Уже п’ять років поспіль урядові війська Сирії порівняно успішно воюють одночасно з кількома супротивниками: сирійськими повстанцями, поміркованими ісламістами, сирійськими курдами та ІДІЛ. Територія, підконтрольна Башару Асаду, щороку зменшується, але режиму вдається зберігати владу, значною мірою завдяки економічній та військовій допомозі Російської Федерації. Команда InformNapalm вирішила наочно продемонструвати масштаби й статистичні дані нарощування трафіку військових кораблів різних російських флотів у Сирійський порт Тартус. У цій статті OSINT-експерт InformNapalm.org Антон Павлушко представив та проаналізував кілька розлогих таблиць (пряме посилання на базу таблиць http://bit.ly/VovaHelpingBasharUA) із вказаним часом, періодом, кількістю походів і залучених великих десантних кораблів ВМФ РФ для перекидання військових вантажів у Сирію. 

Одна з причин затяжного конфлікту – “невичерпні воєнні запаси” режиму Асада, що постійно поповнюються завдяки Росії як морем, так і повітрям. І якщо останнім часом повітряний трафік намагаються обмежувати, то морський трафік з РФ так і залишається надійною “дорогою життя” для Башара Асада.

Головну роль в постачанні військових вантажів до Сирії відіграє Чорноморський флот РФ (головна база п. Севастополь, окупований Росією український півострів Крим).

Теоретично, Росія могла налагодити контрабанду військових вантажів до Сирії з допомогою цивільних суден, але перший же огляд такого вантажу міг спровокувати міжнародний скандал, тому для морських караванів використали саме сили флоту, і не лише Чорноморського угрупування, але й “інших морів”.   Трафік у сирійський порт проходить через протоки Босфор та Дарданелли.

Військові кораблі не перевіряють, а проходження проток регулюється Конвенцією Монтре 1936 року, що вимагає тільки повідомити турецькій владі про проходження протоки.

Отже, для перекидання військової техніки та живої сили в Сирію Росія використовує великі десантні кораблі – ВДК. Чорноморський флот  РФ  має сім ВДК у складі 197-ї бригади десантних кораблів.

Слід зазначити, що в Севастополі стоїть захоплений росіянами під час окупації Криму український великий десантний корабель “Костянтин Ольшанський”, але РФ не наважується використовувати його для перевезення вантажів у Сирію.

Як бачимо в таблиці, із семи ВДК одночасно можна було використовувати чотири-п’ять кораблів, тому для збільшення потужності трафіку вирішили використовувати ВДК з інших флотів. Нижче наведені таблиці з даними по флотах.

Північний флот — 4 ВДК проекту 775:

Балтійський флот — 4 ВДК проекту 775:

Тихоокеанський флот — 3 ВДК проекту 775 і 1 ВДК проекту 1171:

*Червоним кольором у таблиці позначено кораблі, що НЕ брали участі в трафіку вантажів у Сирію через протоку Босфор.

 Два основних типи великих десантних кораблів проектів 775 та 1171:

Посилити застарілий російський флот великими десантними кораблями повинен був проект 11711 (закладений ще в 2004 році), але через погане фінансування жодного корабля цього типу не вивели в стрій в заплановані терміни.

Російське військове командування також планувало посилити потужність флоту для перекидання озброєння та техніки з допомогою новітніх універсальних десантних кораблів типу “Містраль”, що можуть переправити до 70 вантажівок АБО 40 танків, а також 450 солдатів. Тоннажність цих суден до 32000 тонн – значно більша, ніж у ВДК серії 775/1171 (всього по 4400 тонн). Проте анексія Криму й санкції зруйнували ці плани. Тепер возити військові вантажі в Сирію доводиться на старих суднах, збудованих ще за радянщини. 

Щоб проаналізувати трафік російського військового флоту через протоку Босфор, ми звернулися до турецького сайту Bosphorus Naval News. На сайті виклали не всі дані, за оцінкою авторів, їм вдалося опрацювати до 90-95% всіх проходів військових кораблів через Босфор. Волонтери InformNapalm.org об’єднали дані за 2013-2015 роки, розбили їх за флотами, типами суден і часом проходження й отримали таку картину.

Всього за 3 роки зафіксовано понад 300 проходів протоки Босфор російськими кораблями в обидва боки. В походах через Босфор брали участь понад 50 різних суден усіх військових флотів РФ. З них, щонайменше, 14 великих десантних кораблів із 18, що стоять на озброєнні ВМС РФ — 6 (Чорноморський флот), 4 (Балтійський флот), 3 (Північний флот), 2 (Тихоокеанський флот).

Частка трафіку великих десантних кораблів серед усіх російських суден, що проходили Босфор, складає понад 70% (229 із 303 проходів). ВДК Чорноморського флоту припадає більш ніж половина всіх проходів Босфору, понад 20% припадає на ВДК Балтійського флоту і близько 10% на ВДК Північного флоту.

Стандартний шлях російських ВДК: Севастополь (якщо корабель зі складу ЧФ РФ) — Новоросійськ — Босфор — Дарданелли — Латакія/Тартус.

Навантаження відбувається переважно в Новоросійську. Для навантаження в Севастополі потрібно спочатку доправити вантаж у Крим, а це останнім часом проблематично, тому кораблям ЧФ РФ доводиться додатково давати гак Севастополь — Новоросійськ, що збільшує тривалість походу в Тартус в середньому на 1 день. Звичайний рейс із Новоросійська в один бік триває біля чотирьох діб.

