Представляємо першу частину нового масштабного розслідування редактора білоруської служби міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm Дениса Івашина, що була опублікована білоруським республіканським виданням «Новы Час». Матеріали розслідування розкривають діяльність мережі медіаструктур, за допомогою яких Російська Федерація проводить операції впливу в рамках інформаційної війни проти України, Білорусі, Молдови та країн Балтії.
У цьому розслідуванні ми докладно розкриваємо, як Росія використовує представників журналістської спільноти, мережу так званих дискусійних клубів «Імпресум», «Формат-А3», «Сковорода» для ведення пропаганди, здійснення інформаційно-психологічних операцій і операцій впливу в сусідніх державах.
Сформовану систему медіаструктур, підпорядкованих єдиному плану, цілям і завданням, Російська Федерація використовує для ведення повноцінної інформаційної війни проти України, країн Балтії, Молдови та Білорусі – ключового сьогодні об’єкту впливу РФ.
Ще філософ Жан-Жак Руссо називав засоби масової інформації четвертою владою. З тих часів пройшло більше двох століть, і мас-медіа з друкованих ЗМІ перетворилися на глобальні діджіталізовані інформаційні системи, які охоплюють транснаціональні аудиторії. Через кардинальну зміну каналів комунікації вплив ЗМІ на жителів конкретної країни і людства в цілому став величезним. Однак в той же час відбувся і епохальний розвиток засобів пропагандистського впливу, який сьогодні не знає кордонів. Нейробіологічна природа людини залишається незмінною, а технічні можливості пропаганди, яка набуває все більш м’яких і непомітних форм, прогресують.
У 2007 році під час своєї сумновідомої Мюнхенської промови В. Путін новий особливий шлях Російської Федерації, що полягає в здійсненні неоімперської політики. Після цього російська імперіократія з новою силою почала проводити агресивні дії для реалізації стратегії м’якої сили (soft power) в сусідніх державах. Її цілями перш за все стали країни, які раніше були частиною Радянського Союзу і які Росія вважає безпосередньою сферою свого впливу і життєвих інтересів. У цих державах «близького зарубіжжя», згідно з російською термінологією, російська четверта влада почала створювати пропагандистські медіаклуби, основними завданнями яких стало утримання значної частини суспільства в російському культурному, гуманітарному та інформаційному просторі, підтримання тісних зв’язків і координація дій з проросійськими силами, а також поширення серед населення позитивного образу Росії, що в сукупності і визначає стратегію м’якої сили РФ.
Мережа медіаклубів – провідників російських операцій впливу
Формування мережі так званих дискусійних медіаструктур бере початок з клубу «Імпресум», створеного в Естонії в 2008 році. В наступному, 2009 році був створений ключовий на сьогодні клуб мережі – «Формат-А3», – який почав свою діяльність в Молдові, а з 2010 року став реалізатором операцій впливу РФ в українському Криму. В тому ж 2010 році, після перемоги на президентських виборах проросійського кандидата Віктора Януковича, в українській столиці з’явився новий структурний елемент мережі – клуб «Сковорода». У 2011 і 2012 роках «Формат-А3» нарощує свою активність і розширює діяльність в інших країнах Балтії – Латвії та Литві.
З 2015 року метою російських операцій впливу під прикриттям клубу «Формат-А3» стає Білорусь, яка пізніше перейшла в розряд його основних об’єктів впливу. За п’ять років свого функціонування в Білорусі клуб провів майже 90 (!) заходів, на яких були присутні тисячі людей, залучив до своєї діяльності численних представників державної журналістської спільноти на національному та регіональному рівнях, отримав доступ до студентських аудиторій в Мінську і Гродно, заручився підтримкою державного ідеологічного апарату Білорусі.
Головним партнером мережі є чорносотенний «Ізборський клуб», заснований у вересні 2012 року в м. Ізборськ Псковської області РФ. Це організація російських громадських діячів та експертів, яких об’єднують антиліберальні погляди і які є ідеологами російського неоімперіалізму, а також переконаними представниками євразійства – національного геостратегічного проекту РФ, який займає ключову позицію в парадигмі «русского мира». Для реалізації цього проекту Росії необхідні Україна та Білорусь, Молдова та країни Балтії, без яких вона є переважно азіатською державою.
