Поки європейські спецслужби викривають російські диверсійні мережі, на території самої РФ стрімко зростає кількість підпалів та інших дій підпілля. За даними OSINT-бази InformNapalm Fire, протягом неповного 2026 року в Росії зафіксовано 242 випадки диверсій — більше, ніж за 2024 і 2025 роки разом. Ця тенденція додає нового виміру європейській дискусії: чи достатньо захищатися від російських диверсій, якщо можна підвищувати вартість агресії для самої Москви?
Європейська інфраструктура під прицілом
У серпні 2026 року пожежа сталася на об’єкті естонської оборонної компанії Milrem Robotics, відомої виробництвом безпілотних наземних систем, зокрема для України. 29 вересня Міністерство закордонних справ Естонії повідомило, що внутрішня служба безпеки встановила: підпал був замовлений Росією. Таллінн викликав російського дипломата, висловивши протест.
14 вересня пожежа спалахнула на промисловому майданчику в румунському Брашові, неподалік оборонного підприємства CARFIL SA, що входить до концерну ROMARM. 26 жовтня Служба інформації Румунії (SRI) заявила про викриття мережі диверсантів, координованої з РФ. За даними розвідки, її завдання не обмежувалися Румунією: серед потенційних цілей були оборонні та промислові підприємства інших європейських держав.
Це не поодинокі інциденти. У лютому 2026 року дослідники International Centre for Counter-Terrorism (ICCT) та GLOBSEC задокументували 151 випадок російських диверсійних операцій у Європі з початку повномасштабного вторгнення. До кінця вересня їхня база налічувала понад 180 інцидентів, включно зі здійсненими, невдалими та попередженими атаками. Більшість стосувалася підпалів або використання вибухових пристроїв.
Важливе методологічне уточнення: зростання накопичувальної бази не тотожне збільшенню кількості атак саме у 2026 році. Частину інцидентів попередніх років дослідники ідентифікували ретроспективно. Проте нові випадки, зокрема в Естонії та Румунії, підтверджують, що кампанія триває, а оборонна промисловість залишається однією з її цілей.
У жовтневому дослідженні Шведського центру східноєвропейських досліджень (SCEEUS) зазначалось: Росія дедалі тісніше пов’язує диверсійну діяльність у Європі з перешкоджанням військовій допомозі Україні та оборонному виробництву.
Підпал як інструмент фізичного та інформаційного тиску
Російські диверсійні операції мають особливість: навіть порівняно дешеві атаки можуть створювати непропорційно великий інформаційний ефект.
Показовим є розслідування підпалів торговельних об’єктів у Польщі та Литві. У квітні 2026 року польська прокуратура передала до суду обвинувальний акт щодо п’ятьох осіб у справі диверсійної мережі, яка, за висновками слідства, діяла в інтересах російської розвідки.
Прокурори встановили, що під час підпалу магазину OBI у Варшаві у квітні 2024 року виконавець документував свої дії, а частину відеоматеріалів згодом опублікували російські пропагандистські ресурси. Під час підпалу IKEA у Вільнюсі учасники групи також знімали пожежу й роботу рятувальників для подальшого пропагандистського використання.
Інший учасник мережі отримав завдання прибути до торговельного центру Marywilska 44 у Варшаві та зафільмувати пожежу, яка сталася 12 травня 2024 року. Відео передали куратору, що перебував у Росії.
Таким чином, у конкретних розслідуваних випадках відеозйомка пожежі була не випадковим супроводом злочину, а частиною завдання.
Ще один інформаційний ефект виникає через залучення виконавців з українськими паспортами.
Після диверсії на польській залізниці в листопаді 2025 року Міністерство цифровізації Польщі зафіксувало кампанію, спрямовану на перекладання відповідальності на Україну та дискредитацію польських спецслужб. Проросійські акаунти поширювали повідомлення про нібито український тероризм.
6 листопада 2026 року Служба зовнішньої розвідки України окремо попередила про системне вербування соціально вразливих людей, зокрема громадян України, для диверсій у Європі.
Для російських спецслужб це спосіб одночасно отримувати виконавців і створювати інформаційні приводи. Водночас громадянство затриманого не визначає державної належності замовника, а причетність конкретної особи не може бути підставою для звинувачень проти українських біженців загалом.
242 диверсії на території Росії за неповний 2026 рік
Паралельно з російською диверсійною кампанією в Європі розвивається інша тенденція — зростання підпільної активності на території самої РФ.
Міжнародна розвідувальна спільнота InformNapalm від початку повномасштабного вторгнення веде OSINT-базу Fire, у якій систематизуються публічно відомі інциденти на території Росії. База дозволяє відстежувати події за роками, місяцями, датами, типами інцидентів та категоріями об’єктів.
Окремий аналіз категорії «Диверсія» виявив показову динаміку:
За підрахунками InformNapalm, лише за неповний 2026 рік кількість зафіксованих диверсій уже на 87,6% перевищила показник усього 2025 року.