Один похід у Сирію і назад триває в середньому біля 10 діб – такі рейси простежуються в трафіку руху через Босфор. Часто з Чорного моря ВДК йдуть парами, проходять протоки, через 8-13 днів повертаються назад в Чорне море.

Рейс Новоросійськ-Тартус триває близько 4 днів (1512 морських миль/2433 км), кілька днів кораблі розвантажуються, і потім рушають назад (відстань і час походу розрахували з допомогою сервісу SeaRates)

Як бачимо зі статистичних даних та інфографіки, трафік щороку зростає.  Понад 30 рейсів у 2013 році, понад 45 – у 2014. До вересня 2015 року вже досягли рівня походів за 2014 рік.

Великі десантні кораблі Балтійського та Північного флотів постійно ходять на ротацію в Середземноморську ескадру, але насправді ходять маршрутом Новоросійськ-Тартус.

Частіше від інших з Босфору в напрямку Середземного моря ходив ВДК “Калінінград” – десять разів тільки в 2014 році,  ВДК “Новочеркаськ” (дев’ять разів у 2014 році, вісім — у 2015). Технічне обслуговування в Тартусі здійснюють дві плавмайстерні Чорноморського флоту — ПМ-56 та ПМ-138, які міняються раз на півроку.

За неповні три роки 2013-2015, спираючись на дані проекту Bosphorus Naval News, можемо говорити про понад сто походів російських ВДК до Сирії.

Інформацію про рух кораблів можна також легко відстежувати у відкритих пабліках “ВКонтакті”, де дружини й службовці обмінюються поточними координатами кораблів. “Сирійське” питання там спливає постійно.

Крім цього, походи в Тартус висвітлює як регіональна преса (Калінінград, Севастополь, Новоросійськ), так і сайти ІТАР-ТАРС, РІА Новини та інші.

Цікаво, що на шляху в Тартус кораблі навантажені повністю – ватерлінію на фотографіях ледь видно. А ось на фотографіях проходу протоки Босфор в напрямку Чорного моря ватерлінію майже повністю видно – кораблі йдуть без вантажу.

Про характер вантажу відомо мало, але з літа 2015 року через Босфор почали проходити російські ВДК з технікою, виставленою на палубі корабля. Накрита тентами чи захована під маскувальною сіткою техніка потрапила на фото багатьох інформаційних агентств. Так увесь світ дізнався про існування ВДК “Микола Фільченков”. Це доволі ризикований маневр для ВДК, адже корабель йде у відкритому морі на довгу дистанцію.

ВДК “Микола Фільченков” проходить протоку Босфор. Вантаж на палубі накритий маскувальною сіткою. Фото: Yörük Işık

ВДК “Микола Фільченков” проходить протоку Босфор 10 вересня 2015. Вантаж на палубі прихований під маскувальною сіткою. Фото: Alper Böler

І якщо ВДК проекту 1171 може ставити вантаж на палубу, то дуже дивно бачити, як контейнери ставили на ВДК проекту 775, де на палубі практично немає місця. Схоже, що останнім часом у росіян виникла логістична паніка. Перекидання військових вантажів у Сирію проводиться інтенсивніше. Мабуть, військам Башара Асада дуже потрібне підкріплення.

ВДК «Микола Фільченков», проект 1171. Фото: turkishnavy.net

ВДК «Корольов», проекту 775, проходить Босфор 3 вересня 2015. Вантаж розмістили на палубі. Фото: turkishnavy.net

Отже, на очах у всього світу Росія практично відкрито забезпечує зброєю режим Асада. Останнім часом постачання тільки збільшується. Результат: на Ближньому Сході мільйони біженців, сотні тисяч убитих і загалом нестабільна ситуація в нафтодобувному регіоні. А світова спільнота лише тепер, через чотири роки, помітила, хто підливає масла у вогонь цієї війни.

Навіть неповоротка європейська бюрократія починає діяти. Поступово Росії перекривають можливості перекидати вантажі повітряними шляхами, тому незабаром походи російських великих десантних кораблів через протоку Босфор почастішають.

Тож поки економіка Росії обтяжена санкціями за окупацію Криму і розв’язану війну на Донбасі, керівники РФ продовжують витрачати мільярди рублів для підтримки режиму Башара Асада. Кремль загруз в одній війні й кидається в полум’я іншої.  В результаті “вантаж 200” з російськими військовими спеціалістами тепер приходить не тільки з Донбасу, але й із Сирії.

Додаткові матеріали й статистичні дані

Орієнтовна кількість походів у Тартус:

Кількість російських ВДК, що ходять в Сирію, інформація по флотах:

Орієнтовна кількість походів у Сирію по кораблях за рік:

Оцінний опис походів за період з 01.2013 по 09.2015 (критерій — вихід з Чорного моря та орієнтовна дата повернення протягом 4 тижнів): 

Всі пересування російських ВДК через протоку Босфор за 01.2013-09.2015:

(c) Матеріал підготував Anton Pavlushko спеціально для InformNapalm.org . При передруку, повному або частковому використанні матеріалу посилання на автора та наш ресурс обов’язкове

Переклад А. В.