кремль піде на таку дорогу авантюру, бо це дасть змогу вчергове продемонструвати потенціал конфронтації з Вашингтоном, який має велику присутність у регіоні, і отримати підтримку країн, що прагнуть знизити вплив Вашингтону чи торгуватися з ним. Крім того, це дасть змогу контролювати логістичні маршрути постачання енергоносіїв Червоним морем, а в координації з Іраном, за потреби, блокувати експорт нафти з Аравійського півострова, впливаючи на динаміку світових цін. Але таке завдання вимагає присутності постійного морського угруповання РФ, що посилить фінансовий тиск на бюджет. У результаті, за нашими оцінками, Кремль обере шлях будівництва технічної бази, як у Тартусі (Сирія), з можливістю ситуативного розгортання тимчасового обмеженого морського угруповання. Такий сценарій можливий, з огляду на рівень стосунків Кремля з Єгиптом та Єфіопією, які не будуть перешкоджати проходженню військових кораблів РФ.
У випадку розташування військово-морської бази (ВМБ) у Судані, Росія може зіштовхнутися з посиленням конкуренції з КНР у регіоні, що має суттєві інтереси в цій країні, а також з позицією Саудівської Аравії, для якої російська ВМБ в Порт-Судані означає не тільки ризики для нафтової галузі, але й для національної безпеки в контексті зручної логістики для військових постачань хуситським повстанцям у Ємені. Поява російської ВМБ в Судані також дуже ослабить регіональну вагу Ефіопії, як одного з регіональних центрів впливу. Це, ймовірно, відіб’ється на підвищенні для Росії ставок подальшої роботи в регіоні.
No Responses to “Перспективи і прогнози військового посилення позицій Росії в Судані”