Задовго до воєнного вторгнення в Україну російські медіа вели цілеспрямовану роботу для обробки свідомості українських громадян і вкорінення інформаційних вірусів. Навіть після анексії Криму та інтервенції на Донбас більшість російських проектів продовжують свою роботу. Деякі з них змінили назви, найзапекліші пропагандисти переїхали в Росію і віщають тепер звідти. Переформатуванню проросійських проектів допомогли також заборони на трансляції російських каналів в Україні. Замість прямої незграбної пропаганди часів Кучми-Ющенка-Януковича, у воєнний час російським проектам довелося перебудовувати свою політику і діяти методами м’якої сили, імітуючи об’єктивну журналістику.

У штат таких проектів беруть частину справді проукраїнських журналістів, і вони на професійному рівні роблять свою справу. Але загалом робота таких проектів ведеться за принципом Парето 80 на 20 — тобто, 80% інформації має нейтральний характер, а решта 20% — це російська пропаганда.

Хактивісти спільноти «MadUkrop$_Crew» відкрили кілька таємниць проросійських проектів в українському медіа просторі. На основі даних, які вони надали, ми проаналізуємо пошту російського журналіста Іскандера Хісамова (повний дамп пошти можна завантажити тут).

Довідка: Іскандер Хісамов починав журналістську діяльність в Узбекистані, у 90-ті змушений був переїхати в Росію, де працював у низці московських медіа. Після Помаранчевої революції приїхав у Київ запускати українську версію російського журналу «Експерт», де й керував до 2009 року. Поступово до нього звикли в українському медіапросторі, і він навіть був у штабі кандидата в президенти Сергія Тігіпка. Запускав українську версію журналу «Репортер», працював ведучим на каналі UBR. Вдавав, що розбирається в українській політиці й імітував бурхливу діяльність.

У wikipedia є досить докладна біографія Іскандера Хісамова, яку, з його згоди і з правками, залили туди підопічні ще у 2015 році (натисніть на зображення):

Після Майдану Хісамов ще трохи попрацював в Україні, але, схоже, остаточно переїхав у Москву і зараз працює головним редактором сайту Україна.РУ — російський проект, створений державним агентством «Росія сьогодні» (колишні «РІА Новини»). Проект транслює офіційну позицію РФ щодо України.

Цікавий бренд-бук цього проекту:

«Ресурс «Україна.ру» має стати повноцінним інформаційно-аналітичним виданням, присвяченим Україні й орієнтованим передусім на українську аудиторію.
По суті, він займе спустошену чинною українською владою нішу опозиційних ЗМІ. Завдяки російській локації «Україна.ру» може вільно транслювати альтернативний погляд на українські реалії й представляти позицію мільйонів громадян України, дружньо налаштованих щодо Росії.
У свідомості читачів ресурс має сприйматися як суб’єкт українського інформаційного поля» (опис проекту на 04.04.2016)

Запускати нові проекти в Україні Хісамову активно допомагає український журналіст Ігор Гужва. У 90-ті Гужва  працював у донецьких виданнях, а з 2001 року працював у Москві — спочатку в московського політтехнолога Гліба Павловського, а потім в одній редакції з Хісамовим у «Експерті». Потім він повернувся в Україну і працював головним редактором газети «Сьогодні» (належить Ринату Ахметову і його SCM).

Листування Хісамова й Гужви охоплює період з 2009 року – майже 400 листів:

Найактивніше вони спілкувалися у 2013 році, коли Гужва знову поїхав з України і спробував почати кар’єру в Москві. Втім, у Москві, як з’ясувалося, журналіст Гужва нікому не потрібен, а от в Україні для нього відкрився новий фронт робіт. Він стає власником холдингу «Мультимедіа-інвест груп», який за короткий час засновує безкоштовну газету «Вєсті», радіостанцію «Вєсті ФМ», щотижневик «Вєсті. Репортер» і канал UBR. Звичайний журналіст Гужва раптом стає одним з українських медіа-олігархів, і мало хто може зрозуміти, яке джерело цього «швидкого старту».

