Міжнародна волонтерська спільнота InformNapalm взяла інтерв’ю в турецького журналіста видання «Timeturk» і підготувала переклад спеціально для наших читачів, які уважно стежать за розвитком подій у Сирії й на Близькому Сході. Наш співрозмовник Фуркан Азері (Furkan Azeri) розкрив багато цікавих фактів і розповів проти кого насправді воюють російські війська в Сирії.

Фуркан Бей, Ваші матеріали вже давно використовують OSINT-розслідувачі Міжнародної волонтерської спільноти ІнформНапалм, які збирають докази злочинів російського режиму, але інтерв’ю для нашого сайту Ви даєте вперше. Розкажіть, будь ласка, трохи про себе, звідки Ви, де навчалися, як потрапили в Сирію?

Я довго жив у Стамбулі. Освіту здобув теж у Стамбулі. Після медичного коледжу навчався у Вищому медичному професійному училищі Стамбульського університету й на факультеті журналістики того ж університету. Писав статті для різних журналів, газет та веб-сайтів. У планах була академічна кар’єра, але в 2011 році, коли народ Сирії повстав проти режиму Асада, я поїхав туди як журналіст. У 2012-2013 роках я був у Сирії як журналіст. Коли під час мого перебування там почалися безлади, організовані ІДІЛ, я повернувся назад. Згодом знову поїхав у той регіон. З тих пір і донині я відклав все, займаюся тільки сирійським питанням і пишу на цю тему статті, новини, роблю репортажі.

Коли Ви вперше приїхали в Сирію? Розкажіть про перші враження. 

Як журналіст я вперше приїхав у Сирію в березні 2012 року. Я бував у Сирії і до повстання проти режиму Асада. У той час всі були дуже обережні в спілкуванні, боялися один одного. Не можна було говорити щось проти режиму. У парку, в кафе, в таксі, в готелі, у всіх сферах життя були пам’ятники й цитати Башара Асада і його батька Хафеза. Перед тим, як перейти до сьогодення, треба пригадати, чому цей народ повстав. Бо не познайомившись з сирійським народом, не знаючи його, не розуміючи історичний процес, який він пережив, ми не зможемо зрозуміти суть сирійського повстання і не зможемо оцінити події. Асади 50 років виховували народ Сирії. Там так і кажуть – «Асадівське виховання». Тобто виховання, нав’язане з допомогою тиску й сили. Раніше Асад-батько тиранив і знищував населення Хами і Хомсу, яке становить хребет Сирії. Тому що в цих районах живуть інтелектуальні й свідомі люди, а також тому, що вони суніти і їм ніколи не подобався союз режиму з Іраном. За це населення цих міст протягом 30 років систематично карали. Людей у Сирії заставляли все життя жити за принципами, проголошеними Асадом. З допомогою тиску й насилля людей заставляли любити Асада, щоранку у всіх установах і школах змушували повторяти: «Сирія, Асад на віки вічні» — тобто Сирія Асада буде жити вічно. Там Асад це не особа, а створіння, наділене надприродними здібностями. У їхній свідомості він як великий месія, Магді. Там ти не поклоняєшся спочатку Аллаху, спершу ти поклоняєшся великому Асаду, а тільки потім разом з ним ти поклоняєшся Аллаху – правило таке. Отож Асад збудував імперію страху. Наприклад, студент вивчає фізику, хімію чи біологію. Але він не може проводити в лабораторії експерименти, бо Асад говорить: “Можеш навчатися, але на практиці застосовувати це ти не можеш”. Тому що вони думають, що студент щось збагне і використає це проти режиму. Тож Асад перекрив весь науковий та інтелектуальний розвиток. Ба більше, заборонено читати й зберігати вдома Ісламську літературу.  Якось я зустрів одну сім’ю. Їхня дитина в школі в своєму зошиті намалювала зброю (пістолет), як його уявляла. Це робить будь-яка дитина. Вчитель відразу доніс на дитину в Мухабарат (сирійська спецслужба – прибл. переклад). І от приходить Мухабарат й арештовує дитину і його родину. А потім катує – де зброя. Таких прикладів сотні. От проти такого режиму збунтувався сирійський народ. Вибачте, що я довго розповідаю, але цей аспект треба дуже добре розуміти. Я, коли вперше приїхав сюди в 2012 році, просто оторопів. Цей народ, який так боявся режиму Асада, вже зруйнував стіну страху й не боїться його. У Сирії я вперше побачив, що люди перемогли тирана всередині себе.

