Після підірваного над Сінаєм російського літака та теракту в Парижі голосніше заговорили про неминучу сухопутну операцію російської армії в Сирії. І хоч офіційна російська влада поки не наважується про це заявити, на сирійській мапі з’являються нові й нові підрозділи ЗС РФ. Посилення російського угруповання в Сирії можна простежити на основі відкритих джерел: за трафіком російських кораблів, що йдуть через Босфор, і по змінах у складі російського флоту. 

На початку вересня активісти Міжнародної волонтерської спільноти InformNapalm уже проводили аналіз рейсів російських кораблів й висловили припущення, що росіяни готують військову операцію в Сирії. Рівно через два тижні після нашої статті, одразу після виступу Путіна на Радбезі ООН, військова операція в Сирії почалася.

Тепер InformNapalm, спираючись на аналіз інформації, отриманої під час розвідки відкритих джерел та персональних даних з профілів російських військовослужбовців, покаже місця ідентифікації підрозділів неофіційної сухопутної складової військової операції РФ у Сирії. Також буде проведено аналіз збільшеного морського трафіку й названі судна, що використовуються в перекиданні озброєння та техніки для потреб як повітряної, так і наземної операції. Більшість цих даних відображені в інфографіці завдяки скрупульозній роботі проекту Visuals.

Сирійський експрес у розпалі

Сьогодні, через два місяці після старту сирійської кампанії, можна висловити таке припущення: Росія вже давно почала наземну операцію в Сирії, але поки офіційно про це не заявляє.

За неповні два місяці російські кораблі здійснили біля 50 проходів через Босфор. У порівнянні з початком року бачимо, що щомісячний трафік збільшився більш ніж удвічі.

Як і раніше, майже 70% (33 із 49) всіх проходів здійснили великі десантні кораблі (ВДК).

Від початку операції в Сирії зафіксовано 17 «рейсів» на Тартус на великих десантних кораблях (ВДК). Як і раніше, активніше від інших у «сирійському трафіку» беруть участь ВДК ЧФ РФ:

• Чорноморський флот: «Цезар Кунніков» (3 рейси в Сирію), «Микола Фільченков» (2), «Саратов» (2), «Азов» (2), «Ямал» (2), «Новочеркаськ» (1)
• Балтійський флот: «Корольов» (3)
• Північний флот: «Олександр Отраковський» (2)

Орієнтовна кількість рейсів ВДК в Сирію за роками:
2013 – 29 рейсів, 2014 – 46 рейсів, за 11 місяців 2015 року – 66 рейсів. Очевидно, до кінця року це число ще збільшиться.

Цікаво, що за останні три роки стандартна швидкість проходу Босфору (туди-назад) складала 10-11 днів, але за останні два місяці більшість рейсів ВДК тривають 8-9 днів. Мабуть, збільшили швидкість завантаження-розвантаження і зменшили час перебування в порту.

Зазначимо, що після піврічного ремонту до постачання повернувся ВДК «Ямал», який за два тижні пройшов два рейси.

Активно ходить за маршрутом Новоросійськ — Тартус ВДК Північного флоту «Олександр Отраковський», який вже рік з командою не може повернутися в рідний Сєвєроморськ.

Крім військових суден/кораблів для постачання в Сирію активно використовують допоміжні судна ВМФ РФ.

Так, у Чорне море прибув великий морський суховантажний транспорт (ВМСТ) «Яуза», який з 2008 року був на ремонті на заводі «Нерпа» (Мурманська область). Тільки у травні 2015 року судно передали в ВМФ для арктичного угруповання. Проте вже у вересні «вантажно-пасажирське судно льодового класу» приєдналося до «сирійських постачань» і вже встигло пройти два рейси.

Ще один цікавий факт. З керченської переправи на сирійський напрямок перекинули вантажний пором «Олександр Ткаченко», на його палубі під час проходження через Босфор видно було людей в камуфляжі та тентовані військові “Урали”. Мабуть, постачання товарів та туристів до Криму нині не настільки актуальне, як доля Башара Асада.

Паливом угруповання будуть забезпечувати великі морські танкери (ВМТ) «Іван Бубнов» (Чорноморський Флот), «Лена» (Балтійський Флот), «Сергій Осипов» та «Генріх Гасанов» (Північний флот):  «ВМТ проекту 1599-В здатні перевозити 1000 тонн авіапального, а також 2050 тонн дизельного палива, 8250 тонн мазуту, до 220 тонн сухих вантажів та продовольства». [1],[2].

