Загострення ситуації в Нагірному Карабасі і бойові дії між Азербайджаном і так званою Нагірно-Карабахською Республікою несуть небезпеку більш масштабного конфлікту, в який можуть втягнути й інші держави. У випадку визнання «НКР» Вірменією і легалізації військової підтримки бойовиків  «Армії оборони Нагірного Карабаху» Росія, як гарант (не)безпеки Вірменії, автоматично стає стороною конфлікту, що може спричинити втручання Туреччини на боці Азербайджану. В цей заміс потрапляє і Грузія, яка територіально відділяє Росію від її союзника Вірменії. У зв’язку з цим, на фоні загострення ситуації на Південному Кавказі InformNapalm представляє невеликий аналіз військово-стратегічної ситуації, що склалася.

Ремарка: “Один російський генерал Вздовж по Кавказу проїжджав, грузинську пісню він … вірменською співав” (за мотивами пісні з фільму “Не журись“, режисер Георгій Данелія)

Минуло півроку з часу публікації аналітичної статті “Східний транзит” – Грузія під загрозою втрати cуверенітету, в якій йшлося про плани Кремля відкрити через Грузію транспортний коридор з виходом на Вірменію і далі через Іран у Сирію. Цю думку не просто так озвучили російські ЗМІ, які обслуговують Кремль. Понад це, автору статті вистачило нахабства згадати парламентські вибори в Грузії, призначені на осінь 2016 року, як фактор, що сприятиме реалізації планів країни-окупанта – Росії – використати грузинську територію як транзитний коридор. Проте «килимову доріжку» для російського кривавого транзиту грузини стелити не збираються: будь-які спроби РФ пробити транспортний коридор силою будуть розглядатися як черговий факт російського зазіхання на суверенітет і незалежність Грузії. 

У цьому огляді ми не маємо наміру аналізувати вірмено-азербайджанський конфлікт у Нагірному Карабасі. Дещо на цю тему вже було сказано в нещодавній публікації «Карабах і Донбас: паралелі між двома мінськими процесами«. Ці кавказькі держави давно самі розібралися б зі всіма своїми суперечливими питаннями, якби не «медіаторство» Росії, яка, з одного боку, є союзником і гарантом (не)безпеки Вірменії, а з іншого боку, це не завадило їй підзаробити мільярди на постачанні надсучасного озброєння Азербайджану.

Так що являє собою російський військовий компонент у Вірменії?

102-а Червонопрапорна військова база Південного військового округу – в/ч 04436, юридична адреса: м. Ростов-на-Дону, Будьонівський просп., 43, фактично – м. Гюмрі, Вірменія. Структура військової бази нагадує структуру звичайної мотострілецької бригади з деякими засобами посилення. Це три мотострілецьких батальйони, рота снайперів, танковий батальйон, гаубичний самохідно-артилерійський дивізіон, реактивний артилерійський дивізіон, протитанковий артилерійський дивізіон, зенітний ракетний дивізіон, зенітний ракетно-артилерійський дивізіон, розвідувальний батальйон, рота БПЛА, інженерно-саперний батальйон, рота РХБЗ, батальйон зв’язку, рота РЕБ та інші підрозділи забезпечення.

На озброєнні близько 40 од. танків Т-72Б,  120 од. БМП-2, 18 од. РСЗВ БМ-21 «Град», 18 од. 122-мм самохідних гаубиць 2С1 «Гвоздика», 24 од. 120-мм мінометів 2С12 «Сани», 12 од. 100-мм протитанкових гармат МТ-12 «Рапіра», 12 од. самохідних ПТРК 9П148 «Конкурс», 36 од. БТР-70/80, 4 од. БРДМ-2, 6 од. БМ 9А34(35) «Стріла-10», 2 од. ЗСУ 23-4 «Шилка», 6 од. Зу-23-2, а також інші засоби.

