У Сирії за час війни в лавах опозиції до злочинного режиму Асада сформувалося багато громадських ініціатив. Працюють активісти, виконують складну й відповідальну роботу. Ця система соціального управління розвивається, міцніє, поглиблюється. Так, з громадянських комітетів, що з’явилися на початку революції, виділився рух “Білих касок”. Це рятувальники, вони виконують найважчу й небезпечну роботу – приїжджають першими на місце події, дістають поранених з-під завалів, надають їм першу допомогу, відвозять до лікарні. Крім цього, вони також займаються профілактикою: допомагають людям вижити під новими ударами російської авіації й асадівських військ, а також виконують багато інших соціально важливих функцій. Суспільство, в якому діють ініціативи такого рівня організації, має багато перспектив.

Сирійці вступили в нову війну з тиранією раніше від українців. Башар Асад за підтримки Кремля застосовував проти них значно жорсткіші методи у всіх компонентах комплексної гібридної війни. Для українців також дуже важливо вивчати досвід їхнього спротиву, досвід їхніх волонтерських ініціатив. 

Пропонуємо познайомитися з одним з активістів сирійської революції, який присвятив себе справі порятунку людей. У своєму інтерв’ю він розповів про російські бомбардування, про загиблих мирних жителів і про те, як людям вдається зберегти почуття власної гідності й продовжувати жити.

Здрастуйте. Розкажіть про себе — скільки вам років, освіта, чим займалися раніше, де ви живете, коли почали працювати рятувальником?

Мене звати Абдалла аль Хафі, мені 32 роки. Закінчив економічний факультет в одному з університетів Дамаска. Працював фінансовим директором на підприємстві харчової промисловості у місті Мліха. Працювати рятувальником почав з того моменту, як перший снаряд впав на наше містечко. Все почалося в середині 2012 – ми були рятувальниками при медпунктах. Там і народилася ідея цивільної оборони.

Що таке “Білі каски”? Як організована ця служба у вас в районі? Скільки приблизно людей цим займаються, яка структура організації?

Ми почали організовувати рятувальні бригади при цивільних саморобних шпиталях. Потім ми розгортали прості пункти для надання допомоги і команди хлопців, які витягували постраждалих з-під завалів, а також пожежні бригади в різних районах. Це все пов’язали в одну систему «Східна Гута і Столичний Округ». Так організували єдину систему управління «Білими касками» на звільнених від режиму територіях.

Наші структури – медики; рятувальники, які виводять людей із зони ураження, і команди, які витягають людей з-під завалів; група управління в надзвичайних ситуаціях; пожежники; патрулі охорони (для захисту приватної і суспільної власності від мародерів); бригади для розчистки доріг (щоб машини швидкої допомоги змогли проїхати).

У нашому районі зараз у нас спецкоманди пожежників, швидкої допомоги, порятунку з-під завалів. Вони розділені на групи.

У нашому центрі 30 чоловік, організовані три бригади по 10 чоловік, що чергують по 24 години. Є керівник центру і 3 керівники груп (медиків, вогнеборців і рятувальників з-під завалів).

Хто може стати членом “Білих касок”? Чи проводяться навчання? Як вони організовані?

Охочі подають заявку в кадровий відділ, з ними проводять співбесіду й оцінюють фізичну форму. Потім тих, хто пройшов, направляють у тренінговий центр. Там іде начитка курсу. Беремо в команду на основі показників під час проходженні курсу й при наявності позитивної характеристики з того району, звідки приїхала людина.

Розкажіть, які інструменти ви використовуєте в роботі, на якій машині ви їздите, яка у вас уніформа, спеціальне обладнання?

Раніше інструменти у нас були примітивні, але сьогодні у нас уже є машини швидкої допомоги, пожежна техніка, екскаватори. У деякі машини ми кладемо ще інструменти й ставимо обладнання, яке допомагає в нашій роботі. У нас є спеціальна форма, що допомагає нам працювати більш організовано.

Який режим вашої роботи?

Досвід навчив нас ефективно організовуватися. Вже маємо великий досвід, як швидко орієнтуватися на місці події. Коли велика щільність бомбардувань, це, звісно, заважає нам працювати, створює хаотичні умови.

Розкажіть про свій звичайний день, коли не трапляється великих подій. 

Зазвичай бригади ремонтників оглядають наші машини й техніку. Коли спокійно, ми проводимо лекції й курси для співробітників.

На фото: Абдалла аль Хафі тримає плакат, який закликає врятувати Мадая. Рятувальники “Східної групи” провели демонстрацію й зібрали гроші на допомогу людям, що голодують.

Що найбільше запам’яталося?

У нашій роботі завжди відбуваються незвичайні речі. Було таке, що після кількох годин роботи над завалами, ми знайшли цілу родину – дітей і жінку – всі живі, без жодної травми. Бувало, росіяни  завдавали прямих ударів, але загиблих не було — Бог рятував нас.

Ви брали участь у порятунку людей, що постраждали від ударів російської авіації? Коли й де це було? Розкажіть про це детально — хто постраждав, які були руйнування, в чому полягала ваша робота.

