Хактивісти українського кіберальянсу (UCA) передали для дослідження волонтерам міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm великий масив даних, вилучених із поштової скриньки заступника директора Інституту країн СНД, прес-секретаря Союзу православних громадян, «воцерковленого експерта» Кирила Фролова (FrolovLeaks).
Вивчаючи електронне листування Фролова, датоване періодом 1997 – 2016 років, можна дійти висновку, що під маскою «православного блазня-сектанта», яким його багато хто вважав, ховається особа, що доволі активно брала участь у маніпуляціях із використанням релігії, чітко дотримуючись таємної доктрини дестабілізації ситуації в Україні та зазіхання на її територіальну цілісність. Тісний зв’язок Фролова з радником президента РФ із питань регіональної економічної інтеграції Сергієм Глазьєвим, патріархом Московським Володимиром Гундяєвим (ака Кіріл), а також членом Ради зовнішньої та оборонної політики, депутатом Державної Думи РФ (визнана нелегітимною) та директором Інституту країн СНД Костянтином Затуліним визначив його роль і вплив на процеси, планомірно реалізовані на території України. Аналіз листування Фролова дає змогу впевнено сказати, що релігія (не плутати з вірою) – це не просто «опіум для народу», а вправне мистецтво обману, одурманювання (зомбування) і підкорення людей. Не випадково саме релігію використовували як головну інформаційну зброю ідеологи й адепти «російського світу».
Ми вирішили розбити матеріал на цикл епізодів, які поки тільки поверхово зачіпають тему політичного та церковного життя. Але вже після 2-го епізоду спостерігаємо, як кажуть, «лютий зашквар» у середовищі московських церковників та «православних (правовірних) експертів», які запустили свої щупальці у всі сфери політичного життя України:
Читайте на тему:
- FrolovLeaks: воцерковлений експерт Кремля по впливу в Україні. Епізод I»
- FrolovLeaks: спроби впливу на політику в Україні з допомогою анафеми. Епізод II
Повний дамп листування Кирила Фролова буде викладено в останній частині цієї серії публікацій для поглибленого вивчення всім, хто бажає.
Вихідні EML-листи, на основі яких підготовлено цей епізод, доступні в архіві. У публікації представлені скріншоти та файли-вкладення з цих листів.
У листуванні Фролова уже у 2006 р. активно обговорюється посада наступника на Київську кафедру (vopros-o-preemnyke-mytropolyta-kyevskogo-y-vseya-ukrayny). У відповідь на цей лист представник синодального відділу та управсправами Адміністрації президента РФ Борис Лукічов коментує з натяком на проведення вербування:
«Матеріал корисний і буде використаний у роботі. Якщо хтось із фігурантів буде в Москві, не гріх би несподівано зустрітися. Я б і виїхав, але приватним порядком за запрошенням: ситуацію треба активно вивчати, адже часу дедалі менше».
З текстів багатьох листів видно, що Фролов і його контакти не тільки вивчають ситуацію в УПЦ МП, а й мають важелі впливу в цій організації.
Всередині УПЦ МП йде постійна боротьба. Це видно з рішень Синоду (neryadovye-reshenyya-synoda-upts).
Листування Фролова розкриває масу цікавих фактів та «підкилимної» боротьби, маніпуляцій та провокацій, якими успішно користуються церковники. Цікавий документ про намісника Києво-Печерської Лаври (na-namestnyka-kyevo). Фролов розмірковує про участь о. Павла у виборах до міськради за списком «Партії Регіонів» (18-aprelya-sostoyalos-zasedanye-synoda-upts-mp).
5 червня 2008 Фролов напередодні Архієрейського собору РПЦ пише записку в МЗС (Avorobyov@MID.ru ultrafundamentalysty). Записка присвячена «українському питанню», вона показує тиск на Україну державними та церковними каналами.
Наприкінці грудня 2008, після смерті патріарха московського Алексія II, загострилося питання взаємин РПЦ та УПЦ, Фролов у зв’язку з цим пише записку К. Затуліну, у якій говорить про те, як нейтралізувати спроби набуття самостійності української церкви (vybory-patryarha-moskovskogo-y-vseya-rusy-y-ukraynskaya-pravoslavnaya-tserkov; vybory-patryarha-zatulynu-srochno допрацьований текст, його потім надсилають і В. Суркову — pysmo-surkovu), аналізують виступи в українських ЗМІ, у яких лунає тема створення єдиної помісної української церкви (unyan-protyv-mytr-kyrylla); для митрополита Кирила й Затуліна перед виборами Фролов готує характеристику на український єпископат (epyskopat-upts-mp-dlya-mk), повідомляє про настрої перед проведенням Собору (nekotorye-podrobnosty-predsobornogo-soveshhanyya-v-kyeve).