Але й цього виявилося замало.

Вихід знайдено?

Вантажність великих десантних кораблів проекту 775 (до 480 тонн) і проекту 1171 (до 1000 тонн), що мають на озброєнні ЗС РФ, не дає можливості налагодити безперебійне постачання угруповання військ.

Можливим варіантом було використання цивільних суден класу річка-море (Волгобалт, Волгодон та ін.), проте тут постає питання ціни. У Сирії зараз іде війна, страховка на такі рейси відповідно вища. Перевезення вантажів подвійного призначення в гарячу точку – це ще додаткові доплати за кожен рейс.

У мирний час тайм-чартерна ставка пароплава 7000 тонн дедвейта (прим. повна вантажність судна) за маршрутом Новоросійськ — Тартус складає приблизно 4-5 тисячі доларів на добу. З огляду на воєнні ризики ціна зростає до 6-7 тисяч доларів на добу. Рейси, які вже проходили російські судна, тривали 20-30 днів. У результаті один рейс на Тартус може коштувати близько 120 тисяч доларів і більше. А возити треба постійно.

У підсумку російська влада вирішила купити кілька таких суден у приватних власників і перекласти частину трафіку на них. Першими про це сказали блогери – йшлося про 8-10 суховантажних суден, викуплених у турецьких судновласників. Офіційно це ніяк не коментували, але у жовтні-листопаді в Новоросійську почали завантажувати новоспечені допоміжні судна російського флоту:

• «Двініця-50» – колишній турецький суховантажний корабель Alican Deval (збудований у 1985 році, водотоннажність 7509 тонн, вантажність 4638 тонн) [1], [2].

• «Вологда-50» – колишній турецький суховантажний корабель Dadali (збудований у 1985 році, водотоннажність 7250 тонн, вантажність 4218 тонн) [1], [2].

• “Казань-60” – колишній український суховантаж-рефрижератор «Георгій Агафонов» (збудований у 1987 році, водотоннажність 2099 тонн, вантажність — 1774 тонн) [1], [2].

• «Кизил-60» – колишній турецький суховантаж Smyrna (збудований у 1996 році, водотоннажність 4509 тонн, вантажність 3796 тонн — вантажився 18 жовтня біля причалів Новоросійської військово-морської бази) [1], [2].

Один рейс такого судна може замінити одразу кілька рейсів ВДК і вивільнити основні сили ВМФ для транспортування боєприпасів.

Орієнтовна вартість суден класу Alican Deval («Двініца-50») може сягати 1 мільйона доларів за 1000 тонн дедвейта. Проте, враховуючи вік (біля 30 років), такі кораблі в європейські порти не зайдуть, але по Африканському узбережжю Середземного моря, Туреччині та ін. вони ще можуть працювати. У результаті ціна за судна рівня Alican Deval та Dadali може сягати 4 мільйонів доларів. Суховантаж Smyrna новіший, тому ціна вже на рівні 6 млн доларів.

Суховантаж «Георгій Агафонов», ходять чутки, продало Українське Дунайське Пароплавство туркам на брухт, почав ходити під монгольським прапором, але його оперативно викупили росіяни для ЧФ РФ. Ціна питання — 0,8-1,5 млн доларів.

Щойно куплені судна вже беруть участь в “сирійському експресі”. Завдяки автоматичній системі ідентифікації AIS ми можемо простежити історію рейсів ще цивільного суховантажника Alican Deval за цей рік: заходи в численні турецькі порти й портові міста Чорного моря, прохід Босфору, прибуття в порт Новоросійська (4 жовтня — 17 листопада). Потім судно переходить в допоміжний флот ЧФ РФ, берет ім’я «Двініца-50». Систему AIS на допоміжних судах ВМФ можуть відключати, але система продовжує працювати. Відстежити показники допомагають проекти типу ShippingExplorer, MarineTraffic та інші.

Тут ми не бачимо заходів у Сирію, але той же Alican Deval («Двініца-50») з’являється вже на фотографіях російських морпіхів у порту сирійського Тартуса,  наприклад, фото (архів) зроблене не пізніше 2 листопада (звернуть увагу на перефарбовану в кольори російського прапора рубку, характерні потьоки на бортах, зафарбовану назву).
Архіви на інші фотографії російського морпіха Максима Асланова: [1],[2],[3],[4],[5].