На початку листопада росіяни почали активно бомбувати Гуту. В Думі, Хаммурії, Кафр Батні загинули сотні людей від російських авіаударів. А касетні російські бомби перетворили цілі житлові квартали на вщент зруйновані райони.
Я не можу забути масові вбивства в Кафр Батна та Джісрін. І масове вбивство в Хаммурії. І удари по м. Дума.
У моїх вухах досі звуки смерті, я пам’ятаю запах крові й розірваних людських тіл.

Як ви документуєте такі випадки? Чи є у вас фото й відеоматеріали, списки постраждалих, акти про руйнування? Яку інформацію про злочини Росії ви могли б надати нам для публікації?

У нас є офіс документації. Співробітники Цивільної оборони фотографують і фіксують все. Я надішлю вам окремий файл. Він на сторінці Цивільної оборони.

Розкажіть про гуманітарну кризу, що виникла в регіоні внаслідок війни. Від чого найбільше страждають люди? Як ви їм допомагаєте?

Пряма смерть і поступова загибель – ось від чого страждають люди.
Померлі відходять, ті, хто вижив, шукають нове житло, нове життя — і все це в очікуванні чергової ракети. Ми, як Цивільна оборона, їх рятуємо і доправляємо в безпечне місце.
Відділи надання допомоги й органи місцевого самоуправління знаходять для них житло.

Ми знаємо, що в Сирії зараз багато замінованих територій і снарядів, що не вибухнули. Як з цим у вашому районі? Чи є серед завдань вашої служби розмінування боєприпасів?

У нашому районі немає мін. Але після російського вторгнення касетні бомби стали майже щоденною зброєю.
А ми, як Цивільна оборона, через відсутність професійних бригад з розмінування намагаємося підняти їх великими екскаваторами й закопати десь подалі.

Як відбувається взаємодія з органами охорони здоров’я? Що ви робите разом, чим ви відрізняєтеся?

Медична служба в Гута теж має бригади надання швидкої допомоги. Але їхня робота – тільки транспортування потерпілих.
А наша роль – ще й знайти поранених і надати медичну допомогу прямо на місці бомбардування. Ми також доправляємо постраждалих у медпункти. Ще ми організовуємо роботу на місці події – безпосередньо надаємо конкретну допомогу, забезпечуємо необхідним (вода, електрика, дороги і т. п.).
І, звичайно, ми співпрацюємо з лікувальними закладами.

Розкажіть про свою команду. Хто до неї входить, як між вами розподілено обов’язки, як ви взаємодієте один з одним? Чи є між вами дружні стосунки, чи говорите ви, крім робочих питань,  про особисте?

Наша команда – молоді активісти революції. Більшість знайомі по революційній активності чи волонтерських проектах.
Багато хто працює додатково в інших сферах. Наприклад, я ще працюю в області психологічної підтримки дітей.
Але для мене Цивільна оборона – це велика сім’я, у якій ми ділимо й труднощі, й радощі.

Морально важко бачити стільки жертв і руйнувань, як ви це витримуєте? Як справляєтеся зі страхом? Хто виконує функцію психологічної підтримки — родина, товариші, професійний психолог?

Надія – наш психолог. Надія і любов – наш психологічний механізм. Коли витягуєш живу людину з-під завалів, тебе переповнює енергія, якої вистачить на тисячу років.
А паралельно ми намагаємося проводити курси для психологічної підтримки й роботи саме з дітьми – курси для всіх співробітників Цивільної оборони. В цьому є велика потреба.

Розкажіть про профілактичну роботу, яку ви виконуєте. Як часто, з якими категоріями населення, чи бачите результати?

Команда тренінгового центру проводить в школах курси цивільної оборони для учителів, для жінок. Але постійна зайнятість на роботі не дає нам часу для масштабнішої профілактичної роботи.

Вам доводилося рятувати дітей? Розкажіть про такі випадки.

Діти найбільше страждають від ударів Асада і росіян. Коли вони гинуть – це наш найбільший біль, коли вони виживають – це наша найбільша надія. Коли дістаєш дитину з-під завалів, відчуваєш, що життя буде тривати – наперекір Асаду й Путіну.

Робота рятувальника пов’язана з підвищеним ризиком. Ви знаєте випадки, коли рятувальники гинули, допомагаючи іншим людям?

У росіян є дика традиція – вони б’ють по тому самому місцю двічі, дочекавшись, поки люди зберуться на місці події після першого удару.
Ми втратили під час авіаударів (російських і асадівських) за 2015 р. у всій Східній Гуті 30 співробітників Цивільної оборони вбитими, 80 були поранені.

Скажіть, в чому ви бачите основний результат своєї роботи? Чим ви можете пишатися як досягненням – особистим або всієї команди?

Рятувати життя, тримати високо честь – хіба не таке послання Всевишнього людям.
Я пишаюся тим, що я сирієць і підтримую дух нашої країни – дух свободи, гідності й людяності. Це – революція. Це – Цивільна оборона. Це – “Білі каски”.

Інтерв’ювала  Катерина Яресько спеціально для InformNapalm.

(CC BY 4.0) При повному або частковому використанні матеріалу пряме посилання на автора і статтю на сайті InformNapalm.org обов’язкове.

Активне поширення матеріалу в соцмережах вітається!

Переклад А. В