Як змінилася ситуація за той час, як ви в Сирії? Які найбільші зміни?

Виникнення й поетапний розвиток сирійської проблеми – це дуже складно. Про це, в принципі, багато написано й широко відомо. Якщо казати про недавні події й ситуацію останнім часом, то райони Хами й Латакії – це дуже важлива для Асада територія, адже в Латакії велика щільність алавітського населення, є нафта, а також морські порти, що дають вихід у світ, а в Хамі центральний аеропорт режиму.   Режим бомбить села навколо Хами, околиці Ідліб та райони, підконтрольні опозиції, літаками, що злітають з цього аеродрому. Також в Хамі зосереджене виробництво та транспортування озброєння. До російського вторгнення такі групи опозиції як, наприклад, Армія завоювання, ВСА (Вільна Сирійська Армія – прибл. переклад), Ахрар аш-Шам, по двох основних напрямках просувалися в бік цього стратегічного району. Одна група з долини аль-Габ, а інша із району Джурина наступали в напрямку Хами й Латакії, які можна назвати серцем Асада. Якби опозиція зайняла ці райони – це було б для Асада початком кінця. Коли розвивалися ці події, Асад домовився з Путіним і віддав під контроль росіян район узбережжя. Так Росія ввійшла в дуже важливий для всього регіону район. На цей час це фактор, який змінив хід війни.

Розкажіть, будь ласка, про те, як Ви працюєте. Я бачила багато Ваших постів у Facebook безпосередньо з місця подій. Як вдається оперативно отримувати інформацію й потрапляти в потрібні точки?

Насправді займатися журналістикою в Сирії дуже-дуже складно. Наша мета – чому ми фіксуємо й перетворюємо на новини все горе, втрати, порушення прав людини, бомбування та вбитих дітей – передати послання світу, розповісти про ситуацію тут. Але зараз, коли ми фотографуємо, фільмуємо людей, їздимо по розбомблених місцях, люди починають опиратися. Ми їм кажемо, що це дуже важливо, що світ повинен знати. Але люди усміхаються й з гіркотою кажуть нам, що за останні 5 років було вбито й розбомблено близько 400 тисяч людей, померло близько 30-40 тисяч дітей, все було знято й показано світу, і що? Що зробив світ? Як відреагував? Якщо ти зараз все це зафільмуєш, що це змінить? Так вони кажуть. Ми ж, якщо відверто, в безвихідній ситуації. На наших очах люди бомблять, а ми нічого не можемо зробити. Та і якщо під час бомбування загинуло менше ніж 40 людей, то це вже не привертає увагу світу, не має новинної цінності.

Росія заявила, що вона вводить у Сирію війська для боротьби з ІДІЛ. Ви бачите ситуацію зсередини. Ваша думка: з ким воюють російські військові?

Ви, як і всі, знаєте, що світ, в якому ми живемо, це не той світ радянських часів, який знає Росія. Нині щось дізнатися, отримати доступ до інформації легко, нічого не лишається прихованого чи секретного. Якщо ви поговорите з будь-якою дитиною в Сирії, вона вам абсолютно спокійно пояснить, що Росія вбиває не ІДІЛ, а народ Сирії.

