Чи «подарувала» Україна Росії свою частку в активах колишнього СРСР?

Автор: Богдан Устименко, юрист-міжнародник, фахівець у галузі міжнародного морського права cпеціально для сайту міжнародної волонтерської спільноти InformNapalm.

Загальновідомо, що Радянський Союз володів величезними активами, як на власній території, так і за кордоном. Фактично, ці активи виникли в результаті важкої праці цілих поколінь жителів усіх 15 держав – колишніх суб’єктів тоталітарної псевдоімперії.

До згаданого майна СРСР, серед іншого, відносилися:

Алмазний фонд;
Золотий запас;
Валютні фонди та резерви;
Інвестиції за кордоном;
Закордонні банки;
Нерухома й рухома державна власність СРСР за межами його території;
Борги/фінансові зобов’язання іноземних держав, міжнародних організацій та інших іноземних дебіторів перед Радянським Союзом.

4 грудня 1991 року держави – суб’єкти колишнього СРСР, і Радянський Союз, як держава-попередниця, «…враховуючи необхідність кардинального перегляду всього комплексу відносин між державами, що входили до складу СРСР…», уклали у Москві Договір про правонаступництво щодо зовнішнього державного боргу та активів Союзу РСР (Московський Договір).

Відповідно до статті 4 Московського Договору сторони погодились на те, що частки держав у загальній сумі Боргу й Активах СРСР складають:

Російської Федерації (РРФСР) – 61,34 %;
України – 16,37 %;
Республіки Білорусь – 4,13 %;
Республіки Грузія – 1,62 %;
Литовської Республіки – 1,41 %;
Латвійської Республіки – 1,14 %;
Естонської Республіки – 0,62 % тощо.

Але не дивлячись на ту обставину, що Україна є повноправним правонаступником активів колишнього СРСР, набутих за безпосередньою участю Українського народу, наша держава так і не отримала своєї частки в активах Радянського Союзу до цього часу.

Окрім цього, Російська Федерація так і не повернула в Україну цінності, які є національним, історичним або культурним надбанням Українського народу.

Водночас, виникає питання: а чи зробила все можливе українська влада за ці 30 років для отримання частки України в майні Радянського Союзу? Слід додати, що Московський Договір є чинним і сьогодні.

Також є великим питанням: а чи був здійснений з боку України постійний та належний моніторинг випадків оформлення об’єктів закордонної власності колишнього СРСР у власність РФ з 1990-1991 років по 2021 рік включно? Чи вживала Україна належних правових заходів протидії такому оформленню?

Або Україна фактично подарувала Росії свою частку у майні колишнього СРСР?

А може ми повинні нарешті відчути відповідальність перед собою та нашими дітьми і навчитися вимагати своє? Провести переговори з Грузією та, можливо, іншими колишніми республіками СРСР на предмет об’єднання зусиль? Та почати обговорювати з РФ не тільки стан виконання Україною нав’язаних антиконституційних «Мінських угод», а й питання інвентаризації, процедури та строків повернення Росією майна Українського народу, ринкова вартість якого складає десятки мільярдів доларів США?

Читайте також: “Росія незаконно користується правом вето в Радбезі ООН. Юридичний аналіз”