Після купівлі супутникового каналу UBR у червні 2013 р. Гужва стає його генеральним директором. У команду каналу він зразу покликав свого давнього друга Хісамова, який починає вести там «Підсумки тижня».

Ось, до речі, цікаві цифри про фінансування російських проектів. На невідомому каналі з мінімальною аудиторією Хісамову в 2013 році платили приблизно 50 тисяч грн на місяць. З чого заробляють такі проекти?

Уже за півроку продюсер каналу UBR Сергій Логунов хвастається першими успіхами каналу — ще не густо, та якось треба ж виправдовуватися перед російськими спонсорами.

Але канал новин створити не вийшло. Ще влітку каналу оголосили попередження за синхрони російських терористів у прямому ефірі. Хоч як вони намагалися мімікрувати під українські ЗМІ, але війна розставила все на свої місця.

У 2015 році Хісамов  працював головним редактором «Радіо Вєсті».

Ось зарплатна відомість проекту «Вєсті. Репортер» за 2013 рік.

Зазначимо, що проекти Хісамова також намагаються заробляти на рекламі, але здебільшого готівкою:

(Тут, мабуть, йдеться про його аналітичний центр «Експертна рада»)

Мінялися проекти, а з ними мінявся й сам Хісамов:

У 2015 році він вирішив взяти участь ще в одному проекті — щоб цього разу врахувати всі помилки старих недоладних пропагандистських майданчиків типу UBR і «Вєсті». Так у лютому 2016 року з’явився проект «Страна.UA» — черговий портал новин під керівництвом Іскандера Хісамова.

Тут досить довго намагалися працювати за принципом 80% «об’єктивності» — 20% «пропаганди», та вуха Кремля однаково було видно чітко.

Але 5 березня 2016 року Хасімов просить Гужву звільнити його. Мабуть, такий поворот загнав в глухий кут навіть Гужву, тому спілкування про трудову книжку затягнулося.

Але вже незабаром Хісамов очолив російський державний проект, присвячений Україні – сайт «Україна.РУ» — завдання ті самі, контент той самий, тільки тепер ще один майданчик, але вже офіційно в Росії.

Зразу після звільнення він починає вербувати журналістів з України:

І всі розуміють, в якому ключі про Україну має писати новий проект:

«І ще. Очевидно, що ця робота пов’язана з публічним висловленням позиції. Відверто кажучи, є побоювання, що міцна пропаганда на сайті від свого імені закриє мені можливість повернутися в Україну. Якби така критика (а я припускаю, що ви будете будувати роботу сайту на інтелектуальній критиці) велась з майданчика всередині України – це було б ок. А з майданчика у Москві … з огляду на те, як швидко поширюється інформація – це може стати для мене проблемою. Можливо, ви розвієте мої побоювання»

Треба сказати, що журналісти досить цинічні люди (чи правильно писати «ЦІНічні»?) у чудово знають, для кого пишуть і що.

В українському медіапросторі один за одним створюються проекти, на яких працюють відверто проросійські журналісти. Деякі проекти працюють незграбно, інші намагаються імітувати об’єктивність. Такі проекти завжди мають хороше фінансування і ні в чому собі не відмовляють. Лишається тільки відкрите запитання: чому такі проекти ще й досі працюють в Україні?

Інформація підготовлена спеціально для сайту InformNapalm.org. При повному або частковому використанні матеріалу активне посилання на автора і статтю на сайті обов’язкове.
(Creative Commons — Attribution 4.0 International — CC BY 4.0 )

Щоб оперативно отримувати сповіщення про нові розслідування InformNapalm, підписуйтеся на сторінки нашої спільноти у соцмережах Фейсбук та Твіттер.

Закликаємо читачів активно ділитися нашими публікаціями в соціальних мережах. Винесення матеріалів розслідувань в публічну площину здатне переломити хід інформаційного та бойового протистояння.