Росія планує постачати вугілля з окупованої частини Донбасу в Туреччину через чорноморський порт міста Очамчира в самопроголошеній Абхазії, кордонами якої опікуються прикордонні загони ФСБ РФ. Про такий план дій обмовився в ході інтерв’ю представник самопроголошеної Абхазії в окупованому Луганську, член “торгівельно-промислової палати Абхазії” Сергій Ладарія.

Він заявив, що питання співпраці щодо постачання вугілля налагоджено і залишається узгодити лише тарифи.

Вказана абхазьким представником схема контрабанди українського вугілля у Туреччину буде проходити через територію РФ. Логістично найбільш ймовірним є залізничний маршрут між станціями Довжанська-Таганрог-Ростов-Краснодар-Туапсе-Сухумі-Очамчира, а далі морем до Туреччини.

Передумови зручності постачання українського вугілля через Очамчиру в Туреччину

Вірогідно, така схема контрабанди обрана кремлівськими кураторами з кількох причин:

По-перше, це дає можливість російським портам уникати міжнародних санкцій, які можуть бути ініційовані Україною або українськими компаніями.

По-друге, експорт вугілля через порт Очамчира буде складно відстежити. За міжнародними нормами – це порт грузинської юрисдикції, закритий для заходу іноземних суден.

Водночас, з 2009 року Очамчира — це пункт базування кораблів берегової охорони Прикордонної служби ФСБ РФ, а у перспективі — більш крупних кораблів ЧФ РФ (включно з крейсерами проекту 1164), фактично — військово-морська база Росії.

Окрім причалів для сторожових кораблів ФСБ, в гавані є Північний (вантажний) причал, поруч з яким розташований вугільний термінал.

Фото: порт Очамчира з терміналом для вугілля.

З 2013 року безпосередньо біля порту розгорнуте російське військове містечко.

Супутникові знімки Google демонструють, що в порту спостерігається велика активність — по 2-3 вуглевози стоять біля причальної стінки, а термінал завалений вугіллям. Можна припустити, що перед заходом в порт цивільні суховантажі вимикають свої транспондери, щоб не потрапити під санкції.

По-третє, вугілля, яке завантажуєтся в Очамчирі, можна позиціонувати на зовнішніх ринках збуту як видобуте в самій Абхазії. Як відомо, вугільне родовище у Ткварчеле з розвіданими запасами близько 4 млн. тонн, експлуатувалось ще з радянських часів.

Однак видобуток вугілля на цьому родовищі спростовуєтся самими ж абхазькими виданнями, які пишуть, що станом на 2018 рік шахти в Ткварчеле не функціонують:

“Також на п’ятому майданчику працювала турецька фірма, яка видобувала вугілля відкритим способом. Зараз там запас вугілля зменшився – пласт йде в землю. Дуже багато витрат у зв’язку з даховими роботами. Поки там теж видобуток вугілля припинений. Там вже потрібно переходити на підземний видобуток. А ця компанія підземним способом не видобуває”, — розповів виданню Sputnik-abkhazia президент компанії “Чорноморські природні ресурси” Олександр Ченгелія.

По-четверте, свою роль відіграють історико-політичні зв’язки між Абхазією та Туреччиною. Як відомо, абхазька діаспора в Туреччині існує з часів Османської імперії та становить, за різними даними, від 300 до 500 тисяч осіб, перевищуючи населення самої Абхазії.

Одним з турецьких репатріантів в Абхазію є Тайфун Наїмович Ардзінба,  депутат абхазького “парламенту”, впливовий бізнесмен, який, скоріш за все, зберіг за собою і турецький паспорт (тобто є біпатрідом). Вказана особа є керівником ТОВ “Ткуарчал Уголь” раніше відоме як турецько-абхазька компанія “ТАМСАШ”

Саме з Ардзінбою та його турецькими родичами-компаньонами пов’язано відновлення видобутку вугілля у Ткуарчалському районі на початку 2000-х років, в який турецькими інвесторами було вкладено близько $20 млн.