Якщо подивитися на райони, де діє Росія, то там немає ІДІЛ. ІДІЛ взагалі розташувалася далеко на схід, ближче до кордону Іраку: це Ракка, Ель-Баб, Дайр-ез-Заур, трохи Хомс і Алеппо. В ІДІЛ немає спільного фронту з режимом  Асада, крім району аеродрому Ель-Кусайр та околиць Пальміри. Тобто, в основному ІДІЛ воює з опозицією. Тому режим Асада і Росія однозначно не воюють з ІДІЛ. Якщо, наприклад, протягом дня на територію Сирії падає 30 бомб, то з них 28 направлені проти цивільного населення та опозиції. Місцеві жителі всі це знають і бачать.

Оцініть, будь ласка, роль Росії в сирійському конфлікті  — вона сприяє стабілізації та покращенню ситуації чи все-таки навпаки?

Як я вже згадував раніше, режим Асада був у скрутному становищі, опозиція наступала на Латакію і Хаму. Режим Асада був близький до падіння. І в цей час у конфлікт втрутилася Росія, вкрала революцію у народу Сирії й повернула владу Асаду. Зараз Асад контролює тільки 25% території Сирії, а режим Асада (алавіти) складають лише 8-10% населення Сирії. І ця меншість уже 30 років керує, споживає всі багатства країни. Тобто 90% населення протягом 30 років служать цій меншості. Тому населення Сирії однозначно не хоче далі терпіти режим Асада. А Росія, щоб підтримати цю меншість, щодня бомбить і карає 90% населення. Уявіть, координати для завдання ударів Росії дає режим Асада. А за цими координатами, як правило, міста, райони і села, де мешкають мирні жителі. Режим Асада добивається, щоб населення пішло з цих районів, щоб там нікого не лишилося. Тому, якщо мешканці покинуть ці райони, контрольовані опозицією, не буде жодного сенсу в революції. Тож, крам хаосу й збільшення жертв, Росія більше нічого не дала населенню Сирії.

Я в захваті від ступеня самоорганізації сирійців, які, попри важкі випробування, самовіддано проводять рятувальні роботи. Розкажіть, будь ласка, про свої враження від роботи рятувальників із «Білих касок», про приклади взаємодопомоги громадян.

Так, Ви маєте рацію. Народ Сирії повстав за справедливість, свободу і рівність проти диктаторського режиму крадіїв. Їхній девіз – «революція або смерть». Крім цього, народ Сирії – вірить, тому бореться до смерті. Згадані вами «Білі каски» називають «діфа медені», що значить цивільна оборона. Дійсно, навіть якщо про них будуть написані книги – цього буде мало. Під час перших російських бомбардувань вони відразу біжать на місце події, хоч їм бракує обладнання, намагаються дістати людей з-під завалів.

Маємо інформацію, що російські льотчики застосовують таку злочинну тактику — розбомблять район, летять геть, дочекаються, щоб приїхали рятувальники й кинулися допомагати людям, тоді повертаються й кидають бомби на той же об’єкт. Ви бачили таке?

В опозиції немає озброєння, щоб збивати російські літаки. Росія це прекрасно знає, тому спокійно бомбить населення як заманеться. Крім того, іноді вони просто так літають над містами, з метою психологічно залякати населення. Уявіть: ви сидите вдома, а над вами літають російські літаки, і ви не знаєте, коли вони скинуть на вас бомбу. Так Росія веде ще й психологічну війну. Наприклад, в районі Ідліб росіяни розбомбили ферму. Під землею опинилися  десятки загиблих людей. Коли туди приїхала цивільна оборона, щоб рятувати людей, росіяни завдали ще один удар по тому самому місцю, і там загинуло дуже багато людей, включаючи рятувальників та лікарів. З цього приводу були навіть демонстрації протесту в Німеччині та інших країнах.

На пряме запитання кореспондента BBC — Ви стверджуєте, що за 6000 бойових вильотів жоден цивільний не постраждав,  «бравий» прес-генерал без збентеження, не червоніючи відповідає «Так». Перед цим довго розпинався на улюблену тему «У вас доказів немає, докажіть…” — репортаж. Ти напевно бачив постраждалих мирних громадян від прямих дій ПКС РФ. Можеш пред’явити свої докази?