Початкова ціль була розколоти Україну, дуже багато в щоденних рішеннях та написаних повідомленнях спрямовано саме на це.
Після обрання патріарха московського К. Фролов, який активно листувався з ним ще тоді, коли патріарх був митрополитом, і доклав чимало зусиль для його обрання, починає ще сильніше впливати на церковні процеси. Пише, наприклад, цікаве донесення (patryarhu). А в цьому скріншоті бачимо роль Фролова — «розжовувати» для Патріарха гострі українські питання.
У листуванні Фролова можна знайти прямі вказівки на те, як РФ намагається впливати на церкву в Харкові. Проросійський та проімперський активіст Сергій Моїсеєв, який працює в полі громадсько-церковних взаємин і просуває російські інтереси в Харкові, також веде свою підривну роботу. Дискредитує членів єпархії, які відстоюють українську церкву, пише на них доноси. Усі заходи, які організовує Моїсеєв, проводяться в напрямку російської культурної, духовної, політичної експансії: «російська паска», «георгіївський парад» і под.( borky-patryarhu; pysmo-maksymu-markovu; russkaya-pasha-svyatejshemu-patryarhu, svyatoj-georgyj-svyazal-moskvu-y-harkov). Пізніше це продовжилось активною участю Моїсеєва в подіях «російської весни» в Харкові, а потім і закономірною втечею до Москви.
Фролов використовує церкву як інструмент для політичного впливу на державних осіб України, пише записку Затуліну про потребу термінових заходів щодо України (blyzhajshye-y-vazhnejshye-ukraynskye-dela), з рекомендацією, щоби патріарх вплинув на українську євроінтеграцію.
Говорить про важливість зустрічі патріарха з Азаровим та Табачником, якого називає «православним проросійським інтелектуалом»
Українською тематикою займається і митрополит Іларіон Алфєєв. Саме йому Фролов пише закритий документ під назвою «генеральний план» (generalnyj-plan-po-ukrayne), у якому говорить про використання теми перемоги в Другій світовій війні й торкається інших питань. Ще один текст про «воцерковлення» свята (pobeda). З’являється й так зване «богослов’я Великої Перемоги».
Фролов пише програмні тексти з диверсійної роботи на політичному та церковному полі України (oranzhevoe-lobby-v-upts-mp-otkryto-pereshlo-na-storonu-oppozytsyy-v)
У деяких висловлюваннях Фролова особливо помітні його справжні «православні цінності». Наприклад, так він говорить про загиблого під Смоленськом Президента Польщі Л. Качинського…
Цей текст Фролова один багатьох прикладів того, що в РПЦ існують взаємини, притаманні радше політичній партії, аніж релігійній конфесії. РПЦ в Україні РФ давно використовує як мережу агентів впливу, не більше й не менше. Ось такі вкладення під заголовком «надважливо»: opasnye-ydyoty.
20 квітня 2010 В. Янукович призначив головою Львівської обласної адміністрації Василя Горбаля, щодо цього Фролов пише текст про православну місіонерську політику та православних політиків: pravoslavnaya-myssyonerskaya-polytyka-y-pravoslavnye-polytyky
РПЦ проникає у всі сфери діяльності самої РФ. Наприклад, Фролов пише текст, у якому обґрунтовує потребу ввести до складу синодального відділу взаємодії зі збройними силами та правоохоронними органами сектор, який відповідає за Службу зовнішньої розвідки, зауважуючи, що ФСБ уже має свого куратора — ієрарха РПЦ (svr).
РПЦ наглядає за ФСБ, а ФСБ водночас наглядає за РПЦ — така цікава церковно-державна система склалась у РФ.
Євген Максименко, якого Фролов через патріарха готує в духівники Януковичу, проявляє ініціативу й надсилає «свої пропозиції» з низки питань: від зміни титулу «Патріарх» на «Святійший Патріарх Київський, Московський і всєя Русі«, до організації через Генпрокуратуру України заборони УПЦ Київського Патріархату (moy-predlozhenyya)
Після спілкування з харківськими проросійськими активістами Фролов пише текст «Владна церковна місіонерська вертикаль» про механізми створення мережі однодумців, які мають базуватися у парафіях УПЦ МП (vlastnaya-tserkovnaya-myssyonerskaya-vertykal).
