Міжнародна волонтерська спільнота InformNapalm продовжує висвітлювати тему російської експансії – військові агресії, інші види агресії, спрямовані на досягнення імперських цілей цієї недодержави.  

Ми вже публікували матеріал про наслідки російської військової агресії проти Грузії в 2008 році, детальну інформацію про окуповані регіони й проблеми, пов’язані з так званою повзучою окупацією, що триває донині. Читайте статтю “Стерті кордони Грузії в результаті російської окупації. Продовження повзучої агресії РФ“.  

Одночасно Росія намагається наступати й на економічному фронті, старається прив’язати Грузію до своїх енергоресурсів, “підсадити” країну на російську трубу. Ця стаття написана на основі огляду, опублікованого на початку жовтня на грузинському ресурсі damoukidebloba.com, що перебуває під патронажем IDFI (Інституту розвитку свободи інформації), і наочно показує ті загрози, що постали перед Грузією. 

9 жовтня стало відомо, що російська державна компанія «Газпром», ймовірно, повернеться на грузинський енергетичний ринок. Про це повідомило російське видання «Комерсант», а пізніше підтвердив у своїй заяві міністр енергетики Грузії й віце-прем’єр Каха Каладзе. 25 вересня в Брюсселі Каладзе зустрівся з керівником «Газпрому» Олексієм Міллером, вони обговорили транзит російського газу у Вірменію і купівлю Грузією додаткового об’єму газу.

Поширення цієї інформації представниками виконавчої влади і законодавчих органів Грузії викликало чимало відгуків. Заступник міністра енергетики Ілія Елошвілі заявив:
– Що стосується питання про те, чи надійна Росія як партнер, хочу вам сказати, що останні 20 років 99% електроенергії ми імпортували з Росії й проблем не було. При укладанні торгових контрактів РФ завжди виконує свої зобов’язання. Що стосується угоди з «Газпромом», ми повинні зважати на прагматичні інтереси й відділяти політику від економіки.
Голова комітету галузевої економіки Зураб Ткемаладзе заявив:
– Я не знаю, чи були переговори з «Газпромом». Та якщо вони були, ніякої небезпеки я в цьому не бачу, бо російський газ заходить на територію Грузії й транзитом йде у Вірменію, певний об’єм, передбачений контрактом, залишається у нас. Якщо постачання газу збільшиться, не бачу нічого поганого, адже краще залежати від кількох постачальників, ніж від одного.
У той час як Президент Грузії Георгій Маргвелашвілі вимагає розглянути питання енергобезпеки на засіданні уряду, міністр енергетики не здіймає ажіотажу довкола цього питання, не вважає, що це потрібно.
Уже 13 жовтня прем’єр-міністр Грузії після візиту в Азербайджан заявив, що переговори з “Газпромом” стосувалися тільки транзиту газу у Вірменію, і нема мови про заміну азербайджанського газу російським.
У підсумку, протягом кількох днів ми отримали від представників влади заяви, що суперечать одна одній. Перш ніж пояснити ці хаотичні заяви, ми хочемо проаналізувати, чому присутність “Газпрому” в Грузії небезпечна, що мало б бути й так очевидним, хоч для декого з представників влади, та й для громадян, це не зовсім зрозуміло. 
Це рішення матиме наслідки для грузинської енергетичної безпеки, адже добре відомо, що Росія ефективно використовує газ як економічну зброю. Щоб підтвердити  це, можна згадати один з багатьох прикладів. У 2013 році, коли колишній президент України Віктор Янукович відмовився підписувати угоду про асоціацію з ЄС, “Газпром” знизив ціну на газ на третину. І вже в 2014 році, у квітні, після подій на київському Майдані, ціну за 1000 кубометрів газу підвищили на 81%.
Нагадаємо, що відповідно до Національної концепції про безпеку Грузії, пріоритетом є забезпечення і посилення саме енергобезпеки країни.
Безпечне енергозабезпечення – найважливіший компонент суспільного й приватного життя. Газ потрібен для опалення, освітлення, приготування їжі, для транспорту та для забезпечення багатьох інших потреб. Не так давно Грузія відчула на собі залежність від російського газу, коли в 2006 році за підозрілих обставин вибухнув газопровід у Північній Осетії, жителі Грузії залишалися без газу й тепла кілька днів. Цей вибух стався саме під час посилення напруги між Росією та Грузією, це свідчить про те, що покладатися на російський газ  безвідповідально й небезпечно.
Деякі країни – члени ЄС, які усвідомлюють небезпеку залежності від “Газпрому” (цінові маніпуляції та використання їх з політичною метою), намагаються повністю замінити російський газ або диверсифікувати постачальників. У той же час ми бачимо, як розглядаються питання забезпечення газом між Грузією та Газпромом.

