Про факти маніпуляцій і дезінформації щодо кількості вимушених українських переселенців у Білорусі волонтери InformNapalm вперше повідомляли у власному розслідуванні наприкінці 2016 року. За останні роки риторика вищих посадових осіб Республіки Білорусь на цю тему не тільки не змінилася, але й набула яскраво вираженого пропагандистського характеру. Сприяють цьому і заяви представників великих міжнародних організацій. У цьому розслідуванні, використовуючи офіційні дані державних відомств Білорусі, ми розберемо спекуляції і відверті маніпуляції на тему українських біженців і переселенців у Білорусі.

Офіційні дані державних відомств Білорусі, які спростовують недостовірну інформацію

Згідно з інформацією Департаменту громадянства і міграції (ДГіМ) МВС РБ, за період з 2014 року по кінець першого півріччя 2018 року за отриманням статусу біженця або додатковим захистом звернулися 3318 українських громадян, з них додатковий захист отримали 2690 осіб. За весь цей час тільки 4 громадянина України отримали офіційний статус біженця. Одним з останніх став колишній міністр оборони України і екс-посол Михайло Єжель, який отримав статус біженця в 2017 році. В Україні проти нього відкрито кілька кримінальних проваджень, одне з яких стосується знищення тилового забезпечення української армії.

Джерело: mvd.gov.by

Здебільшого жителі Донецької та Луганської областей фігурують як трудові мігранти. Це зумовлено в першу чергу однією з основних вимог для отримання дозволу на тимчасове проживання в Білорусі: відповідно до статті 48 Закону «Про правове становище іноземних громадян і осіб без громадянства в РБ» дозвіл на тимчасове проживання видається іноземцям, якщо вони прибули до Білорусі для заняття (або займаються) трудовою діяльністю за трудовими договорами, релігійною, підприємницькою або іншою діяльністю на території Республіки Білорусь в порядку, встановленому законодавством РБ, – на термін перебування, але не більше одного року.

Щоб іноземець отримав дозвіл на постійне проживання, відповідно до статті 53 цього Закону, йому необхідно прожити в Республіці Білорусь після отримання дозволу на тимчасове проживання протягом останніх семи років безперервно. Виняток Закон робить тільки для тих, хто є близьким родичом білоруських громадян, раніше був громадянином РБ, володіє винятковим талантом і має видатні заслуги і досягнення перед Білоруссю, а також ідентифікує себе білорусом. Тобто, на цілком законних підставах можна зробити припущення, що на цей момент більшість донбаських переселенців у Білорусі мають дозвіл саме на тимчасове проживання.

Згідно зі статистичними даними ДГіМ (1, 2, 3, 4, 5) за період з 1 січня 2014 року по 30 вересня 2018 року зареєстровано загалом 45 831 трудових мігрант з України. Серед них велика кількість трудових мігрантів з усієї України, а не тільки з Донбасу. Дехто з них є сезонними мігрантами, які приїжджають на роботу в Білорусь щороку, а потім повертаються в Україну. Характерно, що в 2014 році українцям було видано 20 086 спеціальних дозволів на право займатися трудовою діяльністю. З цієї кількості, за інформацією ДГіМ, тільки 5 446 отримали мешканці Донецької та Луганської областей України (архів). Фактична ж кількість трудових мігрантів з України, хто приїхав у 2014 році на територію Білорусі, склала 17 778 осіб. Ці дані багато в чому корелюють з цифрами ДГіМ за період з квітня по грудень 2014 за прийнятими клопотаннями від громадян України щодо отримання дозволу на тимчасове та постійне проживання. Так, у вказаний період за отриманням дозволу на тимчасове проживання звернулися 5 165 громадян України. Для отримання дозволу на постійне проживання клопотали тільки 3 355 громадян України, більшість з них, очевидно, проживала на території Білорусі до 2014 року.

Показник міграції українських робітників у Білорусь мав пікове значення і в 2015 році (14 045 осіб), а з 2016 року почав повертатися до середньостатистичного рівня (приблизно 4400 осіб) періоду до початку воєнних дій на Донбасі. Це може свідчити про те, що сім’ї українських переселенців після закінчення активної фази бойових дій почали масово виїжджати в рідні місця, а також про те, що Білорусь втратила привабливість як джерело для заробітку трудових мігрантів і про їхню переорієнтацію на інші географічні напрямки.

Ще скромніші цифри наводить Національний статистичний комітет Республіки Білорусь (Белстат). Загальний сумарний показник, що прибули в Білорусь з 2014 по 2017 рік як мігранти з держав-учасниць СНД становить 51 425 осіб (архів).

