Я давно хотів написати невеличку статтю про малайзійський Боїнг MH17. Після трагедії було написано тонни матеріалів і думок, і я вирішив не писати одразу, в результаті прийшов до статті тільки тепер. Я навмисне не викладаю цю статтю на основний сайт InformNapalm-у, викладаю на свій власний блог – це моя особиста думка. За півтора року я поспілкувався з великою кількістю фахівців і свідків, щоб розуміти сильну й слабку сторони кожної гіпотези. Тому я просто пишу цю статтю як свою власну думку.

Яке Первомайськ(е)?

Відразу після падіння літака СБУ опублікувало аудіозапис переговорів росіян про перекидання БУКа в район населеного пункту Первомайське:

Із запису ми дізнаємося, що спочатку БУК пройшов українсько-російський кордон в районі Суходольська (Луганська область), потім установку доставили в Донецьк. Після цього її перекинули в район блокпосту сепаратистів Мотель (відео) в районі вулиці Горностаївської:

Звідси установку 16 -17 липня перебазували в район населеного пункту Первомайське.

І ось тут відбувається найцікавіше. Колишній голова СБУ Наливайченко в інтерв’ю «Українській Правді» так описує те, що сталося: «Понад те, є інформація, що екіпаж “Буку” заїхав не до того села Первомайського Донецькій області! Адже населених пунктів із такою назвою на Донеччині цілих сім. І “Бук” мав прямувати до села Первомайське Ясинуватського району, на захід від Донецька, розташування якого збігається з маршрутом саме російського Боїнга.»

Через рік Наливайченко слово в слово повторив версію, озвучену СБУ в серпні 2014 року — росіяни переплутали два населених пункти з однаковими назвами. БУК повинен був стояти на захід від Донецька, і росіяни цілилися в російський Боїнг:

Досить цікава версія, але поміркуймо. Ми точно знаємо, що установка була у східній частині Донецька і нібито повинна була рухатися на захід в район міста/селища Первомайське, Ясинуватського району. Від блокпоста «Мотель» до цього Первомайського близько 30 кілометрів.

Цей населений пункт розташований за Донецьким аеропортом, на заході він переходить в Нетайлове, на півночі — у Водяне й Піски.

Якщо поглянути на мапу зони АТО за 16-17 липня 2014 року, то ми побачимо, що Первомайське було якраз на лінії розмежування ЗСУ і росіян/сепаратистів:

Всі мапи АТО за різні дати можна побачити у Вікіпедії або на сайті LiveUAmap

Найімовірніше, установку не могли туди везти, адже це надто близько до лінії фронту. Будь-яка атака могла поміняти розташування сил і установка потрапила б до рук української армії. В результаті вона просто була б на лінії вогню – глибоко в українському тилу її могли помітити радіотехнічні установки типу “Кольчуга” (до 50 км) і накрити українською артилерією з передньої лінії фронту.

То яке ж Первомайське переплутали?

Окремо зазначу, що топоніміка України кишить усілякими «червоноармійськими», «первомайськими», «червонопартизанськими».

Судячи з того, як українська сторона активно наполягає, що терористи переплутали населені пункти, можемо зробити висновок, що справді була якась інформація, що росіяни поставили установку не там, де планували.

В результаті установка БУК опинилася під населеним пунктом Первомайське під Сніжним, звідки, ймовірно, й було проведено запуск ракети по Боїнгу.

Проте цікаво, що під Торезом є два населених пункти з назвою «Первомайський»: відразу за Торезом є селище міського типу Первомайське, а зразу за ним селище Первомайське. Відстань між ними 1-2 кілометри. Можливо, саме між цими населеними пунктами й «заблукала» установка БУК.

До місця пуску ракети між двома Первомайськими прийшли в результаті аналізу фотографій з інверсійним слідом ракети, які були опубліковані зразу після падіння літака – аналіз від українських блогерів + Bellingcat)

Найімовірніше, росіяни справді переплутали два населених пункти й поставили розрахунок БУКа на пару кілометрів далі. У вирішальний момент ці кілька кілометрів забрали кілька дорогоцінних секунд для прийняття рішення.