Окремо слід виділити розвідувальну роту управління, укомплектовану військовослужбовцями 10-ї (в/ч 51532, п. Молькіно, Краснодарський край) і 22-ї (в/ч 11659, м. Батайськ і п. Степной, Ростовська область) бригад спеціального призначення ГРУ, які служать на ротаційній основі, займаються у Вірменії бойовою підготовкою (на гірському полігоні також) та рекогносцировками на місцях.

Також до складу військової бази входить: 988-й зенітно-ракетний полк – в/ч 81594 (м. Гюмрі), на озброєнні і бойовому чергуванні перебуває зенітний ракетний дивізіон ЗРК С-300В, зенітний ракетний дивізіон ЗРК 9K37M1-2 «Бук-М1-2» і 3624-а авіаційна база, в/ч 63530 (м. Єреван, а/б «Еребуни») – 18 од. МіГ-29,  2 од. МіГ-29УБ,  8 од. Мі-24П,   7 од. Мі-8.

Крім цього, не так давно Росія перекинула у Вірменію батарею РСЗВ 9К58 «Смерч» (зі складу 439-ї РАБр, м. Знаменськ, Астраханська обл.) –  2 БМ і одна транспортно-заряджаюча.

Полігони: Камхуд  – за 18 км від Гюмрі,  Алагез – за 70 км від Гюмрі, Памбак – гірський полігон для розвідників, Нубарашен – під Єреваном і Октемберян (Баграмян) – великий полігон, де проходять вірмено-російські навчання.

Ніби серйозна сила, але якщо врахувати, що 102-а військова база розташована далі й практично ізольована від основних сил, зважаючи на нового ймовірного (і цілком реального) суперника в особі Туреччини, це ніщо. Тим більше, що переважна частина озброєння і техніки російської військової бази у Вірменії застаріла, вона випущена ще в радянські часи, частково замортизована і/або частково несправна. Не викликає оптимізму також особовий склад військової бази, а також атмосфера, яка панує у самому військовому з’єднанні та довкола нього: ставлення місцевого населення до забугорних «захисників» різко погіршилося після вбивства вірменської родини із 7 чоловік, скоєного російським солдатом у січні 2015 року.

Вірмени недолюблюють росіян, але через низку причин змушені миритися з їхньою присутністю. Ставлення місцевих до російських військових можна схарактеризувати як «товарно-грошові» на взаємовигідній основі (сфера послуг, крамниці і багато іншого в Гюмрі працює на російських військових), але не більше.

Чисельність особового складу бази – близько 4 тисяч чоловік. Це офіцери-росіяни, які роками там служать, місцеві вірмени-прапорщики, невелика кількість контрактників з Росії, а також основна маса сержантського і рядового складу, представлена призовниками-строковиками, направленими на службу у Вірменію. Слід зазначити, що служба сержантсько-рядового складу військової бази організована по ротаційному принципу, період служби складає 5–6 місяців. З Росії у Вірменію на базу в Гюмрі двічі на рік – весною та восени – направляються солдати, які пройшли через профільні навчальні центри за різними військово-обліковими спеціальностями (молодші командири, розрахунки танків і БМП, спеціалісти ППО та ін.), а також солдати, які прослужили півроку в різних з’єднаннях Південного ВО (136-а ОМСБр, Дагестан; 19-а ОМСБр, Північна Осетія; 205-а ОМСБр, Ставропольський край; 34-а ОМСБр гірська, Карачаєво-Черкесія і т. д.). Що питати з  18–19-літніх строковиків, які рахують дні до дембеля? Бойова підготовка на базі не дуже, страхітлива інфраструктура, що розвалюється на цеглинки, жахливі побутові умови, натомість побори й нестатутні стосунки від батьків-командирів та старшин-контрактників – у «кращих» російських традиціях. Докладніше про це можна прочитати на стіні групи  «ВКонтакті» 102-ї бази, у повідомленнях Василя Леонова, який кілька років тому «тягнув срочку» в Гюмрі.