По цьому запитанню без перебільшення скажу: є сотні доказів, та і я живий свідок. Росія бомбить виключно цивільне населення. Опозиція навіть зняла відео під назвою «Ціль хто». Там йдеться про розбомблену ферму, яку Росія оголосила об’єктом ІДІЛ. Тоді там були тільки мирні жителі. Ще вчора Росія бомбила Баб-ель-Хаву, Сармаду. Всі знають, що Сармада і Баб-ель-Хава знаходяться на кордоні з Туреччиною й там немає ніяких збройних сил. Там переважно живе населення, яке втекло за кордон з місць, де йде війна: Алеппо, Хама, Хомс. Але Росія бомбила й ці місця, є документальні підтвердження загибелі 50 мирних жителів. Крім того, російські ЗМІ щодня видають новини про те, що в Латакії й Ідлібі завдано ударів по таборах ІДІЛ, хоч в Латакії та Ідлібі немає жодного іділівця.

Один з важливих напрямків цієї війни – інформаційний. Росія з асадівським режимом застосовують інформаційні технології для спотворення ситуації, щоб зобразити в чорному світлі своїх суперників і виправдати свою роль в цьому конфлікті. Ти можеш розповісти про такі випадки? Чи вдавалося тобі викривати брехню російських і асадівських ЗМІ?

Ви краще за мене знаєте, що ЗМІ – це велика сила і мають дуже велике значення. Але сирійські опозиціонери до війни були звичайними людьми: наприклад, ремісниками, лікарями, викладачами, інженерами й под. Це навіть не середній клас, нижчий клас. У Сирії взагалі немає середнього класу. Ці люди не знають, як вести інформаційну війну, проводити пропаганду. Також опозиціонери можуть про себе розповідати тільки в соціальних мережах, в їхніх руках немає сил ЗМІ, А Росія, Асад та Іран мають в своєму розпорядженні тисячі найманих журналістів, телевізійних агентств, репортерів і под. Вони щодня розповідають світові брехню. Наприклад, в одному з останніх відео російський канал RT розповів про удари по табору ІДІЛ в районі Ідліба і опублікував його координати. Потім опозиціонери по цих координатах зняли документальний фільм, у якому довели, що в тому місці були тільки діти і мирні жителі. Це відео представили світу англійською та арабською мовами.

Ви спілкуєтеся з простими сирійцями під час своєї роботи, вони напевно висловлюють свої оцінки подій. На основі власних спостережень ви можете сказати, як народ ставиться до Асада й Росії?

Ми щодня близько спілкуємося з сирійським народом. Народ Сирії ненавидить Росію й Іран більше, ніж Асада. У ставленні до Росії й Ірану є дуже великий гнів, бо народ говорить, що якби Росія й Іран не підтримували режим Асада, то він не протримався б навіть протягом одного місяця. По суті, режим Путіна грає майбутнім і долею російського народу. Режим Асада в арабському світі вже вважають мертвим. А Росія зробила себе ворогом всього арабського  світу, мусульманського світу й навіть тюркського світу, чи вартий цього Асад? Путін що,  проти всього світу й усіх пригноблених народів?

Як ви вважаєте, можна назвати ситуацію в Сирії геноцидом? Поясніть, будь ласка, свою позицію по цьому питанню.

Так, це дуже точне визначення, без жодних сумнівів. У нас є документи й зображення, які стовідсотково доводять, що Асад, Іран і Росія проводять геноцид. На цю тему є доповіді Amnesty International і Human Rights Watch. Всім відомо, як торік стався витік документів близько 200 людей, які померли від тортур в тюрмах Асада, весь світ це бачив.

Ви висвітлювали ситуацію в заблокованих містах і селах, де люди голодують?