Що чекали в полі під Первомайським?

Тепер лишається з’ясувати, чому стояли саме там і на кого чекали.

Первомайське тоді — це глибокий тил бойовиків у районі Сніжного. Саме тут йшло постачання терористичної організації “ДНР”. Саме в Сніжне один раз дуже вдало прилетіла українська Точка-У

Звідси до російського кордону рукою кинути – менш ніж 20 кілометрів до пункту пропуску Маринівка, але його тоді контролювали ЗСУ. Точніше, тут постійно вівся обстріл українських частин. Контроль був чисто формальний – тут просто українське угруповання притисли до російського кордону.

До Савур-Могили, яка ще не раз буде переходити з рук у руки, всього 15 кілометрів. Українська армія затиснута з одного боку кордоном з Росією, з іншого боку з Півночі та Заходу — силами терористів “ДНР/ЛНР”, які постійно поповнюються росіянами через дірку в кордоні в районі Краснодону-Суходольська-Ізвариного і через виломи в кордоні в районі Дмитрівки:

Розвиток подій в цьому районі в динаміці по датах тут.

БУК в районі Первомайського розмістили якраз посередині українського угруповання сил, притиснутого до кордону.

У цей час українське військове командування намагалося повітрям забезпечити підтримку оточеним частинам. Літаки ВПС України пролітали над загарбаними частинами Донецької та Луганської областей і працювали по цілях біля українсько-російського кордону, не давали терористам “ДНР/ЛНР” добити українські частини.

Ось список втрат українських ВПС за ці дні:

• 14 липня 2014, збитий Ан-26 в районі села Давидо-Нікольське (Краснодонський район)
• 16 липня 2014, збито український СУ-25 в районі Амвросіївки
• 23 липня 2014, збито 2 СУ-25 в районі селища Дмитрівка та Маринівка

Список усіх втрат ЗСУ в повітрі та докладний опис з номерами, фото й уточненнями можна знайти тут

Від Амвросіївки до Первомайського — 40 км, від Дмитрівки й Маринівки до Первомайського — 15-20 км. У цей час українська армія намагалася допомогти оточеним частинам. І саме в цей час в цьому квадраті була підвищена активність української авіації, тому розміщення російських ППО в цьому районі для протидії українській авіації є цілком логічним.

Тінь Луганського аеропорту

Я не даремно окремо зазначив як втрату в ці дні український транспортник Ан-26 в Луганській області. Паралельно з боями в районі Маринівки активно розгорталася боротьба за Луганський аеропорт.

Завдяки діям військово-транспортної авіації українському командуванню довго вдавалося втримувати плацдарм в районі Луганського аеропорту. Доставки проводилися силами 25-ї бригади військово-транспортної авіації з міста Мелітополь (Запорізька область). Також активно використовували аеропорт в місті Чугуїв (Харківська область).

Переломним моментом стало 14 червня 2014, коли на підході до аеропорту збили український транспортник Іл-76 (49 загиблих). Всього в той день в аеропорт йшли три Іл-76. Перший вдало сів, другий збили, а третій розвернувся назад. Транспортник, який залишився в аеропорту, вдалося вивести в Мелітополь тільки за тиждень – 21 червня (історію цієї операції можна прочитати тут і тут).

Після цього ускладнилося становище українських військ в Луганському аеропорту. Можливо, українські військові планували скидати вантажі для оточених українських військ. Як мінімум одна така доставка була в Секторі Д (Маринівка — Савур-Могила).

У результаті розміщення БУКа в районі Торезу — це контроль прямої лінії забезпечення Мелітополь-Луганськ (доставка в Сектор А) і контроль лінії Чугуїв-Амвросіївка (доставка в Сектор Д).

А тепер я хочу привернути увагу до двох історій – одна стосується дня, коли впав MH17, а про іншу ми дізналися зі звіту голландської прокуратури через рік.