Ба більше, 242 інциденти за 2026-й — це більше, ніж за 2024 і 2025 роки разом, коли сумарно було зафіксовано 239 випадків.
Загалом від початку повномасштабного вторгнення до 6 листопада 2026 року база містить 569 інцидентів цієї категорії.
До вибірки входять підпали релейних шаф залізничної інфраструктури, військкоматів, телекомунікаційних вишок, пошкодження інфраструктури та інші публічно відомі дії підпілля. Водночас із підрахунку виключені тимчасово окуповані території України. Атаки безпілотників, ракетні удари та інші типи подій обліковуються окремо.
Це принципова методологічна відмінність: ідеться саме про категорію диверсій, а не загальну кількість пожеж, вибухів чи бойових ударів.
Наявність інциденту в базі підтверджує його документування за відкритими джерелами, але не означає, що організаторами обов’язково були українські спецслужби. Частина випадків може бути пов’язана з автономними діями ідейного підпілля, а атрибуція кожної операції потребує додаткових доказів.
База постійно оновлюється, причому найсвіжіші події можуть додаватися із затримкою на OSINT-верифікацію.
Попри ці обмеження, зібрана статистика демонструє суттєве збільшення кількості публічно відомих диверсій у Росії. Зростання зареєстрованих інцидентів не дозволяє автоматично оцінити масштаби всього підпілля, але вказує на підвищення навантаження на внутрішню систему безпеки РФ.
Від пасивного захисту до проактивного стримування
Поки Росія намагається підвищити для Європи ціну підтримки України, зростання вразливості російського тилу ставить перед європейськими урядами інше стратегічне питання: чи можна зробити продовження агресії дорожчим для самої Москви?
У березні 2026 року European Council on Foreign Relations опублікувала дослідження «From Shield to Sword: Europe’s Offensive Strategy for the Hybrid Age».
Його автори пропонують доповнити традиційну оборонну модель Європи активнішими інструментами протидії гібридним загрозам — у фінансовій, інформаційній, кібернетичній та інших сферах.
Логіка цієї концепції полягає в тому, що захист окремих об’єктів не усуває здатності противника організовувати нові атаки.
У січневому дослідженні RUSI окремо розглянуто фінансову інфраструктуру російських диверсійних мереж. Дослідники звертають увагу, що фінансові посередники та канали оплати виконавців можуть стати об’єктами превентивного виявлення, санкцій та правоохоронного переслідування.
Проте навіть ефективне блокування окремих мереж не гарантує припинення всієї кампанії.
Дослідниця SCEEUS Мінна Аландер у жовтні застерегла, що класичне військове стримування погано застосовується до диверсій, навмисно організованих нижче порогу відкритого збройного конфлікту. На її думку, потрібна послідовність повторюваних заходів, які обмежуватимуть можливості російських операторів і поступово підвищуватимуть витрати Москви.
Український досвід додає до цієї дискусії інший вимір.
Підтримка українських оборонних і розвідувальних спроможностей, зокрема операцій проти законних військових цілей на території РФ, може розглядатися як один із механізмів підвищення ціни російської агресії.
Висновок: диверсійна війна має двосторонню динаміку
У 2026 році дедалі виразніше проявляються два паралельні процеси.
Перший — продовження російської кампанії диверсій у Європі, спрямованої на залякування, порушення роботи інфраструктури та ослаблення підтримки України.
Другий — зростання кількості публічно зафіксованих диверсій на території самої Росії, яке супроводжується окремою кампанією українських ударів по об’єктах російського воєнно-економічного потенціалу.
За неповний 2026 рік міжнародна розвідувальна спільнота InformNapalm зафіксувала більше диверсій усередині РФ, ніж за два попередні роки разом.
Це виразна статистична тенденція. Вона не дає підстав приписувати кожну успішну диверсію спецслужбам України. Проте свідчить, що проблема безпеки тилової інфраструктури стає дедалі актуальнішою і для самої Росії.
Москва першою розгорнула масштабну війну проти України та продовжує використовувати диверсії як інструмент тиску на європейські держави. Але та сама логіка витрат, хаосу й необхідності захищати численні потенційні об’єкти дедалі більше стосується і російської території.
Для Європи ключове питання полягає не в механічному копіюванні російських методів, а в тому, як поєднати контррозвідку, проактивне руйнування агентурних і фінансових мереж, санкційний тиск та підтримку законних оборонних можливостей України.
Зростання вразливості російського тилу створює нові умови, за яких Москва змушена враховувати не лише вартість атак на чужу інфраструктуру, а й витрати на захист власної.
Матеріал підготував Андрій Лісіцин спеціально для читачів сайту міжнародної волонтерської розвідувальної спільноти InformNapalm. Поширення і передрук з активним посиланням на джерело вітаються. (Creative Commons — Attribution 4.0 International — CC BY 4.0). Підписуйтесь на офіційні сторінки міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm.