Райони Мадаї, Хомсу, Хусейніє, Забадані й східної Гути, заблоковані режимом Асада, – це ганьба 21-го століття. Уявіть, що в ці зимові дні в ці райони не привозять продукти харчування, медикаменти, їжу для дітей і под. Міста повністю оточені, і, крім цього, режим Асада їх щодня бомбить. Режим Асада ненавидить населення цих міст, бо воно підтримало опозицію, яка виступила проти режиму. Наприклад, такі міста як Забадані, східна Гута, Дума були першими районами, що повстали проти режиму Асада, за що він їх тепер карає.

Одна з гуманітарних проблем, про яку ми знаємо, – заміновані території й велика кількість боєприпасів, що не вибухнули, це загроза для життя людей. Чи є у вас інформація про це?

У Сирії дуже мало замінованих районів. Оскільки в опозиції немає ППО, вони абсолютно спокійно бомблять з літаків.Мінні поля і снайпери присутні, в основному, у вказаних вище районах.

Мабуть, найважчий аспект цієї війни – великі страждання дітей. Ви зустрічали під час своєї роботи сирійських дітей? Як вони переносять біль і страждання, як це на них впливає?

Сирійські діти найбільше постраждали від цієї війни. Одного разу я зустрів одного з тих, хто фактично першим почав повстання в Дар’я. Йому було близько 16 років. Вони побачили в арабських газетах написи «режим треба повалити» і написали їх на стіні, хоч навіть не знали, що це означає.  Цей хлопець сказав мені: «Ми навіть не знали, що ми пишемо». Потім Мухабарат побачив цей напис і арештував дітей. Багатьом з них вирвали нігті й убили. А коли за ними прийшли їхні сім’ї, то їм сказали: «Ці діти не влаштовують наш режим. Ви краще зробіть нових дітей, а про цих забудьте». З цього почалися події в Дар’я, в результаті яких було вбито сотні людей. На сьогодні діти не сплять уночі, їхні очі постійно дивляться вгору. Крім цього, в Сирії у дітей поширена хвороба нетримання, тому вони постійно приймають ліки, живуть в постійному страху.

Великі проблеми людей пов’язані з неможливістю забезпечити якісну медичну допомогу, я знаю, що режим давно вже бореться з лікарями, багато з них поїхали із Сирії, та й російська авіація відзначилася бомбуваннями лікарень в різних районах. В цих надскладних умовах лікарі й медперсонал фактично здійснюють подвиг, самовіддано допомагають людям. Ви бачили такі приклади роботи лікарів?

У Сирії зараз дуже мало професійних лікарів. Ті лікарі, яких ми зустрічали, до революції не були лікарями. Але коли почалася війна і вони побачили, як люди вмирають від хвороб, поранень і бомбувань, вони якось здобули цю професію. Але у величезному Алеппо дуже складно знайти лікаря для проведення операції, для якої потрібні професійні медичні знання. Тому що лікарі, лікарні, заклади, що надають послуги населенню, навмисне бомблять. Режим Асада бомбить лікарні, пекарні, сховища води, які надають послуги опозиції, так він офіційно карає населення.  Як я бачив, у Сирії дуже багато лікарень працюють у підвалах будинків. Лікарі організували лікарні під землею і там працюють в міру своїх можливостей.

Якою ви бачите Сирію в майбутньому?

У цей момент сирійське питання справді дуже заплутане, особливо після втручання Росії. На сцені багато акторів, з них, крім таких країн, як Туреччина і Катар, ніхто більше не думає про інтереси сирійського народу. Вони думають тільки про свої інтереси, про те, що їм перепаде, якщо завтра переможе революція й Асад піде. Тому рішення ускладнюється. Але ми віримо, що жодна сила не встоїть перед народом і зрештою сирійський народ переможе.

Катерина Яресько, переклад Олексій Березняк

Фотографії надав журналіст Furkan Azeri і його колеги. Публікації Фуркана на порталі Timeturk.

(CC BY 4.0) При повному або частковому використанні матеріалу пряме посилання на автора і статтю на сайті InformNapalm.org обов’язкове.
Поділіться публікацією в соцмережі й випалюйте окупантів разом з InformNapalm!

Переклад А. В.