Василь Леонов: “…Техніка 70–80-х років минулого століття. Був марш на полігон Алагяз – 80 км, з 17 БМП-2 доїхали тільки 3!!! Ще картина цікава була – одна Шилка їздить, але стріляти не може, тягне тросом іншу, яка стріляє, але сама їхати не може. У першому мотострілецькому батальйоні у зброярні було два міномети 1942 року випуску…” “Якщо тепер 10000 рублів зарплата у строковиків стала, то офіцерам за своєю зарплатою в банкомат ходити не треба – уявіть мотострілецький батальйон: 600 чоловік, множимо на 10000, виходить, в місяць комбат збере 600000 тисяч рублів. Припустимо, половину він віддасть нагору, ще 150 тисяч – на всіх офіцерів і прапорщиків батальйону і 150 тисяч собі в кишеню.”

У випадку ускладнення ситуації в зоні карабахського конфлікту і повномасштабного втягування Вірменії у війну, Кремль обов’язково спробує посилити свою військову базу в Гюмрі. На першому етапі – перекидаючи особовий склад і озброєння повітрям. Найімовірніше, це будуть ротно-тактичні групи зі складу Повітряно-десантних військ ЗС РФ, і цей сценарій вони відіграли в рамках навчань ОДКБ не так давно, у 2012 році. Паралельно не виключено, що з’являться окремі групи російських «добровольців» та «відпускників» у зоні карабахського конфлікту, тим більше, що для цього вже є деякі передумови. У той же час на старт для готовності до кидка будуть поставлені мобільні батальйонно-тактичні групи передових російських окупаційних баз на окупованих територіях Грузії (4-а в/база у Цхінвальському регіоні та 7-а в/база в Абхазії), а також від з’єднань та військових частин Південного ВО, які за останні два роки здобули чималий бойовий досвід в результаті неоголошеної війни РФ проти України на Донбасі й пізніше в Сирії.

Сьогодні російський телеканал «Зірка» (рос. – «Звезда») та інші ЗМІ почали інформаційну підтримку цього сценарію: «У Дагестані підняті по тривозі підрозділи окремої мотострілецької бригади Південного військового округу Росії. Як повідомляють у прес-службі  Південного військового округу, частини проводять марш на полігон Дальній, де пройдуть тактичні навчання. У маневрах задіяно близько 1000 військовослужбовців та 300 одиниць техніки».

На цьому фоні дивним способом у Тбілісі 5 квітня 2016 року знову з’явилися кілька «списаних з НЗ» російських військових вантажівок з транзитними номерами, про що повідомляє телеканал «Руставі-2». Вперше схожа техніка з’явилася у лютому 2015 року, що викликало чималий ажіотаж в грузинському суспільстві, див. «Російська військова техніка в центрі Тбілісі, Грузія». Як сказав би російський пропагандист Кисельов: «Збіг? Не думаю».

Росія своїми діями вже спровокувала ескалацію карабахського конфлікту і тепер постарається вигадати на цьому для себе максимум дивідендів: відкрити військовий транзит у Вірменію через Грузію для посилення своєї присутності та оновлення там парку техніки та озброєння; максимально роздражнити, а можливо – спровокувати Туреччину, щоб втягти її у відкритий конфлікт на боці Азербайджану; дискредитувати Грузію перед сусідом і головним партнером – Азербайджаном.

Міжнародна волонтерська спільнота InformNapalm бере на особливий  контроль ситуацію, пов’язану з російською військовою загрозою Грузії. У разі зазіхань Москви, ми відкриємо проти неї новий інформаційний фронт на Північному Кавказі, і ефективність нашої роботи буде не меншою, ніж по Донбасу та Сирії.

Заголовне фото тематичне – зображує події під час російської військової агресії проти Грузії у серпні 2008 року.

Матеріал до публікації підготовлено на основі власного аналізу міжнародної волонтерської спільноти InformNapalm.  Автор Іраклій Комахідзе. 

(CC BY 4.0) При повному або частковому використанні матеріалу пряме посилання на автора і статтю на сайті InformNapalm.org обов’язкове.
Поділіться публікацією в соцмережі й випалюйте окупантів разом з InformNapalm!