Рейс Київ — Баку

17 липня 2014 російський БУК явно чекав на когось в районі Первомайського. Можливо, йшлося про український транспортник, або там була виставлена пастка на українські штурмовики, які підтримували заблоковане угруповання. У результаті росіяни знали кого і коли чекати в цьому квадраті. А тепер давайте я розповім одну історію з того дня, після якої виникають запитання.

Виявляється, в той день перенесли рейс Баку — Київ, який мав приземлитися в Києві в першій половині дня, а за кілька годин цей же борт полетів би назад. Очевидно, мова про літак української компанії МАУ й ранкові рейси PS 0602 та PS 9683. Літак вилетів із Баку, але десь через годину-півтори його посадили в Мінеральних Водах (Росія). 30 хвилин пасажири чекали в літаку, потім їх провели через митницю в аеропорт, де вони чекали до вечора. У Києві літак приземлився близько години ночі вже 18 липня.

Цей рейс пролітає над Донбасом в районі Донецька. Можливо, хтось таким способом «чистив» небо, щоб було легше працювати російській ППО. Цікаво було б дізнатися, які ще рейси в цей день «перенесли».

Можливо, у росіян була інформація про виліт українського військового літака, і за часом і місцем він приблизно збігався з рейсом Баку — Київ чи Київ — Баку (летів саме з боку MH17). Для того, щоб мирний рейс не заважав БУКу, росіяни вирішили «почистити небо». Переносити міжнародні рейси світових авіакомпаній було б складно, а перенесення рейсу українського МАУ мало хто помітить.

У розслідуванні журналістів із Correctiv є список всіх польотів цього дня над місцем катастрофи і в ньому немає рейсу Баку — Київ. Рейс в той день справді перенесли. Скільки ще рейсів перенесли в той день? Коли вони планували летіти? Як офіційно коментували перенесення?

Куди поділися дані з російських радарів?

І ще один цікавий факт, про який ми офіційно дізналися зі звіту голландської прокуратури. До речі, дуже дивно, що про це мало писали – таке враження, що звіт так ніхто й не читав.

З українського боку літак «вів» Дніпропетровський радар, з російського — Ростов. Становище української сторони ускладнювалося тим, що вона не контролювала частину своєї території, українські станції ППО не контролювали всю територію країни (подивимося на інфраструктуру “Украероруху” на 2015-й рік — частина обладнання опинилася на окупованій території).

У результаті український радар, через відсутність контролю українськими ППО частини Донбасу, бачив тільки літаки, обладнані вторинною радіолокацією. На літаках встановлений транспондер, який відповідає на запити радара аеропорту. У відповідь іде інформація про тип літака, номер рейсу, швидкість польоту та висоту. Так отримують дані для сайтів типу Flightradar24.

Та є ще й первинна локація – це коли радар надсилає радіосигнал й чекає його відбиття від поверхні. Так отримують первинні дані об’єкта в повітрі.

Отже, під час розслідування, голландці вимагали дані радарів в української та російської сторони (читаємо розділ 2.9.5 Air traffic services surveillance data, таблиця зі сторінки 38):

Росія, на відміну від України, передала слідству тільки записи з екранів радарів. Якось перевірити справжність записів з російських радарів було неможливо.

Причина такої поведінки досить дивна. На вимогу ICAO країни зобов’язані зберігати такі дані 30 днів, якщо стався інцидент, то довший час, поки запис більше не будуть вимагати. Але Федеральне агентство повітряного транспорту РФ не надало цих даних, адже подія сталася за межами Росії, тому вони не зобов’язані зберігати ці дані. 

Погодьтеся, досить дивна постановка питання. Країна, яка більше від інших звинувачує Україну через свої ЗМІ, не хоче співпрацювати з офіційним слідством і шукає для цього формальні підстави. 

Від російської сторони ми чули версію про льотчика українського СУ-25 Волошина, який збив MH17. В результаті, Росія могла б показати свої радарні записи і навіть raw data. Але дані не дають.