Джерело: Національний статистичний комітет Республіки Білорусь

Питому вагу тут займають не тільки українці, а й громадяни Російської Федерації, Туркменістану і Казахстану. Середньорічне значення міграції українських громадян у Білорусь за десять років (з 2004 по 2013 рр.) до війни  в Україні становить 2 346 осіб (1, 2, 3). Раптове перевищення цього показника в 2014 році дає нам цифру в 3965 осіб. Що, здебільшого, узгоджується з даними, наведеними ДГіМ МВС за кількістю виданих у 2014 році спецдозволів на роботу жителям Донецької і Луганської областей та отриманих клопотань від громадян України для отримання дозволів на тимчасове проживання (див. вище). У 2015, за даними Белстат, у Білорусь в’їхала за останній час найбільша кількість українських мігрантів – 10 571 особа – що перевищило середньорічне значення міграції на 8 225 особи.

Джерело: Белстат, Демографічний щорічник Республіки Білорусь, 2018

Загальне перевищення за 2014-2016 рр. становить 15 336 особи. Висловимо вельми обережне припущення, що ця цифра може свідчити про приблизну кількість в Білорусі переселенців з Донбасу на той період.

За даними Статистичного комітету, починаючи з 2016 року, показники починають повертатися до звичайного середньорічного значення. Показово, що протягом 2016 і 2017 років спостерігалося значне вибування мігрантів з Республіки Білорусь в Україну. Ці показники, 1809 і 1781 особа відповідно, є максимальним значенням за весь попередній 15-річний період статистичного моніторингу, починаючи з 2003 року.

Джерело: Белстат, Демографічний щорічник Республіки Білорусь, 2018

Як уже було зазначено вище, ймовірно, в ці роки значна кількість сімей українських переселенців поверталася до себе додому, що й ілюструють статистичні дані.

З огляду на весь масив офіційної інформації, наведений вище, в Білорусі може перебувати максимум до 25-30 тисяч донбаських мігрантів. Однак і ця цифра є дуже вагомою, оскільки багато хто з них є поплічниками російських окупаційних військ, носіями деструктивної ідеології «російського світу» і агресивної воєнної пропаганди. Деякі є бойовиками зі значним досвідом участі в бойових діях. Небезпеку вищесказаного можна детально вивчити в розслідуванні «Трудова» міграція бойовиків терористичних бандформувань «Л/ДНР», їхніх прибічників та поплічників у Білорусь.

Запам’ятаємо максимальну кількість українських мігрантів у Білорусі, визначену на основі аналізу офіційних даних – 25-30 тисяч – і перейдемо безпосередньо до подальшого розгляду фактів маніпулювання і спекуляцій на темі українських біженців. При цьому будемо враховувати, що лише незначна частина переселенців з України має офіційно підтверджений статус вимушеного мігранта (2694 осіб).

Хронологія невпинного роздування «мильної бульбашки»

Після оприлюднення попереднього розслідування^[1] в листопаді 2016 року було зроблено безліч офіційних заяв і публікацій, в яких надмірно завищена кількість українських переселенців в Білорусі продовжувала зростати, сягнувши позначки чверть мільйона (!) осіб. Однак, згодом риторика повернулася у своє «звичне» русло трирічної давнини із заявами про 160 тисяч українців.

Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ) у своїх оперативних оглядах продовжило вказувати на збільшення кількості українських громадян, що просили про надання статусу біженця або шукають інших форм законного перебування в Білорусі. Якщо кількість у звіті за грудень 2016 року становила 148 549 осіб, то в січні 2017 року «приросла» на 318 осіб і склала 148 867 осіб. Однак вже у лютому 2017 року вказаний просто неймовірний приріст – 244 621 (!) особа (архів).

Джерело: www.refworld.org

Одним розчерком пера кількість населення Білорусі було збільшено більш ніж на 2,5 відсотка, крім цього значно змінено його етнічний склад.

У лютому 2017 року війна на Сході України мала, як і зараз, переважно позиційний характер. Серйозне загострення бойових дій відбулося в районі Авдіївки, крім цього не вщухали бої в районі шахти Бутівка, на Світлодарській дузі, біля Бахмутської траси, в районі Широкиного та на інших ділянках фронту. Обмежувалися вони захопленням «сірих» зон і спробами зміцнення на певних напрямках. Не було повномасштабних боїв, які могли б призвести до напливу в Білорусь лише за один місяць понад 95 тисяч біженців.