Головою і основним ідеологом «Ізборського клубу» є головний редактор шовіністичної російської газети «Завтра» Олександр Проханов. Ядро клубу складається з людей, прямо пов’язаних з Центром (інститутом) динамічного консерватизму, яким керує Віталій Авер’янов – один з укладачів і редакторів так званої «Русской Доктрины», що її творці називають основним програмним документом «русского мира». Значна частина постійних членів «Ізборського клубу» беруть участь як спікери в заходах всіх медіаклубів мережі.
Читайте також: Все, кто выжил, теперь знают, как выглядит лицо «русского мира»
У білоруському інформаційному просторі діяльність цих клубів, перш за все «Формата-А3», з точки зору істотних загроз для національної безпеки Білорусі досі не висвітлювалася. Ми намагаємося заповнити цю прогалину, показати глибину і масштаб проникнення цих медійних структур в суспільне життя країн Балтії, Молдови, України та Білорусі. Розкрити їхніх бенефіціарів, надати інформацію про їхні активи та проекти. Це перший такий комплексний і всебічний аналіз діяльності мережі російських медіаклубів в контексті реалізації Росією операцій впливу на міжнародному рівні.
Зараз, під час пандемії COVID-19, діяльність російських пропагандистських структур, в тому числі в Білорусі, перебуває в певному стазисі, вони позбавлені численної аудиторії, особливо в журналістському і студентському середовищі. У нас є унікальна можливість перед майбутнім відновленням їхньої діяльності вивчити і взяти на озброєння інформацію про ці інструменти російського інформаційного впливу.
Управління засобами російських операцій впливу і пропаганди
Безпосереднє керівництво дискусійними медіаклубами «Імпресум» і «Формат-А3» здійснює Галина Сапожникова.
Галина Сапожникова / klops.ru
Галина Михайлівна Сапожникова народилася в липні 1964 року в м. Іжевську, Удмуртська АРСР, РРФСР. У 1988 році закінчила факультет журналістики Ленінградського державного університету, була розподілена на роботу в газету «Молодежь Эстонии» (російськомовний друкований орган ВЛКСМ Естонської РСР). Рік по тому була прийнята на роботу в штат видання «Комсомольская правда» («КП») як власний кореспондент по Естонії, Фінляндії та Швеції. З 1999 року працює в штаті «КП» в Москві. Нагороджена дипломом урядової комісії Росії у справах співвітчизників за кордоном за особливий внесок в інформаційну підтримку російських співвітчизників (2010), має подяку президента РФ «За великий внесок у розвиток вітчизняної журналістики» (2011). Лауреат численних російських журналістських премій, у тому числі так званої Міжнародної літературно-медійної премії імені Олеся Бузини (2016), лауреатами якої також є такі одіозні особистості, як організатор «Російської весни» на Донбасі Павло Губарєв, антиукраїнський блогер Анатолій Шарій, пособник російських окупантів Йосип Кобзон, пропагандист Кирило Вишинський.
Галина Сапожникова – автор численних пропагандистських матеріалів, спрямованих перш за все проти України, країн Балтії та Польщі. До листопада 2018 року вона доволі активно публікувалася на (про)російському ресурсі IMHOclub. Також співпрацювала з пропагандистським ресурсом Sputnik. Сапожникова відкрито прославляє російську окупацію Криму, який незаконно відвідала в 2017 році (на момент публікації першої частини розслідування її ім’я поки що не занесено до розділу «Чистилище» центру «Миротворець»).
Медіаклуб «Імпресум»
Першим структурним елементом мережі є медіаклуб «Імпресум» (MTÜ Impressum), заснований в Таллінні 28 жовтня 2008 року, через два з половиною місяці після закінчення активної фази російської військової агресії в грузинському регіоні Самачабло. За даними Служби внутрішньої безпеки Естонії (Kaitsepolitseiamet, КаПо), цей медіаклуб був спеціально створений, щоб стати провідником для поширення в Естонії потрібних тем і наративів в рамках російських операцій впливу.
Відомості про НКО «Імпресум» (Impressum MTÜ) згідно з даними інформаційного реєстра inforegister.ee
Керують клубом місцевий бізнесмен, видавець і головний редактор газети «Комсомольская правда» в Северной Европе» Ігор Тетерін і, як вже було зазначено, журналістка «КП» Галина Сапожникова.