Ось голландський прокурор Фред Вестербеке в інтерв’ю Spiegel повідомляє про запит на отримання російських радарних даних: «Ми готуємо запит, в якому просимо Москву надати інформацію, яка могла б бути нам цікава. Зокрема, мова про дані з радарів, на яких росіяни бачили український військовий літак біля МН17»

У результаті версія російської сторони виявилася брехнею. Українського літака біля Боїнга не було – це зазначено у звіті голландської прокуратури. 

Окремо зауважимо, що подія сталася прямо біля російського кордону — 15-20 км до російського кордону. До ростовського радара — біля 100 км, до найближчого українського в Дніпропетровську — біля 300. Чиї дані могли б бути більш точними й хто міг допомогти слідству?

Скажемо більше. Влітку 2014 року по всьому українському кордону стояли російські ППОшники. Проект InformNapalm не раз писав про техніку 53-ї бригади ППО на кордоні з Україною (прочитати розслідування про переміщення БУКа біля українського кордону можна тут і тут).

Бази терористів “ДНР/ЛНР” та російської армії влітку 2014 року стояли навпроти українського кордону в Міллерівському, Кам’янському, Куйбишівському, Матвієво-Курганському районах Ростовської області.

Чому raw data з російських радарів так і не показали?

По ідеї, найцікавіше, це саме raw data. Вони приходять на установку ППО або радар, опрацьовуються фільтрами, непотрібне відсіюється, залишаються зрозумілі для радара дані (відповідь на «свій» запит), які й показуються на екрані. 

Система працює приблизно так. Посилається сигнал, який відбивається від цілі. Система постійно зчитує сигнали, що приходять, опрацьовує їх фільтрами, які з усіх сигналів залишають тільки відбиття свого сигналу-підсвітки. 

Відкритим залишається питання, чи зберігає радарна установка весь набір сигналів і чи можна по них визначити чужі сигнали і відповіді на них.

По ідеї, нам відомий точний час пуску ракети БУКа і цікаво було б побачити зміни сигналу в цей час (+/-) — чи був ще якийсь відбитий сигнал в той час, який відсіявся, але міг належати установці самого БУКа чи допоміжній установці-підсвітки (якщо таку використовували).

А системи контролю й запам’ятовування всіх сигналів, мабуть, є: «На додачу до штатної комплектації ЗРК “Бук-M1-2” російська промисловість має можливість… поставити систему об’єктивного контролю (СОК) дій бойових засобів ЗРК методом реєстрації, запам’ятовування, зберігання та відтворення інформації обміну СОУ-ЗУР-ПЗУ»

Можна було б перевірити, який сигнал генерують «українські» БУКи й порівняти з вихідними даними з радарів, адже є ймовірність, що кожен БУК вшиває в свій сигнал унікальний ключ, по якому можна було б його визначити. 

Тому цікаво було б подивитися на самі вихідні дані й спробувати відповісти на такі запитання: 

• де стояв БУК
• чи довго БУК відстежував ціль (був включений) і посилав сигнали, які відбивалися від Боїнга 
• звідки конкретно була запущена ракета
• працював тільки один БУК з пусковою установкою, чи ще хтось посилав сигнали й «підсвічував» Боїнг для БУКа

Однозначної відповіді на ці запитання отримати не вдалося, але теоретично, по вихідних даних, це було б можливо. 

Військовий аеропорт на кордоні

А тепер пригадаймо, звідки йшов БУК. Судячи із записів СБУ, він йшов із Луганської області, перетнув кордон в районі Суходольська. На проекті InformNapalm ми відстежували пересування БУКа по Ростовській області завдяки профілю водія-строковика Дмитра Зубова, нам вдалося отримати путівку колони БУКів (архів тут):

Судячи з путівки, БУК певний час був у Міллерово. Чим цікаве Міллерово? Там, за 20 кілометрів від українського кордону є аеродром Міллерово. Солдати не гребують фотографувати околиці Міллеворо й військову техніку, про що вже писали на InformNapalm-і:

Ось дослівний опис того, що ми бачимо на фотографіях російських військових у Міллерово:

 

Біля аеродрому стоїть стандартний набір систем ППО, який може контролювати ситуацію вглиб українського кордону, в тому числі до Первомайського, де, ймовірно, стояв російський БУК.