3 лютого 2017 року, під час спілкування з представниками громадськості та ЗМІ, правитель Білорусі О. Г. Лукашенко емоційно заявив про 170 тисячах українських громадян у Білорусі:

«Я іноді дивлюся на Європу, і мені боляче стає через те, що там відбувається, і за тих керівників. Стогнуть, плачуть, ділять цих втікачів по 500 осіб, по тисячі осіб … Хоча Прибалтика, країни Східної Європи впираються: ні, ми не пустимо тисячу людей. А я сиджу і думаю: боже мій, ми за два роки з України взяли 170 тисяч! Я миттєво підписав указ, і ми їм надали всі умови, як білорусам. 170 тисяч. Господь побачить, десь, може бути, і нам допоможе. А вони там за тисячу сперечаються».

Однак, вже 21 квітня 2017 року в посланні білоруському народу і Національним зборам Лукашенко заявляє про перебування на території Білорусі 160 тисяч українських переселенців (архів):

«Україна – не просто наш сусід, це братня країна, братній народ. Ми прийняли у себе понад 160 тисяч переселенців“.

Фото: president.gov.by

20 червня 2017 р. представник УВКБ ООН у Білорусі Жан-Ів Бушарді (Jean-YvesBouchardy), як і раніше, знову згадав про 160 тисяч громадян України, що переїхали з початком конфлікту в Білорусь, не забувши при цьому додати, що це, нібито, вже загальновідомий факт, практично трюїзм. Проте ці дані кардинально відрізняються від офіційних даних його ж Управління про нібито чверть мільйонів українців у Білорусі (архів):

«Кордони для осіб, іноземців, які шукають притулку, мають бути відкриті. Це дотримання міжнародних стандартів, і ми, як агентство ООН у справах біженців, вдячні зусиллям Білорусі. Те, що робить країна в цьому напрямку: і як в плані практичних аспектів, прийому іноземців, які подають клопотання, і як майданчик для врегулювання ситуації в Україні. Не секрет, що трохи більше 160 тисяч громадян цієї країни в цілому в’їхали від початку конфлікту на територію Білорусі».

Представник УВКБ ООН в Білорусі Жан-Ів Бушарді | Белсат

Характерно, що вже буквально через півроку, в січні 2018 року, в інтерв’ю виданню «Завтра твоєї країни» він допускає колосальну розбіжність у цифрах (архів):

«Білорусь провела досить хорошу роботу щодо прийняття великої кількості громадян України. Але кількість тих, хто звернувся за захистом, значно менша, ніж тих, хто переїжджав з України в Білорусь – трохи більше 2 тисяч осіб. Всього в Білорусь в’їхало близько 100-150 тисяч українців».

До поширення інформації про надмірну кількість українських переселенців в Білорусі підключилося також і білоруське товариство Червоного Хреста, яке безпосередньо контактує з вимушеними мігрантами. Генеральний секретар цієї організації Ольга Мичко наприкінці липня 2018 року також заявила про 160 тисяч українських переселенців, щоправда, з невеликим уточненням, що не всі українці з цього числа залишилися на території Білорусі (цитуємо державне видання «Звязда»):

«Як зазначила Ольга Мичко, більшість питань, пов’язаних з міграцією, і відповідний внесок Червоного Хреста, сформувалися в 2014 році, коли збільшився потік вимушених переселенців з України. Близько 160 тисяч українців були переміщені на територію Білорусі – але це не означає, що всі вони залишилися, багато приїжджали і залишали нашу країну”, – пояснила генеральний секретар.

25 жовтня 2018 р. прес-секретар МЗС Білорусі Анатолій Глаз на брифінгу в Мінську, коментуючи заяву глави зовнішньополітичного відомства України Павла Клімкіна про небезпеку відвідування українцями Білорусі, заявляє (архів):

«Немає сенсу коментувати цю, м’яко кажучи, небилицю. Давайте запитаємо у 160 тисяч українських біженців, які в різний час прибули в нашу країну, – де їм безпечніше жити, вчитися і працювати».

Прес-секретар МЗС РБ Анатолій Глаз / Белапан

Окремо слід зазначити, що будь-який співробітник дипломатичної служби, тим більше глава прес-служби, під час спілкування з представниками ЗМІ зобов’язаний неупереджено повідомляти фактичну, достовірну, повну та об’єктивну інформацію, адже одним із завдань є інформаційне забезпечення зовнішньополітичного курсу і формування громадської думки з допомогою медіа . Чи відповідає всім перерахованим критеріям Анатолій Глаз, призначений на цю посаду 11 червня 2018 року? – На це питання читач цілком може відповісти сам.