Також на парламентській сесії НАТО в 2015 році в резолюції 424 асамблея закликала країни – члени НАТО зменшити або звести до нуля свою залежність від російського газу й нафти, диверсифікуючи постачальників.
Щоб точно уявити картину, прорахувати всі ризики, щоб уникнути неправильного рішення, треба переглянути показники газового забезпечення Грузії.

Нижче дані зі звіту USAID, які показують, наскільки Грузія залежить від імпорту енергоресурсів.

– Грузія забезпечує себе власними ресурсами на 35%, решта 65% – це імпорт;
– Частка імпортного газу в енергозабезпеченні Грузії складає 43%, річне використання газу складає 2400 мільйонів кубометрів;
– Залежність Грузії від газу сезонна. Весною-влітку гідроенергія складає більшу частину постачання і використання газу зменшується. Але взимку, коли потрібно опалювати будинки і водний ресурс зменшується, газ стає головним джерелом енергії;
– Природний газ Грузії постачає російський “Газпром” (0,3 млрд кубометрів) та азербайджанський “Сокар” (2,1 млрд кубометрів)
– Російський газ Грузія отримує за транзит у Вірменію;
– Після першої фази проекту «Шах-Деніз» Грузія отримує 800 млн кубометрів за ціною 60 доларів за 1000 кубометрів. Після завершення проекту Грузія забезпечить себе на 75% від потрібного об’єму газу за низькою ціною, втричі нижчою від ринкової.

Отже, Грузія отримує безкоштовний газ із Росії, як ціну за транзит у Вірменію, і має надійного стратегічного партнера – Азербайджан, який продає газ за низькою ціною. Зважаючи на це, незрозуміло, яку мету має влада, бажаючи впустити в країну російського енергогіганта і дати йому можливість отримати інструмент політично-економічного контролю над державою.
Звісно, небажано, щоб Грузія залежала тільки від одного постачальника газу – чи то від стратегічного партнера Азербайджану, чи іншої держави. Диверсифікація – потрібний процес, але слід передбачити, як її реалізувати. Якщо диверсифікація передбачає купівлю газу в російської газової компанії, яка за наказом Кремля змінює ціну, тобто є економічною зброєю Росії (яка окупувала 20% території Грузії), яка використовує цю зброю для досягнення своїх геополітичних цілей, то дата диверсифікація згубна.
Щодо двох  взаємозаперечних заяв представників влади, то ми їх можемо пояснити так:
– Члени уряду Грузії не координують між собою свої дії, тому лунають неузгоджені заяви;
– Мова йшла по купівлю «комерційного» газу в “Газпрому”, що, найімовірніше, є перевіркою грузинського населення, що теж небезпечно.

Нам не варто розділяти економіку й політику, адже Росія цього не робить. Ми не можемо потрапити під вплив російської енергокомпанії, бо це ще дужче ослабить суверенітет Грузії. Ми повинні раз і назавжди відмовитися від російського газу, тому що поява “Газпрому” в Грузії відповідає виключно російським інтересам, і ціною за цей газ може стати втрата незалежності грузинської держави. 

Як головне фото до матеріалу використали слайд з російськими спецпризначенцями-бігунами, їхніми спонсорами є “Газпром”, див. публікацію   “Ностальгія за донбаським відрядженням військовослужбовця 24-ї БрСпП ГРУ ЗС РФ“.

Матеріал до публікації підготовлений грузинською редакцією InformNapalm на основі інформації ресурсу damoukidebloba.com.

Переклад з грузинської мови – Катерина Грім    

(CC BY 4.0) При повному або частковому використанні матеріалу пряме посилання на автора і статтю на сайті InformNapalm.org обов’язкове.
Активне поширення матеріалу в соцмережах вітається!

Переклад з рос. А. В