Бенефіціари клубу “Імпресум” Ігор Тетерін і Галина Сапожникова / kp.md
Представники КаПо впевнені, що з самого початку своєї діяльності клуб організовує регулярні антиестонські пропагандистські заходи. Основним напрямком діяльності клубу (як цього, так і інших комунікаційних майданчиків мережі) є проведення публічних зустрічей, круглих столів, майстер-класів, презентацій за участю спікерів – медійних особистостей, лідерів громадської думки, авторитетних діячів культури, науки, бізнесу, політики, чиї погляди і переконання зазвичай збігаються з наративами російської пропаганди. Цікаво, що естонські спецслужби часто забороняють цим представникам «русского мира» перебування на території країни, юридично надаючи їм статус persona non grata (1, 2).
Зазвичай на заходах присутні активісти (про)російських організацій, перш за все «Ночного Дозора», і журналісти російськомовних медіаресурсів.
Під час одного з заходів медіаклубу “Імпресум” в Таллінні / sputnik-news.ee
КаПо безпосередньо пов’язує клуб «Імпресум» зі Службою зовнішньої розвідки РФ (СЗР). Крім тього, комісар КаПо Андрес Кахар в додатку до газети Eesti Paevaleht – Riigi Kaitse (“Державна оборона”), надав інформацію про те, що основні заходи «Імпресуму» проводить Сапожникова, яка має тісні зв’язки з місцевими російськими екстремістами, в основному з угруповання «Ночной Дозор» і активом конгломерату організацій «російських співвітчизників».
Масові заворушення в Таллінні, що супроводжувалися погромами і мародерством, були спровоковані радикалами угруповання «Ночной Дозор» в квітні 2007 року під час перенесення монумента «Бронзовий солдат» на Військове кладовище
Американський письменник і журналіст Піт Ерлі в своїй книзі «Comrade J – the untold secrets of Russia’s master spy in America after the end of the Cold War» («Товариш Дж. – нерозказані секрети головного російського шпигуна в Америці після закінчення холодної війни») опублікував свідоцтва Сергія Третьякова – офіцера СЗР РФ, який у 2000 році перейшов на бік США. За зізнанням цього перебіжчика, в 1990-х роках як кореспонденти «Комсомольской правды» за кордоном працювали більше десяти осіб, з яких тільки один не отримував зарплатню в СЗР. Ця спецслужба – один з основних російських органів зовнішньої розвідки, вона може використовувати агентурну мережу, що складається з журналістів, для отримання доступу до важливих об’єктів і особ, а також сприяння веденню російської інформаційної війни проти країни призначення.
Ще раз наголосимо, що Галина Сапожникова працювала в Естонії власним кореспондентом «Комсомольской правды» з 1989 по 1999 рік.
Читайте також: Агресивна російська soft power в Європі
Встановлено, що співзасновнику клубу «Імпресум» Ігорю Тетеріну належить видавнича компанія SKP Media, яка видавала газету «Комсомольская правда в Северной Европе» (читацька аудиторія в Естонії, Латвії та Фінляндії), з оборотом понад 200 тисяч євро в 2018 році. Видавничий дім SKP Media був створений в 2003 році, до його складу також входило об’єднання «Российская книга». В березні 2018 року власник схвалив рішення про продаж своєї частки в газеті «КП» в Северной Европе». Тетерін має також спільні активи з Галиною Сапожниковою – компанії Baltinpress і Masterclass.
Звертаємо увагу, що естонський журналіст і публіцист Олег Самородний (колишній шеф-редактор «КП» в Северной Европе») розкриває деструктивну діяльність проросійських сил в своїй книзі «Бремя полуверок». Він наводить свідчення про те, що Ігор Тетерін в кінці 1980-х років разом з Володимиром Ілляшевичем писали скандальні статті про депортацію естонців з Естонії, які публікувалися того часу в радянській пресі. За інформацією КаПо, Володимир Ілляшевич з квітня 1983 року по березень 1988 року був оперативним співробітником I відділу (розвідка) КДБ Естонської РСР. Згідно з відомостями видання Postimees, він був направлений до Фінляндії під прикриттям журналістської роботи в радянському інформаційному агентстві АПН, де працював до кінця 1991 року.
Володимир Ілляшевич в прес-центрі естонського відділення російського пропагандистського ресурсу Sputnik / sputnik-news.ee
На початку 1990-х років Ілляшевич співпрацював з газетою «Молодежь Эстонии», а потім був головним редактором тижневика «Русский Телеграф». Після створення клубу «Імпресум» тандем Тетеріна і Ілляшевича значно активізувався. Навесні 2009 року вони внесли свій вклад у поширення естонською мовою книги «Депортації в Естонії» («Deporteerimised Eestis: kuidas see tegelikult toimus»), в якій голова російського фонду «Історическая память» Олександр Дюков зробив спробу виправдати масові радянські депортації естонців до Сибіру. Слід зазначити, що Олександра Дюкова багато хто в академічних колах відкрито називає кремлівським ревізіоністом і фальсифікатором історії.