Іларіон Алфєєв, що очолює відділ зовнішніх церковних зв’язків, очевидно, має важелі впливу на реалізацію державної політики України. Це видно з багатьох листів, у яких Флоров викладає свої рекомендації.
З листування Фролова можна встановити, що церкву використовують як механізм втручання в справи України. На статусних парафіян дивляться як на потенційних агентів впливу, зокрема, таким є Д. Табачник: «Велике прохання поговорити наодинці — він хоче конфіденційно обговорити широке коло питань. Прохання донести до Святійшого, що саме Табачник є загальновизнаним лідером проросійських сил і найбільш послідовно обстоює інтереси Московського Патріархату» ( v-odesse-ot-ymeny-pravytelstva-svyatejshego-budut-soprovozhdat-vytse)
Митрополит Алфєєв курує стосунки з УПЦ МП, а його самого, напевно, курує ФСБ.
Інститут країн СНД, який діяв в Україні в тісному зв’язку з РПЦ та УПЦ МП також вносив свою лепту в політичні процеси.
Ті самі методи тиску на впливову особу через церкву застосовують не тільки щодо українських політиків, російських державних осіб та представників силових структур, це стосується й самого патріарха Кирила — Фролов планує тиснути на нього через духівника, крім усіх інших способів, включаючи й зустріч із Сурковим.
Один із найактивніших реалізаторів російського втручання в справи України, якого Фролов планував зробити настоятелем храму УПЦ МП при Верховній Раді України, секретар одеської єпархії А. Новіков, як свідчить низка повідомлень цього дампу, перебуває в прямому контакті з патріархом Кирилом, а також, як видно із цього листа, його підтримують державні структури РФ.
Питання внутрішньої політики України Фролов намагається розв’язувати через ФСБ РФ.
Після вбивства футбольного фаната Єгора Свиридова, що стало поштовхом до масових протестів у дванадцяти містах Росії, Фролов 23.12.10 для стабілізації процесу в листі до патріарха Кирила (kir-379@yandex.ru) пропонує запустити тезу про те, що «за зразком Нероздільної Трійці» Росією править «трійця» – Президент, Прем’єр і Патріарх, який не претендує на політичну, але здійснює духовну владу. Патріарх об’єднує і тандем, і російську політичну еліту — beglovu.
У своєму листі в серпні 2010 року Фролов відкриває сакральні ідеї «точки збірки Третього Риму», яка, на його думку, проходить саме через український Донецьк…
Далі буде…
Disclaimer
Матеріали надали хактивісти Українського Кіберальянсу на ексклюзивній основі для аналізу та обробки. Спільнота InformNapalm не несе відповідальності за першоджерело та його походження.
Матеріал до публікації підготував Giordano Bruno
Інформація підготовлена спеціально для сайту InformNapalm.org. При повному або частковому використанні матеріалу активне посилання на автора і статтю на сайті обов’язкове.
(Creative Commons — Attribution 4.0 International — CC BY 4.0 )
Хочете оперативно отримувати сповіщення про нові розслідування InformNapalm? — підписуйтеся на сторінки нашої спільноти у соцмережах Фейсбук та Твіттер.
2 коментарі to “FrolovLeaks: Церковні інтриги. Епізод III”
24.01.2017
FrolovLeaks VII: кошториси на шабаш «російської весни» - InformNapalm.org (Українська)[…] FrolovLeaks: Церковні інтриги. Епізод III […]
14.01.2017
FrolovLeaks VI: Завтра була війна - InformNapalm.org (Українська)[…] Героями третьої частини стали АП і МЗС РФ, Синод, Сурков, православний проросійський «інтелектуал» Табачник, «мовознавець» Азаров, різні єпископи та їхні імперські витівки. У четвертій частині наш герой уже «в душі не визнає Україну» та й взагалі «все змішалось у домі Облонських»: Геббельс Патріарха, ФСБ, “російський світ в Україні”, Добкін, Кернес, Медведчук, Партія Регіонів, ваххабіти, Сирія, Синодальний відділ взаємовідносин церкви й суспільства (рос. – ОВЦО) і Єдина Росія, українські генерали — феєричний коктейль із чекістів, православних, зрадників, шовіністів та імперіалістів. А втім, тут не поступиться і п’ята частина, де вам стрінуться байкер Хірург, нанопил Патріарха (Святійший отримав 20 млн компенсації), Pussy Riot, російські силовики, церква, «любимчик Патріарха»… […]