На фото зафіксовані проходи протоки Босфор із Новоросійська і служба в порту Тартус, Сирія (в архівах дані з геолокацією)


Також зауважимо, що в реальних постачаннях в Сирію, ймовірно, використовують значно більше суден, багато з них взагалі відключають систему ідентифікації AIS і «по-чорному» розвантажуються в Тартусі й Латакії. У «Морському бюлетені» Михайло Войтенко наводить приклади: суховантаж-контейнеровоз Atlantic Prodigy, єгипетський суховантаж Kareem R, ліванський суховантаж Transfair та інші.

Судна проходять протоку Босфор, йдуть в умовний єгипетський порт, потім відключають AIS і на кілька днів «зникають» у східній частині Середземного моря. Мабуть, практика відключення AIS допомагає приховати участь суден у постачанні Сирії, в постачанні беруть участь значно більше суден, у тому числі приватних. Економлять на страховках і водночас намагаються приховати реальні обсяги постачання.

Сухопутній операції бути?

Збільшення сирійських постачань не лишилося поза увагою соціальних мереж. Спочатку російська сторона заявляла про контингент 1500 чоловік, йшлося про повітряну підтримку Сирійської армії й охорону об’єктів інфраструктури аеродромів.

Та щоб розвінчати цей міф, наведемо перелік частин і техніки, що їх зафіксували волонтери InformNapalm за останні два місяці:

• Солдати 336-ї окремої бригади морської піхоти, провінція Ес-Сувейда;
• 24 ОБрСпП ГРУ ГШ МО або 32-а ОСМБр, провінція Хама;
• Солдати 28-ї окремої мотострілецької бригади (ОМСБр), провінція Хама;

• Завантаження авіабомб і старядів до 152-мм артилерійських боєприпасів в Новоросійську на ВДК «Микола Фільченков»;

• Відправлення роти снайперів 34-ї ОМСБр з Новоросійська;

• Солдати з 74-ї ОМСБР в провінції Хама;

• БТР, артилерійський тягач і гаубиця Мста-Б із 291-ї/120-ї артилерійської бригади під Латакією;

• Видача «сирійської» форми бійцям 8-го окремого артилерійського полку Берегових військ Чорноморського флоту;

• Важкі вогнеметні системи (рос. – ТОС) «Солнцепьок» (здогадно, 20-й полк РХБЗ);

• БТР-82А з 27-ї ОМСБР у Латакії;

Крім цього:

• Кілька новітніх Т-90 потрапили на фотографії концерту групи «Голубі берети» у Сирії, Хмеймім;
• Т-90 сфотографували в провінції Алеппо місцеві журналісти;
• Над турецько-сирійським кордоном збили російський безпілотник Орлан-10;
• Військові з 810-ї та 61-ї ОБМП на ВДК були зафіксовані під час походу в Сирію.

Отже, в Сирії “засвітилися” військовослужбовці кількох бригад морської піхоти, кілька окремих мотострілецьких бригад і спецтехніка, що стоїть на озброєнні тільки в ЗС РФ. Слід згадати також зведений авіаційний полк, який за два місяці виріс рівно вдвічі – з 34 до 69 літаків, супровід літаків, ППО й аеродромне забезпечення, постійні рейси військово-транспортної авіації та кораблів Чорноморського, Балтійського й Північного флотів, що постачають вантажі.

За неповні два місяці маленька “переможна повітряна операція” перетворилася на повноцінну військову кампанію, в яку залучені тисячі військових в Сирії й десятки тисяч по всій Росії. Економічні втрати на цю операцію для економіки РФ колосальні, а політичні дивіденди вкрай мізерні, їх не можна вважати навіть тактичною перемогою.  Очевидно, що Росія, прагнучи приспати пильність світової спільноти і відволікти увагу від анексії Криму й військових операцій на Донбасі, по маківку влізла на Близький Схід, де також встигла закріпити свій імідж “незграбного й дурного циркового ведмедя”. З усіх фокусів російському “ведмедю” найгірше вдається одночасно жонглювати й крутити педалі…

(СС BY 4.0) Матеріал підготували Anton Pavlushko та Victory Krm спеціально для InformNapalm.org / Інфографіка на основі матеріалу підготовлена Visuals.ua