Продукт російської інформаційної війни проти Естонії, створений Дюковим / impressionum-club.eu
Публікація цієї книги в Естонії була провокаційно приурочена до 60-річчя масової депортації естонців. Книгу видала видавнича компанія Tarbeinfo, членом правління якої є згаданий вище Володимир Ілляшевич. Презентацію цього продукту російської пропаганди в Таллінні організували на базі клубу «Імпресум» безпосередньо Ігор Тетерін і Галина Сапожникова.
Під час презентації книги О. Дюкова, що організував клуб «Імпресум» в Таллінні / impressionum-club.eu
Характерною рисою всіх афілійованих з РФ дискусійних клубів є те, що для участі в своїх заходах, окрім спікерів, вони запрошують також відомих місцевих особистостей та лідерів громадської думки, які можуть виступити експертами під час обговорень. Їхня репутація створює в аудиторії ілюзію певної неупередженості цього заходу і полегшує подальше сприйняття штампів російської пропаганди, які прозвучать на ньому. На перший погляд, ці зустрічі не є провокацією, але поглиблений аналіз показує, що їхня головна мета полягає в проведенні довгострокових і послідовних операцій впливу РФ, цілі і завдання яких для кожної країни обираються таргетно.
В Естонії, Латвії та Литві ця діяльність здійснюється за трьома основними напрямками:
- Звинувачення представників національної еліти в прихильності до нацизму.
- Поширення дезінформації про дискримінацію російськомовного населення і нібито примус його до переходу в навчальних закладах на національну мову навчання.
- Нав’язування думки про державну неспроможність (failed state) країн Балтії, які нібито «були найбільш успішними республіками СРСР, а стали одними з найбідніших в Європейському Союзі».
Встановлено, що на території Естонії інформаційну підтримку заходам клубу «Імпресум» надали, перш за все, такі медіа: ПБК, «КП» в Северной Европе», “МК-Эстония”, “Sputnik Эстония”, “День за днем”, “Радио 4 Эстония”, “Русский портал”, агенство SKP News, delfi.ee, dv.ee, postimees.ee, stolitsa.ee, linnaleht.ee, mnenie.ee, err.ee, baltnews.ee.
Діяльність Галини Сапожникової в Естонії не обмежується організацією роботи клубу «Імпресум». Вона також створює і поширює власні інформаційні продукти. Встановлено, що Сапожникова є автором книги «Арнольд Мері: останній естонський герой», виданої в 2009 році видавництвом Ігоря Тетеріна SKP Media.
У SKP Media вийшло як мінімум два видання пропагандистської книги Галини Сапожникової / sputnik-news.ee
Цю книгу можна впевнено розглядати в контексті російської інформаційної війни проти Естонії. Ще в 2007 році естонська прокуратура направила до суду кримінальну справу за обвинуваченням Арнольда Мері в участі в геноциді цивільного населення Естонії. Як перший секретар ЦК ВЛКСМ Естонської РСР, він координував процес депортації естонців з острова Хійумаа до Сибіру в 1949 році. Мері помер, так і не дочекавшись вердикту суду.
Показово, що всі великі зали Таллінна відмовились надати свої приміщення для презентації цього пропагандистського видання. Як наслідок, презентація відбулася на території посольства РФ в Естонії. Деякий час по тому Сапожникова отримала за цю книгу нагороду від Федерального агенства з друку і масових комунікацій РФ.
Компанія SKP Media Ігоря Тетеріна також видала збірку російської військової пропаганди «Анатомия маленькой кавказской войны» – про агресію РФ проти Грузії в 2008 році, а також ще одну збірку, «Некороткая память», в 2009 році. В останній книзі новітня історія Естонії подається через призму ідеології «русского мира».
Як бачимо, для операцій впливу РФ в країні НАТО Естонії сформований налагоджений механізм – від створення медіапродукту до його інформаційної підтримки і поширення.
