За даними Генерального штабу ЗСУ, після удару на території ливарного цеху АОМЗ виникла пожежа, обладнання було пошкоджене у п’яти виробничих будівлях.

Аналіз супутникових знімків також вказує на ураження одразу кількох виробничих корпусів.

Це суттєво відрізняється від першої знайденої InformNapalm у відкритих джерелах атаки на підприємство 4 липня 2025 року. Тоді повідомлялося про атаку БпЛА та ураження двох корпусів, однак масштаб був значно меншим.

Після липня 2025-го АОМЗ більш ніж рік не фігурував у відкритих повідомленнях про нові масштабні ураження виробничих потужностей.

Про значення АОМЗ знали давно

АОМЗ входить до корпорації «Тактичне ракетне озброєння» (КТРВ). У картці підприємства на порталі ГУР МО України War&Sanctions зазначено, що завод виробляє електронні системи для високоточного артилерійського, ракетного та протитанкового озброєння, радіолокаційні головки самонаведення для тактичних керованих ракет, тепловізійну техніку та оптико-електронні вироби.

Підприємство перебуває під санкціями США з березня 2022 року, а згодом потрапило під обмеження низки інших держав.

Отже, у вересні 2026 року військове значення АОМЗ не стало відкриттям. Його спеціалізація, місце розташування та належність до КТРВ були відомі давно.

Водночас сама відстань до України не означає, що завод був однаково доступною ціллю протягом усієї війни. Українські далекобійні спроможності, їхня кількість і перелік пріоритетних цілей суттєво змінювалися з 2022 року.

На цьому тлі особливо цікавим стає інший елемент історії АОМЗ — масив його внутрішньої документації.

71 позиція та 44 постачальники

У день удару, 26 вересня, Dallas Analytics оприлюднили дослідження на основі внутрішнього листування, державних контрактів і документів виробничої кооперації АОМЗ та пов’язаних із ним підприємств.

Масив охоплює період із квітня 2023-го до березня 2025 року та містить документи самого АОМЗ, КТРВ, Мічурінського заводу «Прогрес» і СКТБ «Курганприбор».

Один із ключових документів датований 9 вересня 2024 року. Це інформація щодо забезпечення виробничої програми 2025 року за сімома державними контрактами.

У додатку — 71 позиція, що пов’язує вироби АОМЗ із конкретними постачальниками електронної компонентної бази, кількістю комплектуючих, нормами їх встановлення та фінансуванням.

We took a closer look at the #documents published by @dallas_analytic and spotted another interesting lead.

The leaked AOMZ supply-chain table contains a large 65-SNL component cluster, followed by BA-65 and 65ML assemblies.

Open sources link 65-SNL / 65ML to the Kh-38ML… https://t.co/oSXylZtuns pic.twitter.com/DMG6jCSRVb

— InformNapalm (@InformNapalm) September 26, 2026

Dallas Analytics ідентифікували 44 підприємства-постачальники. Загальна вартість компонентної бази для програми 2025 року становила 583,6 млн рублів, з яких 497,6 млн уже були виплачені авансами.

За оцінкою Dallas Analytics, документи дозволяють простежити участь АОМЗ щонайменше у семи російських ракетних програмах, серед яких Х-101, Р-37М та системи, пов’язані з «Орєшніком».

Окремий лист КТРВ від 4 березня 2025 року показує і запланований масштаб виробництва. Починаючи з 2026 року, від АОМЗ запитували можливість щорічно постачати по 500 блоків комутації, блоків електроживлення, блоків активації батарей, кількох типів джгутів і плат у зборі, а також 1000 корпусів для виробів лінійки 610М.

У відкритих джерелах позначення «виріб 610М» пов’язують із ракетою К-37М/Р-37М. Сам документ назви ракети не містить.

Цінність цього масиву не обмежується ідентифікацією окремих ракет. Документи дозволяють побачити частину внутрішньої архітектури російського ВПК: виробник — виріб — компонент — постачальник — кількість — фінансування.

АОМЗ, Су-57 та знайомий для InformNapalm слід

Окремої уваги заслуговує зв’язок АОМЗ із програмою Су-57.

Dallas Analytics наводять листування, згідно з яким АОМЗ виступає складальником і постачальником вузлів для виробу 760К(Л). Дослідники пов’язують його з модифікацією сімейства авіаційних ракет Р-74 та комплексом озброєння Су-57.

Для InformNapalm це не перший випадок, коли внутрішня документація підприємства російського ВПК дозволяє побачити значно більше, ніж його офіційні презентації.

У 2025 році в межах розслідування OKBMLeaks InformNapalm оприлюднив внутрішні документи російського ОКБМ — підприємства, залученого до виробництва компонентів для винищувача Су-57 та перспективного стратегічного бомбардувальника ПАК ДА «Посланник».

У випадку OKBMLeaks походження інформації було відоме. Доступ до внутрішньої системи підприємства отримали в межах CYBINT-операції, а здобуті матеріали протягом кількох місяців використовувалися в інтересах Сил оборони України та партнерів до їх публікації.

Цей прецедент важливий у контексті АОМЗ з однієї причини: момент публікації масиву не обов’язково є моментом його отримання, а публічний ефект не обов’язково є першим результатом роботи з даними.