Скоріш за все, абхазькою фірмою, яка і буде постачати луганське вугілля в Туреччину, і є ТОВ “Ткуарчал Уголь”.

Цікаво, що у 2015 році Тайфун Ардзінба разом з “прем’єр-міністром Абхазії” брав участь у зустрічі в Сухумі турецьких бізнесменів та чиновників провінції Коджаелі –  Хусейна Юзюлмеза, Юнала Кекена, Ісмаіла Барана, Алі Гайдар Булута, Мехмета Еллібеша, Хасана Аяза та інших (загалом 35 осіб). Ця подія викликала різкий демарш грузинських дипломатів.

Водночас, економіко-політичний вплив Анкари на Тбілісі настільки суттєвий, що Грузія вимушена була “закрити очі” на заходи турецьких суден в порти Абхазії.

Поставки вугілля з Донбасу в Абхазію могли бути організовані ще з 2015 року

Інформація про плани продажу вугілля з окупованої Луганщини турецькому бізнесу через Очамчиру, які озвучив Сергій Ладарія, може стати продовженням стратегії РФ щодо зниження витрат на фінансування окупованих територій з російського бюджету за рахунок контрабанди природних ресурсів. Українське вугілля ймовірно вивозилось до Росії та Абхазії ще з 2015 року.

Наприклад, варто врахувати витік інформації та фото, зроблені на залізничому вокзалі Сухумі ще 11 червня 2015 року та опубліковані місцевим блогером.

Тоді увагу блогера привернули залізничні ешелони з вугіллям, який завантажений у російські вагони. Він зауважив, що це вугілля транспортується транзитом через Абхазію та йде на експорт через нелегальний порт.

Очамчира – контрабандний вузол Росії

27 січня 2018 представник аналітичної групи Da Vinci AG Анатолій Баронін на сайті УНІАН також описав одну з ймовірних схем постачання контрабандних цигарок з Сирії через порт Очамчира. Контрабанда в порту Очамчира проводиться під прикриттям російських військових та прикордонників.

Враховуючи зазначені факти, необхідно поставити на жорсткий контроль будь-які візити турецьких та інших морських суден в Очамчиру. Це лише одна з ймовірних схем, якими може вдало користуватись російський агресор у власних інтересах.

Інші російські схеми постачання вугілля з окупованого Донбасу

Ще одну схему постачання вугілля з окупованого Донбасу в країни Євросоюзу, яку організував колишній “заступник міністра палива і енергетики” угруповання “ЛНР” Олександр Мельничук, розкрили польські журналісти. Вони зв’ясували, як вугілля з копанок на непідконтрольній Україні території добувають за ціною $22 за тонну, а потім, за підробленими документами, везуть в Росію. Власником вантажу та імпортером у Польщу була зареєстрована на “екс-чиновника ЛНР” компанія DonCoalTrade. Далі вугілля перевозили морем і через інші країни постачали до Польщі – вже за ціною $140 за тонну. Факт поставок 11 тисяч тонн вугілля визнали і в Міненергетики Польщі. В результаті підставна компанія терористів потрапила під санкції США.
Таким чином інформаційне викриття схем збагачення бойовиків “ЛНР/ДНР” та їхніх російських кураторів може спровокувати чергові пакети санкцій як проти компаній, що сприяють агресору, так і проти конкретних ключових осіб.

Матеріал до публікації підготував Андрій Лисицин спеціально для сайту InformNapalm.
При використанні інформації активне посилання на джерело обов’язкове
(Creative Commons — Attribution 4.0 International — CC BY 4.0)

Тисніть репост і діліться з друзями.
Підписуйтеся на сторінки спільноти InformNapalm у Фейсбук / Твіттер / Telegram
і оперативно отримуйте інформацію про нові матеріали.