Медіаклуб «Формат-А3»
У липні 2009 року в Москві з’являється другий і основний дискусійний медіаклуб мережі – «Формат-А3». Створили його журналісти одного з головних рупорів російської пропаганди – державного телеканалу «Росія» і найбільшої російської щотижневої газети «Комсомольская правда». Остання є частиною однойменного видавничого дому, який номінально контролює російський медіамагнат і нафтотрейдер Григорій Березкін, а за інформацією деяких джерел, його курують люди з адміністрації президента РФ.
Цей клуб доволі тривалий час функціонує в Білорусі, але дотепер його діяльність залишалася поза увагою громадянського суспільства країни. З усього масиву інформації, представленої в цьому розслідуванні, виходить, що діяльність клубу має бути об’єктом пильної уваги не лише білоруського суспільства, але і всього сектора національної безпеки Білорусі.
Як уже зазначалося, керівником медіаклубу «Формат-А3» є також Галина Сапожникова. Діяльність цієї медіаструктури ідентична діяльності клуба «Імпресум». Характерно, що існує також інша версія назви клубу – «Формат А-3», і навіть організатори в описі діяльності, цілей і завдань свого дітища використовують обидва варіанти.
Першим об’єктом заходів цього клубу стала Молдова, в столиці якої Кишиневі до кінця 2009 року були проведені дві перші зустрічі. Виконавчим директором молдавського представництва «Формату-А3» є Ірина Іванченко, журналістка видання «Комсомольская правда» в Молдове». Встановлено, що Іванченко очолює кишинівську громадську організацію Dialogum (Asociaţia Obştească «Dialogum»), створену в грудні 2015 року. Саме ця організація виступає партнером «Формату-А3» під час проведення зустрічей клубу в Молдові.
Керівниця молдовської філії медіаклубу «Формат-А3» Ірина Іванченко
ГО «Dialogum» входить в так звану Координаційну раду російських співвітчизників (КРСК) в Молдові. Аналогічний конгломерат організацій російських співвітчизників діє в Білорусі (КСОРС), в Україні (ВКРОРС) і країнах Балтії (КСОРС в Литві та Латвії, КСРСЕ в Естонії). Росія формує мережі (про)російських організацій в усіх пострадянських державах, які використовує в тому числі для ефективного впливу.
Першим заходом клубу «Формат-А3» стала зустріч в Кишиневі в листопаді 2009 року представників молдовської медіасфери з російським журналістом і письменником Андрієм Константіновим, який романтизує в своїх творах кримінальний світ Росії. В листопаді того ж року клуб провів ще одну зустріч в Молдові, на цей раз з директором Інституту глобалізації і постійним членом «Ізборського клубу» Михайлом Делягіним.
Читайте також: Російські ударні наступальні війська біля Білорусі та України: Клинці
У червні 2013 року медіаклуб «Формат-А3» провів виїзне засідання “Ізборського клубу” в Тирасполі, столиці невизнаної так званої Придністровської Молдавської Республіки (ПМР), в якому брали участь Олександр Проханов, Олександр Дугін і Андрій Кобяков. У заході також взяв участь Костянтин Затулін – керівник Інституту країн СНД і один з архітекторів «Русской весны».
Інформаційну підтримку заходам клубу в Молдові надавали такі ЗМІ: «Кишиневский Обозреватель», ІА «Новости-Молдова», «КП» в Молдове», «Аргументы и Факты» в Молдове», газети Flux, «Capitala-Столица», телекомпанія NIT, «Sputnik Молдова»; на території «ПМР» – ІА «Новый регион – Приднестровье», ТВ «ПМР», «Радио Приднестровье».
Метою «Формату-А3» в Молдові, як і його сестринського клубу «Імпресум» в Естонії, є закріплення частини молдовського суспільства в соціокультурному, гуманітарному і інформаційному просторі РФ, координація дій з місцевими (про)російськими силами і нав’язування населенню позитивного іміджу Російської Федерації.
Читайте також: Атака з тилу: “Типовий Усовський” та антиукраїнські інтриги Кремля у Польщі (Інфографіка, Відеографіка)
Це перша частина розслідування. У другій частині ми розкриємо участь мережі російських медіаклубів в операціях впливу РФ в Україні, які стали свого роду прологом до військової фазі окупації української території. Також ми опублікуємо інформацію про підривну діяльність цих організацій в Латвії та Литві.
Денис Івашин, редактор InformNapalm Білорусь
Розповсюдження і передрук з посиланням на джерело вітаються! (Creative Commons — Attribution 4.0 International — CC BY 4.0). Сторінки спільноти InformNapalm в соцмережах: Facebook / Тwitter / Telegram.