Переносити сценарій OKBMLeaks на АОМЗ було б некоректно. Ми не знаємо ані джерела документів АОМЗ, ані часу їх отримання, ані тривалості можливого доступу. Але власний досвід InformNapalm показує, як довго може тривати цикл використання внутрішньої інформації російського ВПК до моменту її оприлюднення.

Звідки взялися документи АОМЗ?

Джерелом могла бути компрометація інформаційних систем або корпоративного листування, HUMINT чи інший канал отримання інформації. Невідомо також, чи йдеться про одноразово отриманий архів або тривалий доступ до внутрішніх даних підприємства.

Сам факт, що масив містить документи за 2023–2025 роки, не доводить безперервного доступу протягом цього періоду. Так само немає відкритих доказів, що ці документи використовувалися під час підготовки ударів по АОМЗ.

Але цей кейс дозволяє поставити ширше питання: що має відбуватися після отримання такого масиву інформації?

Від доступу до ефекту

Гіпотетичний цикл роботи з подібними розвідданими може виглядати так: отримання доступу — накопичення інформації — аналіз виробничої кооперації — встановлення критичних залежностей — некінетичний вплив — фізичне ураження.

Внутрішня документація дає те, чого не видно із супутника: хто постачає конкретний компонент, скільки його потрібно, які обсяги виробництва заплановані, хто отримує фінансування і від яких підприємств залежить виконання державного оборонного замовлення.

Це перетворює перелік підприємств на карту виробничих залежностей.

Іноді інформація про десятки постачальників одного заводу може мати більшу розвідувальну цінність, ніж координати самого підприємства. Вона може використовуватися для санкційного та експортного контролю, виявлення посередників і каналів імпорту, фінансової розвідки, OSINT та CYBINT.

Фізичне ураження — лише один із можливих результатів такої роботи.

Це також пояснює, чому між отриманням інформації та видимим ефектом іноді може минати значний час. Збереження непомітного доступу може бути ціннішим за його негайне розкриття. В інших випадках причиною затримки можуть бути обмежені засоби ураження, інші оперативні пріоритети, необхідність додаткової верифікації або проблеми обміну інформацією між структурами.

Який із цих факторів мав значення у випадку АОМЗ — за відкритими даними встановити неможливо.

Де тут Кіберсили?

Кейс АОМЗ повертає InformNapalm до теми, яку ми порушували раніше: необхідності системної військової кіберспроможності, інтегрованої з іншими видами розвідки.

Ми не знаємо, чи документи АОМЗ були отримані внаслідок кібероперації. Але сам масив демонструє потенційну цінність доступу до внутрішнього інформаційного середовища підприємства ВПК.

Корпоративне листування, контракти, специфікації та виробничі плани дозволяють реконструювати зв’язки між підприємствами, визначати критичних постачальників і оцінювати виробничі обсяги.

Тому важлива не лише здатність отримати такі дані. Потрібна система, здатна їх верифікувати, інтегрувати з іншими видами розвідки та передати результат структурам, які можуть перетворити інформацію на практичний ефект.

OKBMLeaks уже продемонстрував один із можливих сценаріїв такого циклу. АОМЗ ставить питання, наскільки системно Україна здатна масштабувати подібний підхід.

Іноді найціннішим результатом кібероперації може бути не знищений сервер і не оприлюднений дамп, а доступ, про який противник не знає.

«АОМЗ. Создавая будущее»

У цієї історії є ще одна символічна OSINT-деталь.

21 вересня 2026 року, лише за п’ять днів до удару, Азовський музей-заповідник урочисто відкрив виставку до 80-річчя АОМЗ. У церемонії брали участь керівники та працівники заводу, ветерани підприємства і представники місцевої влади. Виставку назвали «АОМЗ. Создавая будущее». Вона мала працювати до 20 січня 2027 року. Через п’ять днів майбутнє щонайменше частини виробничих потужностей АОМЗ стало значно менш визначеним.

Матеріал підготував Андрій Лісіцин спеціально для читачів сайту міжнародної волонтерської розвідувальної спільноти InformNapalm. Поширення і передрук з активним посиланням на джерело вітаються. (Creative Commons — Attribution 4.0 International — CC BY 4.0). Підписуйтесь на офіційні сторінки міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm.

Читайте також інші матеріали по темі:

• Шлях вогню: дванадцять років війни InformNapalm проти Кремля
• Українські хакери виявили як оператори російських дронів використовують Білорусь
• CYBINT-операція проти супутникової системи “Гонец”, яку називають “російським аналогом Starlink”
• Хакери розкрили нову закриту документацію “СТЦ”, російського виробника БПЛА “Орлан-10”
• CYBINT. Злам російського виробника БПЛА. Частина 1. Хто збирає “Герань-2”
• AlabugaLeaks. Частина 2: Kaspersky Lab та нейромережі для російських військових дронів
• AlabugaLeaks. Частина 3: Альбатрос, війна, NVIDIA, Sony та Saito
• Російська дронова загроза 2026–2027: уроки України для НАТО
• Похоронний марш російських генералів 2.0: підтверджені втрати у війні проти України
• МО РФ показало важкий гексакоптер «Мангас». OSINT: хто стоїть за «новим дроном» Росії