РЛС П-19 бачить на 160 кілометрів, радіолокаційна станція виявлення цілі (СВЦ) 9С18М1-3, яка працює у зв’язці з БУКом на 140-150 кілометрів, РСЛ «Десна-М» – до 300 км, радіолокаційна станція 9С15М «Обзор-3» – до 240 км і так далі.

Відстань від військового аеродрому Міллерово до ймовірного місця пуску біля 160 кілометрів

У результаті для слідства було б цікаво отримати дані не тільки аеродрому Ростова, але й дані з військового аеродрому Міллерово, а також про переміщення російських РЛС вздовж українського кордону. Можливо, БУК працював у парі з РЛС, яка стояла на російській території якомога ближче до кордону. Але у звіті голландської прокуратури про аеродром Міллерово жодного слова. 

Звичайно, Росія не зобов’язана надавати свої військові дані, але, приміром, у розслідуванні голландської прокуратури окремим пунктом проходить повідомлення про дані літака-розвідника НАТО – AWACS, який пролітав через Польщу та Румунію 17 липня 2014 року. Він був надто далеко від українсько-російського кордону й не допоміг слідству. Але запит такий був.  

Проте у звіті голландців жодного слова про російський аналог AWACS A-50 «Шмєль», який використовують ЗС РФ, він контролює російський кордон, а недавно його помітили і в Сирії. Якщо Росії нема чого приховувати і вона ні в чому не винна, то де всі ці дані?

Логічно було б, якби дані надали російські ППОшники з аеродрому Міллерово чи будь-які російські частини ППО, які були найближче до місця події. Якщо Росії нема чого приховувати, то це не повинно бути проблемою… 

Але Росія ці дані не дала. 

Версія трагедії MH17 від Павлушка

А тепер все з’єднаємо.

За кілька днів до падіння MH17 російський БУК зайшов на територію України з боку російського військового аеропорту Міллерово. Після цього БУК направився на західну околицю Донецька. Звідти його перекинули під Торез, у район селища Первомайське. При цьому екіпаж переплутав два розташованих поруч населених пункти з майже ідентичною назвою – в результаті під час прийняття рішення це коштувало екіпажу пару дорогоцінних секунд. 

Ділянку під Торезом у районі Первомайського вибрали не випадково — звідси можна було контролювати небо над притиснутим до кордону угрупованням українських військ, крім того, це ділянка на можливому маршруті української військово-транспортної авіації Мелітополь — Луганськ.

Тут росіяни чекали на якийсь український транспортник. Вони знали, коли він буде летіти й що це за літак. Не дарма відразу ж після пуску від сепаратистів пішла інформація про збитий український Ан-26.

Для того, щоб «розчистити» небо для своєї ППО і не сплутати український військовий Ан-26/Іл-76 з цивільним літаком, скасували, щонайменше, один рейс Баку-Київ (і автоматично Київ-Баку). У росіян був точний час прольоту українського літака і маршрут. 

Можливо, у вирішальний момент український літак так і не з’явився. Підсвітку й інформаційний супровід забезпечив військовий аеродром Міллерово або російські частини ППО на українсько-російському кордоні. І тут в квадраті з’являється малайзійський Боїнг — трохи не звідти, звідки чекали + екіпаж став  трохи не там, де планувалося. Але було завдання збивати – і літак збили.  

Потім зрозуміли, що зробили. Проаналізували вихідні дані радарів і про всяк випадок вирішили нічого не передавати в голландську прокуратуру. Дані російських систем ППО показали б повну картину участі Росії в цьому вбивстві. Але ні про аеродром в Міллерово, ні про російські частини ППО чи А-50 в голландському звіті так і не згадали…

Найжахливіше в цій версії те, що вона дуже схожа на правду.

Автор Антон Павлушко

(СС BY 4.0) При повному або частковому використанні матеріалу пряме посилання на автора і статтю на сайті InformNapalm.org обов’язкове.
Активне поширення матеріалу в соцмережах вітається!

Переклад А. В.