Наступного дня, 26 жовтня 2018 року, на зустрічі з Президентом України Петром Порошенком у Гомелі, під час проведення Форуму регіонів України та Білорусі, Лукашенко наводить дані вже про 150 тисяч українців (архів).

Фото: president.gov.by

Інформаційні маніпуляції продовжуються і в 2019 році. 14 січня під час зустрічі з Віктором Медведчуком – політиком з яскраво вираженими проросійськими поглядами та інтересами – Лукашенко гранично чітко заявляє (архів):

«І на початку цього конфлікту, за нашими даними, а ми чітко вели облік, до 150 тис. осіб хлинув потік з України. І ми надали їм рівні умови і права з нашими білорусами. Хоч тоді було непросто. Але, слава богу, все обійшлося. Хтось назад повернувся, хтось їздить туди-сюди, а хтось влаштувався, живе і працює тут як наші близькі, рідні люди. Є й негативні чинники подій, які там відбуваються. Я про це публічно завжди говорю».

Фото: БелТА

18 січня 2019 року у відеорепортажі на телеканалі «Білорусь 1» державної Белтелерадіокомпанії, присвяченому зустрічі Лукашенка з очільниками білоруського зовнішньополітичного відомства різних років, знову заявлено про близько 150 тисяч українців, які обрали Білорусь як притулок від війни.

Скріншот відео телеканалу «Білорусь 1»

Показово, що крім тиражування цієї інформації, його автори, як у відео, так і в текстовій версії, чомусь вказують дату початку воєнного конфлікту в Україні – 2009 рік, тобто ще під час перебування на посаді президента Віктора Ющенка. Схоже не те, що дається взнаки знос державної інформаційно-пропагандистської машини.

Можливі цілі маніпуляцій на темі українських біженців

Проведене розслідування показує, що раніше виявлена ​​недостовірна інформація, попри суспільний резонанс, продовжує активно циркулювати в заявах державних чиновників і функціонерів найбільших міжнародних організацій. Цілком можливо, що ця багато в чому узгоджена політика спільних дій, обумовлена ​​як намірами показати велику значущість Білорусі на міжнародній арені, так і мотивуванням міжнародної спільноти надати цільову донорську допомогу. Так, наприклад, у 2017-2018 роках УВКБ ООН потребувало фінансування своєї програми допомоги вимушеним мігрантам з України в розмірі $ 68,8 млн, з яких, за відомими даними, отримано близько $ 31,2 млн (1, 2).

Фінансування програми по вимушених мігрантах з України станом на 07.11.2017 р. і 13.12.2018 р. / Джерело: www.refworld.org

Безсумнівно, це дуже значні кошти, певна частина яких, імовірно, була виділена і білоруському представництву УВКБ, яке, наприклад, тільки на 2015 рік просило понад $ 2 млн.

Використання недостовірної інформації державними діячами Білорусі може переслідувати одразу кілька геостратегічних цілей. Однією з них, безумовно, є закріплення на світовому рівні формального статусу держави – одного зі світових лідерів за кількістю вимушених мігрантів. Вкупі з позиціюванням Білорусі як донора регіональної безпеки на тлі обслуговування «переговорних процесів» щодо Карабаху та щодо Донбасу, наділяє державу додатковими преференціями на міжнародній арені.

Кейс з надмірною кількістю українських біженців у Білорусі, безумовно, розрахований і на внутрішнє споживання. Державна пропаганда досить активно використовує міф про Білорусь, як про горезвісний острівець стабільності та благополуччя у вируючому кризами і конфліктами світі, куди нібито спрямовуються громадяни з неблагополучних країн.

Білоруська служба InformNapalm продовжує стежити за офіційною статистикою і використанням державними політиками і функціонерами міжнародних організацій маніпулятивних практик і дезінформації, а також інформувати про це громадськість.

Впевнені, що наші колеги із StopFake також зацікавляться фактами постійних спекуляцій, фейків і відкритої дезінформації на тему українських біженців у Білорусі.

Редактор білоруської служби міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm
Денис Івашин. Переклад Mark Zadorozhnyi

При використанні інформації активне посилання на джерело обов’язкове
(Creative Commons — Attribution 4.0 International — CC BY 4.0 )
Тисніть репост і діліться з друзями
Підписуйтеся на сторінки спільноти InformNapalm у
Фейсбук / Твіттер